логопедія шеремет

Варіант 2 Логопед, показуючи картинки, називає їх опускаючи останній звук. Діти повторюють повністю, а тоді називають звук,який пропустив логопед.

Розвиваючи фонематичне сприймання, слід враховувати слідуюче:

Формувати свідоме вміння впізнавати та розрізняти звуки мовлення. Необхідно спрямовувати увагу дитини на зовнішню, звукову сторону мовлення, яка раніше нею не усвідомлювалась. Операціям свідомого звукового аналізу необхідно навчати, спонтанно дитина ними не оволодівє.

Мінімальною одиницею при навчанні операціям звукового аналізу повинне бути слово. Адже фонеми існують лише у складі слів з яких виділяються при допомозі звукового аналізу.

Операції звукового аналізу здійснюються на правильно-вимовлювальних звуках.

Робота по формуванню фонематичного сприймання неправильно-вимовлювальних звуків (слухового контролю) передбачає максимальне обстеження або виключення власної дефективної вимови дитини в момент здійснення звукового аналізу, необхідно спиратись на слухове сприймання.

Промовляння звуків дитиною відбувається на послідуючих заняттях, коли з’являється необхідність порівняння власної дефектної вимови з нормативною.

Весь вищезгаданий комплекс робіт складає зміст підготовчого етапу. Отриманні дитиною за цей період знання, уміння та навички є запорукою успішного подолання дефектів мовлення при дислалії. В ході післідуючих етапів ця робота не припиняється. Кожне логопедичне заняття розпочинається з артикуляційної та пальчикової гімнастик, вправ по формуванню мовленнєвого дихання, або ж вони органічно впливають в його хід.

Логопедична ритміка.

Значну роль для швидкого та ефективного усунення вад мовлення відіграє логопедична ритміка. Ритмічне виховання за В. М. Бехтєрєвим має перед собою такі цілі: виявити ритмічні рефлекси, навчити дитину реагувати на слухові та рухові подразники, встановити рівновагу в діяльності нервової системи, заспокоїти надто збуджених дітей і розгальмувати загальмованих, врегулювати неправильні та лишні рухи.

В. А. Гіляровський вказував, що логопедична ритміка впливає на загальний тонус, моторику, настрій, сприяє тренуванню рухливості нервових процесів центральної нервової системи, активізації кори. Є. В. Чаянова, Є. В. Конорова вважають, що логоритміка розвиває увагу, всі види пам’яті. В. А. Грінер, Н. С. Самойленко, Н. А. Власова, Д. С. Озерецковський, Ю. А. Флоренська підкреслювали загально педагогічний вплив ритму на різноманітні хворобливі відхилення в психофізичній сфері людини, а також те, що логопедична ритміка позитивно впливає на різносторонній розвиток дитини, вдосконаює її.

У дітей з дислалією не спостерігається складних порушень загальної моторики, лише у частини зустрічається назначене порушення тонкої довільної моторики рук і пальців. Частіше трапляються деякі зміни в емоційно-вольовій сфері (дратівливість, плаксивість, розгальмованість, в рідких випадках – прояви афекту). Отже, дуже важливо займатись логопедичною ритмікою з дітьми – дислаліками. Як відмічає в своїх роботах Г. А. Волкова, логоритмічне та музично-ритмічне виховання дуже важливе для корекції порушень звуковимови і використовується поетапно та диференційовано. На підготовчому етапі проводяться вправи та ігри для розвитку слухової уваги, фонематичного слуху, фонематичного сприймання, артикуляційної моторики, мовленнєвого дихання як на логопедичних, так і на самостійних логоритмічних заняттях.

Приклад: “Жуки і комарики”. Гра на розвиток фонематичного сприймання. Хід гри: діти крокують по колу під спокійну музику, мелодія змінюється на швидку і “жуки” з “комариками” летять на галявину. По сигналу “ж –ж- ж- “ “жуки” лягають на спинки і починають швидко рухати “лапками”. А “комарики” продовжують літати навколо “жуків”. По сигналу:” з –з – з” – “комарики” лягають на підлогу і теж швидко рухають лапками”, а “жуки” в цей час літають довкола них. Зміна команд відбувається кілька разів. Під музику й “комарики” летять з галявини.

На етапі постановки звука логоритмічні заняття включають матеріал для розвитку міміки лиця, орального праксису, загальної моторики.

Приклад: Розвиток міміки лиця.

Під відповідну музику педагог дає завдання типу: “Ви їсте кислий лимон; Ви зустріли забіяку; Ви боляче вдарили ногу; Вам подарували гарну іграшку” і т.п. Потім, вже без команд педагога, діти під різну музику, сидячи перед дзеркалом, мімічно відтворюють різні відтінки почуттів. З розвитком цих умінь зоровий контроль знімається.

Для розвитку орального праксису всі вправи для рухомих артикуляційних органів виконуються ритмічно: під рахунок, метроном, під музику з чітко вираженим ритмом і акцентом.

Розвиток загальної моторики здійснюється на матеріалі основних рухів: ходьби, маршування, бігу, підскоків, пробіжок, різних шикувань та перешикувань, підключення рухів рук. Широко застосовуються рухливі ігри, які на підготовчому етапі проводяться без мовленнєвого супроводу, оскільки звуки ще не поставлені.

При автоматизації звуків здійснюється розвиток артикуляції, інтонаційної виразності, темпу, ритму мовлення в поєднанні з різноманітними рухами. Мовленнєвий матеріал підбирається у відповідності до звука, який опрацьовується, крім того повинен бути цікавим.

На етапі диференціації звуків корисні ігри-драматизації з музичним супроводом і без нього. Тексти насичуються розрізнюваними звуками. В процесі логоритмічної роботи у дітей з різними формами дислалії нормалізується загальна моторика, мовленнєва та довільна поведінка в різних видах діяльності.