14Rosidae

Тема: Підклас Розіди (Rosidae)

• загальна характеристика і класифікація підкласу;

• родина Розові (Rosaceae): загальна характеристика, класифікація, участь у флорі України і значення у природі та житті людини;

• родина Бобові (Fabaceae): загальна характеристика, класифікація, участь у флорі України і значення у природі та житті людини;

• родина Селерові (Apiaceae): загальна характеристика, класифікація, участь у флорі України і значення у природі та житті людини;

• роль інших таксонів підкласу у природі;

• використання людиною представників підкласу;

• рідкісні і зникаючі таксони підкласу і охорона їх;

• вивчення підкласу у загальноосвітніх навчальних закладах.

Рекомендована література: 1, 2, 3, 4, 5, 9, 10, 14 15, 9, 20.

Підклас Розіди (Rosidae) один з найбільших за об’ємом в межах класу Магноліопсіди (Magnoliopsida). До підкласу належать рослини всіх типів життєвих форм – дерева. кущі і трави. Вони мають прості, рідше складні листки різної форми і розчленування. Продихи також бувають різних типів. Судини з простою, рідше драбинчастою перфорацією (примітивна ознака (!). Квітки поодинокі або зібрані у суцвіття різних типів. Квітки здебільшого актиноморфні, рідше зигоморфні (Fabaceae) і навіть асиметричні (гіркокаштан – Aesculus), різних кольорів. Оцвітина подвійна; чашолистки і пелюстки зазвичай вільні, рідше зростаються (наприклад, чашолистки у Fabaceae. Тичинок багато або 10, 5 і менше. Гінецей ценокарпний, проте буває й апокарпним. Зустрічаються всі типи зав’язі – верхня, нижня і напівнижня. Насінні зачатки різних типів, здебільшого бітегмальні (від грец. bis – двічі і tegmen – покрив), рідко унітегмальні. Ендосперм нуклеарний, рідко целюлярний. Плоди різних типів. Насіння з ендоспермом або без ендосперму.

Розріди, як і інші підкласи магноліопсід, цілком природна група рослин, що має спільне походження, хоч окремі представники, які об’єднуються в різні порядки, іноді різняться між собою не лише за зовнішнім виглядом, але й за анатомічною будовою вегетативних та за будовою репродуктивних органів. Вочевидь, Розіди (Rosidae) походять від найдревніших Диленіїд (Dilleniidae) або мають з ними спільне походження, оскільки між ними є багато спільного та існують перехідні форми. Так, родину Крососомові (Crossosomаtaceae) відносять то до Диленіїд, то до Розід. Проте високо спеціалізовані розіди (родини Китяткові – Polygalaceae, Крушинові – Rhamnaceaе, Санталові – Santalaceae) настільки відрізняються від диленіїд, що у них практично неможливо знайти риси спільності. Ален всі вони пов’язані між собою поступовими переходами і становлять єдину філогенетичну гілку.

До підкласу Розіди А.Л.Тахтаджян відносить 39 порядків, близько 100 родин і 50 тисяч видів, які він об’єднує у 9 надпорядків. Більшість таксонів на рівні родин і видів у флорі України не зустрічаються.

На початку системи підкласу стоїть надпорядок Rosanae, який охоплює 27 родин, які вважаються найпримітивнішими в межах підкласу. Саме сюди належить родина Крососомові, про яку вже говорилося, але представники її у флорі України відсутні. З примітивних або своєрідних таксонів цього надпорядку у флорі нашої країни є представники родин Товстолистові (Crassulaceae), Ломикаменеві (Saxifragaceae), Агрусові (Grossulariaceae), Росичкові (Droseraceae), Розові (Rosaceae). На характеристиці цих родин, окрім родини Розові, зупинимося дуже коротко. Представники цих родин мають 5-4-членну будову квітки, велику кількість тичинок, апокарпний, рідше ценокарпний гінецей. Різні типи плодів.

З родини Товстолистові (Crassulaceae) у природній флорі України є види з родів очиток (Sedum), молодило (Sempervivum), родіола (Rhodiola), а в кімнатній культурі вирощують види родів каланхое (Kalanchoё), бріофілум (Bryophyllum), красула (Crassula). Якщо очитки, молодило і красулу використовують переважно як декоративні рослини, то каланхое, бріофілум і родіола є важливими лікарськими рослинами. Родіола зростає в Карпатах і за свої цілющі властивості дістала назву «золотий корінь».

Представники природної флори України з родини Ломикаменеві (Saxifragaceae) є види родів ломикамінь (Saxifraga) і жовтяниця (Chrysosplenium). Види роду ломикамінь (Saxifraga) зростають переважно в Карпатах, а жовтяниці (Chrysosplenium) у лісових і лісостепових районах України.

З родини Агрусові (Grossulariaceae) у флорі України є види родів Ribes (смородина, порічки) та Grossularia (агрус), які є улюбленими ягідними культурами.

Родина Росичкові (Droseraceae) цікава тим, що до неї належать комахоїдні рослини з родів росичка (Drosera) та альдрованда (Aldrovanda), які у зв’язку з руйнуванням місцезростань їхнього природного середовища стали рідкісними і занесені до Червоної книги України. До цієї ж родини належить також роди діонея (Dionea) і дрозофілум (Drosophyllum), які поширені переважно в Австралії та Новій Зеландії і також є комахоїдними рослинами.

Родина Розові (Rosaceae) має значний об’єм у світовій флорі. До неї відносять близько 100 родів і понад 3000 видів. Найбільше таксонів родини Розові (Rosaceae) зростає у помірних і субтропічних зонах північної півкулі. У флорі України родина представлена 40 родами і більш як 150 видами. Серед таксонів родини є дерева, кущі і трави, причому дерев значно менше як кущів і напівкущів, однорічники також зустрічаються досить рідко. Досить своєрідним є рід рубус (Rubus), до якого належать і відомі вам малина (Rubus idaeus), ожина (Rubus caesius), костяниця (Rubus saxatilis); у багатьох видів цього роду багаторічними є підземні пагони, а надземні – живуть 2 роки. У низки таксонів є надземні столони (суниці – Fragaria, перстач – Potentilla, дюшенея – Duchesnea). Листкорозташування спіральне або супротивне, листки прості, рідко складні, різної форми; продихи аномоцитні рідше паразитні. Квітки ентомогамні, нерідко є нектарники; актиноморфні, зрідка зигоморфні; двостатеві, рідко одностатеві; 5-членні, рідко 3-4-6-членні; характерною ознакою будови квітки є наявність гіпантія (від грец. hipo – нижче і anthos –квітка). Гіпантій – це квіткова трубка, нижня частина якої утворена квітколожем, а верхня – зрослими основами чашолистків, пелюсток і тичинок. Оцвітина зазвичай подвійна. Чашечка іноді має підчашу (перстач). Віночок буває різних кольорів, окрім блакитного. Квітки зазвичай зібрані у суцвіття різних типів – китиця (черемха – Padus), щиток (груша – Pyrus), складна китиця (спірея – Spiraea), складний щиток (горобина – Sorbus) тощо. Тичинок багато, але їх кількість буває кратною кількості членів оцвітини; зрідка тичинок буває 5, 3 і навіть 1. Гінецей частіше апокарпний, рідше ценокарпний; зав’язь верхня, нижня і напівнижня. Плоди різних типів – багатолистянка, багатогорішок, багатокістянка, кістянка, яблуко тощо.

Представники родини Розові (Rosaceae) мають різноманітний хімічний склад, що й зумовлює їхнє широке використання людиною. Так, практично у всіх органах рослин є дубильні речовини, цукри і органічні кислоти (яблучна, лимонна, винно-кам’яна), вітаміни, флавоноїди, глікозиди, ефірні і жирні олії тощо. Найвідоміші і найпоширеніші плодові культури помірної зони Євразії належать саме до цієї родини.

Родину поділяють на 7-9 підродин, окремі з яких розглядаються деякими систематиками в ранзі самостійних родин. У флорі України є представники 4-х підродин – спіреєві (Spiraeoideae), розові (Rosoideae), сливові (Prunoideae) і яблуневі (Maloideae).

До підродини Spiraeoideae відносять 20 родів і близько 180 видів найпримітивніших таксонів родини Rosaceae. Це переважно дерев’янисті листопадні рослини з цілісними або перистими листками. Квітки зібрані в суцвіття різних типів – китиці, волоті, прості або складні щитки. Квітки 5-членні, актиноморфні. Квітколоже плоске (характерна ознака підродини!). Гінецей апокарпний полімерний, з 2-5 (рідше 1-8) плодолистиків, вільних або частково зрослих. Плоди – багатолистянки, багатогорішки. Більшість спіреєвих росте у горах; у лісовій зоні вони входять до підліску; у степах утворюють чисті зарості або входять до складу чагарників. Є серед них ксерофіти, які живуть у пустелі (наприклад, Spiraeanthus у пустелі Бет пак-Дала).

Найбільшим є рід спірея (Spiraea), до якого включають близько 100 видів, поширених в Євразії і Північній Америці. У лісостепових та степових районах України росте спірея звіробоєлиста (S. hypericifolia), c. зубчаста (S. crenata) та с. середня (S. media), а в культурі вирощують близько 10 видів надзвичайно декоративних рослин, що мають білі (S. chamaedryfolia, S. vanhouttei) або рожеві (S. bumalda S. salicifolia, S. japonica) квітки. У Карпатах, Прикарпатті, рідше в Поліссі і Лісостепу росте таволжник звичайний (Aruncus vulgaris), що його нерідко вирощують у культурі. У повоєнні роки в Україні значного поширення набув пухироплідник калинолистий (Physocarpus opulifolius), який найчастіше використовують для створення рабаток та захисних смуг вздовж залізниць і шосейних шляхів.

Підродина Rosoideae є найбільшою в межах родини; до неї відносять близько 50 родів і 1700 видів, поширених переважно у помірних та північних областях; у тропіках ростуть в горах, де піднімаються до висоти 5200 м. Найбільшими за об’ємом є роди роза, або шипшина (Rosa) – близько 500 видів, з яких в Україні понад 90; перстач (Potentilla) – 300 видів, в Україні понад 40; рубус (Rubus) та приворотень, або манжетка (Alchemilla) – по 250 видів; в Україні – близько 20. Види роду Rubus мають пандемічне поширення. Характерними ознаками представників цієї підродини є різні форми квітколожа – плоске, опукле, у вигляді гіпантію, апокарпний полімерний гінецей та різні типи плодів-апокарпіїв – багатогорішок, багатокістянка, цинародій, сунична, або фрага. До роду Rubus належать малина (Rubus idaeus) – добре відома всім рослина, що використовується як вітамононсона і лікарська, а також ожина (Rubus caesius) та костяниця (Rubus saxatilis). Ці види характеризуються тим, що їхні надземні пагони живуть протягом 2-х років, проте у межах роду є типові кущі, надземні пагони яких живуть протягом довгого часу. Види роду Rosa є типовими кущами або кущиками; вони поширені по всій території України. До роду у флорі України належать як дикорослі, так і культурні види. Дикорослі види у нас називають шипшинами, а культурні – трояндами. Останні відомі з глибокої давнини, вони є улюбленими декоративними рослинами, проте з пелюсток їхніх квіток одержують надзвичайно цінну ефірну олію, що знаходить використання не тільки у парфумерії, але й у медицині. У культурі зазвичай вирощують гібридні види і їхні сорти – троянди дамаської (Rosa damascena), т.багатоквіткової (R. multiflora), т. столистої (R. centifolia), т. білої (R. alba) тощо. З дикорослих видів роду Rosa, в Україні найчастіше зустрічається шипшина собача (R. canina), проте найціннішою є ш. травнева (R. majalis), в плодах якої є до 2000 мг% вітаміну С, а також вітаміни В₂, К, Р, каротин, лимонну кислоту цукри тощо. А взагалі найбільша кількість аскорбінової кислоти і вітамінів міститься у плодах Rosa beggeriana – 8750 мг%, що росте у Китаї, Монголії і на Тянь-Шані. Плоди шипшин використовують як полівітамінний засіб. З насіння шипшин одержують жирну олію, що багата на каротин; його застосовують при саднах, трофічних виразках, дерматозах тощо. З пелюсток варять варення і виробляють лікер. З роду перстач (Potentilla) в Україні найвідомішими і, вочевидь, найпоширенішими є п. гусячий, або гусячі лапки (P. anserina), та п. прямостоячий, або калган (P. erecta). Менш поширений, але досить відомий п. білий (P. alba), що росте в листяних та мішаних лісах; у нього квітки білого кольору, що дуже схожі на квітки суниць, але листки у цієї рослини пальчасто-розсічені, їх використовують для лікування щитовидної залози. Перстач гусячий, що росте на вологих і перезволожених місцях. має надземні столони і перисто-розсічені листки; його траву використовують як кровоспинний засіб; екстракт благодійно впливає на серцеву діяльність. Калган, як і попередній вид любить вологу. але він від усіх видів роду перстач відрізняється 4-членною будовою квітки; листки у нього пальчасті. У кореневищі містяться дубильні речовини (до 20%), торментілова кислота, флавоноїди тощо. Він є важливою лікарською рослиною. До цієї ж підродини належить і рід суниці (Fragaria) – багаторічні трав’янисті рослини. Серед них є дикорослі культурні види. До дикорослих належать с. лісові (F. vesca) і с. зелені (F. viridis), які всім добре відомі. Види роду, що їх вирощують у культурі, називають полуницями. В Україні найчастіше вирощують сорти полуниць віргінських (F. virginiana), п. чілійських (F. chiloensis) та п. садових, або ананасних (F. ananassa), які походять з Америки. У плодах суниць і полуниць містяться вітаміни, ефірні олії органічні кислоти, дубильні речовини, пектинові речовини, цукри, ефірні олії, залізо тощо. Суниці – важлива лікарська рослина, з якої використовують не тільки плоди, але й траву для приготування чаю, що його п’ють при рахіті, золотусі, недокрів’ї, висипах, гастриті, запаленні дихальних шляхів, ревматизмі тощо. Вживання плодів і чаю стимулюють кровообіг і діяльність шкіряного покриву. Близьким до роду Fragaria є рід Duchesnea, який у флорі України представлений тільки культурним видом D. indica.

Підродина Prunoideae є більш просунутою порівняно з попередніми. У представників цієї підродини добре виражений гіпантій, апокарпний мономерний гінецей і плід – кістянка (дві останні ознаки і є просунутими порівняно з попередніми підродинами!). До цієї підродини належить велика кількість видів, що є важливими плодовими культурами помірної зони Євразії, плоди яких ми зазвичай називаємо за назвою рослини. Це передусім слива (Prunus domestica), алича (Prunus divaricata), вишня (Cerasus vulgaris), черешня (Cerasus avium), абрикос (Armeniaca vulgaris), мигдаль (Amygdalus communis), персик (Persica vulgaris). З родів Prunus і Cerasus, крім культурних видів, представлених великою кількістю сортів, у флорі України є також дикорослі види. До них належать терен колючий, т. степовий (Prunus spinosa та P. stepposa), вишня степова (Cerasus fruticosa), в. Клокова (C.klokovii). Останній вид описано на честь видатного українського систематика М.В.Клокова його учнем також відомим українським ботаніком В.Г.Собком; вид є рідкісним у флорі України, він зустрічається лише на гранітних відслоненнях по берегах р. Південний Буг і занесений до Червоної книги України. Дикорослий вид мигдаль степовий (Amygdalus nana) у нас називають ще бобчуком; він також занесений до Червоної книги України. Якщо види родів Prunus і Cerasus поширені по всій території нашої країни, то абрикос, мигдаль і персик добре почуваються лише на півдні України; у північних регіонах вони підмерзають. Проте вже виведені сорти, що нормально ростуть і плодоносять на рівні Києва. Крім плодових рослин з підродини Prunoideae, в Україні вирощують також і декоративні види, зокрема вишню повстисту (Cerasus tomentosa) та сакуру (Prunus serrulata). Вишня повстиста – це кущова рослина. а сакура – дерево. В Японії квітка сакури вважається символом удачі, благополуччя. довголіття, радості і миру. Якщо вишню повстисту вирощують по всій Україні, то сакуру зрідка можна зустріти у південних регіонах України, бо на рівні Києва вона вже підмерзає. Проте в Національному ботанічному саду ім. акад. М.М.Гришка НАНУ є алея з сакури, цвітінням якої можна насолоджуватися у травні. До підродини Prunoideae належить також улюблена у нас рослина черемха (Padus), що має білі запашні квітки, зібрані у китицеві суцвіття. У нас плоди черемхи людина майже не використовує, а от у Сибіру і на Півночі вони користуються широким попитом; у деяких місцевостях їх називають навіть північним виноградом. У природних умовах в листяних і мішаних лісах зустрічається аборигенний вид ч. звичайна (Padus avium), в озелененні використовують також ч. пізню (P. serotina) та ч. віргінську (P. virginiana), які мають шкірясті листки і цвітуть значно пізніше.

Найдосконалішою в межах родини Rosaceae є підродина Maloideae, до якої включають понад 20 родів і близько 600 видів. Представники Maloideae мають синкарпний гінецей, утворений з 2-5 плодолистків, які на верхівці повністю не зростаються; у них нижня зав’язь і плід – яблуко. До підродини належать важливі плодові, а також декоративні і лікарські рослини, широко представлені у флорі України як культурними, так і дикорослими таксонами. У роді яблуня (Malus) налічують від 25 до 30 видів. У листяних і мішаних лісах майже по всій території України зустрічаються я. рання (M. praecox) і я. лісова (M. sylvestris), а в культурі вирощують я. домашню (M/ domestica), я. сливолисту, або китайку (M. prunifolia), я. ягідну (M. baccata). Найпоширенішою є яблуня домашня, яку вирощують ще з доісторичних часів; нині відомо понад 10 тисяч її сортів. Найвідомішими і найулюбленішими сортами є білий налив, антонівка, Симиренка, слава переможцям, сніговий кальвіль та багато інших. В яблуках містяться цукри, яблучна і лимонна кислоти, каротин, вітаміни С, В₁, В₂, РР, ефірні олії, пектинові речовини; останні використовують при виготовленні мармеладу. У медицині з плодів готують екстракт яблучно-кислого заліза. Близьким родичем яблуні є груша (Pyrus). Груша звичайна (P. communis) введена у культуру набагато пізніше за яблуню, тому вона має порівняно з яблунею незначну кількість сортів, близько 500. На півдні України і в країнах з теплим кліматом значне поширення в культурі має айва довгаста (Cydonia oblonga). Її плоди за формою схожі більше на плоди яблуні, але за наявністю кам’янистих клітин вони схожі на плоди груші. Плоди айви можуть досягати 2 кг ваги. У повоєнні роки в Україні як декоративну рослину почали поширювати в культурі японську айву, або хеномелес японський (Chaenomeles japonica) – це невисокий кущ, нижні гілки якого стеляться по землі. Рослина цікава тим, що має червоно-кармінного кольору майже сидячі квітки, що густо вкривають стебло. Плоди зовнішньо дійсно нагадують плоди айви, але значно дрібніші. Не можна не згадати і про роди горобина (Sorbus), глід (Crataegus), кизильник (Cotoneaster), які не тільки представлені значною кількістю видів у флорі України, але й відіграють важливу роль у природі та господарській діяльності людини, оскільки є важливими лікарськими та прекрасними декоративними рослинами. Найпоширенішою в Україні є горобина звичайна (Sorbus aucuparia) – важлива лікарська і декоративна рослина. В плодах горобини є каротин, лимонна і яблучна кислоти, вітаміни С, Р, амінокислоті (аргінін, аспарагін, гістидин, гліцин, міцин, тирозин, цистин, цистеїн), спирт сорбіт, солі К, Са, Mg, Na, глікозид амігдалін і жирна олія в насінні). Рослина, яку називають чорноплідною горобиною, належить до іншого роду, що має назву аронія (Aronia). А. чорноплідна (A. melanocarpa) – кущова рослина, що досить широко поширена в Україні. У неї плоди чорного кольору на відміну від плодів горобини, що мають помаранчевий колір. Плоди аронії мають лікувальні властивості, в них містяться органічні кислоти, каротин, вітаміни С. К, Р, а в насінні є вітамін Е. У роді глід (Crataegus) у флорі України нараховують понад 30 видів, більшість з яких зростає у Криму. Є серед них культурні рослини, зокрема у нас вирощують г. криваво-червоний (C. sanguinea), г. перистий (C. pinnatifida), г. півниковий (C. crus-galli), г. шарлаховий (C. coccinea). В лісах і заростях чагарників по всій території України найчастіше зустрічаються г. п’ятистовпчиковий (C. pentagyna), г. кривочашечковий (C. curvisepala), г. кривостовпчиковий (C. kyrtostyla). З квіток і плодів глоду, в яких містяться флавоноїди, сапоніни, органічні кислоти і амінокислоти, цукри, каротин, вітамін С тощо, виготовляють препарати, що їх використовують у медицині для лікування серцево-судинних захворювань як тонізуючий, заспокійливий і гіпотензивний засіб. Екстракт з квіток і плодів глоду входить до відомого препарату «кардіовален». Дикорослі види роду кизильник (Cotoneaster) зустрічаються в Криму, але нині види цього роду дуже швидко поширюються в культурі при створенні рокаріїв, альпійських гірок тощо.

Таким чином. як бачимо, представники родини Rosaceae відіграють не тільки важливу роль у природних фітоценозах України, але й мають дуже важливе значення в житті людини. У зв’язку зі зміною середовища існування рослин під впливом природних чинників та господарської діяльності людини ціла низка видів родина потребує охорони і занесена до Червоної книги України. Вочевидь, саме цими причинами зумовлено також вивчення даної родини у загальноосвітніх навчальних закладах.

Надпорядок Fabanae є монотипним, тобто до нього входить лише 1 порядок Бобоцвіті (Fabales), в межах якого виділяють одну або три родини; в останньому випадку з родини Бобові (Fabaceae), як самостійні виділяють родину Мімозові (Mimosaceae) і родину Цезальпінієві (Caesalpiniaceae). Ми будемо дотримуватися поділу порядку Бобоцвіті (Fabales) на 3 родини. Походять бобоцвіті вочевидь від якихось предків, що належать до порядку Ломикаменецвіті (Saxifragales) з над порядку .Найпримітивнішою вважається родина Мімозові (Mimosaceae), до якої відносять понад 50 родів і близько 2800 видів, поширених у тропках і субтропіках переважно з сухими кліматом. В родині переважають дерева і кущі, напівкущі і трав’янисті рослини зустрічаються рідко. Листки розташовані спірально, перисто- або пальчасто-складні. рідше вторинно прості, у роді акація (Acacia) спостерігається видозміна складних листків на прості за рахунок відмирання листочків складного листка і розростання рахіса. Пригадаємо назву цієї видозміни листка. Так, це філодії. Квітки дрібні, актиноморфні, рідко з дещо зигоморфною чашечкою, зібрані у суцвіття. Пелюсток 5, вільних або рідше зрослих. Тичинок багато, рідше у 2 рази більше, ніж пелюсток. Гінецей апокапний мономерний або полімерний. Плід – біб. В Україні у незахищеному ґрунті лише на Південному березі Криму вирощують альбіцію ленкоранську, яку ще називають ленкоранською акацією (Albizia julibrissin). Ранньою весною до нас привозять з Кавказу та Центральної Азії акацію сріблясту (Acascia dealbata), яку у нас називають мімозою. Мімозу (Mimosa) в Україні можна побачити лише в оранжереях або теплицях чи зимових садах. Найчастіше вирощують м. соромливу (Mimosa pudica); її складні листки утворені з величезної кількості листочків (від декількох сотень до декількох тисяч), які при дотику дцже швидко складаються. Серед представників родини Мімозові є дуже цікаві рослини. Так, ентада (Entada scandens) має найдовші плоди (до 1,5 м), мора олійна (Mora oleifera) – найбільше насіння – 15-17 см завд., а мора висока (Mora exelsa), що досягає в лісах Тринідаду 60 м висоти, має дошкоподібні корені.

Як і попередня родина, Цезальпієві (Caesalpiniaceae) широко представлені у тропіках і субтропіках, в помірних зонах представників цієї родини дуже мало. До родини відносять близько 150 родів і 2800 видів. В родині переважають дерева і кущі, напівкущі і трав’янисті рослини зустрічаються рідко. Листки у рослин в межах родини також пальчасто- або перисто-складні. Квітки зигоморфні, двостатеві. Рослини переважно ентогамні, проте є серед них і анемогамні і орнітогамні рослини. Чашолистків 5-4, іноді вони відсутні, як правило вони вільні або зрідка дві зростаються. Пелюсток 4 або менше, іноді вони відсутні; вільні, верхня пелюстка охоплюється всіма останніми. Тичинок 10, рідко багато або менше 10 (до 1). Гінецей апокарпний, мономерний. Плід – біб. Найчастіше в Україні вирощують гледичію триколючкову (Gleditsia triacanthos) та бундук дводомний (Gymnocladus dioica); на півдні країни, особливо у Криму вирощують церціс стручковий, або Юдине дерево (Cercis siliquastrum) та стифнолобіум японський, або японська софора (Styphnolobium japonicum); останній вид є не тільки прекрасною декоративною, але й важливою лікарською рослиною, з плодів якої одержують рутин. До цієї родини належить дуже багато цікавих рослин, зокрема і цареградські ріжки (Ceratonia siligua), в плодах яких міститься камедь і цукор. Всі насінини цієї рослини мають однакову вагу близько 0,2 г; що дістала назву карат; дуже довгий час це насіння використовували для зважування дорогоцінних каменів, проте і до наших днів цінність каменів визначають за каратами а не іншими одиницями міри ваги. Цареградські ріжки і нині широко культивуються у Середземномор’ї; найбільші плантації є на Кіпрі. Важливою плодовою культурою у тропіках є Tamarindus indica, плодів якого лише в Індії щорічно збирають 250 тисяч тонн, Цю рослину використовують також як кормову, лікарську, декоративну, красильну і т.д. За великі красиві суцвіття червоного кольору Delonix regia, що є однією найпоширеніших декоративних рослин тропіків, називають полум’ям лісів. З калабарських бобів (Physostigma venenosum), місцева назва яких «езера», одержують алкалоїд езерин, що знаходить застосування в офтальмології. У себе на батьківщині місцеві племена боби цієї рослини використовують як засіб для з’ясування провини засуджених. Копайський бальзам, що знаходить широке застосування у медицині та лакофарб ній промисловості, одержують з.Copaifera.

Родина Бобові (Fabaceae) є найбільшою за об’ємом у межах порядку Fabales. До неї включають близько 490 родів і 12 тис. видів, які поширені як у тропічних та субтропічних, так і в помірних та холодних областях Землі; у флорі України є близько 60 родів і понад 300 видів. Серед бобових є дерева, кущі, напівкущі, трав’янисті багаторічні і однорічні рослини. Рослинам властива бактеріориза (симбіоз коренів з бульбочковими бактеріями). Листки у них здебільшого мають спіральне розташування, пальчасто- або перисто-складні, зрідка редуковані; тоді функцію листків виконують прилистки. Стебло прямостояче; проте нерідко буває витке або чіпке, в останньому випадку вусики. якими рослина чіпляється за опору, є видозміненими листочками. Квітки 5-членні, двостатеві, зигоморфні, мають специфічну будову і нагадують метелика, з чим і пов’язана одна з застарілих назв родини. Переважно ентомогамні рослини, проте є серед них у тропіках і орнітогамні таксони (Erythrina, Brachysema). Чашечка зрослолиста; віночок вільнопелюстковий: верхня пелюстка найбільша за розміром і називається парусом, 2 середні пелюстки однакові за формою і розміром, їх називають крилами, а нижні пелюстки зростаються своїми верхівками, утворюючи так званий човник (у аморфи є лише одна пелюстка!). Колір пелюсток різноманітний – від білого до червоного і синього або фіолетового. Гінецей апокарпний мономерний (просунута ознака в межах порядку!). Тичинок 10, вони бувають всі вільні або всі зрослі, нерідко зростається лише 9 тичинок а десята залишається вільною; при зростанні тичинок утворюється трубка (форма її зрізу є таксономічною ознакою!). Плід – біб різноманітної форми і розмірів, розкривається здебільшого по 2 стулках. Насіння різноманітної форми і розмірів (форма і будова крохмальних зерен використовується як таксономічна ознака!). Найбільшими за об’ємом родами у флорі України є рокитник – Chamaecytisus (17 видів), люцерна – Medicago (20 видів), конюшина – Trifolium (38 видів), астрагал – Astragalus (49 видів), горошок – Vicia (31 вид), чина – Lathyrus (28 видів). Зустрічаються практично в усіх рослинних угрупованнях. Завдяки бактеріоризі бобові називають чемпіонами у світі рослинам по накопиченню білків, оскільки бактеріориза сприяє збагаченню грунтів сполуками нітрогену. Наявність бактеріоризи зумовлює використання бобових у фітомеліорації. З цією метою в Україні найчастіше використовують люпин жовтий. Оскільки в надземній масі рослини містяться алкалоїди, її не можна використовувати на корм тваринам. Щоб використовувати люпин не тільки для збагачення ґрунту сполуками нітрогену, що необхідний рослинам для синтезу білків, але й зелену масу цієї рослини на корм худобі, були проведені дослідження і виведені безалкалоїдні сорти даного виду. Участю бобових зумовлюються і кормові якості фітоценозів, оскільки в рослинах міститься велика кількість білків-протеїнів, що легко засвоюються тваринними організмами. Важливими кормовими рослинами є види родів: конюшина – Trifolium (T. pratense, T. medium тощо). горошок, або вика Vicia (V. sativa, V. cracca та ін.), люцерна посівна (Medicago sativa та ін.), еспарцет (Onobrychis vicіifolia). Якщо трава бобових, є прекрасним кормом для тварин, то насіння – важливий харчовий продукт у раціоні людини. По всьому світу вирощують сорти гороху посівного (Pisum sativum), якого щорічно збирають 18-20 млн. тонн. Арахіс, або земляний горіх (Arachis hypogaea), що походить з Півд. Америки. вирощують переважно в Індії, Китаї, у Середземномор’ї і на африканському континенті. Його насіння є сировиною для одержання арахісу, крім того його споживають у сирому або підсмаженому вигляді як лакомство. Сою (Glycine max) вирощують переважно у США та Китаї, проте є вона і в Україні; загалом у світі посіви сої займають площу понад 44 млн. га; протеїни сої близькі до протеїнів м’яса і тому сою використовують як замінник цього продукту тваринного походження. Із сої виробляють продукти – замінники м’яса, а також цукерки, маргарин, мило, лаки. фарби, шрот використовують на корм тваринам. Квасоля звичайна (Phaseolus vulgaris) поширена по всьому світу, її вирощують на площах понад 23 млн. га.. Значні площі в Індії, Пакистані, Афганістані та інших країнах Азії зайняті під культурами квасолі-маш (Vigna radiatа) та нуту, або турецького горіха (Cicer arietinum). В Європі здавна вирощують боби звичайні, або кінські (Faba bona), які займають площі близько 5 млн. га. У хімічному складі багатьох бобових наявні алкалоїди, глікозиди, кумарини, якими зумовлюється отруйність і лікувальні властивості рослин. Важливими лікарськими рослинами серед бобових є солодка гола (Glycyrrhiza glabra), буркун лікарський (Melilotus offocinalis), астрагал шерстистоквітковий (Astragalus dasyanthus), біла акація (Robinia pseudoacacia) та ін. У солодки голої, яка в Україні дикоросло зустрічається у Присивашші, використовують підземну частину рослини. через що її природні запаси у нас практично вичерпані і рослина занесена до Червоної книги України. У коренях містяться сапонін гліциризин – речовина глікозидного походження. глюкоза. сахароза, пектинові речовини, крохмаль, гліциризин тощо; препарати з кореня солодки голої регулюють водно-сольовий обмін, мають антимікробні і протизапальні властивості; корінь солодки голої використовують більше як у 20 галузях промисловості. Буркун лікарський є джерелом кумаринів, які в останні десятиріччя почали використовувати для лікування ракових захворювань. Препарат дикумарол (або дику марин) застосовують як антикоагулянт, що перешкоджає згортанню крові; препарат одержують синтетично. Препарати з астрагалу шерстисто квіткового застосовують для лікування гіпе6ртонії з явищами стенокардії, а також при гострих і нічних нефритах. У білої акації використовують квітки для виготовлення протисудомних препаратів. До того ж біла акація, яка має красиві суцвіття з білих квіток, які є надзвичайно ароматними, а також інші види цього роду з рожево-фіолетовими квітками, є прекрасними декоративними рослинами. що поширені по всій території України. Широко використовуються як декоративні рослини карагана кущова, або жовта акація (Caragana arborescens), аморфа кущова (Amorpha fruticosa), золотий дощ (Laburnum anagyroides), вістерія китайська (Wisteria sinensis), віничник прутовидний, або іспанський дрік (Spartium junceum), дрік красильний (Genista tinctoria), люпин багатолистий (Lupinus polyphyllus), королів цвіт (Phaseolus coccinea), запашний горошок (Lathyrus odoratus) тощо. Представники родини Бобові є також прекрасними медоносами. До Червоної книги України занесені астрагал шерстистоквітковий (Astragalus dasyanthus), в’язіль стрункий (Coronilla elegans), калофака волзька (Calophaca wolgarica).