ТИФЛОПСИХОЛОГІЯ

1. Дайте визначення тифлопсихології як науки, назвіть предмет та завдання тифлопсихології.

Термін “тифлопсихологія” — походить від грецького “TYFLOS”, що означає — сліпий. Таким чином буквальний переклад дає назву самостійної галузі психологічної науки — психології сліпих. Поняття сучасної тифлопсихології значно розширюється у зв’язку з наявністю даних про особливості психічного розвитку слабозорих дітей. Тифлопсихологія вивчає закономірності та особливості розвитку психіки дітей та дорослих з порушеним зором, виникнення і розвиток у них компенсаторних пристосувань.

Предметом тифлопсихології є психіка осіб з порушеним зором.

Часткова або повна втрата зору відбивається на розвитку психічної діяльності, викликаючи кількісні та якісні своєрідності.

Кількісні своєрідності в розвитку психіки при глибоких порушеннях зору спостерігаються, головним чином, в сфері чуттєвого пізнання: у дитини порушуються зорові відчуття та сприймання, що впливає на формування кількості зорових уявлень, а це, в свою чергу, відбивається на формуванні образів уяви тощо.

Якісні своєрідності, в більшій або меншій мірі, проявляються майже в усіх сферах психічної діяльності. Так, змінюється система взаємодії аналізаторів, виникають особливості в формуванні образів уявлень, понять, мови, порушується співвідношення образного та понятійного в мисленнєвій діяльності, спостерігаються своєрідності в емоційних станах та реагуваннях. Порушення зору відбивається і на фізичному розвиткові дитини.

Об’єктом тифлопсихології є особи, які мають глибокі порушення зору. Дорослих сліпих людей в Україні нараховується близько 70 тис.

Основним завданням тифлопсихології є вивчення психіки сліпих та слабозорих з метою визначення загальних та специфічних закономірностей розвитку дітей з нормальним та ушкодженим зором; компенсаторних механізмів психічної діяльності при порушеннях зору; встановлення залежності розвитку психіки і особистості в цілому від ступеня, характеру патології зору та часу його порушення, створення психологічного підґрунтя для здійснення цілеспрямованої освітньої, виховної, корекційної роботи на різних етапах соціалізації людей з глибокими порушеннями зору.

2. Покажіть взаємозв’язок тифлопсихології з іншими науками.

Тифлопсихологія тісно пов’язана з рядом суміжних наукових дисциплін.

Це, перш за все, загальна психологія, від якої свого часу відокремилася тифлопсихологія. Знання закономірностей психічного розвитку при збереженому зорі, дозволяють визначити особливості розвитку дітей з глибокими його порушеннями. Зокрема знання психології сприймання дозволяє тифлопсихологам визначити особливості цього процесу при зорових порушеннях, а тифлопедагогам на цій основі розробляти методику корекційного впливу на якість сприймання.

Наукова інформація у галузі анатомії і патології органу зору дозволяє тифлопедагогам та психологам визначити шляхи збереження та розвитку залишкового зору, якісні особливості зорового сприймання при тих чи інших захворюваннях.

Використання арсеналу методик психодіагностики забезпечує можливість діяти професійно, на базі конкретних науково достовірних даних про стан психіки незрячої людини, при вирішенні проблем працевлаштування.

Оскільки патологія зору може поєднуватися з іншими вадами психофізичного розвитку дитини, тифлопсихологія використовує дані споріднених галузей спеціальної психології — олігофренопсихології, сурдопсихології, логопедії тощо.

Нерозривні зв’язки тифлопсихології з тифлопедагогікою як частиною корекційної педагогіки — науки (і відповідної сфери практичної діяльності) про освіту, навчання і виховання осіб з порушеннями процесів розвитку і соціалізації.

У дослідженнях соціально-психологічних проблем, положення осіб з порушеннями зору у мікро- та макросоціальному оточенні, їх правового статусу у суспільстві (як інвалідів), тифлопсихологія пов’язана з такими науками як соціологія, правознавство тощо.

Знання з невропатології дають можливість кваліфіковано проаналізувати анамнез дитини, виявити особливості її самопочуття і поведінки та ідентифікувати їх з тим чи іншим захворюванням центральної нервової системи.

Вивчення психопатології, дозволяє тифлологу на основі знань про причини виникнення і протікання психічних захворювань, встановити наявність хворобливих проявів у поведінці незрячої людини.