81.Методика розслідування привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.

Субєкт розкрадання: категорії службових, матеріально-відповідальних осіб; технічного персоналу та інших осіб, технічного персоналу та інших ос., які можуть бути причетними до злочину); чинники, які вплинули чинники, які вплинули на формування та здійснення злочинної мети, утворення злочинної групи, розподіл ролей між співучасниками та ін.;б) спосіб приготування до розкрадання (прийоми створення неврахованих лишків сировини, готової продукції, коштів та ін.), його вчинення (прийоми заволодіння майном, його вилучення, збуту, реалізації), приховування злочинів, маскування злочинних дій; обставини, що обумовили вибір розкрадачами певних способів (загальних для різних галузей, характерних для даної галузі виробництва, технології виготовлення певних видів сировини, напівфабрикатів, готових виробів та ін.);в) предмет посягання — кошти, матеріальні цінності у вигляді сировини, матеріалів, пального, продукції, напівфабрикатів, готових виробів з урахуванням їх споживчої вартості, що можуть бути віднесені до різних джерел розкрадання (підзвітні цінності, невраховані цінності, створені на підприємстві, в організації, установі за рахунок лишків, що надійшли зі сторони, від співучасників);г)обстановка розкрадання — місце (галузь виробництва, сфера обслуговування, виробнича дільниця, структурний підрозділ організації, підприємства та ін.); умови, що визначаються технологічним процесом або операцією, системою обліку та звітності, зберіганням та рухом коштів та матеріальних цінностей, документообігом (оформлення та рух управлінських, проектних, облікових, бухгалтерських, лабораторних, технічних, технологічних, виробничо-госпо­дарчих, статистичних та інших документів), видом проду­кції, що використовується; час (астрономічний), сезонність робіт; канали збуту, реалізації здобутого злочинним шля­хом;ґ) наслідки розкрадання, відображені у матеріальній обстановці злочину (характерні сліди, їх локалізація та взаємозв'язок), викликані службовими та позаслужбови­ми діями та зв'язками розкрадачів, способом життя, пове­дінкою у побуті, особистими зв'язками.

За структурою способи можуть бути простими, тобто складатися із дій, спрямованих на вилучення майна (без підготовки, утворення резервів і приховування розкрадання) та складними, що містять комплекс дій із створення неврахованих лишків, їх вилу­чення шляхом вивезення за межі місця легального знахо­дження (зберігання), приховання як самих способів, так і наслідків розкрадання в цілому. Найбільш загальними критеріями класифікації спосо­бів розкрадання є:предмет злочинного посягання — способи розкра­дання матеріальних цінностей і коштів;ступінь спільності способів — способи, що типові для всіх галузей народного господарства, та способи, які хара­ктерні для окремих галузей, видів виробництва;документальне оформлення (облік) майна — способи розкрадання врахованих і неврахованих цінностей.Способи розкрадання можуть бути класи­фіковані за загальним механізмом злочинної операції при випуску неврахованої продукції: 1) операції, які проводя­ться без офіційного оформлення документів (або з фіктив­ним документальним прикриттям), — «бездокументні» операції та 2) операції, які здійснюються без фактичного руху товарів, — «безтоварні» операції.Велике значення для розкриття розкрадань має знан­ня слідчим типових способів створення лишків для роз­крадання, збуту і реалізації неврахованої продукції в різ­номанітних галузях промислового і аграрного виробницт­ва, торговельних та інших підприємствах.Справа про розкрадання може бути порушена тільки у тих випадках, коли є достатньо даних, що вказують на ознаки злочину. Відібрання пояснень і витребування документів може бути пов'язане з необхідністю проведення інвентаризації фінансової і господарської діяльності, отримання консуль­тацій фахівців (бухгалтерів, товарознавців, технологів), вив­чення нормативних матеріалів, що регулюють фінансову і господарську діяльність підприємства, організації, озна­йомлення з особливостями їхньої діяльності.В одних випадках відомо місце розкрадання (певного його епізоду), але не ясно, яким чином і куди збувалося викрадене; в інших — слідчий має відомості про реалізацію викрадених матеріальних цінностей у певному місці, однак не відоме джерело розкрадання. Обставини можуть скластися й так, що відомими стають факти неофіційної реалізації сировини з підприємства-виробника чи бази або факти переміщення готової продукції без належного її оформлений, и той час як не встановлено її виробника і споживача. Як правило, це стосується однорідної продукції, що виготовляється різноманітними підприємствами, або такої що пос­тавляється численними місцевими і зарубіжними фірмами. Для розслідування розкрадання характерно плану­вання чотирьох основних етапів розслідування: проведення перевірочних дій і вирішення питання про порушення кримінальної справи; початок розслідування (проведення первісних слід­чих і організаційних дій та оперативно-розшукових заходів); проведення подальшого розслідування; закінчення розслідування. Специфічним для планування є і те, що на початку розслідування (а інколи й до його початку) досить повно відоме коло осіб, які можуть бути причетними до розкра­дання або мають про це відомості, у зв'язку з чим в плані розслідування (перевірочних дій) передбачається отри­мання пояснень, допит цих осіб.Факти злочинного посягання на майно можуть виявля­тися органами фінансового контролю, здійснюваного від­повідними контрольно-ревізійними службами, аудитом, а також незалежним фінансовим контролем.Матеріали аудиторської перевірки є важливим джере­лом для проведення їх криміналістичного аналізу з метою виявлення ознак розкрадання та інших економічних зло­чинів. Для цього використовують результати порівняння даних аналітичного і синтетичного обліків, перевірки пра­вильності кореспондентських рахунків тощо.Ревізії, які проводяться на вимогу слідчого, мають цільове спрямування, що визначається вихідними даними і конкретними завданнями розслідування. В результаті експертизи ще більшу конкретизацію одержує вирішення окремих питань, що залишилися нез'ясованими через різ­номанітні обставини під час ревізії, що їй передувала.Судові експертизи. Розслідування розкрадань чужого майна без проведення су­дових експертиз практично неможливо. Величезна частина роботи слідчого припа­дає на дослідження документів і документообігу. Звідси використання фахівців і су­дових експертиз стає очевидним. Найчастіше проводяться судово-бухгалтерська, планово-економічна, товарознавча, технологічна, криміналістичні експертизи ма­теріалів, речовин і виробів (КЕМРВ). Судово-бухгалтерська експертиза. Необхідність судово-бухгалтерської експер­тизи обумовлена наступними обставинами: а) коли потрібно перевірити правильність методів дослідження, застосованих ревізором; б) при недостатньому виконанні зав­дань ревізором; в) якщо обвинувачений заявить про неправильні методи досліджен­ня, застосовані ревізором; г) коли матеріали ревізії не відповідають матеріалам справи і виникає сумнів в обґрунтованості висновків ревізора. На судово-бухгалтерську експертизу надсилають: матеріали ревізії, первинні, зведені оперативно-технічні звіти; протоколи виїмок, обшуків, вилучення доку­ментів; протоколи допитів і очних ставок осіб, що стосуються обставин справи; про­токоли огляду документів, що залишилися не залученими до справи; висновки інших експертів. Планово-економічна експертиза на відміну від бухгалтерської вирішує .питання, що стосуються економічних планів і планово-економічних показників підприєм­ства з державною чи кооперативною формою власності. До основних питань нале­жать визначення: обгрунтованості затверджених планів реалізації продукції, послуг і товарів; обгрунтованості розрахункових показників: обсягу виробництва, будівниц­тва, собівартості продукції, фондів економічного стимулювання. Товарознавча експертиза визначає групову належність промислових і продоволь­чих товарів; підприємство-виготовлювача; механізм утворення дефектів; розміри природних збитків; причину браку тощо. Криміналістична експертиза. При розслідуванні присвоєння і розтрат найчасті­ше проводяться експертизи: почеркознавчі, техніко-криміналістичного досліджен­ня документів (установлення дописки, вставки, травлень, підчищень, повної чи ча­сткової підробки документів, способу виготовлення документів, диференціації бар­вників, паперів тощо).