48. Нові тенденції укр. Мист. На початку 20 ст. Революційно-демократ. Напрям у літературі

Традиційні тенденції в царині літератури— романтизм і неореалізм поєднувалися з розвитком футуризму, символізму. Так, фахівці виділяють «нову школу» української прози (М. Коцюбинський, В. Стефаник, О. Кобилянська). І. Франкописав, що представники цієї школи прагнули цілком «модерним» європейським способом зобразити своєрідність життя українського народу. Такий напрям вукраїнській літературі, як футуризм, насамперед пов'язаний зМ. Семенком, який був одним з його головних теоретиків, фундатором першого літературного об'єднання футуристів (Київ,1913рік). У першій половині20-хроків з'являється«теорія боротьби двох культур»(української і російської), яку активно відстоював один з лідерів комуністичної партії УкраїниД. Лебідь. Прихильники цієї теорії розглядали українську культуру як відсталу, селянську, заперечували необхідність її розвитку. Ця теорія на практиці могла поглибити розрив між робітниками і багатомільйонною селянською масою, вона зміцнювала платформу двох національних таборів — російського й українського, озброюючи кожний з них ідеєю боротьби до повної перемоги «своєї» культури. Ця теорія була засуджена на офіційному рівні. В Україні в галузіживопису іграфікиактивно працювали такі майстри, якО. Мурашко,О. Новаківський,І. Труш,П. Ковжун,М. Сосенко,М. Бойчук. Більшість з них мали європейську освіту і перебували під впливом сучасних їм художніх тенденцій. Міжнародного визнання досяг українськийскульпторО. Архипенко— творець нового напряму в мистецтві.

49. Чинники розвитку культури в 1917-1920 рр

Після повалення царату в Україні почався новий етап національно-визвольного руху, створювалися умови для прискореного розвитку національної культури. 1917-1920рр – роки укр.. революції. Безумовнов ході війни українці намагалися прокласти шлях до незалежності, що і стало одним із основних факторів розвитку та піднесенню укр.. культури в ці роки. Серед найбільш дискусійних питань політичної і культурної історії України на початку XX ст. залишаються проблема вивчення сутності та оцінка так званої українізації. З одного боку, українізацію середини 20-х - початку 30-х років характеризують як "розквіт", "стрімкий розвиток", "надпотужний якісний стрибок" у культурі. З іншого, історію цього періоду перетворюють на жупел "насильницької українізації", яким політики лякають російськомовне населення, трактують як загрозу збереженню і розвитку мови, освіти, культури інших національностей в Україні.

50. Особливості еволюції укр.. Освіти у 1917-20 рр. Стан розвитку науки.

Великим плюсом для народу була ліквідація не писемності. Переважна більшість населення України була неписьменною. Розгортаючи культурне будівництво, партія більшовиків зробила лікнеп найважливішою державною справою. Культосвітні заклади усіх типів були зобов'язані приділяти лікнепу найбільшу увагу. Установи наркомату освіти дістали право залучати до навчання неписьменних на засадах трудової повинності усіх грамотних громадян, вільних від воєнної мобілізації.Починаючи з весни 1920 р., в Україні розгорнулася кампанія з організації шкіл та гуртків лікнепу. Було відкрито до 7 тис. вечірніх шкіл та гуртків. У них три-чотири рази на тиждень навчалося до 200 тис. чоловік. Крім того, до 50 тис. чоловік було охоплено індивідуальним навчанням.

Ліквідація університетів до мінімуму обмежила можливості провадження наукових досліджень у вищій школі. Розвиток науки зосередився в Українській академії наук, яку було засновано 24 листопада 1918 року , і яка мала три відділи: історико-філологічний, фізико-математичний та соціально-економічний. Першим Президентом академії став 55-річнийВ.І.Вернадський. АкадемікВ.І.Вернадськийявляв собою приклад інтелігента, який став поза політикою й віддавав усі сили служінню науці. Найбільш продуктивно у 1919—1920 pp. працював перший відділУАН, на чолі якого стоялиД. Багалій,С.Єфремов,А. Кримський. Об'єктом досліджень його кафедр було духовне життя і культура українського народу. На історичному підвідділі вивчалися проблеми всесвітньої та вітчизняної історії, географії, етнографії і філософії, на філологічному — всесвітнє та українське письменство, арабо-іранська філологія, тюркологія і загальне мовознавство. Плідно працювали комісії для складання словника живої української мови, для видання пам'яток новітнього письменства, археографічна.

У другому відділі УАН зосереджувалися установи фізико-математичного і природничого профілю. Були створені фізичний інститут, інститут технічної механіки, різноманітні лабораторії, комісії і кабінети. Очолював відділ М. Кащенко.

Третій відділ УАН мав соціально-економічний профіль. В його комісіях і на кафедрах вивчалися економічні і юридичні проблеми. На чолі відділу стояв М.Туган-Барановський. Він створив Інститут для виучування економічної кон'юнктури та народного господарства і став його першим директором. Стабільно працював створений М.Птухою Демографічний інститут.