Іі. Навчальна програма Пояснювальна записка

Курс «Основи конструювання виробів» є одним із основних з циклу спеціальної підготовки фахівців кваліфікації технік - конструктор. Дисципліна вивчається на І, ІІ, ІІІ курсі у 1, 2, 3, 4, 5, 6 семестрах. Вона тісно пов’язана з дисциплінами циклу професійної підготовки: „Матеріалознавство”, „Основи технології виробів”, „Художнє проектування виробів”, „Основи креслення”, „Основи стандартизації і управління якістю продукції”, „Економіка, організація та планування виробництва” та іншими, які вивчаються в паралелі або на попередніх курсах.

До складу програми входять наступні теми:

„Теоретичні основи конструювання виробів”, „Проектування базових конс­трукцій жіночих ви­робів”, „Конструювання нижніх комі­рів та конструктивне оформ­лення бортів”, „Проектування модельних конструкцій різних форм”, „Оформлення основних ліній креслення виробу”, „Конструктивне моделювання. Методи розробки конструкції виробів на основі ескізу або моделі ”, „Проектування базових основ за ЄМКО РЕВ”, „Проектування базових конструкцій чоловічих виробів”, „Конструювання плечових виробів з відхиленнями від типових”, „Дефекти одягу та методи їх усунення”, „Система градації лекал”, „Конструкторська підготовка виробництва”, „Проектування типових конструкцій жіночих виробів”, „Проектування типових конструкцій чоловічих виробів”, „Проектування типових конструкцій дитячого одягу”, „Особливості конструювання виробів з трикотажних полотен”, „Розробка моделей хутряних виробів”, „Використання базових лекал конструкцій при розробці нових моделей одягу”.

Після опанування курсу „Основи конструювання виробів” сту­дент повинен вміти :

• Визначати потреби споживачів в новому асортименті виробів на підставі технічного завдання, маркетингових досліджень.

• Виходячи з результатів маркетингових досліджень, асортименту підприємства, антропометричних стандартів, напрямку моди, визначати вимоги споживача до виробу, який проектується.

• Виходячи з технічних умов виробництва, наявності основних та допоміжних матеріалів, визначати промислові вимоги до виробу.

• Використовуючи споживчі та промислові вимоги до виробу, визначати вихідні дані на його проектування.

• Вибирати моделі й обґрунтовувати їх вибір згідно з потребами ринку на підставі аналізу матеріалів за напрямком моди, каталогів моде­лей.

• На підставі отриманої інформації за допомогою програмного забезпечення ЕОМ або в ручному режимі виконувати замальовку еталонного ряду моделей-аналогів.

• На підставі технічного завдання, вимог підприємства та споживача, еталонного ряду моделей-аналогів засобами художньо-графічного зображення визначати стильове рішення композиції виробу, а також враховуючи історичні стилі, властивості матеріалів, визначати силует моделі, що проектується.

• Визначати конструктивні, конструктивно-декоративні, декоративні лінії виробу, що проектується, на підставі стильового рішення і силуету, використовуючи елементи композиції (ритм, членування форми),

• Визначати кольорове рішення моделі на основі композиційно-колористичних рекомендацій. На підставі ескізу моделі, напрямку моди, колористичних рекомендацій, враховуючи наявність матеріалів на підприємстві, здійснювати підбір матеріалів для моделі.

• На підставі ескізу моделі, основних матеріалів, напрямку моди здійснювати підбір фурнітури на модель, складати конфекційну карту.

• Розробляти ескіз виробу в умовах індивідуального виробництва, враховуючи напрямок моди, тілобудову замовника, споживчі вимоги, властивостей матеріалів.

• Визначати вихідні дані для побудови типової базової конструкції в умовах експериментального цеху або для реальної статури в умовах індивідуального виробництва.

• На основі вихідних даних за допомогою нормативно-технічної документації в автоматизованому або ручному режимі виконувати розрахунок конструктивних відрізків базової конструкції та побудову базової конструкції виробу на типову фігуру або на реальну статуру в умовах індивідуального виробництва.

• На основі ескізу моделі, базової конструкції за допомогою прийомів формоутворення, з урахуванням властивостей матеріалів обґрунтовано вибирати метод технічного моделювання.

• Використовуючи методи технічного моделювання та графічні прийоми, за допомогою програмного забезпечення ЕОМ або в ручному режимі, із застосуванням набору креслярських інструментів вносити модельні особливості в базову конструкцію типової або реальної фігури.

• Виконувати креслення первинних лекал на основні деталі конструкції в автоматизованому або ручному режимі, використовуючи креслення конструкції з внесеними модельними особливостями, за допомогою нормативно-технічної документації, враховуючи технологічні припуски на монтаж.

• Виготовляти похідні, допоміжні шаблони деталей виробу на основі креслень основних деталей виробу.

• На підставі виготовленого зразка моделі за допомогою манекенів (колодки) типової фігури визначати якість посадки моделі та встановлювати перелік дефектів первинного зразка моделі.

• На підставі переліку дефектів первинного зразка моделі визначати причини їх виникнення і засоби їх усунення.

• Вміти виконувати примірку виробу в умовах індивідуального виробництва.

• На підставі результатів примірки виробу вносити зміни до креслень конструкції моделі або до комплекту первинних шаблонів.

• На основі відкоректованого комплекту первинних шаблонів проводити перевірку відповідності монтажних зрізів і їх конфігурації та розташування засічок на шаблонах.

• На основі відкоректованого комплекту первинних шаблонів розробляти новий комплект кінцевих шаблонів на основні, похідні, допоміжні деталі.

• На підставі остаточно виготовленого комплекту шаблонів, згідно зі стандартами, виконувати маркування всіх видів шаблонів.

• На підставі креслення комплекту лекал базового розміру, застосовуючи антропометричні стандарти, визначати величини прирощувань конструктивних точок для виконання градації деталей виробу в умовах експериментального цеху.

• На підставі креслення комплекту шаблонів базового розміру, застосовуючи таблиці з величинами прирощувань конструктивних точок в автоматизованому або ручному режимі виконувати градацію деталей виробу в запроектованому діапазоні розмірів.

• На підставі нормативно-технічної документації, з урахуванням особливостей виробництва визначати склад конструкторської частини технічної документації на виготовлення виробу.

• Виконувати технічну замальовку моделі виробу за допомогою програмного забезпечення ЕОМ або в ручному режимі.

• На підставі первинного зразка моделі, за допомогою програмного забезпечення ЕОМ або в ручному режимі розробляти технічний опис зовнішнього вигляду моделі виробу.

• На підставі креслення конструкції виробу, технічної замальовки виробу, галузевих стандартів визначати основні та допоміжні лінії вимірювання готової моделі і шаблонів.

• На підставі первинного зразка виробу, комплекту шаблонів-еталонів за допомогою вимірювальних інструментів отримувати габаритні параметри виробу і вносити їх до табеля вимірювань.

• Визначати граничні відхилення від розмірів готових виробів на підставі стандартів, з урахуванням місць вимірювання виробу.

• Розробляти специфікацію шаблонів і деталей виробу та заносити їх до таблиці.

Для визначення успішності навчання використовуються контрольні заходи. Контрольні заходи включають поточний та підсумковий контроль знань, умінь та навичок студентів. Оцінювання успішності за семестр здійснюється на підставі оцінок, виставлених за кожну лабораторно-практичну роботу, за проміжні контрольні завдання та за усні відповіді студентів .

Під час вивчення даної дисципліни використовуються такі форми поточного та підсумкового контролю: графічні роботи, контрольні завдання, тестування, оцінювання рефератів, диференційний залік. По закінченню даної дисципліни використовується така форма контролю як екзамен.

Умови отримання позитивних оцінок на екзамені встановлюються в межах (у відсотках до максимального результату виконання індивідуальних завдань):

• “задовільно” – 60-74%;

• “добре” – 75-89%;

• “відмінно” – 90% та більше.

Правила розрахунку результатів навчання визначаються викладачами за погодженням з кафедрами з урахуванням особливостей організації навчального процесу, встановлених робочим навчальним планом співвідношень між різними видами навчальних занять і самостійною роботою студентів, вагомості різних форм контрольних заходів, а також технічних можливостей використання певних видів контрольних заходів.

Заняття повинні проходити в спеціальних кабінетах, обладнаних необхідними навчальними посібниками, наочними засобами з застосуванням технічної та проекційної апаратури.