31. Дайте характеристику різним видам логопедичних занять

Розрізняють наступні види логопедичних занять:

1. Фронтальні заняття проводяться з усіма дітьми групи. Такий вид занять проводиться упродовж 30 хв. Діти виконують роботу, однакову для всіх. Тому лексичний матеріал повинен складатися зі звуків які вивчаються і правильно вимовляються усіма дітьми. Фронтальні заняття в логопедичних групах проходять в декілька етапів. На першому закріплюється правильна вимова звука, що вивчається . Лексичний матеріал повинен бути різноманітним і насиченим , однак не повинні використовуватися дефектні та змішувані звуки. На другому йде диференціація звуків, як на слух, так и у вимові

2. Підгрупові заняття проводяться одночасно з 3–4 (5–6) особами за розкладом, складеним учителем-логопедом . Учитель-логопед може проводити заняття, розподіляючи дітей на дві-три підгрупи.

Тривалість підгрупових занять складає: у групах для дітей із загальним недорозвитком мовлення (ЗНМ): а) молодшій – 10–15 хв. 2 рази на тиждень; б) середній – 15–20 хв. 2 рази на тиждень; в) старшій – 25–30 хв. 3 рази на тиждень;

у групах для дітей із фонетико-фонематичним недорозвитком мовлення (ФФНМ): а) середній – 20–25 хв. 2 рази на тиждень; б) старшій – 25–30 хв. 3 рази на тиждень;

у групах для дітей із заїканням: а) молодшій – 10–15 хв. 2 рази на тиждень; б) середній – 15–20 хв. 3 рази на тиждень; в) старшій – 20–25 хв. 3 рази на тиждень.

Підгрупи комплектуються як за рівнем мовленнєвого, так і за ступенем розумового розвитку, в залежності від завдань різних етапів навчання. Склад підгруп протягом року може змінюватись (перекомплектовуватись) в залежності від конкретних завдань, мети того чи іншого періоду навчання та індивідуальної успішності кожної дитини.

У всіх вікових групах під час фронтальних чи підгрупових занять доцільно проводити фізкультхвилинки тривалістю 1,5–2 хв.

3. Індивідуальні заняття проводяться з кожною дитиною групи . Тривалість не повинна перевищувати 10–15 хв. Особливо на початкових етапах роботи вчителю-логопеду бажано замінювати індивідуальні заняття живим спілкуванням з дітьми, брати участь в організації та проведенні режимних моментів, прогулянок шляхом розучування рухливих ігор з мовленнєвими завданнями, що сприяє швидшому встановленню емоційного , налагодженню довірливих стосунків з кожною дитиною зокрема. На подальших етапах навчання індивідуальні заняття проводяться згідно з метою корекційно-розвивальної роботи відповідно до логопедичного висновку та конкретних корекційних завдань для тієї чи іншої дитини.

32. Акустико-гностична (сенсорно-акустична) сенсорна афазія За класифікацією А. Р. Лурія, в основі акустико-гностичної сенсорної афазий лежать порушення мовного (фонематичного ) слуху - здатності аналізу і синтезу мовних смислоразлічительних звуків у системі даної мови. У російській мові до таких звуків (фонем) відносяться приголосні звуки, які протиставляються за ознаками твердості-м'якості, дзвінкості-глухість, а також всі голосні звуки та їх ударность. Порушення фонематичного слуху веде до порушення всієї мовної системи. Разом з тим, за нашими спостереженнями, цей механізм є провідним, але не єдиним і визначальним синдромом акустико-гностичної сенсорної афазий. Це підтверджується існуванням чистої рече-слуховий агнозии, при якій повна відсутність або на-рушення мовного слуху не веде до порушення мовної системи, до виникнення) афазий. Акустико-гностична сенсорна афазія характеризується порушеннями експресивній і імпрессівной мови, читання та письма. Спонтанна і діалогічна мова залежно від ступеня вираженості порушується від «словесної окрошки», що представляє собою набір нечленороздільних за звуковим складом слів, до відносно збереженій, але лексично обід-ненной мови. Приблизно в половині випадків спостерігається логорея або схильність до мовної розгальмованості. Експрес-сивная мова без вимовних труднощів, інтонаційно виразна й емоційна, що дає можливість в ка-кой-то мірою розуміти хворого навіть у випадках, коли мова різко порушена. Змінено граматична структура мови. Вона справляє враження предикативной за великої кількості в ній дієслів, введення-них слів, прислівників і бідності іменників. Спостерігаються дефекти узгодження частин мови. Багато нестійких ЛІТЕРАЛЬ-них і вербальних парафазий. Грубо порушена відбита мова - повторення окремих звуків, слів і особливо пропозицій. Страждає слухомовної па-м'яти. Різко обмежений обсяг утримання мовного ряду. Вигуби-івается здатність називати частини тіла, предмети і особливо їх зображення (при цьому підказка практично не допомагає). Розуміння ситуативної мовлення тотально порушується тільки при дуже грубої ступеня афазий зі «словесної окрошкою» і логорея, коли не вдається привернути увагу хворого до сказаного. У більшості випадків зберігається можливість розуміння окремих слів і простих команд, хоча в цілому розуміння ситуативної мови зазвичай недостатня, легко виникає відчуження сенсу слів. Письмова мова страждає у всіх хворих, але не однаковою мірою, а повний її розпад відбувається рідко. Лист, як правило, страждає більш значно. У тяжкості порушень усного та писемного мовлення немає повного паралелізму - можлива відносна збереження чтеіія і листи при важкого ступеня афазий і розпад листи при афазий умерешгой. Одним з факторів, що визначають порушення читання, є забування назв букв. Запис диктуються букв і вибір назв з набору страждає сильніше, ніж читання букв, за рахунок дефектів слухового розрізнення та утримання почутого. Розуміння читаного не вимагає обов'язкового прочитання вголос і може бути краще, ніж розуміння почутого. При глибокому розпаді читання можуть зберегтися залишки глобального читання (наприклад, підкладання назв під картинки), при меншій глибині розпаду використовуються обидва способи читання - глобальний та аналітичний. Читання вголос зазвичай характеризується тими ж спотвореннями структури сло ва, які характерні для усного мовлення. Тяжкість порушення читання вголос і про себе залежить від стану читача функції, тобто від ступеня розпаду смислової структури слова. Очевидно, що доступ до лексикону утруднений не тільки через слуховий, але і через зоровий вхід. Розпад листа також пов'язаний з дефектом номінації і мовної імітації, але найбільше значення має ступінь порушення фонематичного аналізу почутого і здатність до його утриманню. В цілому, порушення писемного та усного мовлення взаємопов'язані і взаємно залежні, складаючи єдиний синдром, виникнення якого обумовлено в основному порушенням речеслуховой функції, яка вибірково може страждати на рівні слухового розрізнення, утримання та обсягу слухового сприйняття. Тім'яні симптоми при акустико-гностичної афазий в більшості випадків відсутні. Осередок ураження локалізується переважно в задньоверхніх відділах 1-й скроневої звивини лівої півкулі («зона Верніке»).

33. Логопедичне обстеження при порушеннях голосу.

1)анкетні дані

2)дані анамнезу

3)клінічне обстеження

4)обстеження всіма фахівцями

5)логопедичне обстеження, яке спрямоване на вивчення особливостей просодичної сторони мовлення і мовленнєвого слуху.

Звертають особливу увагу на активність клієнта та його емоційний стан, контактність. Необхідно з’ясувати інтенсивність голосу, наявність призвуків у голосі, особливості темпу мовлення і дотримання ритму мовлення, чіткість та розбірливість мовлення, його емоційна виразність. Обстежується стан і функції арт апарату, дих функції, голосової функції та інтонаційної сторони мовлення.