Тема 9. Невідкладна допомога при нещасних випадках.

Мета вивчення теми: ознайомлення із основами надання невідкладної допомоги потерпілим при нещасних випадках для збереження їх життя та здоров’я.

Правильне та своєчасне проведення заходів по наданню першої долікарської допомоги може виявитися вирішальним фактором у боротьбі за життя людини або за те щоб вона не залишився інвалідом на все життя.

Основний план дій при наданні першої долікарської допомоги:

• оцінка ситуації, створення безпечних умов надання невідкладної допомоги;

• огляд постраждалого, визначення важкості стану та ступеня травмування;

• надання невідкладної допомоги;

• попередження ускладнень;

• виклик швидкої чи транспортування у медичний заклад.

Опинившись свідком нещасного випадку слід оглянутися довкола, виявити, усунути або припинити дію небезпечного фактору на людину, покликати на допомогу інших людей, викликати швидку, ужити заходів по забезпеченню безпечних умов надання невідкладної допомоги.

При оцінці стану потерпілого звертають увагу на вид ураження та показники життєво важливих функцій свідомість, дихання, наявність кровотечі, пульсу.

До заходів з порятунку життя відносяться: тимчасова зупинка кровотечі, штучне дихання, закритий масаж серця.

До заходів з попередження ускладнень відносяться: надання знеболювальних засобів, накладання стерильних пов’язок, транспортна іммобілізація.

І на сам кінець після проведення всіх необхідних дій необхідно транспортувати постраждалого до медичного закладу або викликати швидку.

Реанімація постраждалого.

У випадках зупинки дихання та серцебиття (клінічної смерті) у людини є 5-6 хвилин до настання незворотних змін в організмі (біологічної смерті), коли починають відмирати клітини головного мозку. У цьому випадку необхідно швидко надавати реанімаційні процедури.

До реанімаційних процедур відносять штучне дихання та непрямий масаж серця. Перед наданням реанімаційних процедур постраждалого вкладають спиною на тверду поверхню із розстібанням одягу, якщо необхідно очищають рот від сторонніх предметів (крові, залишків блювоти, мулу тощо) пальцем на який намотані бинт, марля, чиста хустинка. З метою гігієни рекомендується прикрити рот потерпілого хустинкою, якщо вдих робиться через рот (при цьому ніс необхідно затискати пальцями, а шию трохи підіймають з низу до верху). При наданні допомоги однією людиною після двох швидких сильних вдихів повітря у легені потерпілого, проводять 15 здавлювань грудної клітини вглиб на 4-5 см. Якщо допомогу надають дві людини, то на один вдих повинно приходитися п’ять здавлювань грудної клітини. При ефективному наданні масажу серця та штучного дихання шкіра набуває рожевого кольору, зіниці реагують на світло, з’являється пульс та самостійне дихання.

Шок.

Шок це гострий розлад життєво важливих функціональних систем організму: серцево-судинної, дихальної, нервової, який розвивається внаслідок дії на людину важкої механічної травми, опіку, інтоксикації та інших екстремальних факторів. Шок може виникнути безпосередньо після травми або через деякий час після неї.

Необхідні дії:

• припинення дії на постраждалого травмуючого фактору;

• при необхідності надання долікарської допомоги (зупинка кровотечі, іммобілізація кінцівки тощо);

• прийом знеболювального, заспокійливого, гарячого напою.

Кровотечі.

Види кровотеч. Кровотеча це вихід крові із кровоносної судини внаслідок її механічного травмування. Найбільш часта причина – механічне травмування (удар, укол, розріз, розтягнення тощо), також можливе при внутрішніх інфекційних чи соматичних хворобах (туберкульоз, рак, виразка у ШКТ, атеросклероз, гіпертонічний криз тощо). Кровотеча буває внутрішня, коли кров заповнює внутрішні порожнини та зовнішня, коли кров потрапляє у зовнішнє середовище. В залежності від виду травмованої судини кровотечі поділяють на артеріальні, венозні, капілярні, паренхіматозні.

При артеріальній кровотечі, кров яскраво-червоного кольору, б’є потужним пульсуючим струменем у ритм серцевим скороченням. Це найбільш небезпечна кровотеча оскільки людина може втратити за короткий проміжок часу велику кількість крові внаслідок чого може наступити швидка смерть.

При венозній кровотечі, кров темно-червоного кольору, яка повільно витікає рівномірним струменем. У випадку пошкодження крупної вени можлива пульсація крові у ритм дихання. Венозна кровотеча менш інтенсивна ніж артеріальна і тому рідко призводить до смерті, якщо вчасно її зупинити. Однак при пораненні вен шиї та грудної клітини у момент вдиху до вен може всмоктуватися повітря, що може стати причиною миттєвої смерті внаслідок емболії судин серця.

При капілярній кровотечі кров виділяється рівномірно та повільно із всієї рани. Буває внаслідок механічних ушкодження шкіри, саднах. Зупинка кровотечі як правило відбувається самостійно внаслідок згортання крові. Це найменш небезпечний вид кровотечі.

Паренхіматозна кровотеча пов’язана із ушкодженням внутрішніх органів, які мають сильно розвинену мережу кровоносних судин (печінка, селезінка, нирки тощо). Це найбільш підступний вид кровотечі оскільки діагностувати і допомогти при цьому можуть тільки лікарі у медичному закладі.

Методи зупинки кровотеч. Для тимчасової зупинки кровотечі із артерії чи вени використовують тугу пов’язку чи джгут із максимальним згином ураженої кінцівки у суглобі, який знаходиться вище місця ураження або притисканням пальцями артерії до кісток на кінцівках це найшвидший та найпростіший варіант зупинки кровотечі. Однак людина не зможе довго витримати такої напруги тому слід підготуватися до зупинки кровотечі за допомогою джгуту або тугої пов’язки. Після накладання джгуту на кінцівку на папері фіксують час накладання і прикріпляють до джгуту. У літку тримати джгут можне не більше двох годин, а взимку не більше однієї години, оскільки це може призвести до омертвіння кінцівки. Якщо любий спосіб зупинки кровотечі проведений правильно то кровотеча негайно зупиняється. Якщо з якихось причин доставка постраждалого у медичний заклад затримується більше відведеного часу то джгут слід повільно зняти, але не більше 5 хвилин, а кровотечу зупинити притискуванням артерії пальцями до кісти. Слід зауважити, що надлишкове зусилля у джгуті може призвести до механічного травмування м’язів, нервів, судин і стати причиною паралічу кінцівки, тому джгут слід затягувати до моменту зупинки кровотечі, не більше і не менше.

Опіки.

Опік це пошкодження тканин викликане дією високої температури, хімічними речовинами, електричним струмом та деякими видами електромагнітного випромінювання (УФ, ІЧ, СВЧ тощо).

Виділяють чотири ступені ураження тканин при опіках, їх характеристика наведена нижче у табл.6.

Таблиця 6. Характеристика ступенів ураження при опіках
Ступінь	Характеристика
І	Почервоніння та припухлість шкіри, сильна біль.
ІІ	Почервоніння та набряк більш виражені, з’являються пухирі, які наповнені прозорим вмістом.
ІІІ	На фоні почервоніння та вскритих пухирів видно ділянки білої шкіри.
ІV	Обвуглювання тканин.

Необхідні дії:

При опіках І ступеня необхідно промити 10-15 хвилин опечене місце водою, потім обробити антисептиком. Після чого поверхню опіків накривають чистою тканиною. Потерпілому дають знеболюючі та багато пити. До опечених частин шкіри не можна доторкатися, проколювати пухирі, накладати на них мазі або порошки. Після надання допомоги викликати швидку або транспортувати до медичного закладу.

Відмороження.

Відмороження це пошкодження тканин внаслідок тривалої дії низьких температур. При дії низької температури людина спочатку відчуває холод, потім оніміння, і на сам кінець розвивається повна нечутливість. Втрата чутливості призводить до подальшого охолодження і як наслідок до відмороження. Встановити ступінь ураження тканин відразу неможливо. Для цього необхідно від 12 до 24 годин часу. Виділяють чотири ступені ураження тканин при відмороженнях, їх характеристика наведена нижче у табл.7.

Таблиця 7. Характеристика ступенів ураження при відмороженнях
Ступінь	Характеристика
І	Шкіра набуває синьо-багряного кольору, після відігрівання з’являється набряклість, біль.
ІІ	Поверхневий шар шкіри відмирає. Після відігрівання шкіра набуває багряно-синього кольору, швидко розвивається набряк, який розповсюджується на прилеглі тканини біля зони відмороження. У зоні відмороження з’являються пухирі із прозорою чи білою рідиною. З’являється значний біль, підвищується температура тіла, порушується сон та апетит.
ІІІ	Відмирання всіх уражених шарів тканин під шкірою. Глибина пошкодження проявляється поступово. У перші дні з’являються пухирі наповнені темно-червоною чи темно-бурою рідиною. Навколо відмерлої тканини розвивається запальний процес. Далі починається гангрена, сильний біль, підвищується температура, розлади ЦНС.
ІV	Відмирають всі тканини навіть кістка. Відморожене частина тіла не відігрівається і становиться не чутливою. Шкіра вкривається пухирями із чорною рідиною. Уражена частина тіла чорніє та починає всихати. Відбуваються сильні зрушення у ЦНС, знижується температура тіла.

Необхідні дії:

Постраждалого внести у тепле приміщення, зняти взуття та рукавички. Відморожену кінцівку спочатку розтерти сухою тканиною, потім помістити у теплу воду (32-34,5 ºС). Впродовж 10 хвилин температуру довести до 40,5 ºС. При відновленні чутливості та кровообігу кінцівку витерти та протерти спиртом, наложити асептичну або чисту пов’язку. При загальному переохолодженні людині необхідно дати гарячого напою, тепло укутати.

Переломи кісток.

Перелом це повне чи часткове порушення цілісності кісток. Розрізняють закриті та відкриті переломи.

Ознаки перелому:

• біль при любому русі чи навантаженні на кінцівку;

• порушення функції кінцівки;

• змінення форми кінцівки, поява набряку та гематоми.

Необхідні дії:

Головне при наданні допомоги при переломах чи пошкодженні суглобів це своєчасна іммобілізація пошкодженої кінцівки, що зменшує біль та попереджує розвиток травматичного шоку і додаткових пошкоджень. При відкритих переломах спочатку зупиняють кровотечу, накладають асептичну або чисту пов’язку на рану і тільки після цього починають іммобілізацію. Дають знеболювальне і відправляють до медичного закладу.

Розтягнення та розрив зв’язок.

Розтягнення та розрив зв’язок це травмування суглобної сумки при русі який перевищує його фізичні можливості. Ознаками розтягнення (розриву) зв’язок являються біль у суглобі, порушення його функцій, набряк, крововилив.

Необхідні дії:

На травмований суглоб наложити тугу пов’язку, та прикладати холод.

Психологічна допомога постраждалим.

Надання психологічної допомоги постраждалим являється важливою складовою надання першої долікарської допомоги постраждалим у надзвичайних ситуаціях. Оскільки вона допомагає зменшити інтенсивність чи припинити розвиток психічних розладів у постраждалих людей в подальшому. Тому знати основи можливої поведінки людей, які опинилися у надзвичайній ситуації та методи психологічної корекції, важлива складова не тільки фахівця психолога, а також рятівника, медика, фармацевта.

Практика показує, що у НС більшість людей 60-75 % опиняються у приголомшливому чи пригніченому стані, розгублюються, нічого не роблять стають пасивними; 15-25 % неадекватно реагують, панікують чи піддаються істериці, що у більшості випадках веде до погіршання ситуації; останні 10-15 % людей зберігають спокій, швидко оцінюють ситуацію, адекватно та рішуче діють.

Для забезпечення адекватної поведінки людини в критичній ситуації у будь якому середовищі (соціальному, техногенному, природному), вона повинна бути психологічно, теоретично та фізично підготовлена (вміти зберігати спокій, володіти теоретичними знаннями та мати навички їх застосовування на практиці).