Фин. Анализ конспект

податкових пільг;

-значний ріст заборгованості по платежах у бюджет, що спричиняє не тільки штрафні санкції, але й погрозу зупинки податковою поліцією діяльності фірми, арешту її рахунків, вилучення документації, пов'язаної з господарською діяльністю фірми, і т.д. Все це в остаточному підсумку може привести до ліквідації підприємницької організації;

-імовірність виникнення втрат у результаті податкових помилок, допущених з вини працівників бухгалтерії фірми.

Помилки в податкових розрахунках карають значними фінансовими санкціями. При цьому досить часто закон карає однаково строго й за навмисні перекручування, і за випадкові (технічні) помилки.

Кредитний ризик - імовірність того, що партнери - учасники контракту - виявляться не в змозі виконати домовлені зобов'язання, як в цілому, так і по окремих позиціях. Розрізняють 2 види кредитного ризику: торговельний кредитний ризик і банківський кредитний ризик. Торговельний кредитний ризик виникає у фінансовій діяльності підприємства у випадку надання нею товарного (комерційного) або споживчого кредиту покупцям.

Для постачальника товарів (послуг) даний ризик укладається в здатності клієнта оплатити їх відповідно до домовлених зобов'язань; для клієнта - у заможності постачальника поставити (надати) їх.

Рівень кредитного ризику підвищується зі збільшенням суми кредиту й строку, на який він береться. Схильність кредитного ризику зберігається весь період кредитування й виміряється довжиною періоду кредитування. Кредитний ризик може бути викликаний наступними причинами:

-спадом галузі, спадом попиту на продукцію, виробленою фірмою;

-невиконанням договірних відносин партнерами фірми;

-трансформацією активів фірми;

-форс-мажорними обставинами.

Депозитний ризик - імовірність виникнення втрат у результаті неповернення депозитних внесків фірми в банках. Даний ризик виникає відносно рідко й зв'язаний, як правило, з неправильною оцінкою й невдалим вибором банку для здійснення депозитних операцій фірми. Слід зазначити, що депозитний ризик має загальний характер. Він властивий як економіці, яка розвивається, так і розвиненій ринковій економіці.

Валютні ризики - ризик одержання збитків у результаті несприятливих короткострокових або довгострокових коливань курсів валют на міжнародних фінансових ринках.

Схильність до даного ризику визначається ступенем невідповідності розмірів активів і зобов'язань у тій або іншій валюті. Валютний ризик може

171

бути предметом керування для окремих видів операцій, основною або додатковою метою яких є одержання прибутку за рахунок сприятливої зміни валютних курсів (спекулятивні конверсійні операції з валютою).

Інвестиційний ризик - імовірність виникнення фінансових втрат в процесі здійснення інвестиційної діяльності фірми.

Відповідно до можливих видів цієї діяльності виділяють 2 основних виду інвестиційного ризику:

-ризик фінансового інвестування (ризики на ринку цінних паперів)

-ризик реального інвестування (проектні ризики)

Крім того, інвестиційні ризики можна класифікувати за рівнем оцінки, причинам виникнення, виду втрат.

Процентні ризики - ризики втрат, пов'язані з несприятливим зміною процентних ставок; даний вид ризику виникає через непередбачені зміни процентної ставки на фінансовому ринку (як депозитний, так і кредитний). Процентний ризик приводить до зміни витрат на виплату відсотків або доходів на інвестиції й, отже, до зміни ставки прибутковості на власний капітал і на інвестований капітал у порівнянні з очікуваними ставками прибутковості.

Причиною виникнення процентного ризику є зміна кон'юнктури фінансового ринку під впливом зовнішнього підприємницького середовища, ріст і зниження пропозиції вільних грошових ресурсів, державне регулювання економіки й інші фактори. У першу чергу із процентним ризиком зіштовхуються банки й інвестиційні компанії, однак даний фінансовий ризик відповідає фірмам, які використовують для фінансування своєї діяльності банківські кредити, а також вкладають тимчасово вільні кошти в активи, доходи, що приносять, у вигляді відсотків (державні цінні папери,облігації підприємств, депозитні сертифікати).

Залежно від характеру зміни процентних ставок можна виділити наступні підтипи процентних ризиків:

-ризик загальної зміни процентних ставок - ризик росту або падіння процентних ставок на всі вкладення в одній або декількох валютах, поза залежністю від їхньої терміновості й кредитного рейтингу;

-ризик зміни структури кривій процентних ставок - ризик зміни ставок на більш короткі вкладення в порівнянні з більш довгими вкладеннями (або навпаки), можливо не пов'язаного зі зміною загального рівня процентних ставок.

Бізнес-Ризик - один з видів фінансових ризиків, характерних у першу чергу для акціонерних товариств; виникає в неможливості для акціонерного товариства підтримати рівень доходу на акцію на постійному рівні. БізнесРизик виникає, як правило, у тих випадках, коли виробнича діяльність

172

підприємницької фірми виявляється під впливом певних причин менш успішною, по порівнянню з тим, що було заплановано.

3. Способи оцінки ступеню ризику

Багато фінансових операцій пов'язані з досить істотним ризиком. Вони вимагають оцінити ступінь ризику й визначити його величину.

Ступінь ризику - це ймовірність настання можливих втрат, а також розмір можливого збитку від нього.

За рівнем фінансових втрат ризик можуть бути:

-припустимим - є погроза повної втрати прибутку від реалізації планованого проекту;

-критичним - можливі ненадходження не тільки прибутку, але й виторги й покриття збитків за рахунок коштів підприємця;

-катастрофічним - можлива втрата капіталу, майна й банкрутство підприємця.

Кількісний аналіз - це визначення конкретного розміру грошового збитку окремих підвидів фінансового ризику й фінансового ризику в сукупності.

Іноді якісний і кількісний аналіз провадиться на основі оцінки впливу внутрішніх і зовнішніх факторів: здійснюються оцінка питомої ваги їхнього впливу на роботу даного підприємства і її грошове вираження. Такий метод аналізу є досить трудомістким з точки зору кількісного аналізу, але приносить свої безсумнівні плоди при якісному аналізі. У зв'язку із цим варто приділити більша увага опису методів кількісного аналізу фінансового ризику, оскільки їх чимало й для їхнього грамотного застосування необхідна деяка навичка.

Вабсолютному вираженні ризик може визначатися величиною можливих втрат у матеріально-речовинному (фізичному) або вартісному (грошовому) вираженні.

У відносному вираженні ризик визначається як величина можливих втрат, віднесена до деякої бази, у вигляді якої найбільше зручно приймати або майновий стан підприємства, або загальні витрати ресурсів на даний вид підприємницької діяльності, або очікуваний

дохід (прибуток). Тоді втратами будемо вважати випадкове відхилення прибутку, доходу, виторгу у бік зниження, у порівнянні з очікуваними величинами.

Підприємницькі втрати - це в першу чергу випадкове зниження підприємницького доходу. Саме величина таких втрат і характеризує ступінь ризику. Звідси аналіз ризику насамперед пов'язаний з вивченням втрат.

Залежно від величини ймовірних втрат доцільно розділити їх на три

173

групи:

-втрати, величина яких не перевищує розрахункового прибутку, можна назвати припустимими;

-втрати, величина яких більше розрахункового прибутку ставляться до розряду критичних - такі втрати необхідно відшкодовувати з кишені підприємця;

-ще більш небезпечний катастрофічний ризик, при якому підприємець ризикує понести втрати, що перевищують все його майно.

Якщо вдається тим або іншим способом спрогнозувати, оцінити можливі втрати по даній операції, то - отримана кількісна оцінка ризику, на який іде підприємець. Розділивши абсолютну величину можливих втрат на розрахунковий показник витрат або прибутку, одержимо кількісну оцінку ризику у відносному вираженні, у відсотках.

Говорячи про те, що ризик виміряється величиною імовірних втрат, варто враховувати випадковий характер таких втрат. Імовірність настання події може бути визначена об'єктивним методом і суб'єктивним.

Об'єктивним методом користуються для визначення ймовірності настання події на основі обчислення частоти, з якою відбувається дана подія.

Суб'єктивний метод базується на використанні суб'єктивних критеріїв, які ґрунтуються на різних припущеннях. До таких припущень можуть ставитися судження оцінюючого, його особистий досвід, оцінка експерта по рейтингу, думка аудитора-консультанта й т.п.

Таким чином, в основі оцінки фінансових ризиків лежить знаходження залежності між певними розмірами втрат підприємства й імовірністю їхнього виникнення. Ця залежність знаходить вираження в кривій ймовірностей виникнення певного рівня втрат.

Побудова кривої - надзвичайно складне завдання, що вимагає від службовців, які займаються питаннями фінансового ризику, достатнього досвідами знань. Для побудови кривої ймовірностей виникнення певного рівня втрат (кривої ризику) застосовуються різні способи: статистичний; аналіз доцільності витрат; метод експертних оцінок; аналітичний спосіб; метод аналогій. Серед них варто особливо виділити три: статистичний спосіб, метод експертних оцінок, аналітичний спосіб.

Суть статистичного способу полягає в тім, що вивчається статистика втрат і прибутків, що мали місце на даному або аналогічному виробництві, установлюються величина й частотність одержання тої або іншої економічної віддачі, складається найбільш імовірний прогноз на майбутнє.

Аналіз доцільності витрат орієнтований на ідентифікацію потенційних зон ризику з урахуванням показників фінансової стабільності фірми. У цьому

174

випадку можна просто обійтися стандартними прийомами фінансового аналізу результатів діяльності основного підприємства й діяльності його контрагентів (банку, інвестиційного фонду, підприємства-клієнта, підприємства-емітента, інвестора, покупця, продавця й т.п.)

Метод експертних оцінок звичайно реалізується шляхом обробки думок досвідчених підприємців і фахівців. Він відрізняється від статистичного лише методом зборів інформації для побудови кривої ризику. Даний спосіб припускає збір і вивчення оцінок, зроблених різними фахівцями (даного підприємства або зовнішніх експертів) ймовірностей виникнення різних рівнів втрат. Ці оцінки базуються на обліку всіх факторів фінансового ризику, а також статистичних даних. Реалізація способів експертних оцінок значно ускладнюється, якщо кількість показників оцінки невелика.

Аналітичні способи побудови кривої ризику найбільш складні, оскільки лежачі в основі його елементи теорії ігор доступні тільки дуже вузьким фахівцям. Частіше використовується підвид аналітичного методу - аналіз чутливості моделі.

Аналіз чутливості моделі складається з наступних кроків: вибір ключових показників, щодо якого й провадиться оцінка чутливості (внутрішня норма прибутковості, чистий приведений дохід і т.п.); вибір факторів (рівень інфляції, ступінь стану економіки й ін.); розрахунок значень ключового показника на різних етапах здійснення проекту (закупівля сировини, виробництво, реалізація, транспортування й т.п.).

Сформовані таким шляхом послідовності витрат і надходжень фінансових ресурсів дають можливість визначити потоки фондів коштів для кожного моменту (або відрізка часу), тобто визначити показники ефективності. Будуються діаграми, що відображають залежність обраних результуючих показників від величини вихідних параметрів. Зіставляючи між собою отримані діаграми, можна визначити так звані ключові показники, що впливають найбільшою мірою на оцінку прибутковості проекту.

Аналіз чутливості має й серйозні недоліки: він не є всеосяжним і не уточнює ймовірність здійснення альтернативних проектів.

4. Керування фінансовими ризиками

Фінансова стабільність є головним компонентом загальної стабільності підприємства.

Фінансова стабільність підприємства - це такий стан його фінансових ресурсів, їхні перерозподіли й використання, коли забезпечуються розвиток підприємства на основі власного прибутку й ріст капіталу при збереженні його

175

платоспроможності й кредитоспроможності в умовах припустимого рівня фінансового ризику.

Таким чином, завдання фінансового менеджера укладається в тім, щоб привести у відповідність різні параметри фінансової стабільності підприємства й загальний рівень ризику.

Метою керування фінансовим ризиком є зниження втрат, пов'язаних з даним ризиком до мінімуму. Втрати можуть бути оцінені в грошовому вираженні, оцінюються також кроки по їхньому запобіганню. Фінансовий менеджер повинен зрівноважити ці дві оцінки й спланувати, як краще укласти угоду з позиції мінімізації ризику.

У цілому методи захисту від фінансових ризиків можуть бути класифіковані залежно від об'єкта впливу на два види: фізичний захист, економічний захист.

Фізичний захист укладається в використанні таких коштів, як сигналізація, придбання сейфів, системи контролю якості продукції, захист даних від несанкціонованого доступу, наймання охорони й т.д.

Економічний захист укладається в прогнозуванні рівня додаткових витрат, оцінці ваги можливого збитку, використанні усього фінансового механізму для ліквідації погрози ризику або його наслідків.

Крім того, загальновідомі чотири методи керування ризиком: скасування, запобігання втрат і контроль, страхування, поглинання.

1.Скасування виглядає у відмові від здійснення ризикового заходу. Але для фінансового підприємництва скасування ризику звичайно скасовує й прибуток.

2.Запобігання втрат і контроль як метод керування фінансовим ризиком означає певний набір дій, які обумовлені необхідністю запобігти негативним наслідкам, уберегтися від випадків, контролювати їхній розмір, якщо втрати вже мають місце або неминучі.

3.Сутність страхування виражається в тім, що інвестор готовий відмовитися від частини доходів, аби тільки уникнути ризику, тобто він готовий заплатити за зниження ризику до нуля.

Для страхування характерне цільове призначення створюваного грошового фонду, витрата його ресурсів лише на покриття втрат у заздалегідь застережених випадках; імовірнісний характер відносин; зворотність коштів. Страхування як метод керування ризиком означає два види дій: 1) перерозподіл втрат серед групи підприємців, які підверглися однотипному ризику (самострахування); 2) запобігання втрат за допомогою страхової фірми.

Великі фірми звичайно прибігають до самострахування, тобто процесу, при якому організація, що часто піддається однотипному ризику, заздалегідь

176

відкладає кошти, з яких у результаті покриває збитки. Тим самим можна уникнути дорогої угоди зі страховою фірмою.

4.Поглинання складається у визнанні збитку й відмові від його страхування. До поглинання прибігають, коли сума передбачуваного збитку незначно мала і їй можна зневажити.

При виборі конкретних коштів дозволу фінансового ризику інвестор повинен виходити з наступних принципів:

- не можна ризикувати більше, ніж це може дозволити власний капітал; - не можна ризикувати великим заради малого; - варто вгадувати наслідки ризику.

Застосування на практиці цих принципів означає, що завжди необхідно розраховувати максимально можливий збиток по даному виду ризику, потім зіставляти його з обсягом капіталу підприємства, що піддається даному ризику,

іпотім зіставити весь можливий збиток із загальним обсягом власних фінансових ресурсів. І тільки зробивши останній крок, можливо визначити, чи не приведе даний ризик до банкрутства підприємства.

5.Заходи зниження фінансового ризику

Після виявлення можливих фінансових ризиків, з якими може зіштовхнутися фірма в процесі здійснення фінансової діяльності, після визначення факторів, що роблять вплив на рівень ризику й оцінки ризику, а також виявлення пов'язаних з ними потенційних втрат перед підприємницькою фірмою необхідно здійснити розробку мінімізації фінансових ризиків. Таким чином, фахівець із ризику повинен ухвалити рішення щодо вибору найбільш прийнятних шляхів нейтралізації фінансових ризиків та вибрати найбільш прийнятний метод зниження ризику.

Зниження ступеня ризику - це скорочення ймовірності й обсягу втрат. Для зниження ступеня ризику застосовуються різні прийоми. Найбільше

розповсюдженими є:

-Відхилення від ризику;

-Прийняття ризику на себе;

-Передача ризику;

-Страхування ризику;

-Об'єднання ризику;

-Диверсифікованість;

-Використання внутрішніх фінансових нормативів;

-Інші методи.

Підприємницька фірма в процесі фінансової діяльності може відмовитися

177

від здійснення фінансових операцій, пов'язаних з високим рівнем ризику, тобто ухилитися від ризику.

Відхилення від ризику - це найбільш простий і радикальний напрямок нейтралізації фінансових ризиків. Він дозволяє повністю уникнути потенційних втрат, пов'язаних з фінансовими ризиками, але, з іншої сторони, не дозволяє одержати прибутки, пов'язаної з ризикованою діяльністю. Крім цього, відхилення від фінансового ризику може бути просто неможливим, до того ж, відхилення від одного виду ризику може привести до виникнення інших. Тому, як правило, даний спосіб застосуємо лише відносно дуже великих ризиків. Рішення про відмову від даного виду фінансового ризику може бути прийняте

як на попередній стадії ухвалення рішення, так і пізніше, шляхом відмови від подальшого здійснення фінансової операції, якщо ризик виявився вище передбачуваного. Однак більшість рішень про запобігання ризиків приймається на попередній стадії ухвалення рішення, так що відмова від продовження здійснення фінансової операції часто спричиняє значні фінансові й інші втрати для фірми, а іноді він утруднений в зв'язку з контрактними зобов'язаннями.

Застосування такого методу нейтралізації фінансових ризиків, як відхилення від ризику, ефективно, якщо:

-відмова від одного виду фінансового ризику не спричиняє виникнення інших видів ризиків більше високого й однозначного рівня;

-рівень ризику набагато вище рівня можливої прибутковості фінансової операції;

-фінансові втрати по даному виді ризику підприємницька фірма не має можливості відшкодувати за рахунок власних фінансових коштів, тому що ці втрати занадто високі.

Природно, що не від всіх видів фінансових ризиків фірмі вдається ухилитися, більшу частину з них доводиться брати на себе. Деякі фінансові ризики приймаються, тому що несуть у собі потенціал можливості прибутку, інші приймаються в чинність їхньої неминучості.

При прийнятті ризику на себе основним завданням фірми є вишукування джерел необхідних ресурсів для покриття можливих втрат. У даному випадку втрати покриваються з будь-яких ресурсів, що залишилися після настання фінансового ризику і як слідство - понесення втрат. Якщо ресурсів у фірми залишилося недостатньо, це може привести до скорочення обсягів бізнесу.

Ресурси, якими підприємницька організація розташовує для покриття втрат, можна розділити на 2 групи:

-ресурси усередині самого бізнесу;

-кредитні ресурси.

178

Ресурси усередині самого бізнесу. При виникненні втрат украй рідко бувають ушкоджені всі види власності одночасно, тому до внутрішніх ресурсів відносяться:

-готівка в касі, що не страждає при фізичному ушкодженні будинків і споруджень, що належать підприємству;

-залишкова вартість ушкодженої власності;

-дохід від часткового продовження як фінансової, так і виробничої діяльності;

-дивіденди й процентний дохід від цінних паперів і дохідних інвестицій;

-додаткові кошти, внесені власниками бізнесу з метою його підтримки,

та ін.;

-нерозподілений залишок прибутку, отриманому у звітному періоді;

-резервний фонд фірми, що створюється відповідно до вимог законодавства й статуту підприємницької фірми (про формування резервного капіталу).

Кредитні ресурси. У тому випадку, якщо підприємницька фірма не в змозі покрити всі втрати від фінансових ризиків, використовуючи внутрішні ресурси, частина втрат можна покрити, використовуючи кредитні ресурси.

Однак у цьому випадку доступність кредитних ресурсів має істотні обмеження. І головним з них є перспектива майбутньої прибутковості фірми. Доступність кредитних ресурсів багато в чому залежить від залишкової вартості бізнесу після виникнення втрат. Фірмі ще до виникнення втрат необхідно мати план їхнього подолання, щоб переконати кредитні організації в перспективах діяльності фірми.

Іншим обмеженням у залученні кредитних ресурсів після виникнення фінансових ризиків може бути їхня ціна. Використання кредитних ресурсів може послабити фінансове становище підприємства. Кредитні ресурси як кошти покриття втрат не підвищують ефективність фінансових операцій, тому що спричиняють додаткові видатки, пов'язані з процентними платежами.

Наступний можливий метод нейтралізації фінансових ризиків, виникаючих у фінансовій діяльності фірми, - це передача ризику партнерам по окремих фінансових операціях шляхом висновку деяких контрактів. При цьому господарським партнерам передається та частина фінансових ризиків фірми, по якій вони мають більше можливостей нейтралізації їхніх негативних наслідків і, як правило, розташовують більше ефективними способами внутрішнього страхового захисту.

Передача ризику в сучасній практиці керування фінансовими ризиками здійснюється по наступних основних напрямках.

1. Передача ризиків шляхом укладання договору факторингу. Предметом

179

передачі в цьому випадку є кредитний ризик підприємницької фірми, що у переважній його частині передається банку або спеціалізованої факторинговій компанії, що дозволяє фірмі в істотному ступені нейтралізувати негативні фінансові наслідки кредитного ризику.

2. Передача ризиків постачальникам сировини й матеріалів. Предметом передачі в даному випадку є насамперед фінансові ризики, пов'язані з псуванням або втратою майна в процесі їхнього транспортування й здійснення вантажно-розвантажувальних робіт. Однак втрати, зв'язані з падінням ринкової ціни продукції, несе підприємницька фірма, навіть якщо подібне падіння викликане затримкою доставки вантажу.

Страхування фінансових ризиків - це страхування, що передбачає обов'язок страховика по страхових виплатах у розмірі повної або часткової компенсації втрат доходів (додаткових видатків) особи, в користь якої укладений договір страхування, викликаний наступними подіями:

-зупинка або скорочення обсягу виробництва в результаті застережених

удоговорі подій;

-банкрутство;

-непередбачені видатки;

-невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань контрагентом застрахованої особи, що є із кредитором по угоді;

-понесені застрахованою особою судові видатки; інші події. Страхування фінансових ризиків ставиться до майнового страхування. В

деяких випадках страхування фінансових ризиків включається в договір страхування майна, у такому випадку страхова компанія відшкодовує страхувальникові не тільки збиток, нанесений застрахованому майну, але й не отриманий внаслідок зупинки виробництва (у результаті страхового випадку) прибуток.

Об'єднання ризику - це ще один спосіб мінімізації або нейтралізації фінансових ризиків. Фірма має можливість зменшити рівень власного ризику, залучаючи до рішення проблем як партнерів інших підприємства й навіть фізичних осіб, які зацікавлені в успіху спільної справи.

Для цього можуть створюватися акціонерні товариства, фінансовопромислові групи; підприємства можуть здобувати або обмінюватися акціями один одного, вступати в різні консорціуми, асоціації, концерни.

Таким чином, під об'єднанням фінансового ризику розуміється метод його зниження, при якому ризик ділиться між декількома суб'єктами економіки. Об'єднуючи зусилля в рішенні проблеми, кілька підприємницьких фірм можуть розділити між собою як можливий прибуток, так і збитки від її реалізації. Як правило, пошуки партнерів проводяться серед тих фірм, які мають у своєму

180