МВ ПрР Діагностика

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДОНБАСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

Кафедра «Автомобілі та автомобільне господарство»

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДО ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

«ОСНОВИ ТЕХНІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ АВТОМОБІЛІВ» для студентів напряму підготовки 6.070106 «Автомобільний транспорт»

Макіївка 2011

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ДОНБАСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА І

АРХІТЕКТУРИ

Кафедра «Автомобілі та автомобільне господарство»

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДО ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

«ОСНОВИ ТЕХНІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ АВТОМОБІЛІВ» для студентів напряму підготовки

6.070106 «Автомобільний транспорт»

З А Т В Е Р Д Ж Е Н О на засіданні кафедри «Автомобілі та автомобільне господарство»

Протокол № ___ від ________ 2011 р.

Макіївка ДонНАБА 2011

УДК 621.431.73

Методичні вказівки до проведення практичних робіт з навчальної дисципліни «Основи технічної діагностики автомобілів» для студентів напряму підготовки 6.070106 «Автомобільний транспорт» / Укл.: В.Ф.Коробкін, О.В. Маслов - Макіївка: ДонНАБА, 2010. – 188 с.

Викладено порядок проведення практичних занять, які передбачають формування у студентів вмінь і навичок застосування засобів діагностування автомобілів, агрегатів, систем та механізмів, а також є засвоєння методів діагностування автомобілів. Розкрито зміст і методику виконання практичних занять, короткі теоретичні відомості щодо конструкції діагностичного обладнання та принципів його застосування, надано контрольні питання й завдання.

Призначені для студентів напряму підготовки 6.070106 «Автомобільний транспорт»

Укладачі: Коробкін В.Ф., кандидат технічних наук, доцент Маслов О.В., асистент

Рецензент: Комов О.Б., кандидат технічних наук, доцент

Відповідальний за випуск: Горожанкін С.А., доктор технічних наук, професор

3

ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ПО ОРГАНІЗАЦІЇ І ПРОВЕДЕННЮ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Тематика та розрахунок часу практичних занять з навчальної дисципліни «Основи технічної діагностики автомобілів» визначається робочою навчальною програмою дисципліни.

Практичне заняття з навчальної дисципліни «Основи технічної діагностики автомобілів» – форма навчального заняття, що проводиться після лабораторної роботи з відповідної теми та є її подальшим продовженням, при якій викладач організує детальний розгляд студентами теоретичних положень основ технічної діагностики автомобілів. Метою практичних занять є формування у студентів вмінь і навичок застосування засобів діагностування автомобілів, агрегатів, систем та механізмів. Основним завданням практичних занять є засвоєння методів діагностування автомобілів, знайомство з організацією діагностування, конструкцією діагностичного обладнання та принципами його застосування.

Практичне заняття включає проведення попереднього контролю знань, умінь і навичок студентів, постановку проблеми теми заняття викладачем та її обговорення за участю студентів, розв’язування завдань з їх обговоренням, розв’язування контрольних завдань, їх перевірку, оцінювання. Оцінки, отримані студентом за окремі практичні заняття, враховуються при виставленні підсумкової оцінки з даної навчальної дисципліни.

Після проведення практичних занять студент повинен:

-знати конструкцію та принципи роботи діагностичного обладнання, що використовуються в процесі діагностування;

-вміти самостійно здійснювати підбір засобів діагностування, практично діагностувати автомобілі, їх агрегати та системи, складати алгоритми діагностування.

4

ПІДГОТОВКА ТА ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ

Підготовка та виконання кожної практичної роботи складається з чотирьох самостійних етапів, тісно зв'язаних між собою.

1. Самостійна підготовка студентів до практичної роботи.

Студентам необхідно вивчити порядок проведення даної роботи, повторити відповідний розділ теоретичного матеріалу і ознайомитися з літературними джерелами по тематиці практичної роботи.

2. Проведення попереднього контролю знань студентів.

На початку заняття викладач шляхом опитування декількох студентів повинен перевірити підготовленість групи до виконання завдань практичної роботи, визначити мету і зміст занять, послідовність виконання роботи.

3.Виконання завдань практичного заняття і оформлення звіту.

4.Захист результатів практичного заняття.

Звіт по практичній роботі має бути оформлений до наступногозаняття і захищений під час його. Оцінки, отримані студентом під час практичного заняття, враховуються при виставленні підсумкової оцінки з даної навчальної дисципліни.

ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ І ПРОТИПОЖЕЖНІ ЗАХОДИ

Щоб уникнути нещасливих випадків при виконанні практичних робіт необхідно суворо дотримуватися правил техніки безпеки і пожежної безпеки. До практичних робіт студенти допускаються лише після засвоєння ними вказаних правил, яке підтверджується їх підписом в спеціальному журналі.

При виконанні практичних занять студенти повинні дотримуватися наступних правил:

-дбайливо відноситися до всіх матеріальних цінностей, які надаються

вїх розпорядження для виконання практичних робіт;

-підтримувати встановлений в аудиторії порядок і чистоту;

-забороняється торкатися до відкритих клем електричних приладів, рубильників, магнітних пускачів і ін.;

5

-забороняється користуватися несправним інструментом;

-перед прокручуванням вузлів та агрегатів або окремих робочих органів від руки потрібно переконатися, що це не небезпечно;

-забороняється працювати в широкому одязі біля частин машин котрі обертаються;

-при виконанні роботи деталі, агрегати і механізми не слід розташовувати на краю столу, оскільки при їх падінні можливо травмування працюючого;

-категорично забороняється палити або тримати відкритий вогонь;

-слід застосовувати вогнегасники і інші засоби для ліквідації осередку спалаху, не пов'язаного з електрикою;

При необхідності слід повідомити про пожежу на кафедру і в адміністрацію академії.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 1 ДІАГНОСТУВАННЯ КРИВОШИПНО-ШАТУННОГО ТА

ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОГО МЕХАНІЗМІВ

Мета роботи: на підставі аналізу основних несправностей кривошипношатунного (КШМ) і газорозподільного (ГРМ) механізмів автомобілів здійснити підбір засобів діагностики; вивчити їх конструкцію, принципи та порядок роботи; навчитися здійснювати практичне виконання операцій діагностики кривошипно-шатунного й газорозподільного механізмів двигунів автомобіля.

У результаті виконання практичної роботи, підготовки й захисту звіту студенти повинні:

знати:

− конструкцію й принципи та порядок застосування контрольновимірювального устаткування, стендів і приладів для діагностування;

уміти:

6

−виконувати операції діагностування кривошипно-шатунного й газорозподільного механізмів автомобільних двигунів;

−визначати основні несправності кривошипно-шатунного й газорозподільного механізмів і виділяти їх ознаки.

Устаткування робочих місць для проведення заняття: - справні автомобільні двигуни;

- діагностичні засоби: компресометр, пневмотестер, компресограф, мотортестер, вакуумметр та інструкції щодо їх застосування.

Не допускаються до практичних робіт прилади з невідрегульованим робочим тиском повітря або порушенням герметичності в їхніх з’єднаннях.

Порядок виконання практичного заняття.

Розрахунок часу занять

1.Вступна частина – 15 хв.

2.Основна частина – 60 хв.

3.Заключна частина – 5 хв.

1.Вступна частина

Проведення попереднього контролю знань студентів.

На початку заняття викладач шляхом опитування студентів повинен перевірити підготовленість групи до виконання завдань практичної роботи, визначити мету і зміст занять, послідовність виконання роботи. Перелік питань для опитування студентів надано у додатку 1.

2.Основна частина.

Теоретична частина. Аналіз основних несправностей кривошипно-шатунного й газорозподільного механізмів та їх причин. Підбір та визначення засобів діагностування, контрольно-вимірювального устаткування, стендів і приладів для діагностування кривошипношатунного й газорозподільного механізмів двигунів автомобіля.

7

Основні несправності кривошипно-шатунного й газорозподільного механізмів та їх причини було визначено у лабораторній роботі по відповідній темі. Практично всі несправності кривошипно-шатунного механізму (КШМ) й газорозподільного механізмів можуть бути діагностовано по зовнішніх ознаках, а також за допомогою приладів.

Однією з причин зниження потужності двигуна є зниження компресії в циліндрах. Для перевірки компресії використовують компресометри, пневмотестери, компресографи, мотортестери та інше.

2.1.1. Компресометр – вимірювальний прилад, призначений для визначення рівня компресії двигуна внутрішнього згорання. Існує безліч видів компресометрів, які представлені гнучкими, професійними, різьбовими, притискними, універсальними компресометрами.

Різьбовий компресометр дозволяє проводити вимірювання без участі помічника завдяки закріпленню компресометра в отвори форсунок безпосередньо. Разом з тим, такий вид компрессорметра також, як і притискний, здійснює виміри максимально оперативно. Вимір компресії за максимально короткий час в притискному компрессорметре забезпечується за рахунок спеціальної втулки і помічника. Універсальні компресометри здійснюють виміри без демонтажу устаткування. Це забезпечується його кріпленням в свічному отворі. Гнучкі компресометри зі всіх видів є найбільш зручними. Використовуючи гнучкий компресометр можна обійтися без помічника і демонтажу устаткування, оскільки він кріпиться в отвір для свічки запалення. Прості конструкції також має і професійний компресометр.

Робочу величину компресії двигуна справного (нового) автомобіля встановлюють заводи-виробники. Це значення вказане у відповідних інструкціях по обслуговуванню і ремонту. Як правило, у бензинових моторів із справною ЦПГ компресія, зміряна на гарячу, повинна складати не менше 9,5-10 атмосфер (у дизельних - 28-30 атмосфер), а розкид її значень по циліндрах не повинен перевищувати 0,5-1,0 атмосфер (для дизельних - 2,5-3 атмосфер). При вимірюванні слід враховувати динаміку наростання

8

компресії. Якщо на першому такті стиснення реєстрований тиск низький (3-4 атмосфери), а при подальших він зростає (наприклад, до 6-8 атмосфер), це свідчить про знос кілець, поршневих канавок або/і стінок циліндра. Якщо ж свідчення компресометра при подальшій прокрутці не збільшуються, можна зробити висновок про витоки повітря через пошкоджені деталі головки блоку циліндрів (наприклад, клапани або їх сідла). Унаслідок можливого розкиду свідчень компресометрів різних типів і відхилень в швидкості обертання ротора стартера, при вимірюванні, в першу чергу слід враховувати не абсолютні показання приладу, а різницю величин тиску, зміряних по циліндрах. Крім того, для об'єктивної оцінки технічного стану двигуна рекомендується порівнювати результати вимірювань даними, отриманими раніше (наприклад, при пробігу в 50, 100, 150 тис. км. і так далі). При цьому виміри повинні проводитися в однакових умовах (температура двигуна, частота обертання колінчастого валу, температура навколишнього повітря і так далі).

Використання та технічні характеристики компресометра на прикладі компресометру для бензинових автомобілів модель G-324 надано у додатку 2. Порядок перевірки компресії у циліндрах двигуна автомобіля УАЗ та діагностичні параметри щодо контролю надано у додатку 2

2.1.2.Компресографи. Їх призначення те ж, але результати вимірювань записуються на папері або спеціальних пластикових картках, що дає можливість архівувати їх для подальшого порівняння в різні періоди експлуатації автомобіля. Недоліком компресографа є трудність оцінки динаміки наростання тиску при прокрутці колінвалу. Інструкція щодо застосування компресографа моделі № 362/363 Фирми ZECA – Італія надано

удодатку 3

2.1.3.Оцінка герметичності камери згорання за допомогою пневмотестера. Методика використання пневмотестеров має переваги: поперше, аналізується безпосередньо герметичність надпоршневого простору (обороти не роблять ніякого впливу на вимірювання, оскільки колінчастий

9

вал при проведенні тесту нерухомий), по-друге, є можливість локалізації несправностей, по-третє, є можливість проведення тесту на знятому або частково розібраному двигуні або на двигуні з непрацюючим стартером, почетверте, свідчення пневмотестера наочніше і, відповідно, зрозуміліші не тільки діагностові, але і власникові автомобіля.

Суть методики. Герметичність надпоршневого простору (один з основних показників механічного стану двигуна) визначається по падінню тиску стислого повітря, що подається в циліндр через отвір (на бензиновому двигуні) свічки або отвір для форсунки (на дизельному двигуні).

Необхідне устаткування. Для використання методики потрібна наявність спеціального приладу, який складається з: 1 - вхідного штуцера, в який подається стисле повітря з тиском 6-10 Атм; 2 - манометра для вимірювання тиску повітря, що подається; 3 - регулятора тиску повітря, що подається; 4 - зворотного клапана; 5 - манометра для вимірювання тиску в надпоршневому просторі циліндра, рівного тиску повітря, що подається, за мінусом витоків (манометра контролю витоків); 6 - вихідного штуцера; 7 - шлангів і адаптерів для підключення до отвору свічки.

Типова процедура виконання тесту

1.Прогрійте двигун до робочої температури, заглушіть і вимкніть запалення.

2.Виверніть свічки.

3.Встановите поршень циліндра, що перевіряється, в положення верхньої мертвої точки в такті стиснення.

4.Зафіксуйте колінчастий вал - для автомобілів з механічною коробкою передач включіть вищу передачу і затягніть ручне гальмо, для автомобілів з автоматичною коробкою утримуйте колінчастий вал двигуна спеціальним стопором або ключем.

5.Підключите шланг пневмотестера (при необхідності з відповідним адаптером) до отвору свічки циліндра (на бензиновому двигуні), що

10