Тема 3.3 Навчання та перевірка знань посадових осіб і спеціалістів

Усі посадові особи, відповідно до переліку посад (наказ Держнаглядохоронпрапі №94 від 11.10.1993 р.), до початку виконання своїх обов'язків і періодично (один раз на три роки) проходять на­вчання і перевірку знань з питань охорони праці.

Навчання посадових осіб (керівників підприємств і установ та їх заступників тощо), що безпосередньо відповідають за організа­цію охорони праці на підприємстві чи установі (перелік посадо­вих осіб наведено в додатку до Типового положення про навчання з питань охорони праці), проводиться в навчальних закладах, які мають дозвіл Державного Комітету України по нагляду за охоро­ною праці на проведення такого навчання.

На підприємствах навчання з питань охорони праці організо­вує відділ охорони праці підприємства, залучаючи до цього праців­ників відділу охорони прані та спеціалістів, що пройшли навчання і перевірку знань у навчальних закладах або в установах Держ-наглядохоронпрапі. Для перевірки знані) посадових осіб і спеціа­лістів наказом по підприємству створюється комісія, очолювана роботодавцем (заступником роботодавця) або керівником служби охорони праці. До комісії входять керівники (їх заступники) служ­би охорони праці, виробничо-технічних служб, представники місцевих органів державного нагляду за охороною праці, а також представники профспілкового комітету (комітетів).

Посадові особи та спеціалісти невеликих підприємств, де немож­ливо провести навчання та утворити комісію по перевірці знань, проходять навчання у відповідних місцевих навчальних закладах або на близьких за їх профілем виробництва підприємствах, а перевірку знань - в комісіях при місцевих органах Держнаглядохоронпраці.

Працівники, що не пройшли навчання і перевірку знань або при повторній перевірці показали незадовільні знання з питань охо­рони праці, звільняються з посади, а їх працевлаштування вирі­шується згідно з чинним законодавством.

Позачергова перевірка знань посадових осіб і спеціалістів про­водиться в разі введення в дію або перегляду нормативних актів із питань охорони праці; введення в дію нового устаткування або нових технологічних процесів; при переведенні працівника на іншу роботу, що потребує додаткових знань із питань охорони праці; за вимогою працівника органу державного нагляду за охороною праці, в разі незнання актів про охорону праці.

Інструктажі з питань охорони праці

Інструктажі з питань охорони праці проводяться на всіх підпри­ємствах, установах і організаціях незалежно від характеру їх трудо­вої діяльності, підлеглості і форми власності. Мета інструктажу навчити працівника правильно і безпечно для себе і навколишнього середовища виконувати свої трудові обов'язки.

Інструктажі за часом і характером проведення поділяють на: вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж проводиться з усіма працівниками, які щой­но прийняті на роботу (постійну або тимчасову), незалежно від їх осві­ти, стажу роботи за цією професією або посади; працівниками, які зна­ходяться у відрядженні на підприємстві іі беруть безпосередню участь у виробничому процесі; з водіями транспортних засобів, які вперше в'їжджають на територію підприємства; учнями, вихованцями та сту­дентами навчально-виховних закладів перед початком трудового іі професійного навчання в лабораторіях, майстернях на полігонах тощо. Вступний інструктаж проводить спеціаліст відділу охорони прані або особа, що призначена наказом для проведення цієї роботи. Місце проведення вступного інструктажу - кабінет охорони праці або інше приміщення, обладнане наочними матеріалами.

Програма вступного інструктажу розробляється відділом охо­рони праці згідно з переліком питань, наведеним у додатку до Ти­пового положення про навчання з питань охорони праці. Програму та тривалість інструктажу затверджує роботодавець.

Запис про проведення вступного інструктажу робиться в спеціаль­ному журналі, а також у документі про прийняття працівника на робо­ту, де розписуються інструктуючий та проінструктований працівники.

Первинний інструктаж проводиться на робочому місці до почат­ку роботи з новоприйнятим працівником або працівником, який буде виконувати нову для нього роботу, студентом, учнем та вихо­ванцем перед роботою в майстернях, лабораторіях, дільницях тощо. Первинний інструктаж проводиться індивідуально або для групи осіб спільного фаху за програмою, складеною з урахуванням вимог відповідних інструкцій з охорони праці та інших нормативних актів про охорону праці, технічної документації і орієнтованого пере­ліку питань первинного інструктажу, викладених в додатку до Ти­пового положення про навчання, інструктаж та перевірку знань з питань охорони праці. Програма первинного інструктажу розроб­ляється керівником цеху чи дільниці, узгоджується зі службою охорони праці і затверджується роботодавцем, керівником навчаль­ного закладу або відповідного структурного підрозділу.

Усі робітники і випускники професійних навчальних закладів після первинного інструктажу на робочому місці повинні пройти стажу­вання протягом 2-15 змін під керівництвом досвідчених кваліфіко­ваних робітників або спеціалістів, що призначаються наказом (роз­порядженням) по підприємству, цеху, дільниці, виробництву. В окре­мих випадках стажування може не призначатися, якщо робітник має стаж роботи за своєю професією не менше трьох років, а робота, яку він виконуватиме, для нього знайома з попереднього місця праці.

Повторний інструктаж проводиться на робочому місці з усіма працівниками: на роботах із підвищеною небезпекою - один раз на квартал; на інших роботах - один раз у півріччя. Мета інструктажу - поновити знання та уміння виконувати працівником роботу пра­вильно і безпечно. Проводиться інструктаж індивідуально або для групи працівників, що виконують однотипні роботи, за програмою первинного інструктажу в повному обсязі.

Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на ро­бочому місці або в кабінеті охорони праці у таких випадках:

- при введенні в дію нових або змінених нормативних актів про охорону праці;

- при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації ус­таткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матері­алів та інших факторів, що впливають на охорону праці;

- при порушенні працівником нормативних актів, що може при­звести до травми, отруєння або аварії;

- на вимогу працівника органу державного нагляду або вищої за ієрархією державної чи господарської організації при виявленні недостатнього знання працівником безпечних прийомів праці і нор­мативних актів про охорону праці;

- при перерві в роботі виконавця робіт більше, ніж ЗО кален­дарних днів (для робіт із підвищеною небезпекою), а для решти робіт - більше 60 днів.

Позаплановий інструктаж проводиться індивідуально або для групи працівників спільного фаху. Обсяг і зміст інструктажу ви­значається для кожного окремого випадку залежно від причин і обставин, що викликали необхідність його проведення.

Цільовий інструктаж проводиться у таких випадках:

- при виконанні разових робіт, що не пов'язані безпосередньо з основними роботами працівника;

- при ліквідації наслідків аварії і стихійного лиха;

- при виконанні робіт, що оформляються нарядом-допуском, письмовим дозволом та іншими документами;

- в разі проведення екскурсії! або організації масових заходів з учнями та вихованцями (екскурсії, походи, спортивні заходи тощо).

Цільовий інструктаж фіксується нарядом-допуском або іншим документом, що дозволяє проведення робіт.

Первинний, повторний, позаплановий та цільовий інструктажі проводить безпосередньо керівник робіт (начальник виробництва, цеху, дільниці, майстер, інструктор виробничого навчання, викла­дач тощо)- Перевірка знань здійснюється усним опитуванням або за допомогою технічних засобів навчання, а також перевіркою навичок виконання робіт відповідно до вимог безпеки.

Соціальне значення охорони праці

Соціальне значення охорони праці полягає в сприянні росту ефективності суспільного виробництва шляхом безперервного вдосконалення і поліпшення умов праці, підвищення їх безпеки, зниження виробничого травматизму і профзахворювань.

Соціальне значення охорони праці проявляється в зростанні продуктивності праці, збереженні трудових ресурсів і збільшенні сукупного національного продукту.

Зростання продуктивності праці відбувається в результаті збільшення фонду робочого часу завдяки скороченню внутрішньо-змінних простоїв шляхом ліквідації мікротравм або зниження їх кількості, а також завдяки запобіганню передчасного стомлення шляхом раціоналізації і покращення умов праці та введенню опти­мальних режимів праці і відпочинку та інших заходів, які сприя­ють підвищенню ефективності використання робочого часу.

Збереження трудових ресурсів і підвищення професійної активності працюючих відбувається завдяки покращенню ста­ну здоров'я і подовженню середньої тривалості життя шляхом покращення умов праці, що супроводжується високою трудо­вою активністю і підвищенням виробничого стажу. Підвищуєть­ся професійний рівень також завдяки зростанню кваліфікації і майстерності.

Збільшення сукупного національного продукту відбувається завдяки покращенню вище перелічених показників та їх складових компонентів.

Економічне значення охорони праці

Економічне значення охорони праці визначається ефективніс­тю заходів з покращення умов і підвищення безпеки праці та є економічним виразом соціальної значущості охорони праці.

Тобто, економічне значення охорони праці оцінюється за ре­зультатами, отриманими при зміні соціальних показників шля­хом впровадження заходів з покращення умов праці: підвищення продуктивності праці; зниження непродуктивних витрат часу і праці; збільшення фонду робочого часу; зниження витрат, пов'я­заних з плинністю кадрів через умови праці, тощо.

Збільшення фонду робочого часу і ефективність використан­ня обладнання досягається шляхом зниження простоїв протягом зміни внаслідок погіршення самопочуття через умови праці та мікротравми. При комплексній дії на людину декількох шкідли­вих виробничих чинників простої на робочому місці можуть до­сягати 20...40% за зміну через виробничий травматизм та погане самопочуття. Зростання непродуктивних витрат часу, а значить, і праці, обумовлюється також поганою організацією робочих місць: без урахування органометричних вимог виникає необхідність ви­конання зайвих рухів та докладання додаткових фізичних зусиль через незручне положення, невдале розташування органів управ­ління обладнанням і невдале конструктивне оформлення робо­чих місць. В результаті поліпшення умов праці нормалізується психологічний клімат в трудовому колективі, підвищується на­лагодженість в роботі, зростає продуктивність праці.

Збільшення фонду робочого часу досягається скороченням цілодобових втрат на виробничий травматизм та неявки на робо­ту. Шкідливі умови праці суттєво впливають не тільки на виник­нення професійних захворювань, а й на виникнення і тривалість загальних захворювань.

Економії матеріальних втрат можна досягти шляхом відміни пільг та компенсацій за несприятливі умови праці через не­дотримання відповідних санітарно-гігієнічних вимог і правил без­пеки до робочих місць. Дотримання таких вимог дає можливість повністю або частково відмінити такі пільги, як: скорочений ро­бочий час і додаткова відпустка; підвищення тарифної ставки та пільгової пенсії; лікувально-профілактичне харчування і безкош­товна видача молока. Всі ці пільги пов'язані зі значними трудо­вими втратами і супроводжуються виплатами додаткових коштів ^За фактично не відпрацьований час.

На підприємствах спостерігається висока плинність кадрів серед працівників, робота яких пов'язана з важкою фізичною працею, несприятливими санітарно-гігієнічними умовами, монотонністю виробничого процесу. Із загальної кількості працівників, які звільняються за власним бажанням, від Ю до 25% складають особи, яких не влаштовують несприятливі умови праці.

Витрати на покращення умов і охорону праці

Витрати на заходи щодо поліпшення умов і охорону праці мож­на поділити на:

- витрати, пов'язані з відшкодуванням потерпілим втрат внас­лідок травм і професійних захворювань;

- витрати на компенсацію за роботу в несприятливих умо­вах, що не відповідають санітарним нормам (пільги за важкі і шкідливі умови);

- витрати на попередження та профілактику травматизму і про­фесійних захворювань;

- витрати на ліквідацію наслідків аварій та нещасних випадків;

- витрати на штрафи та інші відшкодування.

Складові витрат подані в табл. 5.1.

Розглядаючи витрати на охорону праці, слід зазначити, що їх можна поділити на:

- доцільні, спрямовані на збереження здоров'я працівників, на раціональне витрачання ними життєвих сил під час роботи та на відновлення працездатності;

- частково доцільні, які включають витрати на пільги і компен­сації за несприятливі умови праці;

- недоцільні витрати, що обумовлюють підвищення собівартості продукції, зниження її обсягу тощо.

Доцільні витрати забезпечують поліпшення умов праці і зрос­тання її продуктивності, частково доцільні і недоцільні витрати призводять до збитків підприємства та зниження ефективності виробництва.