Україна у новому геополітичному просторі

Досягнення Україною незалежності змінило умови її міжнародної діяльності. З цього часу можна говорити про власну, самостійну зовнішню політику держави. Головним її принципом є демократизм, миролюбивість, розширення економічного співробітництва. Визнана більше ніж 150 державами світу Україна ще в першій половині 90-х років впевнено заявила про себе. Наша держава бере участь у діяльності багатьох міжнародних організацій, у першу чергу – ООН.

Надзвичайно важливим геополітичним вектором для нашої держави з самого початку 90-х років були відносини з європейськими країнами. В попередні роки Україна штучно була відділена від Європи. Втім її сучасний європейський вибір сформувався на об’єктивних чинниках і визначався не тільки культурно-цивілізаційним прагненням українців, а й суто геополітичними реаліями: адже Україна – європейська держава, що розташована в самому центрі Європи, на перехресті світових і європейських шляхів і просто приречена розвивати тісні стосунки з усіма країнами цього регіону. З початку 90-х років налагоджується співробітництво з Європейським Союзом, щорічно зростає торговельний оборот. Україну було прийнято до багатьох європейських міжнародних інституцій: Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції і розвитку, Організації з безпеки і співробітництва в Європі. Оформилося і поширилося співробітництво з НАТО. У 1994 р. нашу країну було офіційно прийнято до Ради Європи, була розпочата процедура оформлення вступу до СОТ – Світової організації торгівлі. Таким чином, визначається і поступово реалізується шлях входження чи, точніше, повернення України до європейської сім’ї цивілізованих народів.

Міжнародна діяльність нашої держави, її засади були закладені в “Основних напрямках зовнішньої політики України” (2 липня 1993 р.), в яких визначено демократичний і миролюбивий зовнішньополітичний курс України. У документі наголошується, що неодмінною умовою розбудови української державності є її активне та повномасштабне входження до світового співтовариства.

У сучасних умовах зовнішня політика України спрямована на:

- утвердження і розвиток України як незалежної демократичної держави;

- збереження її територіальної цілісності та недоторканості кордонів;

- входження національного господарства у світову економічну систему;

- підвищення добробуту;

- захист прав та інтересів громадян України за кордоном;

- підтримка зв’язків із зарубіжними українцями.

У зовнішньополітичному курсі України приділяється велике значення розширенню її участі в європейському регіональному співробітництві, активна участь у діяльності ООН, співпраця з державами Європейського Союзу та НАТО, а також розвиток двосторонніх відносин з Російською Федерацією, Білоруссю та Молдовою.

Помаранчева революція 2004 року: причини та наслідки

Слід відмітити, що Помаранчева революція 2004 р. має дуже глибокі об’єктивні причини, однією із яких було те, що у перші роки становлення та розвитку України на чолі нашої держави опинилися представники старої партгоспноменклатури, які за традицією прагнули підкорити суспільство, використовуючи авторитарні методи управління. Небачених масштабів досягла корумпованість, як вже наголошувалось, олігархічні клани намагалися управляти державою, маючи у своїх руках переважну більшість економічного потенціалу. В Україні гальмувалися реформи, був найнижчий рівень життя, глибоке соціальне розшарування, дошкуляла висока корумпованість всіх сфер життя, елементарно порушувались права громадян, не було вільної преси тощо.

У зв’язку з цим у країні поширювалося незадоволення політикою влади, виникла могутня опозиція, яка провела декілька широких антиурядових акцій, у тому числі масові виступи під гаслом “Україна без Кучми!”. Останньою краплиною, яка стала поштовхом для нового виходу людей на вулиці, стало фальшування результатів президентських виборів 2004 року. В результаті нового туру виборів, які відбулися 26 грудня, переконливу перемогу здобув

В. Ющенко.

Основне значення Помаранчевої революції полягає в тому, що український народ вперше в новітню добу проявив себе активним суб’єктом політики та історії, формуючи тим самим громадянське суспільство і сучасну політичну українську націю. Важливою подією у політичному житті України стали парламентські вибори в березні 2006 р., перемогу на яких здобули “помаранчеві” партії, але парламенська криза продовжувалась. Президент В. Ющенко для виходу із складної політичної ситуації врешті-решт видає Указ про припинення діяльності Верховної Ради. Було вирішено провести дострокові парламентські вибори 30 вересня 2007 р. Їх проведення свідчить, що в Україні створені важливі передумови для початку нової сторінки у вітчизняній історії, яка відкриває сприятливу перспективу для подальшої розбудови цивілізованої України.