20.Притча про доброго самарянина: зміст, образність.

Зміст: Один єврей,законник,бажаючи виправдати себе (бо євреї вважали "ближніми своїми" тільки євреїв, а решту людей зневажали), запитав Ісуса Христа: "А хто ж мій ближній?"

Щоб навчити людей вважати своїм ближнім усяку іншу людину, хто б це не був, з якого б народу не походив і якої б віри не був, а також щоб ми мали співстраждання і милосердя до всіх людей, подаючи їм посильну допомогу в їхній біді й нещасті, Ісус Христос відповів йому притчею.

Один чоловік ішов з Єрусалима до Єрихона і перестріли його розбійники, які забрали в нього одяг, побили його і пішли, залишивши його ледь живим. Випадково цією дорогою ішов єврейський священик. Він подивився на нещасного і пішов далі. Так само і левит (єврейський духовний служитель) був на тім місці; підійшов, поглянув і пройшов мимо.

їхав самарянин (євреї зневажали самарян настільки, що не сідали разом за стіл, навіть намагалися не розмовляти з ними). Самарянин, побачивши побитого єврея, зглянувся над ним. Він підійшов до нього, перев'язав йому рани, полив їх оливою й вином. Потім посадив його на свого осла, привіз у готель і там піклувався про нього. А на другий день, від'їжджаючи, він дав господарю готелю два динарії (динарій – римська срібна монета) і сказав: "Подбай про нього і, якщо витратиш більше цього, то я, коли повернусь, віддам тобі".

Після цього Ісус Христос запитав законника: "Як ти думаєш, хто з цих трьох був ближнім для людини, яка потрапила до рук розбійників?"

Законник відповів: "Той, який змилосердився над ним (тобто самарянин)".

Тоді Ісус Христос сказав йому: "Іди і ти роби так само".

Образність: Людина, яка йде з Єрусалима в Єрихон, є ніхто інший, як наш праотець Адам, а в його особі і все людство. Не встоявши у добрі, позбувшись райського блаженства, Адам і Єва мусили покинути "Єрусалим небесний" (рай) і відійти на землю, де їх одразу ж спіткали скорботи й усілякі біди. Розбійники – це сили бісівські, які позаздрили невинному стану людини і штовхнули її на путь гріха, позбавивши наших праотців вірності заповіді Божій (райського життя). Рани – це виразки гріховні, що ослаблюють нас. Священик і левит – це закон, даний нам через Мойсея, і священство в особі Аарона, які самі по собі не могли спасти людини. Під милосердним самарянином слід розуміти Самого Ісуса Христа, Який для зцілення наших немочей, у вигляді олії і вина, дав нам Новозавітний Закон і благодать. Готель – Церква Божа, де є все необхідне для нашого лікування, а господар готелю – пастирі і вчителі Церкви, яким Господь доручив турботу про паству. Ранковий вихід самарянина – це з'явлення Ісуса Христа після воскресіння, а також і Його вознесіння, а два динарії, дані господарю готелю, – це Божественне Одкровення, яке зберігається через Писання і Святе Передання. Нарешті, обіцянка самарянина на зворотному шляху завітати знову в готель для остаточного розрахунку – це вказівка на друге пришестя Ісуса Христа на землю, коли Він "віддасть кожному за ділами його"

21.Притча про таланти: зміст, образність.

Зміст: Ще одну притчу щодо лінощів і недбальства наших сказав Ісус Христос. Один чоловік, відбуваючи в чужу країну, покликав рабів своїх і доручив їм своє майно. Одному він дав п`ять талантів, другому два таланти, іншому ж один талант, кожному за його можливостями; і відразу ж виїхав. Той, хто отримав п`ять талантів, використав їх для справи і набув на них ще п`ять талантів. Так само вчинив і той, хто отримав два таланти, набувши на них ще два. Той же, хто отримав один, не побажав трудитися, пішов і закопав його в землю, і сховав срібло господаря свого. Після довгого часу повернувся господар рабів своїх і вимагав від них звіту. Той, хто отримав п`ять талантів, приніс ще п`ять і, підійшовши до нього, сказав: "Господарю, п`ять талантів ти дав мені; ось ще п`ять талантів, які я здобув на них". Господар сказав йому: "Гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря свого". Підійшов також і той, хто отримав два таланти, і сказав: "Господарю, два таланти дав ти мені; ось інші два таланти, що я здобув на них". Господар сказав йому: "Гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря свого". Підійшов і той, хто отримав один талант, і сказав: "Господарю! Я знав тебе, жорстоку людину, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав; і, побоявшись, пішов і заховав талант твій у землю; ось тобі твоє". А господар сказав йому у відповідь: "Лукавий рабе і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав; тоді треба було тобі віддати срібло моє купцям, і я, прийшовши, одержав би моє з прибутком. Отже, візьміть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів. Бо кожному, хто має, дасться і примножиться; а в того, хто не має, відніметься і те, що має. А негідного раба вкиньте у пітьму непроглядну; там буде плач і скрегіт зубів".

Образність: Ця притча означає: всі люди отримують від Господа різні дари, як-ось: життя, здоров`я, силу, душевні здібності, учення, дари Святого Духа, життєві блага тощо, щоб цими даруваннями служити Богу і ближнім. Усі ці дари Божі і розуміються у притчі як таланти. Бог же знає, скільки потрібно дати кожному за його здібностями, тому й отримують – хто більше, хто менше. Хто як скористався дарами Божими, в тому кожна людина має звітувати перед Господом при другому Його пришесті. Хто використав їх на користь собі й іншим, той дістане похвалу від Господа і вічні небесні радощі; а ліниві й байдужі люди будуть осуджені Господом на вічні страждання.