87) Поняття кримінальної відповідальності і види покарань за кк України

Кримінальна відповідальність є однією з видів юри­дичної відповідальності. Кримінальній відповідальності і покаранню підлягає лише особа, винна у вчиненні зло­чину. Ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше як за вироком суду й відповідно до закону. Стат­тею 62 Конституції України закріплено, що особа вважа­ється невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвину­вальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Кримінальна відповідальність - це вид юридичної відповідальності, яка встановлена кримінальним законо­давством як негативна оцінка і кара, як особливий вид державного примусу, який має публічний характер, застосовується тільки судом від імені держави, у формі вироку до особи, яка винна у вчиненні злочину.

Таким чином, кримінальна відповідальність за своїм змістом є карою. Вона призначається лише судом за вчинений злочин і повинна бути співрозмірна вчиненому злочину; вона спричиняє засудженому певні страждання і обмеження в дієздатності і тягне за собою судимість.

Покарання виражає негативну оцінку як злочину, так і поведінки або діяльності особи, яка його вчинила. Пока­рання - це така міра примусу, яка застосовується лише судом, у певній формі і в таких видах, які передбачені в санкціях кримінального закону. Ця міра покарання має публічний характер.

Підставами кримінальної відповідальності є склад злочину (об'єктивна і суб'єктивна сторона злочину, об'єкт і суб'єкт злочину), вік особи, її осудність і наяв­ність кримінального закону.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної вин­ною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому за­коном обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й впровадження засудже­них, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людсь­ку гідність (ст. 50 КК України).

Відповідно до ст. 51 КК України передбачаються ли­ше такі види кримінальних покарань до осіб, визнаних винними у вчиненні злочину:

1)  штраф;

2)  позбавлення військового, спеціального звання, ран­гу, чину або кваліфікаційного класу;

3)  позбавлення права обіймати певні посади або за­йматися певною діяльністю;

4)  громадські роботи;

5)  виправні роботи;

6)  службові обмеження для військовослужбовців

7)  конфіскація майна;

8)  арешт;

9)  обмеження волі;

10)  тримання в дисциплінарному батальйоні військо­вослужбовців;

11)  позбавлення волі на певний строк;

12)  довічне позбавлення волі.

Основними покараннями є громадські роботи, виправ­ні роботи, службові обмеження для військовослужбов­ців, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарно­му батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі. Додатковими покараннями є позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіс­кація майна. Штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю можуть засто­совуватися як основні, так і як додаткові покарання.

За один злочин може бути призначено лише одне ос­новне покарання, передбачене в санкції статті Особливої частини КК України. До основного покарання може бути приєднане одне чи декілька додаткових покарань у ви­падках та порядку, передбачених Кримінальним кодек­сом. Кримінальні покарання можуть призначатися лише за вироком суду. Ухилення від покарання, призначеного вироком суду, має наслідком відповідальність, передба­чену статтями 389 та 390 КК України.

1)  Штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, встановлених в Особливій частині КК України.

2)  Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу - засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має війсь­кове чи спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього зван­ня, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

3)  Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю - може бути призначене як основне покарання на строк від 2 до 5 років або як до­даткове покарання на строк від 1 до 3 років і в тому ви­падку, якщо воно не передбачено в санкції статті Особ­ливої частини КК України.

4)  Громадські роботи - полягають у виконанні засу­джених у вільний від роботи чи навчання час безоплат­них суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Громадські роботи встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот со­рока годин і відбуваються не більше як чотири години на день. Громадські роботи не призначаються особам, ви­знаних інвалідами першої або другої групи, вагітним жін­кам, особам, які досягли пенсійного віку, а також війсь­ковослужбовцям строкової служби.

5)  Виправні роботи - встановлюються на строк від 6 місяців до 2 років і відбуваються за місцем роботи засу­дженого з вирахуванням в дохід держави від 10 до 20 від сотків зарплати. Виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок, жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, які не досягли 16 років, до пенсіонерів тощо.

6) Службове обмеження для військовослужбовців - застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від 6 мі­сяців до 2 років у випадках, передбачених КК України або замість обмеження волі чи позбавлення волі врахо­вуючи обставини справи. Під час відбуття цього пока­рання проводиться відрахування в дохід державі від 10 до 20 відсотків із суми грошового забезпечення. В цей час засуджений не може бути підвищений на посаді, у військовому званні, строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

7) Конфіскація майна - це покарання полягає в приму­совому безоплатному вилученні у власність держави всьо­го або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіс­кація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випад­ках, прямо передбачених в Особливій частині КК України.

Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.

8)  Арешт - це такий вид покарання, який полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від 1 до 6 місяців. Військовослужбовці відбувають арешт на гауптвахті. Арешт не застосовується до осіб віком до 16 років, вагітних жінок та до жінок, які мають дітей віком до 8 років.

9)  Обмеження волі - цей вид покарання полягає в триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці. Обмеження волі встановлюється на строк від 1 до 5 років. Це покарання не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 14 років, до пенсіонерів, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої груп.

10)  Тримання в дисциплінарному батальйоні вій­ськовослужбовців - призначається військовослужбовцям строкової служби на строк від 6 місяців до 2 років, або замість позбавлення волі на строк не більше 2 років.

11)  Позбавлення волі на певний строк полягає в ізоляції засудженого та поміщення його на певний строк у кримінально-виконавчі установи (від 1 до 15 років).

12)  Довічне позбавлення волі - встановлюється за •вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується ли­ше у випадках, спеціально передбачених КК, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на пев­ний строк. Цей вид покарання не застосовується до осіб, що вчинили злочин у віці до 18 років, і до осіб понад 65 років, а також до жінок, що були в стані вагітності під час вчинення злочину на момент постановлення вироку.