МУ параметри ДВЗ ч4

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДОНБАСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

КАФЕДРА «АВТОМОБІЛІ ТА АВТОМОБІЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО»

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИБОРУ ПАРАМЕТРІВ ДВЗ

У КУРСОВИХ І ДИПЛОМНИХ ПРОЕКТАХ.

ЧАСТИНА 4: БЕНЗИНОВІ ДВИГУНИ ВИРОБНИЦТВА США

(для студентів спеціальностей «Автомобілі та автомобільне господарство», «Підйомно-транспортні, будівельні, дорожні, меліоративні машини та обладнання» усіх форм навчання)

Затверджено на засіданні кафедри «Автомобілі та автомобільне господарство» Протокол № 3 від 18.10.2006 р.

УДК 621.43

Методичні вказівки до вибору параметрів ДВЗ у курсових і дипломних проектах. Частина 4: Бензинові двигуни виробництва США (для студентів спеціальностей «Автомобілі та автомобільне господарство», «Підйомно-транспортні, будівельні, дорожні, меліоративні машини та обладнання» усіх форм навчання) / Укл.: С.А.Горожанкін, А.В.Чухаркін. – Макіївка: ДонНАБА, 2006. – 72 с.

Методичні вказівки призначені для підбору двигунів-прототипів у відповідності до вихідних даних при курсовому і дипломному проектуванні двигунів внутрішнього згоряння. Вказівки включають хронологію, опис та технічні дані більш 250 двигунів іскрового запалювання для автотранспортних засобів американських фірм, які вироблялися та виробляються у США та Європі в останні роки.

Найбільш тверда екологічна політика проводиться в Каліфорнії, у якій найбільше місто штату Лос-Анджелес задихається від загазованості. Автомобілі, які надходять у продаж з 2004 р., повинні відповідати вимогам SULEV. Наприкінці 2000 р. 13 штатів (Нью-Йорк, Массачусетс, Нью-Джерсі, Техас й ін.) оголосили, що вони приймають аналогічні нормативи.

Перший електромобіль був побудований у США в 1892 р. В 1910 р. на електромобілі був установлений рекорд швидкості – понад 100 миль/год. Проте, перший серійний легковий електромобіль, створений General Motors, EV-1, надійшов у продаж в 1997 р. і був проданий усього в кількості 689 екземплярів. У тому ж році на ринок у Каліфорнії з електромобілем HONDA EV PLUS вийшла японська фірма. За рік у лізинг із оплатою 450 дол. на місяць розійшлося всього 300 машин. У 2002 р. по кілька сотень електромобілів випускали General Motors, Honda, Nissan, Ford Motor, DaimlerChrysler. Пробіг між двома підзарядками більшості електромобілів – 80-100 миль. Пробіг кращих зразків машин з нікелевими, літієвими або кадмієвими батареями між підзарядками досяг усього 238 миль (модель Solektra Sunrise) і 218 миль (модель Е-1). У Японії створені зразки невеликих моделей (CEV), що досягли пробігу між підзарядками в 343 милі.

Влада Лос-Анджелеса й ряду інших більших міст із високою загазованістю повітря намагаються стимулювати роботи зі створення електромобіля. Перша експериментальна експлуатація шкільного автобуса з електродвигуном потужністю 230 к.с. і максимальною швидкістю 55 миль/год почалася у Бронксі в 1997 р.

Основні труднощі в створенні конкурентноздатного масового електромобіля – відсутність надійних акумуляторних батарей, що забезпечують значний пробіг без підзарядки, необхідність створення нової інфраструктури обслуговування електротранспорту, підвищена вартість й екологічні проблеми, які виникають із похованням відпрацьованих акумуляторних батарей, що містять важкі метали.

Робота над удосконалюванням електромобілів досить корисна в науковотехнічному плані, тому що дозволяє вдалі технічні рішення реалізовувати в інших типах машин, у яких колеса обертає електромотор (наприклад, автомобілі з гібридними приводами та з паливними елементами). Гібридні приводи мають систему батарей, що не вимагають зовнішньої підзарядки й довго працюють без заміни. Експериментальна експлуатація електромобілів ведеться в першу чергу у наступних напрямках:

-невеликі міські автомобілі для підлітків і пенсіонерів, поїздок на роботу, у магазин, спортклуб, школу (другий або третій автомобіль у родині), коли добовий пробіг не перевищує 80-100 миль, і акумулятори можна підзарядити протягом ночі у своєму гаражі;

-фургони для доставки пошти, газет, молока й інших дрібних вантажів;

-шкільні автобуси;

-автобуси для національних парків, зоопарків й інших обмежених просторів, де не повинно бути ніяких викидів в атмосферу.

Найбільш просунуті роботи з наступними моделями:

EV-1. Двомісна модель General Motors. Кузов з алюмінієвих сплавів із пластиковими панелями. Акумулятор з никeль-металогидрідних батарей. Потужність двигуна – 137 л.с. Максимальна швидкість – 80 миль/год. Час розгону до 60 миль/год – 9 секунд. Машина призначалася для жителів Лос Анджелеса й

5

інших великих міст Каліфорнії й Аризони. Автомобіль продавався за ціною 30 тис. дол. і пропонувався в лізинг на досить вигідних умовах, але великого попиту не мав. У створення EV-1 компанією General Motors було вкладено більше 1,5 млрд доларів.

Ford Think City. Двомісна крихітка довжиною 250 см. Розроблена в норвезькому відділенні Ford Motors. 19 никель-кадмієвих акумуляторів і трифазний асинхронний електромотор. Максимальна швидкість – 55 миль/год, запас ходу – 60 миль. У Сан-Дієго (Південна Каліфорнія) створено спеціальний підрозділ компанії для розробки, випробувань й узагальнення досвіду експлуатації різних варіантів електромобілів.

GEM Е825. Двох- і чотиримісна крихітка, розроблена компанією Global Electriс Motocars (GEM), власником якої є DaimlerChrysler, з електромотором усього 5 к.с. Максимальна швидкість – 25 миль/год. Ціна – 7 тис. дол. Довжина – від 230 до 340 см. Компанія GEM була заснована у 1992 р. для створення малошвидкісних автомобілів. Перший двомісний електромобіль був зібраний у 1998 р. на підприємстві у Північній Дакоті.

Швидше за все, електромобілі знайдуть застосування й у європейських та японських містах з вузенькими вулицями поряд з такими автомобілями, як Smart. Що стосується Америки, де масовий покупець навряд чи відмовиться від комфорту середньорозмірного седана, мини вену або SUV, представляється більш реальним широке застосування в найближчі 5-10 років машин з гібридними двигунами. Привод, що складається з дизеля й електромотора з акумулятором, що не вимагає зовнішньої підзарядки, може виявитися оптимальним компромісом між екологією (задоволення вимог SULEV), економікою й національною безпекою (у сенсі скорочення споживання нафти й залежності від її імпорту).

Найперспективнішімі з точки зору як екології, так і економії, вважаються гібридні моделі з комбінованою силовою установкою (поршневий ДВЗ+електромотор). Лідери гібридного ринку Toyota й Honda не справляються з попитом на надзвичайно популярні Prius й Civic Hybrid. Обидві компанії найближчим часом мають намір як опції запропонувати подібні установки майже для будь-якої моделі. Причому їхні переваги не тільки в економічності й турботі про екологію, але й у поліпшенні динамічних характеристик. У гонку включилися майже всі великі виробники, навіть ті, хто раніше був настроєний скептично. В GENERAL MOTORS сьогодні працюють над гібридними установками двох типів: перший варіант – для легкових машин, другий – для всешляховиків і пікапів. Як запевненює фірма, найдоступніші легкові моделі стартують з ціни нижче 20 тисяч доларів. У першому варіанті електромотор задіяний у всіх режимах, забезпечуючи швидкий розгін і знижуючи витрату палива на 20%. Другий тип систем – двоступінчастий: гібрид перемикається в один із двох режимів – «місто» або «траса». У першому на малих швидкостях працює лише електромотор, потім вступає бензинова «вісімка» Vortec. Двигун зі змінними фазами газорозподілу та функцією відключення декількох циліндрів відрізняється високим ступенем стиску. Економія палива досягає 25%. Розвиток стримують проблеми економічного характеру – витрати на розробку поки ще не окупаються доходами від продажу. Саме з цієї причини General Motors об'єднав зусилля з DaimlerChrysler і BMW. До 2010 року ринок гібридних машин у США виросте, за різними оцінками, в 4÷5 разів.

6

Дизельні двигуни з 30-х років минулого століття домінують у США в сегменті важких вантажівок. З легковими автомобілями картина інша. Дизельні «кадиллаки» й «олдсмобілі», які General Motors почала виробляти у 70-х, провалилися на ринку, двигуни європейських виробників часто не відповідали екологічним нормам США. Зараз обсяг їхніх продажів – 3,4% від загального числа, до 2015 року аналитики прогнозують чотириразове зростання. Сьогодні концерн DaimlerChrysler з подачі своєї європейської складової активно просуває дизелі в США. Як приклад – Mercedes Benz GL з мотором Bluetech, який відповідає нормам токсичності 2008 року. Ще однією проблемою є наявність у американському паливі сірки, яка несумісна з сучасними європейськими моторами (виводить зі строю каталітичні нейтралізатори). Відповідно до нових норм, сірка повинна зникнути з палива у 2007 році.

Про масштабне впровадження паливних елементів (водневих двигунів) мова поки не йде: це потребує створення потужної інфраструктури по всій країні – переробні заводи, заправні станції… Серійне виробництво очікується не раніше

2020 року.

Більше поширення у США мають моделі, що працюють на етанолі або на суміші бензину та етанолу – суміші E10 (10% етанолу / 90% бензину) або E85 (85% етанолу / 15% бензину). Розповсюдженню таких двигунів сприяли федеральні закони щодо економії палива. На сьогодні у США у експлуатації знаходиться близько 4 мільйонів АТЗ на етанолі, причому їх виробляють усі крупні компанії: Chrysler (Sebring), Dodge (Caravan, Durango, Grand Caravan, Ram Pickup, Stratus), Ford (Crown Victoria, F-150, Grand Marquis, Taurus), Chevrolet (Avalanche, Silverado, Suburban, Tahoe), GMC (Sierra, Yukon).

Ще один засіб підвищення економічності – відключення частини циліндрів. Це дуже ефективно для американських моторів, характерною рисою котрих є великі робочі об’єми та велика кількість циліндрів. Наприклад, система MDS (Multi Displacement System) від CНRYSLER дозволяє відключати чотири з восьми циліндрів двигуна на малих навантаженнях за 40 мілісекунд, що може заощадити до 20% палива.

У таблицях застосовано наступні умовні позначення:

Тип:

R – рядне розташування циліндрів;

H – рядне горизонтальне розташування циліндрів;

V– V-подібне розташування циліндрів;

B– опозитне розташування циліндрів;

VR – V-подібне розташування циліндрів з малим кутом розвалу (15°);

W– W-подібне розташування циліндрів (два VR з розвалом між ними 72°); цифра (число) – кількість циліндрів; 54°, 60º, 72º, 90º – кут розвалу циліндрів;

T– турбонаддув;

TW – турбонаддув із охолодженням повітря; М – механічний наддув;

МW – механічний наддув із охолодженням повітря; Г – газовий; К – карбюратор;

ЦВ – центральне впорскування; РВ – розподілене впорскування у впускний трубопровід;

БВ – безпосереднє впорскування у циліндри.

ГРМ:

учислівнику - тип газорозподільного механізму:

-SV – Side Valves (нижнє розташування клапанів і розподільного вала);

-OHV – OverHead Valves (нижнє розташування розподільного вала, верхнє розташування клапанів);

-OHC – OverHead Camshaft (один розподільний вал у головці циліндрів);

-DOHC – Duаl OverHead Camshafts (два розподільних вала у головці циліндрів).

узнаменнику – число клапанів на циліндр.

D, мм – діаметр циліндра; S, мм – хід поршня;

V, л – робочий об’єм; ε – ступінь стиску;

vп.сер, м/с – середня швидкість поршня на номінальному режимі; N, кВт / n, хв-1 – максимальна потужність / при частоті;

М, Н м / n, хв-1 – максимальний крутний момент / при частоті; pe, МПа – середній ефективний тиск;

ge, г/кВт·год – мінімальна питома витрата палива.

Примітки:

С – карбюратор; С2 – двокамерний карбюратор або два карбюратори;

С4 – чотирикамерний карбюратор;

СM – карбюратор з електронним керуванням; D – D-Jetronic;

DF – Digifant;

Kf – Kugelfisсher;

KJ – K-Jetronic; KE – KE-Motronic; KM – KM-Jetronic; L – L-Jetronic;

L2 – L2-Jetronic;

LE – LE-Jetronic;

LH – LH-Jetronic;

LU – LU-Jetronic; M – Motronic;

ME – ME-Motronic;

MJ – Mono-Jetronic; MM – Mono-Motronic; MS – Siemens MS; SM – Sport Motronic;

VVT – механізм зміни фаз газорозподілу;

VEVT – механізм зміни фаз газорозподілу лише випускних клапанів; VІVT – механізм зміни фаз газорозподілу лише впускних клапанів; СНГ – скраплений нафтовий газ; КПГ – компримований (стиснений) природний газ.

Незаповнені осередки таблиць говорять про те, що ці дані відсутні.

Укладачі мають за необхідне зазначити, що технічні дані двигунів можуть розбігатися з іншими джерелами з причини того, що одна модель може випускатися на протязі десятків років під тією самою назвою, але постійно модернізуючись. Укладачі не відкидають можливості помилок й опечаток при підготовці вказівок і будуть вдячні за надання інформації про це. Хронологічні дані неповні і включають інформацію, яку було знайдено на момент випуску вказівок.

9

1 ДВИГУНИ «FORD MOTOR COMPANY»

У таблиці включено двигуни, що установлюються на автомобілі «Ford», «Lincoln», «Mercury» американського та європейського виробництва.

Чотирициліндрові двигуни:

• 1961-1977 − Essex V4 (Велика Британія: для Cortina Mk.1-Mk.2, Transit Mk.1, Granada Mk.1/Consul, Capri Mk.1);

• 1962-1969 − Taunus V4 (Німеччина) спільно з Swedish Saab automobile;

• 1968-1983 − Renault Ventoux engine - Ford Corcel від Willys/Renault Dauphine

(Бразилія);

• 1959-2002 − Kent (Велика Британія) 1.0-1.6 L I4 (Європа):

• 1984-1994 − HSC 2.3 L/2.5 L Tempo;

• 1984-1994 − HSO 2.3 Tempo (форсована версія 2.3 HSC);

• 1990 - 1999 − Mazda F Mazda-derived 2.2 L для Probe;

• 1992 - 2004 − Zeta/Zetec/Zetec-E (для Escort Mk.4 / Orion, Fiesta Mk.3, Mondeo Mk.1&2/Contour, Focus);

1 Дизельні двигуни розглянуто у частині 2 вказівок

10

•з 1995 − Zetec-SE (Sigma) (для Fiesta Mk.4, Puma, Focus);

•з 2000 − Duratorq (Diesel) (Європа: Mondeo Mk.3, Focus, Transit, Transit Connect, London Taxi TX1 (з 2002 р.));

•з 2000 − Duratec 8v/HE/20/23 (Mazda-derived; для Mondeo Mk.3, Focus Mk.2);

•Power Stroke 2.8 − 2.8 L Diesel (Бразилія);

•Cosworth BDA series.

Шестициліндрові двигуни:

•1941-1996 − Straight-6;

-1941-1950 − 226 in³ Flathead;

-1951-1981 − OHV (215, 223, 170, 200, 250, 3.3L);

-1964-1996 − OHV (240, 300, 4.9L);

•1951-1966 − Zephyr 6 (Велика Британія);

•1967-1988 − British Essex V6 60° British V6 2.5/3.0 L;

•1977-2007 − Cologne/Taunus V6 2.0-4.0 L (OHV та OHC V6);

•з 1982 − Canadian Essex V6 90° V6, 3.8/3.9/4.2 L;

•з 1986 − Vulcan V6 60° OHV V6 3.0 L;

•1989-1995 − SHO V6 3.0/3.2 L DOHC V6;

•1988-2002 Ford Australia SOHC I6 Falcon:

-1988-1992 3.9 L SOHC;

-1992-2002 4.0 L SOHC;

-1998-2002 4.0 L SOHC VCT;

•з 1994 − Duratec DOHC 60°:

-з 1994 − Duratec 25 2.5 L;

-з 2000 − Duratec 30 3.0 L;

-з 2006 − Duratec 35/Cyclone 3.5 L;

-з 2000 − Jaguar AJ-V6 3.0 L;

-з 2005 − Duratec 35 3.5 L;

•2006 SI6 − 3.0 турбо/3.2 L рядний (розроблен Volvo);

•2000- AJD-V6 - 2.7 L Diesel;

•з 2000 − Ford Australia Barra DOHC I6 4.0 L (turbo та безнаддувний) - Barra 190; Barra 245T; Barra 270T.

Восьмициліндрові двигуни:

•1932-1953 − Flathead V8;

•1952-1957 − Lincoln Y-block (317/341/368);

•1954-1964 − Y-block V8 Ford/Mercury/Edsel (239/256/272/292/312);

•1958-1968 − MEL V8 Mercury/Edsel/Lincoln (383/410/430/462);

•1958-1976 − FE V8 big-block:

-1958-1971 − Generation I (332/352/360/361/390);

-1962-1973 − Generation II (406/410/427/428);

•1958 − Super Duty truck engine (401/477/534);

•1964-1995 − Windsor V8 small-block (221/255/260/289/289HP/302/351W/Boss 302);

•1968-1997 − 385 V8 big-block (370/429/460/512);

11

•1970-1982 − 335/Cleveland V8 small-block (351Cleveland/400M/351M/Boss 351);

•з 1991 − Modular V8 DOHC 4.6/5.4 L V8;

•з 2000 − Triton V8 – вантажна модифікація Modular V8;

•з 1996 − Jaguar AJ-V8 DOHC V8 для Lincoln LS та Ford Thunderbird;

•з 1996 − Yamaha V8 60°V8 розроблено спільно з Yamaha Motor Corporation:

-1996-1999 − SHO V8 3.4 L;

-з 2005 − Volvo V8 4.4 L;

•Cosworth DFV - DOHC 3.0 L racing engine;

•з 1983 − Ford/Navistar (Diesel) V8 (конвертований бензиновий двигун

International Harvester):

-1983-1987 − 6.9 L IDI (indirect injection);

-1988-1993 − 7.3 L IDI;

-1993-1994 − 7.3 L IDI з турбонаддувом;

-1994-2003 − 7.3 L DI (direct injection) "Power Stroke";

-2003-2006 − 6.0 L DI "Power Stroke";

-з 2007- 6.4 L DI "Power Stroke";

•з 2007 - AJD-V8 - 3.6 L twin-turbo Diesel;

•з 2008 - Hurricane - 6.2 L.

Десятициліндрові двигуни:

•Triton V10.

Дванадцятициліндрові двигуни:

•з 2000 − Duratec.

Model T engine установлювався на Ford Model T, мав робочий об’єм 2,9 л та потужність 15 кВт, два бічних клапана та колінчастий вал з 3 корінними шийками. Ford Model A та Model B (1928-1933) мали 3,3-літрову версію потужністю 29 кВт.

Двигуни Ford Sidevalve (тобто нижньоклапанні, їх ще називають „flathead” („з плоскою головкою”)). Спочатку вони установлювались на Ford Model Y, і не мали навіть водяного насосу, який вперше з’явився у 1953 на моделі 100Е. Застосування: Ford Model Y (1932-1937), Ford Anglia (1940-1967), Ford Popular (1953-1959), Ford Escort (1955-1961), Ford C/Ford CX, Ford Squire (1955-1959), Ford 7W, Ford 7Y (19381939), Ford Prefect (1938-1961); автомобілі інших виробників – Buckler (BB100, Mk53, MkX, DD1, MkV та MkVI), Falcon (Competition, Caribbean (MkIII) та Bermuda), Rochdale (C-type, F-type, MkVI, ST, GT та Riviera), Morgan (F4, 4/4 Series II, F4/F2 та F Super), Lotus (Mk2, Mk4, 6 та 7 S1), Ginetta (G2 та G3 (Fairlite)), TVR Grantura I, Tornado Typhoon, Cannon Trials Car тa Gregory.

Британські моделі Ford Zephyr/Consul мали 4- (об’ємом 1,508 та 1,703 л) та 6- циліндрові (об’ємом 2,262 та 2,553 л) OHV-мотори. Перші ставилися на Allard Palm Beach, Buckler DD2, Ford Consul, Ford Zephyr 4, Paramount Ten, Reliant Sabre; другі – на AC Ace, AC Greyhound, Allard Palm Beach, Britannia GT, Fairthorpe Zeta, Ford Zephyr, Ford Zodiac, Lea-Francis Lynx, Reliant Sabre, Reliant Scimitar.

12

Taunus V4 був V-подібним двигуном з одним балансирним валом, що зроблен німецьким відділенням для Ford Taunus, Consul, Granada та Transit. Також ставився на Saab 95, Saab 96 та Saab Sonett. Пізніше на його базі було розроблено Ford Cologne V6.

Моделі: 1.2 L (1183 см³), 80 мм × 58,9 мм, 37 кВт, 83 Н·м;

13

1.5 L (1498 cм³), 90 мм × 58,86 мм, 48 кВт, 117 Н·м; 1.7 L (1699 cм³), 90 мм × 66,8 мм, 52 кВт, 137 Н·м.

14

Ford Kent вироблявся європейськими відділеннями компанії. Це рядні OHVмотори з чавунними блоком і гільзами. Перша модель (1959 Anglia) мав об’єм 997cм3, 81×48 мм. Моделі зі збільшеним ходом поршня ставилися на Ford Classic та

Classic Capri (1,34 л та 1,5 л), MkI та MkII Cortina (1,2 л та 1,5 л). У 1962 р. Колін Чепмен з Lotus Cars розробив DOHC-версію з алюмінієвою головкою об’ємом

15

1,558 л (82,55×72,746 мм) потужністю 78 кВт. Серед інших модифікацій відмітимо Ford HCS (High Compression Swirl), для якої було перероблено головку (впускні канали, форму камери згоряння) та застосовано електронну систему запалювання. Сьогодні цю серію заміняють мотори Duratec-E.

Ford Pinto (офіційна назва – T88-series) – перший двигун OHC з ременним приводом розподільного вала. Вироблявся у Європі. Модифікації:

-1.6 EAO – 1593 cм3, OHC, 87,68×66 мм; 61 кВт, 130 Н·м;

-2.0 EAO – 1993 cм3, OHC, 91×77 мм; карбюратор Weber 32/36 DFAV, ступінь стиску – 8,2; 82 кВт, 161 Н·м;

-2.3 OHC (1974 р.) – 2302 cм3, 96×79,5 мм; 66 кВт, 160 Н·м;

-2.3 OHC (1984 р.) – 2.3 L, турбонаддув з охолодником повітря, 96×79,4 мм; 142

кВт, 325 Н·м; (для Ford Thunderbird Turbo Coupe (1983-88), Mustang SVO (1984-86), Merkur XR4Ti (1986-89), Mercury Cougar XR7 (1984-1986, без охолоджувача)).

Версію „dual-spark” (дві свічі на циліндр, 78 кВт, 183 Н·м) ставили на Ford Ranger (1989) та Ford Mustang (1991).

-1.3 OHC ("1.3 HC JCT") – 1294 cм3, 79,02×66 мм; 44 кВт, 98 Н·м; Ford Sierra;

-1.6 OHC ("HC E LSD") – 1597 cм3, 81,32×76,95 мм; 55 кВт, 123 Н·м; Ford Sierra;

-1.8 OHC ("HC E REB") – 1796 cм3, 86,20×76,95 мм; 66 кВт, Ford Sierra;

-2.0 OHC – 1993 cм3, 90,82×76,95 мм; 165 кВт, 290 Н·м; Ford Ranger, Ford Aerostar, Ford Sierra, Ford Escort;

-2.5 OHC (LRG-425) – 2532 cм3, 96×87,5 мм; 89 кВт, 202 Н·м; Ford Ranger;

-1.8 DOHC – 1845 cм3, 86,8×77,62 мм; 86 кВт, 163 Н·м; Ford Escort 1975 р.

CVH (Compound Valve angle Hemispherical combustion chamber) представлено у

1980 році. Це перший двигун з гідроштовхачами клапанів. У 1980 році з’явилася версія з впорскуванням та турбонаддувом. Модифікації:

-1.3 L – 80×64,5 мм; European Escort 1980 р., Orion та Fiesta 1983-1986 рр.;

-1.4 L – 77,2×74,3 мм; Escort, Orion та Fiesta з 1986 р.;

-1.6 L – 80×79,5 мм; 52 кВт, 117 Н·м; European Escort 1990 р., North American Escort 1981 р.;

17

-1.9 L – 82×88 мм; 64 кВт, 136 Н·м; North American Escort 1986 р.; з 1987 р. –

версія із впорскуванням (81 кВт, 155 Н·м);

-2.0 L – 84,8×88 мм; 82 кВт, 170 Н·м; Ford Focus Sedan/Wagon, Escort з 1997 р.

CHT (Compound High Turbulence) з’явився у 1984 році і вироблявся у

бразильському відділенні. Його розроблено на основі двигуна Renault Ventoux, який Ford одержував за ліцензією з кінця 1960-х років. Цей 8-клапанний OHV-мотор мав модифікації 1,6 л (бензин), 1,6 л (спирт), 1,0 л (бензин). Встановлювався на Ford Escort, Ford Del Rey, Ford Verona (бразильський Ford Orion), VW Gol.

HSC вироблявся з 1984 до 1994 р. Моделі:

-2.3 L (2311 cм3), 93,5×83,8 мм, 72 кВт, 168 Н·м; Ford Tempo/Mercury Topaz 1984 р. Спочатку двигун мав карбюратор, який змінено було на центральне (Central Fuel Injection CFI), а потім (з 1992 року) – на розподілене (MPFI) впорскування;

-2.5 L (2495 cм3), 93,5×90,9 мм, електронне впорскування, Ford Taurus 1986 р.

Ford HSO (High Specific Output) – форсована версія двигуна HSC 2.3 L (74 кВт,

184Н·м).

Ford Zeta – OHC-двигун, який був призваний замінити Pinto та CVH.

Параметри циліндрів такі само, як на CVH. Моделі 1.8 L та 2.0 L мали код MVH, а з 1991 року – Zetec. Моделі Zetec були настільки вдалими, що цю назву присвоїли також двигунам серії Ford Sigma (які розроблені спільно з Yamaha), дизелям Duratorq, а також 3.5-літровому V8 для Benetton team (1994 р.), з яким Michael Schumacher виграв свій перший титул чемпіона у Formula One. Моделі:

Мотори Sigma (нічого спільного з Ford Zeta вони не мали) також продавалися під назвою ZSG, для європейських Mk II Ford Focus їх перейменували у Duratec, а Mazda випускала їх під назвою MZI. Модель 1.6L з механізмом зміни фаз газорозподілу відома як "Ti-VCT" (Twin Independent Variable Camshaft Timing).

Бразильська модель 2000 року Zetec-Rocam (rollerfinger camshaft) мала сталевий блок (замість алюмінієвого), ланцюговий привод розподільного валу (замість ременевого приводу двох валів). У 2003 році цей самий двигун почали випускати у Європі під назвою Duratec 8v. Двопаливну (бензин та спирт) версію (жовтень 2004

р.) назвали "1.6 L Flex".

18

Duratec – ряд 4-, 6- та 12-циліндрових двигунів. Першим був V6 2.5 L Mondeo, з 2000 року у Північній Америці таку назву мають усі мотори з ГРМ типу DOHC, а у Європі – взагалі усі бензинові мотори. Duratec HE – 4-циліндрові 1.8 L (1798 cм3) та 2.0 L (1999 cм3), та V6-циліндровий 2.5 L (2544 cм3) (також мав назву Duratec

19

25). 99P – модель 2.0 L (1988 cм3) з ГРМ типу OHC у європейській та DOHC у американській версіях. У 2005 році з’явилися 2.0 L (1988 cм3) Duratec 20 and 2.3 L (2261 cм3) Duratec 23, які насправді є двигунами Mazda MZR. Обидва мають алюмінієві блок та головку з чавунними гільзами, систему VVT. Duratec SCi – перший мотор європейського відділення з безпосереднім впорскуванням (Smart Charge injection).

V6-двигуни 2.5 L та 3.0 L – алюмінієві з кутом розвалу 60°. Оригінальна розробка куплена у Porsche. Це моделі Duratec 25 (2544 cм3, 82,4×79,5 мм; також була версія 2495 см3, 81,6×79,5 мм під назвою Duratec VE або СSG 625) та Duratec 30 (CSG 630) (2967 cм3), останній має дві модифікації – DAMB (direct-acting mechanical bucket) для Lincoln LS та Jaguar AJ30, та RFF (roller finger followers) для

Taurus/Sable/Escape, а з 2006 року – версію з VVT для Ford Fusion, Mercury Milan та

Lincoln Zephyr. Дві моделі двигуна Mazda MZI (обидві 2967 см3) ставилися на

Mondeo ST220 та Mondeo Titanium під назвами відповідно Duratec ST (166 кВт) та

Duratec SЕ (150 кВт).

Duratec 35 (код – Cyclone) 3.5 L V6 – новий алюмінієвий двигун із змінними фазами впускних клапанів, двофазним впускним трактом, ступенем стиску 10,3, потужністю 224 кВт, крутним моментом 325 Н·м. У перспективі – безпосереднє впорскування, турбонаддув та модель 2.8L. Початок виробництва – осінь 2006 року.

V12-двигун 6.0 L установлюється на Aston Martin (моделі DB7 Vantage, V12 Vanquish, DB9).

Рядні 6-циліндрові двигуни Straight-6 вироблялися компанією з 1941 до 1996 р, коли їх повністю змінили V-подібні.

Перше покоління – модель 226 (3.7 L), 67 кВт, використовувалися на великогабаритних легкових АТЗ на пікапах.

Друге покоління (1952-1964 рр.) – моделі 215 (3.5 L), 75 кВт; 223 (3.7 L), 85 кВт (1954 р.), 89 кВт (1955 р.), 102 кВт (1956 р.); 262 (4.3 L).

Третє покоління (офіційна назва − "Thriftpower Six" або "Falcon Six") (19601984 рр.) – моделі 144 (2.4 L, 1960-1964 рр.), 67 кВт (Ford Falcon); 170 (2.8 L, 19611972 рр.), 75 кВт (1964.5 Ford Mustang, Econoline van, Ford Bronco); 200 (3.3 L, 19651984 рр.), 89 кВт (Mustang 1965-1971 рр.), 79 кВт (Mustang 1979-1983 рр.); 250 (4.1 L, 1969-1984 рр.), 115 кВт (Mustang 1969-1971 рр.), 73 кВт (Mustang 1972

р.), 65 кВт (Mustang 1973 р.). У Австралії ці двигуни (250 Crossflow) мали модифікації 4.1 L (карбюратор (97,5 та 103 кВт) та впорскування (120 кВт)), 4.0 L (впорскування – 148-190 кВт, турбоверсія – 240-245 кВт), та 3.9 L (впорскування, 120-139 кВт).

Четверте покоління – "Truck Six" (1964-1996 рр.), − моделі 240 (3.9 L) (1965

р.), 111 кВт, 300 (4.9 L), 126 кВт (F-series, 1965 р.), 85 кВт (F-series, 1978 р.); 4.9

(попередній двигун, що у 1983 році переведений у метричну систему), 111 кВт (версія із впорскуванням 1987 р.).

Ford Cologne V6, він же Ford Taunus V6 – це мотор з чавунним блоком та кутом розвалу 60°. Виробляється у Німеччині. Розроблений на базі Ford Taunus V4 з додаванням двох циліндрів та ліквідацією балансирного валу. Двигуни мають ГРМ типу OHV з одним розподільним валом у розвалі блоку. Моделі:

20