Біосферні надзвичайні ситуації

До надзвичайних ситуацій у біосфері можна віднести:

• неконтрольоване розповсюдження мікроорганізмів (вірусів, бактерій, грибів тощо) та зараження ними людей, тварин чи рослин – тобто епідемії, епізоотії та епіфітотії відповідно;

• неконтрольоване розповсюдження комах, які прямо чи опосередковано загрожують людині (наприклад отруйні види павуків або знищення врожаїв сараною);

• неконтрольоване розповсюдження тварин;

• неконтрольоване розповсюдження рослин, які можуть негативно вплинути на здоров’я людини (розповсюдження по території України амброзії сильного алергогену) тощо.

Мікроорганізми перші форми життя на планеті, які широко розповсюджені у всіх геосферах Землі. Мікроорганізми можна поділити на такі основні види: віруси, бактерії, рікетсії, гриби. Однак викликати захворювання можуть хвороботворні (патогенні) мікроорганізми, які розмножуються у багатоклітинних організмах. Швидке і масове розповсюдження інфекції серед людей, тварин та рослин називають відповідно епідемією, епізоотією та епіфітотією.

Епідемія – швидке й масове розповсюдження гострозаразної хвороби серед людей.

Епізоотія – швидке й масове розповсюдження гострозаразної хвороби серед сільськогосподарської худоби.

Епіфітотія – швидке й масове розповсюдження гострозаразної хвороби сільськогосподарських рослин або різьке підвищення кількості шкідників рослин, які призводять до часткової чи повної втрати врожаю.

При виникненні осередка інфекції на зараженій території упроваджується карантин або обсервація.

Карантин – система суворих протиепідемічних заходів направлена на ізоляцію осередка зараження та його ліквідацію. Об’єкти, які потрапили в зону карантину, переходять на особливий режим роботи із суворим виконанням протиепідемічних вимог (збройну охорону осередка, заборону в’їзду до осередка, виїзду та вивозу з нього майна, забезпечення населення необхідним майном та продуктами харчування через спеціальні передаточні пункти тощо).

У тому випадку коли тип збудника не відноситься до групи особливо небезпечних інфекцій і нема загрози масових захворювань, карантин замінюється обсервацією.

Обсервація – система обмежувальних заходів, які направлені на зупинення розповсюдження інфекції за межі осередка зараження. До них відносяться: підсилення медичного догляду за здоровими людьми, які мали контакт з зараженими хворими й виїжджають із зони нагляду, максимальне обмеження в’їзду та виїзду людей, а також вивозу з осередка майна без попереднього його обеззараження, проведення екстреної неспецифічної профілактики, посилений мікробіологічний контроль за продуктами харчування та джерелами питної води, використання населенням ЗІЗ органів дихання, дотримання гігієни, дезінфекцію осель, зведення контакту між людьми до мінімуму тощо.

У зоні карантину чи обсервації проводять спеціальні заходи з дезінфекції (винищення збудника хвороби на території карантину); дезінсекції (винищення заразних комах) та дератизації (винищення гризунів).

До основних видів інфекційних хвороб, які можуть з’являтися на території України можна віднести: вірусні (кліщовий енцефаліт, гепатити, грип, кір, натуральна віспа, вітрянка, паротит, краснуха, СНІД); бактерійні (орнітоз, чума, дизентерія, дифтерія, холера, сибірка, туляремія, бруцельоз, лептоспіроз, туберкульоз, коклюш, правець); кандидози; паразитарні (гельмінтози, педикульоз, короста) тощо. Слід відмітити, що розвиток туризму в Україні та можливість відвідування різних країн світу, у тому числі й екзотичних, може стати причиною появи на території України й невластивих для неї хвороб.

Актуальність появи деяких інфекційних захворювань для території України за даними ВОЗ^* та за іншими джерелами наведена нижче у табл.3.

Таблиця 3. Частота появи інфекцій на території України
Вид інфекції	Частота появи станом на 2008 р.
Дифтерія	61*
Кір	48*
Паротит	1 985*
Коклюш	1 025*
Краснуха	3 495*
Правець	17*
Туберкульоз	14 574*
Загальна кількість населення в Україні	45 992 000