Рекомендована література

1. Устав ООН 1945 года./ www.un. org / ru/ documents / charter

2. Договор об Антарктике от 1961г / www. ast. aq /r/ ats/ htm

3. Договор о принципах деятельности государств по исследованию космического пространства, включая Луну и другие небесные тела. 1967г. // Міжнародне право в документах / За заг. ред. М.В.Буроменського.

4. Договор о Шпицбергене 1935 г. Действующее международное право. В 3-х томах /Сост. Ю.М. Колосов, Э.С. Кривчикова. Том 1. – М.: Издат-во Московского Независимого института международного права, 1996. – С. 202 – 204.

5. Клименко Б.М. Государственная территория. – М., 1974.

6. Конвенція про континентальний шельф 1958р./ zakon4. rada. gov. ua / laws / show / 995_179

7. Конвенция о режиме судоходства по Дунаю от 18 августа 1988г. // Международное право в документах: Учебное пособие / Сст.Н.Т. Блатова. – М.: Юрид.лит., 1982. – С.450 – 459.

8. Закон України «Про Державний кордон України» від 4 листопада 1991//Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №2. – Ст.5.

9. Баймуратов М.О. Міжнародне публічне право. – Х.: Одісей, 2009. – 709 с.

10. Каламкарян Р.А., Мигачев Ю.И. Международное право: Учебник. – М.: Изд-во Эксмо. 2004. – 688 с.

11. Лукашук И.И. Международное право. Общая часть: Учебник. – М.: БЕК, 1997

12.Міжнародне право: Основні галузі: Підручник / За ред.. В.Г. Буткевича. - Київ: Либідь, 2004.

13. Міжнародне право: Навчальний посібник / За ред. М.В. Буроменського – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 336 с.

14. Международное право: Учебник / Отв. Ред. Ю.М.Колосов, В.И. Кузнецов. – М.: Международные отношения, 1996

15. Сироїд Т.Л. Міжнародне публічне право: Навчальний посібник. – Х.: ТОВ«Прометей-Прес». – 2005.

16. Тимченко Л.Д. Международное право: Учебник. – Харьков: Консум; Университет внутренних дел, 1999.

Тема № 4 (п-у):

Міжнародно-правовий статус учасників

збройних конфліктів.

План:

1. Міжнародно-правовий статус комбатантів.

2. Міжнародно-правовий статус некомбатантів.

3. Особливості захисту прав учасників збройних конфліктів.

Методичні рекомендації:

У збройних конфліктах міжнародного характеру воюючі сторони представлені своїми збройними силами, до складу яких входять організовані збройні групи і підрозділи. Належність учасника збройного конфлікту до тієї чи іншої групи визначає його правовий статус, що надає йому певні права й обов’язки. Коло осіб, що мають право брати участь у збройних діях окреслені в Гаазькій конвенції про закони і звичаї сухопутної війни 1907 року і поділяються на дві категорії: комбатанти і некомбатанти. Розподіл учасників збройних конфліктів на комбатантів и некомбатантів пов’язано з різним обсягом прав і обов’язків у них під час військових дій, що впливає на режим військового полону. Згідно цього розмежування комбатантами є особи, що входять до складу збройних сил воюючої держави і мають право брати участь у військових діях. Некомбатантами є особи, що безпосередньо не беруть участь у військових діях. Посилаючись на положення чотирьох Женевських конвенцій про захист жертв війни від 12 серпня 1949 року необхідно розкрити правовий статус комбатантів і некомбатантів і вказати коло осіб, які до них відносяться.

Студент (слухач) повинен проаналізувати статті Женевських конвенцій 1949 року та статті Додаткових протоколів до них, яки визначають правове положення осіб, що входять до складу збройних сил. Повна відповідь передбачає розкриття змісту таких понять як «правовий режим поранених та хворих», «режим військового полону», «недоторканність некомбатантів» та недоторканність осіб, які припинили брати участь у бойових діях».

При написанні контрольної роботи потрібно розкрити правовий статус найманців і добровольців, визначити їх відмінні риси. За міжнародним правом статус комбатанта на найманця не поширюється. При цьому найманець, який бере безпосередню участь у військових або спільних насильницьких діях, вчиняє злочин. На відміну від найманця доброволець входить до особливого складу збройних сил, у результаті чого набуває статусу комбатанта.

Певну увагу в контрольній роботі слід придиміти правовому статусу парламентарів, військових шпигунів і розвідників. Посилаючись на Гаазьку конвенцію про закони і звичаї сухопутної війни 1907 року необхідно визначити статус військових шпигунів і розвідників, вказуючи на їх відмінні риси у способах діяльності.