Тема 2.2 Державний нагляд, відомчий, громадський та регіональний контроль за охороною праці

Органи державного нагляду за охороною праці є незалежними від державних адміністрацій, господарських, громадських і полі­тичних організацій і діють відповідно до положень, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Державні інспектори або контролери органів державного нагля­ду мають право:

- відвідувати в будь-який час підприємства, що контролюють­ся, перевіряти стан охорони праці, знайомитися з документацією та отримувати інформацію і пояснення роботодавця з питань, що перевіряються тощо;

- видавати керівникам підприємств, керівним посадовим осо­бам міністерств, комітетів, об'єднань підприємств та ін., відповідаль­ним за охорону праці працівникам держадміністрацій приписи (розпорядження), обов'язкові для виконання про виявлені пору­шення і недоліки в галузі охорони праці і про строки їх усунення;

- призупиняти роботу підприємства або об'єкта, де виявлені не­безпечні для життя та здоров'я працюючих порушення норм і пра­вил охорони праці;

- притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці;

до прокуратури для притягнення до криміналь­ної відповідальності винних у порушенні вимог охорони праці, що призвело до матеріальних збитків або завдало шкоди працюючим;

- надсилати роботодавцям або відповідальним посадовим осо­бам подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді або про накладання на них стягнення за порушення вимог

охорони праці.

Громадський контроль здійснюють професійні спілки та їх об'єднання через свої виборні органи і представників (контро­лерів), а в разі відсутності профспілки - уповноважені трудовим колективом (найманими працівниками), які мають право без­перешкодно перевіряти стан охорони праці робочих місць, дільниць, цехів, відділів та інших підрозділів підприємств, інформувати ро­ботодавця про виявлені недоліки і вносити пропозиції по усунен­ню виявлених порушень. Уповноважені (контролери) повинні пройти навчання з питань охорони праці і трудового законодав­ства. Вони звільняються на час навчання і здійснення контролю від своїх безпосередніх трудових обов'язків зі збереженням серед­ньої заробітної плати, що зазначається в колективному договорі. Уповноважені трудових колективів (контролери) діють відповід­но до Типового положення, затвердженого Держнаглядохоронпраці і погодженого з профспілками.

Представники профспілок, вибрані на загальних зборах проф­спілок підприємства, мають право перевіряти стан охорони праці свого підприємства, подавати власнику звіт про виявлені порушен­ня і вносити пропозиції щодо покращення умов праці, пожежної безпеки, соціального стану та ін. Вимагати від роботодавця ви­конання прийнятих програм, планів, заходів із питань охорони праці й пояснення по цим питанням.

Відомчий контроль здійснюють вищі органи керівництва підприємствами (міністерства, Державні комітети, об'єднання підприємств та ін.) та посадові особи держадміністрацій, що відповідають за охорону праці в регіоні. Ці організації та поса­дові особи мають адміністративну владу, якою можуть скориста­тися в разі виявлення порушень законодавства, правил та норм з охорони праці.

Регіональний контроль здійснюють місцеві державні адміні­страції та Ради народних депутатів через посадових осіб, відпові­дальних за охорону праці у певному регіоні.

Триступеневий адміністративно-громадський контроль за охо­роною праці на виробництві здійснюється за такого схемою:

1 ступінь - протягом робочої зміни або робочого дня контролю­ється хоча б один раз кожне робоче місце. Контроль здійснює майс­тер, бригадир, начальник зміни, черговий інженер та громадський інспектор по охороні праці, обраний зборами трудового колективу цеху, дільниці тощо. Всі виявлені порушення усуваються, а ті, що неможливо виправити силами контролюючих, занотовуються в жур­нал 1 ступеня контролю і доповідаються вищому керівництву.

2 ступінь - здійснюється контроль не рідше одного разу на тиждень кожного структурного підрозділу начальником цього структурного під­розділу (цеху, відділу, дільниці) і громадським інспектором трудового колективу або профспілки підприємства чи структурного підрозділу.

Недоліки або порушення вимог охорони праці, виявлені при 1 ступені контролю та 2 ступені контролю, ліквідуються, а за немож­ливості записуються в журнал 2 ступеня контролю і доповідають­ся вищому керівництву підприємства.

3 ступінь - здійснюється один раз на місяць (або в інший термін, визначений колективним договором) в обсязі кожного робочого місця всього підприємства керівництвом підприємства (роботодавцем, го­ловним інженером, заступником головного інженера з охорони праці) і відділом охорони праці підприємства. До контролю залучаються громадські інспектори (контролери) з охорони праці підприємства або структурних підрозділів (уповноважені колективом найманих працівників підприємства або профспілкою). Контролюючі знайом­ляться з записами журналів 1 і 2 ступенів контролю по стану охоро­ни праці, приймають рішення по усуненню недоліків і порушень, а випадки виявлених порушень, які неможливо оперативно усунути, заносять до журналу 3 ступеня контролю. Виявлені порушення об­говорюються на технічних радах підприємства, де розробляються заходи по їх усуненню, що передбачають оперативні дії, або вносять­ся до поточних чи довгострокових планів розвитку та реконструкції підприємства або записуються до колективного договору.

Ефективність контролю залежить від кваліфікаційного рівня та професіоналізму контролюючих і відповідного метрологічного за­безпечення, що містить методи та засоби (прилади) вимірювання параметрів шкідливих та небезпечних чинників виробництва, при­значені для визначення безпеки промислового обладнання та техно­логічних процесів.

Відповідальність працівників за порушення законодавства та нормативних актів з охорони праці

Обов'язкова участь профспілки або членів трудових колективів будь-яких установ та закладів у створенні здорових і безпечних умов праці зумовлює необхідність системи стимулювання діяль­ності за сумлінність і покарання за невиконання вимог законодав­ства та нормативних документів з охорони праці.

На всіх промислових підприємствах України повинні діяти стандарти безпеки праці, що встановлюють систему показників, за якими підраховується стан охорони праці структурних підрозділів та підприємства в цілому, визначаються переможці і здійснюється їх матеріальне заохочення. Види заохочення та суми премій визначають профспілки, трудові колективи та керівницт­во підприємства, про що занотовується в колективному договорі (угоді) або в трудовому договорі.

Порушення нормативних актів з охорони праці, створення пе­решкод для діяльності посадових осіб і органів державного на­гляду, громадського та регіонального контролю передбачає пока­рання у вигляді штрафів, дисциплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності в залежності від виду та наслідків порушення.

Згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушен­ня (Стаття 41. Порушення вимог законодавства про працю та охо­рону праці), порушення вимог законодавства про працю тягне за собою накладання штрафу. Так, за порушення правил безпеки юри­дичні чи фізичні особи, що використовують найману працю, сплачу­ють штраф у розмірі до 5% від місячного фонду заробітної плати.

Служба охорони праці підприємства

Створюється на підприємствах, установах і організаціях неза­лежно від форми власності та виду діяльності для виконання пра­вових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям в процесі праці.

Для реалізації перелічених вище цілей служба охорони праці повинна вирішувати такі завдання:

а) здійснювати контроль за безпекою виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд;

б) забезпечувати працюючих засобами індивідуального та ко­лективного захисту;

в) забезпечувати професійну підготовку і підвищення кваліфі­кації працівників із питань охорони праці, вести пропаганду без­печних методів праці;

г) забезпечувати оптимальні режими праці і відпочинку пра­цюючих;

д) вимагати професійного добору виконавців для визначених видів робіт.

Служба охорони праці створюється на підприємствах, установах та організаціях із кількістю працюючих 50 і більше осіб. В організаці­ях із чисельністю до 50 працюючих цю службу може представляти інже­нер, призначений за сумісництвом. При чисельності до 20 працюючих для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сто­ронні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підго­товку. На підприємстві, де працює 50 осіб і більше, чисельність служ­би охорони праці визначається згідно Рекомендації щодо структури та чисельності служби охорони праці, що є доповненням до типового положення про службу охорони прані. Працівники служби охорони праці повинні мати вищу спеціальну освіту з охорони праці, а також практичний досвід роботи у відповідній галузі виробництва. По важ­ливості діяльності та оплати праці вони прирівнюються до пра­цівників провідних відділів та служб підприємства або установи. Підпорядковується служба охорони праці безпосередньо власнику

Система управління охороною праці підприємства (СУОГІ) включає службу охорони праці та керівництво підприємства і ке­рується у своїй діяльності законодавством України про охорону праці і про працю, міжгалузевими і галузевими нормативними ак­тами з охорони праці і Положенням про службу охорони праці.

Основними функціями управління охороною праці, що розроб­ляє і втілює служба охорони праці, є:

1. Створення ефективної системи управління (СУОГІ), яка б сприяла удосконаленню діяльності кожного структурного підроз­діл}' і кожної посадової особи.

2. Здійснення оперативно-методичного керівництва роботою з охорони праці.

3. Розробка разом із структурними підрозділами заходів по за­безпеченню норм безпеки, гігієни праці та виробничого середови­ща або їх підвищення (якщо вони досягнуті), а також підготовка розділу "Охорона праці" колективного договору.

4. Розробка змісту та методики проведення інструктажу з пи­тань охорони праці.

5. Забезпечення працюючих правилами, стандартами, нормами, положеннями, інструкціями та іншими нормативними актами.

6. Проведення паспортизації цехів, дільниць, робочих місць щодо відповідності їх вимогам безпеки.

7. Здійснення оперативного та поточного контролю за станом охорони праці на підприємстві.

8. Розслідування, облік, аналіз нещасних випадків, професій­них захворювань і аварій, а також розрахунок шкоди від них.

9. Участь у підготовці та складанні статистичних звітів підпри­ємства з питань охорони праці.

10. Розробка перспективних та поточних планів роботи підпри­ємства щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці.

11. Планування та контроль витрат коштів на охорону праці.

12. Пропаганда та агітація безпечних і нешкідливих умов праці шляхом проведення консультацій, конкурсів, бесід, лекцій, наоч­ної агітації та методичної роботи кабінету охорони праці.

13. Організація навчання, підвищення кваліфікації та перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб.

14. Участь у роботі комісії з питань охорони праці підприєм­ства, допомога в опрацюванні необхідних матеріалів та реалізації її рекомендацій.

15. Участь у комісіях по введенню в дію цехів, дільниць, нового устаткування або після капітального ремонту

16. Забезпечення працюючих колективними та індивідуальними за­собами захисту віт шкідливих та небезпечних чинників виробництва, лікувально-профілактичним харчуванням, миючими засобами, санітарно-побутовими приміщеннями, надання передбачених законодавством пільг і компенсацій, пов'язаних із важкими і шкідливими умовами праці.

17. Контроль за дотриманням вимог трудового законодавства щодо використання праці неповнолітніх, інвалідів та жінок, про­ходженням попередніх, періодичних, щорічних обов'язкових та інших, передбачених відповідними документами, медичних оглядів працівниками підприємства.

18. Контроль за дотриманням чинного законодавства, міжгалу­зевих, галузевих та інших нормативних актів, виконанням поса­дових інструкцій, проведенням інструктажів на робочому місці, виконанням приписів органів державного нагляду, наказів, розпо­ряджень, а також заходів по усуненню причин нещасних випадків і аварій, відзначених в актах розслідувань.

19. Контроль за відповідністю нормативним актам про охорону праці машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, тех­нологічних процесів, засобів протиаварійного колективного та індивідуального захисту працюючих, наявністю технологічної до­кументації на робочих місцях.

Для виконання перелічених вище функцій служба охорони праці повинна мати відповідну інформаційну базу, засоби зв'язку, сучасну оргтехніку, комп'ютерне забезпечення і висококваліфіко­ваний інженерний штат працівників. Крім того, служба охорони праці повинна мати засоби впливу на виробничу діяльність підпри­ємства, що передбачається Положенням про службу охорони праці. Так, працівники служби охорони праці мають право видавати ро­ботодавцям, керівним органам підприємств, установ, організації! та їх підрозділам обов'язкові для виконання приписи щодо усу­нення наявних недоліків (припис спеціаліста з охорони праці, у тому числі про зупинення робіт, може скасувати в письмовій формі лише посадова особа, якій підпорядкована служба охорони праці); вимагати від посадових осіб усунення від роботи працівників, які не пройшли медичний огляд, навчання, інструктаж, перевірку знань з охорони праці, або не мають допуску до відповідних робіт, чи порушують нормативні акти про охорону прані; надсилати ке­рівнику підприємства подання про притягнення до відповідаль­ності працівників, що порушують вимоги з охорони праці.

Окрім адміністративних заходів, рекомендується принцип ма­теріального заохочення працівників, які сумлінно ставляться до виконання виробничих обов'язків і беруть активів участь у під­вищенні безпеки та поліпшенні умов праці.

Положення про матеріальне заохочення розробляється служ­бою охорони праці, погоджується з профспілкою (колективом най­маних працівників) і затверджується власником.

Працівники служби охорони праці не можуть залучатися до виконання функцій, не передбачених Законом "Про охорону праці" і Типовим положенням про службу охорони праці.

Служба охорони праці об'єднання підприємств

Окрім служби охорони праці підприємства, можуть створюватися служби охорони праці при корпораціях, концернах та інших об'єд­наннях підприємств (надалі - об'єднань), створених за галузевим принципом, яким частково делегуються функції служб охорони праці підприємств. Підпорядковуються ці служби безпосередньо ке­рівнику об'єднання. Служба охорони праці об'єднання бере на себе виконання функцій управління, що викладенні в вищенаведених пунктах (1,2,3,8,10,11,13,18),а також деяких інших функцій більш широкого аспекту діяльності, ніж ті, що виконують служби охорони праці підприємства, наприклад: вивчення зарубіжного та вітчизня­ного досвіду організації охорони праці і впровадження його в об'єд­нанні, координація роботи міжгалузевих лабораторії! охорони праці, контроль за діяльністю служб охорони праці підприємств та інші.

Служба охорони праці міністерства, державного комітету, концерну, корпорації та іншого об'єднання підприємств, створених за галузевим принципом

Ця служба створюється при міністерствах, державних комітетах та інших великих об'єднаннях підприємств, поєднаних на галузевій основі для здійснення методичного керівництва діяльністю підприємств, об'єднань галузі з питань охорони праці, підготовки матеріалів для щорічного підбиття підсумків роботи по створенню безпечних і нешкідливих умов праці, розгляду найважливіших пи­тань охорони праці на засіданнях колегії, нарадах, семінарах тощо.

Служба здійснює координацію науково-дослідної і проектно-конст­рукторської роботи з питань охорони праці, розробляє комплексні заходи щодо поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого сере­довища. Ця служба виконує ще ряд функцій управління охороною праці, викладених у Типовому положенні про службу охорони праці.

Служба охорони праці обласних, міських та районних органів державної виконавчої влади

В апараті обласних, міських та районних органів державної ви­конавчої влади створюється служба охорони праці- її основною функцією є опрацювання та внесення на затвердження органів дер­жавної виконавчої влади пропозицій щодо забезпечення реалізації державної політики з питань охорони праці в межах відповідної те­риторії. Формує за участю підприємств і профспілок регіональну програму заходів із поліпшення безпеки праці, гігієни праці вироб­ничого середовища, що мають міжгалузеве значення. Надає підпри­ємствам регіону оперативну інформацію про причини великих аварій, групових і смертельних нещасних випадків па виробництві. Здійснює на підприємствах (в першу чергу тих, що не мають вище-стоячої господарської організації) контроль за станом охорони праці, а також виконує інші управлінські і контрольні функції, пе­редбачені Типовим положенням про службу охорони праці.

Відповідальність працівників служби охорони праці

Працівники служби охорони праці підприємств, об'єднань, міністерств, інших центральних та місцевих органів державної ви­конавчої влади несуть персональну відповідальність за:

а) невідповідність прийнятих ними рішень вимогам діючого законодавства з охорони праці;

б) невиконання своїх функціональних обов'язків, передбачених Положенням про службу охорони праці та посадовими інструкціями:

в) недостовірність та несвоєчасність підготовки статистичних звітів з охорони праці;

г) низьку якість проведеного ними розслідування нещасних випадків на виробництві.