5. Злочини у сфері сімейно-побутових відносин: загальна характеристика, детермінанти, кримінологічна корекція сімейних відносин.

Під сімейною кримінологією (кримінофамілістикою) розуміють галузь загальної кримінології, яка вивчає причини та умови виникнення масової злочинної поведінки в сімейних відносинах, внутрішньосімейні злочини, а також реакцію суспільства на вищезазначені злочини з метою нейтралізації злочинності.

Спочатку терміни “сімейна кримінологія” і “кримінофамілістика” існували в науковому обігу як синоніми. Визначенню цієї наукової галузі відповідає також назва “кримінологія сімейних відносин”.

В основу кримінофамілістики покладено аксіому – взаємозалежність між феноменом злочинності та інститутом сімейних відносин.

Імпульс до значної частини вчинків (правопорушень) виникає від різних конфліктних ситуацій під час спілкування з близькими людьми, тобто сімейним оточенням.

Роль сім’ї є досить значною у продукуванні як нормативної, так і девіантної поведінки.

Предмет вивчення кримінофамілістики:

- злочини, які вчиняються проти членів сім’ї (насильницькі злочини проти подружжя, дітовбивства);

- вплив сім’ї на злочинність неповнолітніх;

- вплив сім’ї на формування особи насильницького корисливого злочинця;

- вплив сім’ї на рецидив злочинів;

- механізм сімейних причин, обставин вчинення злочинів;

- запобігання злочинам через вплив на сім’ю.

Невиконання сім’єю свого призначення у пристосуванні її членів до громадського життя, що зумовлює її криміналізацію, а також сприяння сім’ї виникненню у її членів наміру вчинити злочин називають сімейною десоціалізацією.

Насильницькі злочини проти членів сім’ї вчиняються частіше, ніж злочини проти знайомих, які не є близькими та рідними, злочини проти знайомих – частіше, ніж проти незнайомих.

Усередині сім’ї злочини найчастіше вчиняються одним із подружжя щодо іншого.

Серед жертв внутрішньо сімейних вбивств жінок більше, ніж чоловіків (співвідношення в 70-х роках 7:1, в 90-х – 3:1), тобто кримінальна активність жінок в сім’ї помітно зросла.

Види внутрішньосімейних злочинів:

- корисливі – 5%;

- пов’язані з прагненням звільнитися від різних обов’язків – 5%;

- пов’язані з ревнощами – 15-20%;

- вбивства в зв’язку з боротьбою за владу чи самоствердження в сім’ї – 50%;

- бажання отримати додаткову житлову площу – 10%;

- бажання отримати страховку – 5%;

- бажання отримати спадщину – 5%.

Три останні види сімейних вбивств належать до нових видів злочинів, їх учиняють так звані “шлюбні аферисти”.

Причини масового вчинення сімейних злочинів:

- суперечності між чоловіками і жінками, що стосуються претензій на владу в сім’ї;

- суперечності статевої моралі;

- різниця в матеріальному становищі сімей подружжя;

- суперечності між професійними та сімейними ролями подружжя;

- незбіг у чоловіків і жінок матеріальної орієнтації;

- насильство поза сім’єю в суспільстві;

- масові розлучення сімейних пар.

На рівні мікро середовища визначають причини кримінологічної десоціалізації та конфліктності.

Причини сімейної десоціалізації:

- відсутність сім’ї або порушення її структури;

- порушення в сім’ї балансу між духовними і матеріальними основами;

- зниження культурно-освітнього рівня;

- пияцтво, алкоголізм, наркоманія;

- стереотипи поведінки грубості та жорстокості;

- наявність у сім’ї правопорушників;

- навчання злочинній поведінці (передання злочинцеві досвіду дорослими рідними, неповнолітніми та молоддю).

Сімейну конфліктність становлять внутрішньосімейні конфлікти на ґрунті:

- подружньої зради;

- боротьби за владу в сім’ї;

- боротьби за розподіл фінансів;

- боротьби за розподіл обов’язків між членами в сім’ї;

- виховання дітей і домагання;

- неприязного ставлення до родичів іншого з подружжя (тещі, свекрухи, свахи тощо).

Причини злочинності в сфері сімейних відносин зумовлено:

1) притаманним сім’ї за всіх історичних епох її існування віктимологічним фактором – подружньою зрадою;

2) сучасними криміногенними факторами, які не обходять і сім’ю та пов’язані із суперечностями перехідного періоду нівелювання старих, встановленням та розвитком нових постсоціальних відносин (руйнування традицій і звичаїв).

Серед суб’єктів кримінальної корекції сімейних відносин можна виокремити три групи:

- які функціонують у структурі органів державної влади (загальнодержавні, регіональні, місцеві);

- що основані на громадській ініціативі;

- що основані на приватній ініціативі.

До органів та установ, що здійснюють кримінальну корекцію сімейних відносин, належать:

1. Державний комітет України у справах сім’ї та молоді;

2. Республіканський комітет у справах сім’ї та молоді АР Крим;

3. служби у справах неповнолітніх обласних, Київської та Севастопольської міських і районних у містах рад;

4. спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань запобігання насильству в сім’ї;

5. органи опіки та піклування;

6. спеціалізовані установи для жертв насильства в сім’ї;

7) служба дільничних інспекторів міліції.

Кримінологічна корекція сімейних відносин – це система заходів щодо усунення детермінант злочинної поведінки, а також нейтралізації сімейних криміногенних факторів як на загально соціальному рівні інституту сім’ї, так і у конкретних сім’ях.

Кримінологічна корекція сімейних відносин передбачає такі заходи:

- нейтралізацію суперечностей інституту сім’ї в цілому;

- створення умов для подолання негативного впливу сім’ї на її членів;

- розв’язання конкретних конфліктних ситуацій;

- використання позитивного потенціалу в сфері сімейних відносин;

- духовне виховання сім’ї в цілому та кожногоконкретного її члена.