14Rosidae

У природній флорі України з шести наступних над порядків: Rutanae, Celastranae, Rhamnanae, Proteanae, Vitanae і Cornanae дуже мало представників або вони зовсім відсутні (надпорядок Proteanae), проте до цих таксонів належать важливі і широко представлені в культурі рослини.

До надпорядку Rutanae належать родини Кленові (Aceraceae), Гіркокаштанові (Hippocastanaceae) Рутові (Rutaceae), Льонові (Linaceae), Геранієві (Geraniaceae), Бальзамінові (Balsaminaceae), Настурцієві (Tropaeolaceae) і багато інших, які у флорі України представлені поодинокими таксонами. У родині Кленові є всього 2 роди, з яких у флорі України представлений рід клен (Acer), види якого відіграють важливу роль у формуванні листяних лісів та широко використовуються в озелененні. Найпоширенішими видами у нас є к. звичайний (A. platanoides), клен-явір (A. pseudoplatanus), клен польовий (A. campestre). к. татарський (A. tataricum), к. цукровий (A. saccarinum) тощо. Родина Гіркокаштанові (Hippocastanaceae) представлена у флорі України кількома інтродукованими видами роду гіркокаштан (Aesculis). Найчастіше в озелененні використовують г. звичайний (Ae. hippocastanum), що його зазвичай у нас називають просто каштаном. Але пригадайте, до якої родини належить каштан їстівний (Castanea sativa) і де він поширений. Родина Рутові (Rutaceae) всім добре відома, бо саме до неї належать рослини, плоди яких є корисними для людини і які ми називаємо за назвою рослин, яким вони належать. Це мандарини, апельсини, грейпфрути, лимони тощо. Пригадайте специфічну будову цих плодів і їхню назву. В Україні види родини можна вирощувати тільки у спеціальних теплицях та оранжереях, зрідка їх вирощують в кімнатних умовах, які проте для них не є сприятливими. Родина Льонові (Linaceae) невелика за об’ємом. До неї відносять близько 20 родів і 300 видів, поширених по всій земній кулі переважно у помірних областях і субтропіках. Це в основному трави, рідше кущі, невеликі дерева або дерев’янисті ліани (Hugonia, Durandea тощо). Листкорозташування чергове або супротивне; листки цілісні, зазвичай з прилистками. Квітки дрібні, рідко великі (Reinwardtia), актиноморфні, двостатеві, 5-членні, рідко 4-членні, зібрані у цимоїдні суцвіття. Чашолистки вільні або зрослі при основі; пелюстки вільні, сині, блакитні, рожеві, червоні, жовті. білі. Тичинок 5-4 або багато, нитки тичинок здебільшого розширені. Гінекей ценокарпний, з 5-3 плодолистків; зав’язь верхня. Плід – коробочка, піренарій або горіх. Родину поділяють на 3 підродини, з яких дві поширені у тропіках і субтропіках, а підродина Linoideae поширена по всій земній кулі. Найбільшим за кількістю видів є рід льон (Linum), в якому нараховують понад 200 видів. Види роду – це переважно багаторічні трав’янисті рослини, однорічників і дерев’янистих рослин в роді мало; серед них льон деревовидний (L. arboreum) – кущ до 1 м заввишки, що поширений на південному заході Малої Азії. У флорі України є близько 30 видів роду льон, серед яких найвідоміші льон звичайний, або довгунець (L. usitatissimum) та л. низький, або кудряш (L. humilis). Обидва види вирощують у культурі з глибокої давнини – л.-довгунець є дуже важливою прядивною рослиною, з якої одержують полотняні тканини, а насіння льону-кудряшу використовують для одержання дуже цінної олії. Крім того, насіння і олія льону є важливими лікарськими засобами. У декоративному садівництві вирощують л. великоквітковий (L. grandiflorum). Серед дикорослих видів льону є таксони з білими (L. catharticum), блакитними (L. perenne, L. austriacum) і жовтими (L. flavum, L. chaerniaevii, L. ucranicum) квітками. Деякі види занесені до Червоної книги України (L. ucranicum).

Родина Геранієві (Geraniaceae) у світовій флорі представлений 5 родами і 750 видами, з яких у природній флорі України є 2 роди – герань або калачики (Geranium) і грабельки (Erodium), а в культурі широко представлений рід пеларгонія). (Pelargonium) Геранієві мають споріднені зв’язки з рутовими. які походять від якихось давніх ломикаменевих. Серед геранієвих переважають багаторічні трави, рідше однорічні рослини, проте зрідка трапляються і дерев’янисті рослини. Листкорозташування спіральне або супротивне. Листки прості, цілісні або розчленовані. Квітки 5-членні, актиноморфні, рідше дещо зигоморфні, двостатеві, зібрані у цимоїдні суцвіття. Тичинок здебільшого 10 у двох колах, буває 5, якщо одне коло випадає, або зрідка тичинок багато. Гінецей ценокарпний, з 5-3 плодолистків, зав’язь верхня. Плід – схизокарпна, або розпадна коробочка, яка при достиганні розпадається на окремі частки, кількість яких відповідає кількості плодолистиків, що утворюють маточку. Найбільше в Україні видів роду герань – Geranium (24), які зустрічаються в лучних, лісових, степових і синантропних фітоценозах. В лісах нерідко зустрічаються г. лісова (G. sylvaticum), г. темна (G/ phaeum), г. криваво-червона (G. sanguineum); а на луках – г. лучна (G. pratense), г. болотна (G. palustre); як бур’янові рослини по всій Україні поширені г. маленька (G. pusillum), г. розсічена (G. dissectum) тощо. Рід грабельки (Erodium) у флорі України представлений 6 видами, з яких найвідомішими є г. Бекетова (E. beketovii) – рідкісна ендемічна рослина гранітних відслонень Приазов’я, занесена до Червоної книги України, та г. звичайні, або буськи (E. cicutarium), які нерідко засмічують городи, поля, сади, виноградники тощо. Рід пеларгонія (Pelargonium) представлений значною кількістю видів, що вирощуються переважно як кімнатні та оранжерейні рослини. В кімнатних умовах зазвичай вирощуються п. багатонадрізана (P. radula) та п. поперечносмугаста (P. zonale); останній вид в Україні широко використовують також в озелененні міст та інших населених пунктів. В озелененні з надпорядку Rutanae також користуються широкою популярністю таксони з родин Бальзамінові (Balsaminaceae) та Настурцієві (Tropaeolaceae), які є прекрасними декоративними однорічними рослинами. Уїдливим бур’яном, поширеним по всій Україні, є однорічна адвентивна рослина – кислиця європейська (Xanthoxalis europaea) з родини Кислицеві (Oxalidaceae); до цієї ж родини належить і кислиця звичайна (Oxalis acetosella), яка є тіньовитривалою рослиною і виступає важливим елементом лісових фітоценозів.

До надпорядків Celastranae, Rhamnanae, Vitanae і Cornanae у флорі України належить незначна кількість таксонів, серед яких є важливі види, що відіграють певну роль у формуванні фітоценозів або мають важливе значення для людини. Так, види бруслина бородавчаста (Euonymus verrucosa) і б. європейська (E. europaea) з родини Бруслинові (Celastraceae) та крушина ламка (Frangula alnus) і жостір проносний (Rhamnus cathartica) з родини Крушинові (Rhamnaceae) входять до підліску листяних лісів або зустрічаються у чагарникових заростях по всій Україні. До того ж крушина і жостір є важливими лікарськими рослинами, а бруслина карликова (Euonymus nana) є рідкісною рослиною і занесена до «Червоної книги України».

Надпорядок Vitanae представлений лише одним порядком Vitales, у складі якого лише 2 родини, одна з яких представлена і у флорі України. Це родина Виноградові (Vitaceae) представлена у світовій флорі 12 родами і 700 видами. У флорі України до неї входять роди – виноград (Vitis), дівочий виноград (Parthenocissus) і виноградовник (Ampelopsis). Всі види цієї родини у флорі України є культурними рослинами, окрім одного виду з роду виноград – це в. лісовий (V. sylvestris), що дикоросло зустрічається переважно в дубових лісах, чагарниках та на вапняково-кам’янистих схилах у заплавах річок в Закарпатті та у Криму. У культурі вирощують численні сорти та гібриди видів – виноград Ізабелла (V. labrusca), в. справжній (V. vinifera), в. лисячий (V. vulpina) та в. амурський (V. amurensis). Всі види родини Виноградові є ліанами. Рослини мають прості лопатеві або розсічені листки і тоді вони скидаються на складні. Квітки зазвичай 5-4-членні, двостатеві, жовтувато-зелені, зібрані у видовжено-волотисті (виноград) або щиткоподібно-волотисті (дівочий виноград, виноградовник) суцвіття. Гінецей ценокарпний, з 2-6 плодолистків, зав’язь верхня. Плід – соковита або дещо сухувата ягода зеленувато-жовтого, червоного або майже чорного кольору. Види родів Parthenocissus, Ampelopsis використовують як декоративні рослини? а види роду Vitis є важливими ягідними культурами. Їх використовують у їжу у свіжому і висушеному (родзинки) вигляді, а також як сировину у харчовій та виноробній галузях промисловості. Як сировинну рослину у Закарпатті, на півдні та в Криму найчастіше вирощують V. vinifera, який представлений величезною кількістю сортів, одні з яких призначені для споживання як столові. а інші є сировиною для виготовлення вина та спирту, з якого виготовляють коньяки..

З 9 порядків надпорядку Cornanae у флорі України є представники 4 порядків – Гортензієцвіті – Hydrangeales, Дереноцвіті – Cornales, Селероцвіті – Apiales, Черсакоцвіті – Dipsacales. Порядок Гортензієцвіті, до якого відносять 16 родин, у нашій флорі представлений лише культурними рослинами з однойменної родини Гортензієві (Hydrangeaceae). Це поширені по всій Україні садовий жасмин (Philadelphus), гортензія (Hydrangea) і дейція (Deutzia). Найпоширенішим є садовий жасмин, у якого запашні квітки жовтувато-білого кольору зібрані у короткі китицеподні суцвіття; дейція має чисто білі квітки, що зібрані у видовжені китицеві суцвіття, а у гортензії квітки білуваті і зібрані у густе щиткоподібне суцвіття. Існують сорти гортензії з рожевими і блакитними квітками, які в останні роки набувають все більшого поширення. З 8 родин порядку Cornales у флорі України також є лише 2 роди з однойменної родини Деренові (Cornaceae) – це дерен (Cornus), представлений видом д. справжній, або кизил (C. mas) і свидина (Swida), більшість видів якої у нас є інтродукованими рослинами. Д. спражній є як у природній флорі України, так і широко вирощується в культурі, оскільки його плоди їстівні і дуже корисні. Види ж свидини широко використовують як декоративні рослини у зеленому будівництві. Найчастіше вирощують свидину білу (Swida alba) і с. криваво-червону (S. sanguinea). Порядок Селероцвіті (Apiales), хоча за об’ємом і невеликий (до нього належить лише 3 родини і близько 4 000 видів), проте він відіграє дуже важливу роль у житті людини, адже сюди належать родини Аралієві (Araliaceae) і Селерові (Apiaceae). Родина Аралієві (Araliaceae) у флорі світу представлена 70 родами і 850 видами, поширеними переважно у тропіках і субтропіках, найбільша таксономічна різноманітність їх у Східній і Південно-Східній Азії, на островах Тихого океану і в Австралії, а також в тропічній Америці. У помірній зоні їх дуже мало. На півдні Європи, зокрема і Криму, в лісах зростає плющ звичайний (Hedera helix). Кримську рослину нерідко систематики розглядають як самостійний вид – плющ кримський (Hedera taurica). У Північній Америці, на Далекому Сході, в Північній Кореї і на північному сході Китаю поширено 9 видів, з яких надзвичайний інтерес представляють женьшень (Panax) та елеутерокок (Eleutherococcus), що мають тонізуючі властивості, поширені у тінистих хвойно-широколистих лісах. Аралієві переважно дерева і кущі, дерев’янисті ліани (плющ), яким властива мікориза, рідше кущики або багаторічні трави, зокрема рід Panax. У багатьох органах є вмістища ефірних олій і секреторні канали. Листкорозташування спіральне, рідше супротивне. Листки цілісні, пальчасто- чи перисто-розчленовані, з прилистками або піхвою. Квітки дрібні, актиноморфні (іноді крайові зигоморфні), двостатеві (рідше одностатеві), зібрані у зонтикоподібні, рідше китицеподібні чи колосоподібні суцвіття; оцвітина подвійна, 5-членна, проте чашолистки або редуковані зовсім, або мають вигляд зубчиків, пелюсток 5. Тичинок 5, вільних. Гінецей ценокарпний з 2 (у Hedera з 5) плодолистків, зав’язь верхня. Плід – однокісточковий або 2-5-багатокісточковий піренарій. Завдяки цілющим властивостям людина використовує женьшень з глибокої давнини. Для нього характерний дуже повільний розвиток. Насіння проростає не раніше року після достигання, а пагін своєї характерної будови досягає лише на 8-10 рік життя. Доросла рослина – це прямостояче тонке стебло, що несе на верхівці розетку 5-пальчасто-складних листків, над якими піднімається зонтичне суцвіття. Піренарії червоно кольору. Під землею у женьшеня є кореневище і м’ясистий головний корінь. Це рідкісний випадок. коли ці два органи існують разом протягом багатьох років. На кореневищі щорічно після відмирання надземної частини рослини утворюється рубець. За цими рубцями можна встановити вік рослини. Відомі ви падки, коли рослина жила 200 і більше років. Цікавим є також те, що корінь щороку втягує кореневище в землю, сам занурюючись углиб і приймаючи поступово горизонтальне положення. Після пошкоджень корінь з кореневищем може переходити у стан спокою («сну»). Препарати з коренів женьшеня містять три терпенові глікозиди, які і діють на організм тонізуюче і стимулююче, збільшуючи загальний опір організму до несприятливих впливів. У зв’язку з вели ким попитом на цю рослину у всьому світі у дикорослому стані вона майже не збереглася. Женьшень давно введено в культуру (вже понад 600 років), у середині ХХ ст. були проведені дослідження з пошуку рослин замінників женьшеня з використанням методу споріднених зв’язків між таксонами. Найперспективнішим замінником женьшеня виявився елеутерокок колючий (Eleutherococcus senticosus), а з другої половини ХХ ст. женьшень почали вирощувати методом культури тканин.

Родина Селерові (Apiaceae) представлена 300 родами і 3000 видів, поширених по всій земній кулі, переважно в помірно-теплих і субтропічних областях, в тропіках вони є в горах. Серед селерових переважають трав’янисті однорічні і багаторічні рослини, дуже рідко кущі та дерева (у тропіках). Рослини з прямостоячими, рідше лежачими стеблами, часто порожнистими у середині. Є безстеблові, подушкоподібні форми. У рослинах є ефірні олії, які надають їм специфічного запаху. Листкорозташування спіральне, з дуже розчленованою пластинкою і піхвою. Проте є таксони і з цілісними листками (тоді піхви відсутні). Квітки дрібні, зібрані у складні, рідше прості зонтики або головки. В основі суцвіть зазвичай є обгортка, утворена з приквітків. Листочки обгортки, як правило, цілісні, проте можуть бути і розчленовані (). Квітки 5членні, двостатеві, рідше одностатеві, актиноморфні (іноді зовнішні пелюстки зонтика бувають більшого розміру і дещо зигоморфні). Тичинок 5, вони вільні, чергуються з пелюстками. Гінецей ценокарпний, з 2 плодолистків, зав’язь нижня. Плід – висло плідник, що після достигання розпадається на 2 частки по шву зростання плодолистків; половинки плода називають мерикарпіями. Види родини Селерові (Apiaceae) відграють певну роль у формуванні фітоценозів і мають важливе значення в житті людини, як лікарські, пряно-ароматичні, овочеві культури тощо. Найвідомішими таксонами цієї родини є, безсумнівно, морква посівна (Daucus sativa) – овочева культура у коренеплодах якої міститься каротин. ефірна олія та інші органічні речовини, важливі для людини. Морква введена у культуру понад 4000 років тому у Середземномор’ї, спочатку як лікарська рослина, а потім вже як харчова і кормова культура. У дикорослому стані по всій території України зростає морква дика (Daucus carota). Широке використання мають петрушка кучерява (Petroselinum crispum), кріп запашний (Anethum graveolens), селера запашна (Apium graveolens), пастернак посівний (Pastinaca sativa), тмин (Carum carvi), коріандр (Coriandrum sativum), який на Кавказі називають кіндзою (до речі, у Єгипті цю рослину культивували за 1000 років до нової ери). Як сировину для одержання ефірних олій, що знаходять застосування у фармацевтичній та харчовій промисловості, вирощують аніс звичайний (Anisum vulgare). фенхель звичайний (Phoeniculum vulgare) та багато інших видів рослин. Як декоративну рослину нерідко вирощують любисток лікарський (Levisticum officinale). Серед селерових у флорі України є отруйні рослини – це цикута отруйна (Cicuta virosa), болиголов плямистий (Conium maculatum). собача петрушка (Aethusa cynapium). Щоб запобігти отруєнню цими рослинами їх треба вміти розпізнавати за зовнішніми ознаками. Цикута росте на перезволожених місцях по берегах водойм; вона має потовщений корінь, що всередині поділений на порожнисті повітряні камери. Найчастіше отруюються діти, оскільки корінь пахне петрушкою. Болиголов супроводжує людину; він зростає поблизу житла на багатих органікою ґрунтах. Болиголов легко відрізнити від інших представників селерових за наявністю на стеблі рудих плям, які і обумовлюють видову назву рослини. Найважче відрізнити собачу петрушку, оскільки вона дійсно схожа на петрушку кучеряву, але на відміну від останньої вона має неприємний запах. Завершує надпорядок Cornanae і систему підкласу Rosidae порядок Dipsacales, до якого у флорі України належать монотипні родини Калинові (Viburnaceae) і Бузинові (Sambucaceae) та родини Жимолостеві (Caprifoliaceae), Валеріанові (Valerianaceae) та Черсакові (Dipsacaceae), які не є монотипними, проте також представлені у нас незначною кількістю таксонів. Детально ці таксони розглядатися не будуть, але не згадати про них не можна, оскільки калина (Viburnum opulus) вважається одним із символів України; бузина чорна (Sambucus nigra) широко використовується як плодово-ягідна культура, а бузина трав’яниста (S. ebulus) та б. червона (S. racemosa) входять до чагарникового ярусу лісів; валеріана (Valeriana officinalis) є важливою лікарською рослиною; види роду жимолость (Lonicera) та сніжноягідник білий (Symphoricarpus albus) з родини Жимолостеві поширені по всій Україні як декоративні рослини, а жимолость татарська (Lonicera tataricum) до того ж входить і до підліску листяних лісів.

Таким чином, як бачимо, підклас Розіди (Rosidae) один з найбільших серед магноліопсід (Magnoliopsida), його представники відіграють важливу роль в економіці природи і в житті людини. Саме зважаючи на це, вочевидь, програмою з біології для загальноосвітніх навчальних закладів передбачено ознайомлення з родинами Розові і Бобові, що належать до цього підкласу.