63.Складання слідчим обвинувального висновку в кримінальній справі.

Стаття 223. Обвинувальний висновокПісля закінчення слідства і виконання вимог статей 217-222 цього Кодексу слідчий складає обвинувальний висновок.Обвинувальний висновок складається з описової і резолютивної частини. В описовій частині зазначаються: обставини справи як їх встановлено на досудовому слідстві; місце, час, способи, мотиви і наслідки злочину, вчиненого кожним з обвинувачених, а також докази, які зібрано в справі, і відомості про потерпілого; показання кожного з обвинувачених по суті пред’явленого йому обвинувачення, доводи, наведені ним на свій захист, і результати їх перевірки; наявність обставин, які обтяжують та пом’якшують його покарання.При посиланні на докази обов’язково зазначаються аркуші справи.В резолютивній частині наводяться відомості про особу кожного з обвинувачених, коротко викладається суть пред’явленого обвинувачення з зазначенням статті кримінального закону, яка передбачає даний злочин.Обвинувальний висновок підписує слідчий з зазначенням місця і часу його складання.Якщо обвинувальний висновок складено мовою, якою не володіє обвинувачений, його має бути перекладено на рідну мову обвинуваченого або іншу мову, якою він володіє. Переклад обвинувального висновку приєднується до справи.Стаття 224. Додатки до обвинувального висновкуДо обвинувального висновку додаються:1) список осіб, що підлягають виклику в судове засідання, з зазначенням їх адреси і аркушів справи, де викладені їх показання або висновки;2) довідка про рух справи та про застосування запобіжного заходу з зазначенням часу і місця тримання під вартою кожного з обвинувачених, якщо вони заарештовані;3) довідки про речові докази, про цивільний позов, про заходи, вжиті до забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна;4) довідка про судові витрати в справі за час досудового слідства з посиланням на відповідні аркуші справи.У списку осіб, які підлягають виклику в судове засідання, з метою нерозголошення відомостей про осіб, щодо яких у порядку, передбаченому статтями 52-1 та 52-3 цього Кодексу, застосовані заходи безпеки, замість їх справжніх прізвища, ім’я і по батькові зазначається псевдонім, а замість адреси — назва органу, який здійснює заходи безпеки, та його адреса

64.Особливості досудового слідства у справах про суспільно-небезпечні діяння неосудних або обмежено осудних осіб.

Неосудність – це відсутність можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок:хронічного психічного захворювання або тимчасового розладу психічної діяльності, або недоумства, чи ін..хворобливого стану психіки.

Обмежена осудність – такий стан особи, за якого вона через наявний у неї психічний розлад не здатна повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. Особливості, що проявляються в стадії досудового розслідування:1.слідчі дії можуть проводитися без участі неосудної особи (якщо за висновком експерта або довідкою лікаря психічне захворювання особи перешкоджає її участі у слідчих діях);2.не складається постанова про притягнення як обвинуваченого щодо неосудного, бо він не є суб'єктом злочину. Щодо обмежено осудного така постанова складається; йому пред'являється обвинува­чення (ст. 144 КПК), але за обов'язковою участю захисника;3.щодо неосудного, який становить собою суспільну небезпеку, обирається взяття під варту. Підставою до обрання цього запобіж­ного заходу є дані про те, що особа може продовжувати вчиняти суспільно небезпечні діяння. Інші запобіжні заходи щодо неосуд­ного не обираються, бо особа, не усвідомлюючи свої дії, все одно буде їх порушувати. Щодо обмежено осудного обираються будь-які запобіжні заходи.4.цивільний позов пред'являється до осіб, котрі несуть мате­ріальну відповідальність за діяння опікуваних ними психічно хворих;5.неосудна особа може за рішенням слідчого не брати участі в ознайомленні з матеріалами досудового слідства (тоді з цими ма­теріалами ознайомлюється тільки захисник). Обмежено осудні та осудні особи, які брали участь у вчиненні забороненого криміналь­ним законом діяння разом із неосудною особою, ознайомлюються із матеріалами справи у загальному порядку (ст. 218 КПК); по закінченні досудового слідства складається не обвинуваль­ний висновок Особливості судового провадження:1.У справах про застосування ПЗМХ немає стадії попередньогорозгляду справи суддею, тому:• справу суддя (якщо погодиться із постановою слідчого, затвер­дженою прокурором) відразу вносить безпосередньо в судове засі­дання;• за позитивного вирішенні питання про достатність доказів для вирішення справи про застосування ПЗМХ суддя складає поста­нову, а суд — ухвалу, в яких вирішуються й інші питання, пов'язані з підготовкою справи до слухання в судовому засіданні:про список осіб, яких належить викликати в судове засідання;про витребування додаткових доказів;про клопотання, заявлені учасниками процесу;інші питання, зазначені в ст. 253 КПК.2) Участь особи, щодо якої розглядається кримінальна справа, не є обов'язковою і може мати місце лише в тому випадку, коли цьому не заважає характер її хвороби (в іншому випадку в судове засідання викликається законний представник неосудного, якому суд забезпечує можливість: ознайомитися з матеріалами кримінальної справи, брати участь в судовому розгляді, подавати докази, заявляти відводи, заявляти клопотання).Суд може допитати законного представника як свідка.3) Особа, щодо якої розглядається справа, дає пояснення (а непоказання), тому дані, що в них містяться, не визнаються доказа- ми; на них не можна посилатися у постанові чи ухвалі.4) Не провадяться судові дебати; замість них суд заслуховує висновок прокурора і думку захисника.5.Психічно хворому не надається останнє слово.6.Суд виносить ухвалу (суддя — постанову), а не вирок.7.Якщо суспільно небезпечне діяння вчинене осудною особою (підсудним) і неосудною (обмежено осудною), то справа може бути розглянута в одному судовому засіданні з дотриманням вимог КПК, що встановлюють порядок провадження у суді (судовий розгляд) щодо осудних і неосудних осіб. Вирок щодо підсудного і ухвала (постанова) щодо неосудного чи обмежено осудного постановляють одночасно (п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування").7.Вирішення цивільного позову в цих справах не допускається. В ухвалі суду (постанові судді) зазначається, що питання про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної неосудною (обмеже­но осудною) особою, підлягає розгляду в порядку цивільного судо­чинства.

8.Суд не повинен допускати ніякого спрощення під час роз­гляду справ про застосування ПЗМХ.