Тема 10. Безпека життєдіяльності у законах і підзаконних актах.

Мета вивчення теми: ознайомлення із основними нормативно-правовими актами із безпеки життєдіяльності людини в Україні.

Законодавство із забезпечення безпеки життєдіяльності людини в залежності від сфери дії можна поділити на такі основні групи:

• конституція;

• законодавство про основи національної безпеки;

• законодавство про охорону навколишнього природного середовища;

• законодавство про охорону здоров’я;

• законодавство, що регулює безпеку людини в усіх сферах її життя:

• громадянське і карне законодавства;

• дорожній рух;

• охорона праці;

• цивільний захист тощо.

Тема 3: Небезпечні фактори

Мета вивчення теми: ознайомитися з основними небезпечними факторами та їх характеристиками, а також знати основні заходи зменшення впливу їх на людину.

При знаходженні людини вдома, на роботі, у місті чи на природі вона постійно наражається на небезпеку у вигляді фізичних, хімічних, біологічних, психофізіологічних, соціальних небезпечних факторів.

До фізичних небезпечних факторів можна віднести: механічні чинники (рушійні механізми, ударна хвиля, падіння, зіткнення з твердими тілами тощо), високу або низьку температуру, механічні коливання (вібрацію, звук, інфра- та ультразвук), електромагнітні випромінювання (гамма-, рентгенівське, УФ-, видиме, ІЧ-, лазерне та мікрохвильове, радіохвильове), магнітні та електричні поля, електричний струм, швидкий перепад атмосферного тиску тощо.

До хімічних факторів відносять речовини неорганічні, органічні та елементорганічні.

До біологічних небезпечних факторів відносяться патогенні мікроорганізми, паразити, комахи (отруйні чи переношчики інфекцій), отруйні рослини та тварини, хижаки.

До психофізіологічних небезпечних факторів можна віднести фізичне та емоціональне напруження, перенапруження аналізаторів, голосового апарату та деякі інші.

До соціальних небезпек можна віднести шахрайство, крадіжку, пограбування тощо.

За даними Всесвітньої Організації Здоров’я на даний час приблизно 500 тис. хімічних речовин, 200 біологічних речовин, біля 50 фізичних факторів впливають на людину в різних поєднаннях та експозиціях, формуючи різні за видами та рівнями ризикові ситуації для здоров’я та життя у її професійній діяльності.

Основні характеристики небезпечних факторів.

Фізичні фактори.

Механічні чинники. Рушійні механізми машин, апаратів, падіння, зіткнення з твердими тілами чи дія вибухової хвилі на людину викликають механічне травмування. Це розповсюджений вид травмування, його можна зазнати у побуті, виробництві, відпочинку. Характер ушкоджень може бути різним: забиття, розриви шкіри або внутрішніх органів, переломи, кровотечі, ушкодження нервів. У тяжких випадках травмування може розвинутися травматичний шок, який проявляється у різькому пригніченні серцево-судинної, дихальної та нервової систем.

До засобів по запобіганню механічному травмування можна віднести:

• просторовий захист від рухомих частин механізму, апарату у вигляді огороджень, щитів, кожухів;

• застосування попереджувальних знаків про небезпеку;

• інструктаж з техніки безпеки.

Висока або низька температура. Внаслідок дії високих або низьких температур можливе локальне та загальне термічне травмування організму. Локальне термічне травмування проявляється внаслідок місцевої дії високих або низьких температур на поверхню тіла людини, що спричиняє опіки чи відмороження різних ступенів ураження. Загальне термічне травмування організму проявляється у перегріванні та тепловому ударі, переохолодженні та замерзанні (загальної гіпотермії).

До засобів по запобіганню термічного травмування можна віднести:

• раціональні режими харчування та пиття;

• підтримка оптимальних умов мікроклімату у середовищі (температури, вологості, швидкості повітря);

• покриття поверхні теплоізоляцією, застосування механічних екранів, використання ЗІЗ (спецодяг, рукавички);

• використання попереджувальних знаків.

Електричний струм. При дії на організм людини електричного струму можна отримати: електричне травмування (локальна дія) та електричні удари (загальна дія). До електричного травмування відносяться: опіки, механічні травми шкіри, м’язів, кісток. Електричні удари в залежності від наслідків дії струму на організм поділяють на чотири ступені:

1. судоми м’язів без втрати свідомості;

2. судоми м’язів, втрата свідомості при нормальній роботі серця та легенів;

3. втрата свідомості, порушення серцевої діяльності та дихання;

4. клінічна смерть.

Сила струму більше 25 мА може викликати параліч дихальних м’язів і зупинку дихання, а більше 90 мА фібриляцію серця (це умовні величини тому що вони залежать від виду струму, умов навколишнього середовища та стану організму людини).

До засобів по запобіганню електричного травмування можна віднести: ізоляцію струмових частин; захисні огородження; використання ЗІЗ (діелектричні рукавиці, боти); заземлення; діелектричні килимки та доріжки; плакати та знаки електробезпеки; інструктаж з техніки безпеки праці з електричними приладами, які знаходяться під напругою тощо.

Механічні коливання.

До механічних коливань відносять інфразвук, звук, ультразвук, вібрацію. До кількісних характеристик механічних коливань відносять частоту коливань (Гц), тиск (Па), потужність (Дж/с, Вт), інтенсивність (Вт/м кв.), рівень інтенсивності (дБ) тощо. Механічні коливання менші за 16-20 Гц відносять до інфразвуку, у діапазоні 16-20 000 Гц відносять до звуку, а вищі за 20 000 Гц до ультразвуку. Максимальна інтенсивність звуку, при якій вухо починає відчувати біль, називається порогом больового відчуття і дорівнює 100 Вт/м кв., відповідний їй звуковий тиск 200 Па, а рівень інтенсивності 140 дБ. Розрив барабанних перетинок відбувається приблизно при 186 дБ, а ураження легень при 196 дБ.

Шум. Це сукупність звуків різних частот та інтенсивності, які безладно змінюються у часі та просторі. Зазвичай людина піддається значному впливу шуму на виробництві внаслідок роботи технологічного обладнання. Дія шуму на організм людини відбивається перш за все на органі слуху та на нервовій системі. Симптомокомплекс, який розвивається в організмі під впливом постійної дії шуму, називається шумовою хворобою. Основні прояви такої хвороби, це зниження слуху, головні болі, відчуття важкості у голові, запаморочення, порушення сну, спазм сосудів на кінцівках, тремор пальців та повік тощо.

Для захисту від шуму можна виділити наступні заходи:

• використання раціональних конструкцій і прогресивних технологій;

• звукоізоляція устаткування чи місця перебування людини;

• раціональна організація умов праці;

• застосування ЗІЗ (протишумові навушники, шоломи, вкладки).

Вібрація. Це коливання твердих тіл, частин апаратів, машин, устаткування, що сприймаються організмом людини, як струс. Вібрація може діяти на людину локально (на окремі частини тіла) та загально (на весь організм). Негативні наслідки вібрації проявляються поступово у вигляді вібраційної хвороби. Локальна вібрація викликає порушення чутливості, спазм кровоносних судин, мікротравмуванню суглобів і т.д. Загальна вібрація негативно впливає на ЦНС, ШКТ, вестибулярний апарат тощо. При значній амплітуді вібрації та співпадінні її частоти із частотою коливання внутрішніх органів, можливе їх механічне травмування в основному це діапазон частот до десятків Гц.

Основні методи захисту від вібрації можна поділити на дві великі групи:

• зниження вібрації у джерелі її виникнення (заміна динамічного технологічного процесу на статичний; використання динамічного віброгашення (амортизації) тощо);

• зниження параметрів вібрації на шляху її передачі (використання вібропоглинальних матеріалів; ЗІЗ тощо).

Електромагнітні випромінювання.

До електромагнітних випромінювань відносять іонізуючі випромінювання (гамма, рентгенівське та ультрафіолетове), видиме, інфрачервоне (ІЧ), лазерне, радіохвилі (низькочастотні, високочастотні, ультрависокочастотні, надвисокочастотні) тощо. До основних параметрів електромагнітного випромінювання відносять довжину хвилі (нм) або частоту (Гц), інтенсивність (Вт/м кв.) тощо.

Гамма та рентгенівське випромінювання. Це жорсткі електромагнітні випромінювання, довжина хвилі яких менша за 10 нм, які виникають внаслідок ядерних перетворень та зіткнення швидких електронів із речовиною. Таке випромінювання має високі проникні властивості, а проходячи крізь речовину викликає її розклад, іонізацію та породжує радикали. Проходячи крізь воду, таке випромінювання викликає в ній радіоліз – утворення іонів та перекисних радикалів, перекис та надперекис водню тощо. На клітину таке випромінювання може діяти безпосередньо (прямий фотоефект) та непрямо (через продукти радіолізу води). Однак, оскільки клітина складається в основному із води то саме непряма дія превалює. При цьому активні радикали пошкоджують генетичні молекули (нуклеотиди, ДНК), білки (особливо сірковмісні ферменти), фосфоліпіди клітинної оболонки (ненасичені жирні кислоти) тощо.

Для захисту від дії жорстокого випромінювання можна використовувати фізичні та хімічні засоби:

• до фізичних засобів відносяться захист відстанню та часом; використання екранів, щитів, спеціальних жилетів, які зроблені із свинцю, заліза тощо.

• до хімічних засобів відносяться в основному такі групи радіопротекторних речовин як: речовини, які конкурентно зв’язуються із вільними радикалами, наприклад антиоксиданти (ацетилцистеїн, цистаміна дигідрохлорид, вітаміни С, А, Е, сполуки селену тощо); речовини, які створюють в організмі гіпоксію (знижують рівень кисню у тканинах): метгемоглобіноутворювачі (метиленовий синій, нітрити, ціаніди тощо) або викликають скорочення капілярів в органах, (мексамін); речовини, які мають загальнозміцнюючу дію на організм, наприклад актопротектори (настойки та екстракти женьшеню, елеутерококу, лимоннику, заманихи, бемітил, дибазол тощо).

Ультрафіолетове випромінювання. Ультрафіолет – спектр електромагнітних коливань, складова частина сонячного випромінювання з довжиною хвилі від 10 до 400 нм. Однак ультрафіолет з довжиною хвилі менший за 200 нм інтенсивно поглинається молекулами кисню і не доходить до поверхні Землі. При проходженні ультрафіолету крізь речовину в ній з’являються радікали та іони, які стають причиною порушення біохімічних процесів в організмах так наприклад ультрафіолет до 300 нм проявляє сильну бактерицидну дію (що застосовується у медицині та обробці питної води). Слід відмітити, що ультрафіолет неглибоко проникає у речовину і в основному поглинається її поверхневим шаром. Інтенсивна дія ультрафіолетового випромінювання може викликати професійні дерматити, ураження очей (рогівки, сітківки), опіки, шкірні онкологічні захворювання. До груп ризику УФ ураження можна віднести: медпрацівників, які пов’язані із кварцюванням приміщень; людей, які приймають фізіопроцедури із застосуванням ультрафіолету; обслуговуючий персонал та відвідувачів солярію; електрозварювальників, людей які довго знаходяться на сонці без одягу.

До основних заходів по профілактиці УФ ураження відносяться:

• використання механічних перепон які поглинають чи відбивають ультрафіолет;

• використання ЗІЗ (окуляри, одяг, рукавички);

• використання косметичних засобів для поглинання або відбивання ультрафіолету при загарі.

Інфрачервоне випромінювання (ІЧ). Це частина електромагнітного спектра з довжиною хвилі від 700 нм до 1000 мкм, енергія якого при поглинанні речовиною йде на прискорення руху та обертання атомів або молекул викликаючи розігрів речовини. Основна дія ІЧ випромінювання на біологічні тканини це їх розігрів.

До засобів захисту від дії ІЧ відносять: теплоізоляцію гарячих поверхонь, екранування джерел випромінювання, застосування ЗІЗ, організацію раціонального режиму праці і відпочинку, збалансоване харчування та вживання мінеральної води.

Лазерне випромінювання. Це монохроматичне, високо направлене, когерентне електромагнітне випромінювання з довжиною хвиль 0,18-1000 мкм (180-1000 000 нм).

Оскільки лазерне випромінювання, як правило має високу потужність, то первинними наслідками на біологічні об’єкти є термічні ефекти (коагуляція білків, опіки, розрив кровоносних судин, зсідання крові тощо). Найбільш чутливими до лазеру є очі та шкіра, їх пошкодження в основному має характер опіків, однак уражатися може не тільки шкіра але й внутрішні тканини та органи. Лазерне випромінювання може також бути причиною появи пухлин (в основному це відноситься до лазерів ультрафіолетового діапазону).

До засобів захисту від лазерного випромінювання відносяться: захисні екрани, засоби ЗІЗ (окуляри із спеціальним склом, маски, халати та перчатки).

Хімічні фактори.

Широке використання різних хімічних сполук у всіх сферах життєдіяльності людини невід’ємна складова сучасності. Тому в залежності від практичного використання хімічні речовини (неорганічні, органічні та елементоорганічні) можна класифікувати на:

• промислові речовини, які використовуються в різних технологічних процесах та технологіях: органічні розчинники, паливо, фарбники, будівельні суміші тощо;

• речовини, які використовуються у сільському господарстві: пестициди, інсектициди тощо;

• біологічно активні речовини, які використовуються для створення лікарських засобів;

• бойові отруйні речовини;

• речовини для використання у побуті: для їжі, санітарії, особистої гігієни, косметики тощо.

За характером дії на організм людини хімічні речовини поділяються на:

• токсичні (викликають отруєння всього організму);

• подразливі (викликають подразнення дихальних шляхів та слизових оболонок);

• сенсибілізуючі (діють як алергени і викликають алергічні реакції);

• канцерогенні (викликають онкологічні захворювання);

• мутагенні (викликають порушення генетичного матеріалу);

• речовини які впливають на репродуктивну функцію.

До організму людини речовини можуть потрапляти в основному через дихальні шляхи, ШКТ, шкіру та слизові. При цьому вони можуть чинити, як місцеву, так і загальну токсичну дію на організм людини.

Одним із основних шляхів потрапляння речовини до організму являються дихальні шляхи, що зумовлено значним об’ємом повітря, що проходить через легені, особливо під час значних фізичних навантажень та за несприятливих мікрокліматичних умов. При диханні, речовини потрапляють у дихальні шляхи у вигляді частинок пилу, аерозолю, парів. При цьому хімічні речовини завдають значно більшої шкоди, аніж при інших шляхах потрапляння до організму, оскільки опиняються безпосередньо у крові оминаючи детоксикацію у печінці.

Потрапляння речовин у кишково-шлунковий тракт можливе при невиконанні правил особистої гігієни (прийманні їжі та води, куріння без попереднього миття рук), випадкового заковтування повітря із пилом.

В наслідок необачних дій на виробництві і у побуті, або ігнорування інструкцій безпеки поводження з промисловими речовинами у вигляді рідини чи аерозолю вони можуть потрапляти на шкіру і далі всмоктуватися у кров.

У природному середовищі можливе потрапляння речовин прямо у кров при укусах комах, тварин.

Заходи з профілактики хімічних отруєнь мають передбачати:

• навчання людей основ санітарії, охорони праці та техніки безпеки;

• раціональне планування виробничих приміщень та локального розміщення обладнання;

• вдосконалення технології та автоматизації виробництва;

• забезпечення локальної та загальної вентиляції повітря у робочій зоні;

• використання ЗІЗ (халатів, печаток, окулярів, масок, респіраторів, протигазів).

Біологічні фактори.

До біологічних небезпечних факторів відносяться:

• патогенні мікроорганізми, які викликають інфекційні захворювання, а також комахи, тварини та люди, які являються переносниками інфекцій;

• отруйні комахи, рослини, гриби, тварини;

• паразити;

• хижі тварини.

На відміну від фізичних та хімічних чинників середовища, що можуть спричиняти патологічні зміни в організмі людей внаслідок тривалої дії, інфекційні хвороби та інвазії зазвичай розвиваються після нетривалого, навіть однократного контакту з джерелами інфекції або фактором передачі.

Зараження людей може відбуватися через:

• ШКТ – у разі зараження води, харчових продуктів, ґрунту, кормів і посуду частинками інфікованого матеріалу хворих людей, тварин (слина, кров, фекалії, сеча);

• шкіру – внаслідок безпосереднього контакту із інфікованим матеріалом;

• дихальні шляхи – у разі потрапляння у повітря збудників захворювання разом із частинками пилу, слини (при чханні, кашлю);

• трансмісивно – при безпосередньому потраплянні збудника у кров після укусів людини переношчиками інфекцій (комах, тварин), та механічним ураженням шкіри інфікованими гострими предметами (голками, склом тощо).

До джерел інфекційних захворювань та інвазій, з якими робітники фармацевтичної, медичної та косметичної галузі можуть контактувати в процесі трудової діяльності, належать: хворі тварини або люди, а також інфікований матеріал (інструменти, кров, тканини тощо), біотехнологічні процеси з мікробіологічного синтезу; технологічні процеси з отримання бактерійних препаратів, вакцин, сироваток; збирання і переробка лікарської рослинної сировини (ЛРС), та виробництво лікарських препаратів з ЛРС.

Заходи по профілактиці та захисту людини від біологічних небезпечних факторів:

• використання ЗІЗ: спецодягу, масок та рукавичок;

• дотримання правил особистої гігієни та техніки безпеки при роботі з біологічними матеріалами;

• періодичні медичні огляди;

• щеплення, імуностимуляція, хіміотерапія.

Повністю позбутися біологічної небезпеки неможливо. Оскільки навколишнє середовище (повітря, земля, вода) містить у собі мікроорганізми, яйця паразитів. До найбільш імовірних біологічних небезпек, які чатують на людину треба віднести: захворювання від мікроорганізмів та паразитів; далі йдуть отруєння від споживання отруйних рослин та тварин; і насамкінець шкода від хижих тварин.

Психофізіологічні небезпечні фактори.

На функціональний стан людини, впливають не тільки фізичні, хімічні, біологічні чинники оточуючого середовища, а й психічна та фізична діяльність людини. До групи небезпечних психофізіологічних факторів можна віднести сильне емоційне, розумове та фізичне напруження, а також перенапруження голосового апарату, зору, слуху. Фізичне напруження може бути локальне та загальне, динамічне чи статичне.

Основні заходи по профілактиці та захисту людини від психофізіологічних небезпечних факторів наведені нижче:

• забезпечення оптимальних умов життєдіяльності (раціоналізація праці та відпочинку: організація робочого місця під себе, проведення перерв для відпочинку; підтримання оптимальних показників навколишнього середовища: температури та складу повітря; надання переважно активному відпочинку, психологічне розвантаження; добре харчування);

• позитивне оздоблення робочого місця та дому (підхожий дизайн інтер’єру та устаткування, покрою та кольору одягу тощо);

• фізична активність (спорт, активний відпочинок тощо);

• психотренінг, бесіда із близькою людиною, психологом, фармакологічне лікування тощо.

Соціальні небезпечні фактори.

Людна майже весь свій час проводить у соціальному середовищі в якому постійно взаємодіє із іншими людьми. Однак люди теж виступають джерелом окремого виду небезпек – соціальних. Основні з них: шахрайство, пограбування, крадіжка, хуліганство, розбій, зґвалтування, побої, шантаж, викрадення людини, сектантство тощо.

Шахрайство – заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

Розбій – напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.

Побої – умисне завдання удару, або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Повного захисту від соціальних небезпек немає, однак вірогідність потрапити у подібні ситуації можна знизити, якщо не шукати легких шляхів збагачення, бути пильним і намагатися уникати кримінальних ситуацій, вміти захищати себе та близьких і знати межі необхідної самооборони.

112