Страница|30

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. Мотиваційний компонент як складова психолого - педагогічної основи з географічної дисципліни у середній школі………………………5-17

1.1. Аналіз психологічних теорій мотивації діяльності особистості ……..…...5

1.2.Формування мотивації на уроках географії,методи та прийоми навчальної діяльності............................................................................................................9

РОЗДІЛ 2. Формування у школярів пізнавального інтересу до вивчення курсу «Фізична географія України. ………………………………………17-25

2.1. Загальна характеристика методів дослідження мотивів особистості………17

2.2. Аналіз педагогічної літератури з географії для 8-го класу………………………………………………………………….……………20

2.3. Методична сторінка до уроку з географії у 8-му класу…………………..22

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………26

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….28

ВСТУП

Актуальність теми. Традиційна українська школа розглядає кожну дитину не стільки як об’єкт, що потребує впливу, скільки як особистість, що інтенсивно розвивається в процесі навчальної діяльності. І щоб учень займав активну позицію в процесі навчальної діяльності, він повинен мати потужні джерела мотивації до навчання. Теорія мотивації випливає з необхідності будувати педагогічний процес таким чином, щоб його методика орієнтувалася на якомога глибше проникнення у внутрішній світ дитини, мала на меті пробуджувати і розвивати в ній здібності й нахили. Тому основним у педагогічному мистецтві вчителя є вміння спонукати, а не примушувати.

Така система передбачає позитивну аргументацію методів і засобів впливу на дитину, за якою майстерність учителя виявляється в тому, що він стимулює учня робити все з власної волі, з бажанням і радістю. Отже, в основі теорії й практики мотивації лежить оптимістична гуманістична концепція, складова проблемного питання нашої школи, зорієнтована на великі потенціальні здібності й можливості самих дітей. Вона ґрунтується на тому положенні, що саме спонукальна, а не примусова сила навчання й виховання здатна перетворити дитину з об’єкта впливу педагогів на суб’єкт особистого розвитку.

Проблема як досягти того, щоб учні тривалий час бажали вивчати певний предмет (саме бажали, а не мусили), тобто мотивація учнів до навчання, є надзвичайно актуальною в наш час.

Мета дослідження полягає в тому, щоб  теоретично охарактеризувати процес формування позитивних мотивів навчання на уроках географії. Завдання, для виконання мети:

1. проаналізувати роль мотивації учнів у навчанні географії;

2. розробити та теоретично обґрунтувати систему методів та прийомів використання мотивації в навчальному процесі уроків з географічної дисципліни;

3. розробити методичні рекомендації для формування позитивних мотивів навчання;

4. розробити шляхи удосконалення процесу формування позитивних мотивів навчання.

Об’єкт дослідження –навчально-виховний процес з географії у 8-му класі.

Предмет дослідження - мотиваційний компонент уроку географії .

Гіпотеза дослідження ґрунтується на тому, що  мотивація навчальної діяльності на уроці є обов’язковою частиною певного уроку.

Розділ 1. Мотиваційний компонент як складова психолого - педагогічної основи уроку з географічної дисципліни у середній школі.

1.1Аналіз психологічних теорій мотивації діяльності особистості .

Співвідношення між діями людини та причинами, які зумовлюють та пояснюють ці дії, описує поняття мотивації. Можна говорити про універсальну структуру мотивації особистості, проте зміст мотивування дій поведінки людини завжди залишатиметься суто індивідуальним, неповторним.

До питань мотивації зверталися філософи ХVІІ ст. – Спіноза, Гоббс, Декарт. Спіноза вважав, що ефективність, пристрасна мотиваційна спрямованість мають розглядатися з об’єктивної точки зору. Він писав, що людина свої дії усвідомлює, але причин, якими вони визначаються, не знає. Механизм “усвідомлення” прихованих збудників поведінки та діяння і поступове підпорядкування енергії цих збудників свідомістю – один із психологічних механізмів “етичного” діяння та поведінки людини в суспільстві. [18, ст. 238]

Погляди на сутність і походження мотивації людини протягом усього часу дослідження неодноразово змінювалися, але незмінно розташовувались між двома філософськими течіями: раціоналізмом та ірраціоналізмом. Відповідно до раціоналістичної позиції, а вона особливо чіткою була в роботах стародавніх філософів і теологів аж до середини ХІХ ст., людина являє собою унікальну істоту особливого роду, яка не має нічого спільного з тваринами.Мотиваційне джерело людської поведінки убачається виключно в розумі, свідомості і волі людини.

Ірраціоналізм як вчення поширюється в основному на дослідження тварин. Він підтверджує, що поведінка на відміну від людини, невільна, нерозумна, керується темними, неусвідомлюваними силами біологічного плану, що мають витоки в органічних потребах.

Друга половина ХІХ ст. ознаменувалася рядом видатних відкриттів у різних науках, у тому числі в біології – появою еволюційної теорії Ч.Дарвіна. Вона зробила значний вплив не тільки на природознавство, але й на медицину, психологію та інші гуманітарні науки. Своїм вченням Ч.Дарвін зробив перший рішучий крок вперед у поведінковому мотиваційному зближенні цих живих істот, показавши, що в людини і тварин є чимало спільних форм поведінки, зокрема емоційно-експресивних виражень, потреб та інстинктів. [10, ст. 166]

Новий етап вивчення детермінації поведінки почався в кінці ХІХ ст. в зв’язку з появою вченням Зігмунда Фройда про несвідоме і потяги людини. У теорії Фрейда таких інстинктів було три: інстинкти життя, інстинкт смерті й інстинкт агресивності.

В тому ж напрямку розробив свою теорію і У.Макдауголл, який вважав, що у людини є вісімнадцять інстинктів: інстинкт винахідництва, інстинкт будівництва, інстинкт цікавості, інстинкт утечі, інстинкт стадності, інстинкт забіякуватості, репродуктивний (батьківський) інстинкт та ін. Кожному інстинкту відповідає своя емоція, яка з короткочасного стану перетворюється в почуття як стійку і організовану систему диспозицій – схильну до дії. Таким чином, він намагався пояснити поведінку індивіда, яка спочатку закладена в глибинах його психофізіологічної організації прагнення до цілі. [8, ст. 13]

У 20-ті рр. ХХ ст. на зміну теорії інстинктів прийшла концепція, що спирається в пояснення поведінки людини на біологічні потреби. У цій концепції стверджується, що у людини і в тварин є спільні органічні потреби, що роблять однакову дію на їхню поведінку. Періодично виникаючі органічні потреби викликають стан збудження і напруження в організмі, а задоволення потреб – зниження (редукції) напруження.

Крім теорій біологічних потреб людини, інстинктів і потягів, у ці ж роки (початок ХХ ст.) виник ще один напрямок – це поведінкова (біхевіористська) теорія мотивації. Біхевіористи відмічали, що термін “мотивація” достатньо загальний і недостатньо науковий, щоб експериментальна психологія під цією назвою фактично вивчає потреби, потяги (драйви), які мають чисто фізіологічну природу. Для них проблема мотивації не має, так як, з їх точки зору, динамічною умовою поведінки являється реактивність організму, тобто його здібність відповідати специфічним чином на подразники. Виходячи з цього, мотивацію почали розуміти як стан, функція якого в зниженні порогу чутливості організму на деякі подразники. В цьому випадку мотив розглядається як стабілізатор.

В другій половині ХХ ст. з’явились мотиваційні концепції Дж.Роттера, Г.Келлі, Х.Хекхаузена, Дж.Аткінсона, Д.Макклелланда, для яких характерним є признання ведучої ролі свідомості в детермінації поведінки людини. Когнітивні теорії мотивації сприяли введенню науку нових мотиваційних понять: соціальні потреби, життєві цілі, когнітивні фактори, цінності, очікування успіху, боязнь невдачі, рівень домагань. [8, ст. 12]

Р.Кеттелл побудував “динамічну решітку прагнень”. Він виділив мотиваційні диспозиції типу “ергів” ( від. грец. ergon – енергія, робота), в яких виділив свого роду біологічно обумовлені потяги, і “енграми”, природа яких міститься не в біологічній структурі, а в історії життя суб’єкта.

В багатьох зарубіжних мотиваційних концепціях центральних психічним процесом, що пояснює поведінку є прийняття рішення. Ще У.Джеймс виділяв декілька типів прийняття рішення (формування наміру, прагнення до дії) як свідомого мотиваційного акту. Об’єкти думки, які затримують кінцеву дію або сприяє її, він називає основами, або мотивами даної дії.

Американський дослідник мотивації Г.Маррей разом з переліком органічних, або первинних, потреб, ідентичних основним інстинктам, виділеним У.Макдауеллом, запропонував список вторинних (психогенних) потреб, що виникають на базі інстинктоподібних потягів у результаті виховання і навчання. Це – потреби досягнення успіхів, аффіліація, агресія, потреби незалежності, протидії, поваги, приниження, захисту, домінування, привертання уваги, уникання шкідливих впливів, уникання невдач, заступництва, порядку, гри, неприйняття, осмислення, сексуальних стосунків, допомоги, взаєморозуміння. Крім цих двох десятків потреб, автор приписав людині такі шість: придбання, відхилення обвинувачень, пізнання, творення, пояснення, визнання й бережливість. [10, ст. 168]

Серед вітчизняних психологів початку ХХ ст., які піднімали питання про мотивацію поведінки людини , слід відмітити перш за все А.Ф.Лазурського, який опублікував в 1906 році книгу “Нарис науки про характери”. У ній достатньо велике місце відводиться докладному обговоренню питань, які пов’язані з бажанням і потягами, боротьбою мотивів і прийняттям рішення, стійкістю рішень (намірів) і здатністю до внутрішньої затримки стимулюючих імпульсів. [8, ст. 13]

Про потяги, бажання і “хотіння” людини , в зв’язку з питаннями про волю і вольові акти, міркував в своїх працях і інший вітчизняний психолог Н.Н.Ланге (1914). Частково він дав своє розуміння відмінностей від “хотінь”, вважаючи, що останні – це потяги, які переходять в активну дію. Для нього “хотіння” – це діяльна воля.

Викладені підходи до визначення сутності мотивації людини процесі діяння, а також ті, що залишилися поза нашою увагою, демонструють здобуток психологічної науки в дослідженні та обґрунтуванні природи даного психологічного явища. Можливо, саме в “змістовному перетині” цих підходів, концепцій, теорій висвітлюється достеменна сутність досить складного, синтезованого, багатоманітного у своїх конкретних виявах феномена.