МВ Арх

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДОНБАСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

КАФЕДРА «МІСТОБУДУВАННЯ ТА ІНЖЕНЕРНА ГРАФІКА»

АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНІ РОБОЧІ КРЕСЛЕННЯ ЖИТЛОВОГО БУДИНКУ

Теоретичний матеріал, методичні вказівки і варіанти завдань до виконання графічної роботи дисципліни Інженерна графіка для студентів всіх спеціальностей професійно-освітнього рівня Будівництво

денної і заочної форм навчання

Затверджено на засіданні кафедри «Містобудування та інженерна графіка» Протокол № 9 від 22.05.2011 р.

Затверджено на засіданні комісії Вченої ради ДонНАБА з питань редакційно-видавничої діяльності Протокол № 29 від 30.05.2011 р.

Макіївка – 2012

1

УДК 728.07

Методичний посібник до виконання завдання «Архітектурно-будівельні робочі кре-

слення житлового будинку» дисципліни Інженерна графіка для студентів всіх спеціально-

стей професійно-освітнього рівня Будівництво денної та заочної форм навчання. / Укладачі: О.В. Кувшинова, О.А. Крисько, І.П. Давиденко. – Макіївка: ДонНАБА, 2012. – 130 с.

У даному навчально-методичному посібнику викладені основні правила оформлення архітектурно-будівельних робочих креслень будинків. Наведені умовні зображення елементів будинків та санітарно-технічного обладнання. Дані приклади оформлення архітектурнобудівельних робочих креслень на основі ДСТУ та ЕСКД. Викладено зміст та послідовність виконання графічного завдання. У додатку дані 30 варіантів завдань.

2

3

Вступ

Виконання завдання «Архітектурно-будівельні робочі креслення житлового будинку» є частиною модуля «Будівельне креслення» програми Міністерства освіти і науки України з дисципліни «Інженерна графіка». У даному завданні розглядаються основні правила виконання планів поверхів, розрізів, фасадів та узлів житлових будинків згідно з вимогами Державних стандартів України (СПДБ): ДСТУ Б А. 2.4-4:2009, ДСТУ Б А. 2.4-7:2009, а також деяких державних стандартів ЄСКД.

Ціль завдання

Креслення планів поверхів, розрізів та фасадів будинків згідно ДСТУ Б А. 2.4-4:2009 входять у комплект креслень марок АР- «Архітектурні рішення» і АБ – «Архітектурнобудівельні рішення».

Основне призначення цих креслень – надати більш повне уявлення про будинок, його об’ємно-планувальне та конструктивне рішення. Вони являються основою для розробки спеціальних креслень.

Виконуючи дане завдання студенти мають можливість познайомитись з основними правилами виконання архітектурно-будівельних креслень, а також набути досвіду у виконанні та читанні таких креслень. Це допоможе їм у подальшій роботі при виконанні курсових і дипломних робіт.

Конструктивні елементи та схеми будинків

Для читання і виконання архітектурно-будівельних креслень необхідно познайомитись з термінологією, що застосовується у будівництві. Для цього розглянемо основні частини будинку – конструктивні елементи та конструктивні схеми будинків.

Конструктивним елементом будинку називається окрема самостійна частина будинку або споруди: фундамент, стіна, перегородка, цоколь, вимощення, перекриття, покриття, покрівля, стропила, сходовий марш, сходова площадка, віконний або дверний блок і т.і. На рис. 1 приводяться основні конструктивні елементи будинку.

Рис. 1

4

Фундаментом під стіну або окрему опору називається підземна частина будинку або опори, через яку передається навантаження на ґрунт, названий основою. Фундаменти підрозділяються на стрічкові та стовпчасті. Вони можуть виконуватися монолітними або збірними залізобетонними.

Стіни за призначенням підрозділяються на стіни зовнішні, які огороджують приміщення від зовнішнього середовища і захищають їх від атмосферних впливів, і стіни внутрішні, які відокремлюють одні приміщення від інших.

Стіни бувають несучі, самонесучі і навісні. Стіни виконують зі штучних матеріалів – цегли, крупнорозмірних і дрібно розмірних блоків, збірних залізобетонних панелей.

Карниз – елемент, що вінчає зовнішню стіну, та може бути виконаний з матеріалу стін або зі збірних залізобетонних плит. Він служить для захисту стіни від атмосферних вод.

Цоколь – нижня частина зовнішньої стіни, що лежить безпосередньо на фундаменті та захищає стіну від атмосферної вологи і ушкоджень. Він може бути виконаний виступаючим або втопленим відносно стіни.

Вимощення – елемент, що служить для відводу атмосферних вод від стін будинку і виконуються бетонними або асфальтовими вздовж периметра зовнішніх стін.

Перекриття – внутрішня горизонтальна огороджуюча конструкція, поділяюча будинок по висоті на поверхи. Перекриття бувають надпідвальні, міжетажні та горищні. Перекриття представляє багатошарову конструкцію, що складається з несучих елементів – балок або плит і конструкції підлоги.

Перегородки – внутрішні огороджуючі конструкції, поділяючі суміжні приміщення. Вони виконуються із цегли, гіпсобетонних або шлакобетонних плит. Перегородки, на відміну від стін, опираються на перекриття.

Покриття – верхня огороджуюча конструкція, захищаюча будинок від атмосферних впливів. Покриття сполучає функції даху та горищного перекриття. Покриття з горищем називається горищним, без горища – суміщеним або безгорищним. Несучими елементами горищного даху є наслонні стропила, що представляють собою стропильні ноги, які опираються на мауерлати, коньковий прогін, стійки та підкоси.

Мауерлат – дерев'яні бруси, покладені на зовнішні стіни будинку.

Покрівля – верхній водоізоляційний шар покриття або даху будинку. Виконується з рулонних матеріалів (руберойд, толь), зі штучних матеріалів (черепиця, азбестоцементні хвилясті листи) та з мастики (для суміщеного даху).

Проріз – наскрізний отвір у стіні, призначений для установки вікон, дверей, воріт та інших цілей.

Віконний блок – заповнення віконного прорізу віконною рамою з коробкою. Дверний блок – заповнення дверного прорізу дверним полотном з коробкою. Сходова клітка – обгороджене капітальними стінами приміщення сходів.

Сходовий марш – похилий елемент сходів із східцями.

Сходова площадка – горизонтальний елемент сходів, на який опираються марші. Сходові площадки, що влаштовуються на рівні кожного поверху, називаються поверховими, а між поверхами – проміжними.

Існують дві основні конструктивні схеми будинку: безкаркасна і каркасна.

У безкаркасній схемі будинку стіни є несучими, вони сприймають навантаження від перекриттів і даху, і передають його на фундамент. У каркасних будинках все навантаження сприймається каркасом, тобто системою зв'язаних між собою колон і балок.

Модульна координація розмірів у будівництві

МКРБ - модульна координація розмірів у будівництві являє собою сукупність пра-

вил взаємного узгодження (координації) розмірів об'ємно-планувальних і конструктивних елементів будинків і споруд, будівельних виробів та конструкцій на базі модуля. МКРБ є основою для стандартизації, типізації та уніфікації в архітектурно-будівельному проектуванні, виробництві будівельних виробів і в будівництві.

5

Всі розміри об’ємно-планувальних і конструктивних елементів будинків повинні бути кратні модулю. За величину основного модуля М прийнятий розмір 100 мм. На базі основного модуля М створюють укрупнені та дробові модулі, які одержують множенням основного модуля М (100) на цілі або дробові числа.

Укрупнені модулі: 60М, 30М, 15М,12М, 6М, 3М, (відповідно 6000, 3000, 1500,1200, 600 і 300

Загальні правила виконання архітектурно-будівельних робочих креслень – координаційні осі, нанесення розмірів, винесень, посилань та написів

Будинок або споруда в плані розчленована осьовими лініями на ряд елементів. Ці осі, що визначають розташування основних несучих конструкцій (стін і колон), називаються координаційними осями: поздовжніми і поперечними. Вони створюють координаційну сітку, що дозволяє при виробництві будівельних робіт точно закласти фундамент будинку та звести капітальні стіни. Координаційні осі наносять на кресленнях тонкими штрихпунктирними лініями, позначають уздовж будинку арабськими цифрами, поперек –буквами російського алфавіту (за винятком букв Е З І О Х Ц Ч Щ Ъ Ы Ь) у кружках діаметром 6...12 мм, які обводять суцільною тонкою лінією. Позначення координаційних осей, як правило, наносять по лівій і нижній сторонах плану будинку. При розбіжності осей протилежних сторін плану позначення їх у місцях розбіжності додатково наносять по верхній і правій сторонах. Послідовність цифрових і літерних позначень координаційних осей приймають за планом зліва направо і знизу уверх. (Рис. 2).

Рис. 2

У будинках з несучими поздовжніми та поперечними стінами прив’язку до координаційних осей зовнішніх і внутрішніх стін роблять у такий спосіб (Рис. 3):

у внутрішніх стінах геометрична вісь симетрії стіни повинна збігатися з координаційною віссю, за винятком стін сходових кліток і стін з каналами, де допускаються відступи від цього правила;

внутрішню грань зовнішньої стіни розміщають від координаційної осі на відстані а = в 2 , рівному половині товщини внутрішньої стіни або кратному основному модулю М. У

цегельних стінах ця відстань звичайно дорівнює 200 мм, а в панельних – 100 мм. Допускається також сполучати внутрішню поверхню зовнішньої стіни з координаційною віссю (нульова прив’язка) тих стін, на які не опираються плити перекриття (на рис. 3 осі А, Б).

6

іншому аркуші, то під полицею лінії-виноски вказують номер аркуша на якому він розміщений (Рис. 10).

Рис. 10

Посилання на вузол в перерізі виконуються відповідно до рис. 11.

Рис. 11

Для позначення зображення вузла використовується кружок діаметром 12…14 мм, у якому ставиться номер вузла замаркірованого на даному аркуші. Якщо вузол розташований на іншому аркуші, то в кружку дається номер вузла і номер аркуша, на якому вузол замаркірований (Рис. 12).

Рис. 12

Розмір шрифту для позначення координаційних осей і позицій повинен бути на один – два номери більше, ніж розмір шрифту, прийнятого для розмірних чисел на тому самому кресленні.

Розрізи будинків або споруд позначають арабськими цифрами. Напрямок погляду для розрізу за планом будинку приймають, як правило, знизу вверх і справа наліво.

Уназві планів поверхів указують відмітку чистої підлоги або номер поверху

Приклад:

1. План на від 0,000.

2. План 1-го поверху.

Уназві розрізів будинку вказують позначення січної площини.

Приклад:

Розріз 1-1.

9