- •Кафедра практичної психології
- •Лекція 1. Історія розвитку психології як науки.
- •Лекція 2. Структура сучасної психологічної науки і практики.
- •Лекція 3. Предмет та науково-дослідні методи загальної психології.
- •Лекція 4. Психічна реальність. Система психічних явищ. Психіка як відображення світу.
- •1. Психічна реальність. Система психічних явищ.
- •2. Класифікація психічних явищ: психічні процеси, психічні стани, психічні якості особистості.
- •3. Психіка як відображення світу. Основні функції психіки.
- •4. Порівняння психіки людини і тварин
- •Лекція 5. Розвиток психіки в філогенезі.
- •Становлення нижчих форм поведінки і психіки
- •Лекція 6.
- •Суть свідомості, по к.К.Платонову
- •Атрибути свідомості, по к.К.Платонову
- •4. Форми свідомості, по к.К.Платонову
- •Лекція 7. Поведінка
- •2. Основні поняття – поведінка, вчинок, потреби
- •Лекція 8. Діяльність та її види.
- •2. Види і розвиток людської діяльності
- •Лекція 9. Спілкування.
- •1. Поняття і види спілкування
- •2. Роль спілкування в психічному розвитку людини
- •3. Техніка і прийоми спілкування
- •4 . Розвиток спілкування
- •Лекція 10. Особистість, індивід, індивідуальність.
- •Лекція 11. Основні теорії особистості в сучасної психології.
- •1. Історія досліджень особистості
- •2. Сучасні теорії особистості
- •Стадії розвитку особистості по е.Еріксону
- •Лекція 12. Психологічна структура особистості.
- •1. Суть поняття особистість.
- •2. Структура особистості
- •4. Загальні якості особистості по к.К.Платонову
- •Лекція 13. Потреби та мотиви особистості.
- •1. Поняття потреб. Основні види потреб.
- •2. Поняття мотиву.
- •3. Ієрархія мотивів.
- •4. Мотив і мотивація
- •Лекція 14. Темперамент. Характер. Здібності.
- •1. Поняття про темперамент
- •2. Поняття про характер
- •3. Поняття про здібності
- •Лекція 15. Спеціфіка пізнавальної активності та структура пізнавальної сфері людини.
- •1 . Підходи до визначення поняття активності особистості
- •2. Активність і діяльність, співвідношення понять
- •3. Структура пізнавальної сфери людини
- •Лекція 16. Історія дослідження пізнавальної активності людини.
- •Лекція 17. Сучасні психологічні концепції про пізнання та пізнавальної сфери людини.
- •1 . Концепція Дж. Брунера
- •2. Концепція ж. Піаже
- •3. Концепція розвитку а. Валлона
- •4. Теорії розвитку пізнавальних здібностей л.С. Виготського
- •Лекція 18. Відчуття
- •Лекція 19. Сприйняття
- •1. Поняття про сприйняття
- •Лекція 20. Увага
- •1. Поняття про увагу
- •Лекція 21.
- •1. Поняття про пам'ять
- •Лекція 22. Уява
- •Фізіологічне підґрунтя уяви. Уява й органічні процеси.
- •Лекція 23. Мислення
- •1. Поняття про мислення. Соціальна природа мислення.
- •Лекція 24. Мовлення
- •Види і форми мови.
- •2. Види і форми мови.
- •3. Мовлення.
- •4. Мова та її функції
- •Функції емоцій. Структура емоційної сфери людини.
- •3. Структура емоційної сфери людини. Вищі почуття.
- •Лекція 26. Основні теорії емоцій.
- •2. Фізіологічні механізми емоційних реакцій.
- •Лекція 27. Емоційні стани особистості та види емоційних реакцій.
- •1. Поняття стану людини
- •2. Вираження емоцій і почуттів
- •3. Форми переживання емоцій і почуттів
- •Лекція 28.
- •Лекція 29. Воля як процес.
- •1. Поняття про волю
- •2. Аналіз складної вольової дії
- •Лекція 30. Теорії волі.
- •1. Погляди на теорію волі відчізнянних психологів.
- •2. Теорії волі
- •Лекція 31. Вольові якості особистості
Лекція 22. Уява
(2 год.)
Основні питання:
1. Поняття про уяву. Зв'язок уяви з об'єктивною дійсністю.
2. Фізіологічне підґрунтя уяви. Уява й органічні процеси.
3. Різновиди уяви.
4. Процес створення образів уяви.
Поняття про уяву
Відображаючи об'єктивну дійсність, людина не лише сприймає ті, що на неї діє в певний момент, чи уявляє ті, що на неї діяло раніше. Життя потребує від людини створення образів і таких об'єктів, яких вона ще не сприймала, уявлення подій, свідком яких вона не була, передбачання наслідків своїх дій та вчинків, програмування своєї діяльності | тощо.
Уява - це специфічно людський психічний процес, що виник і сформувався в процесі праці. Будь-який акт праці неодмінно містить у собі уяву. Не уявивши готовий результат праці, не можна приступати до роботи. Саме в цьому й полягає важлива функція уяви як специфічно людської форми випереджального відображення дійсності. Перш ніж щось робити, людина уявляє кінцевий результат своєї діяльності та шляхи, якими його буде досягнуто. Ще до того, як виготовити певну річ, людина подумки створює її образ.
У житті людина створює образи таких об'єктів, яких у природі не було, немає й не може бути. Такими витворами людської уяви є фантастичні казкові образи русалки, килима-літака, Змія Горинича, у яких неприродно поєднані ознаки різних об'єктів. Проте якими б дивовижними не здавалися продукти людської уяви, підґрунтям для їх побудови завжди є попередній досвід людини, ті враження, що зберігаються в її свідомості.
Уява - це процес створення людиною на основі попереднього досвіду образів об'єктів, яких вона ніколи не сприймала.
До створення нових образів людину спонукають різноманітні споживи, що постійно породжуються діяльністю, розвитком знань, ускладненням суспільних розумів життя, необхідністю прогнозувати майбутнє.
Створення образів уяви завжди пов'язане з певним відступом від реальності, виходом за її межі. Це значно розширює пізнавальні можливості людини, забезпечуючи їй здатність передбачення та творення нового світу як середовища свого буття. Діяльність уяви тісно пов'язана з мисленням. Орієнтуючи людину в процесі діяльності, уява створює психічну модель кінцевого та проміжних результатів праці й цим забезпечує втілення ідеального образу в матеріальний чи ідеальний продукт. Вибір способу дій, комбінування елементів в образах уяви здійснюються логічними міркуваннями, виконанням різних розумових дій, завдяки чому зберігається зв'язок продуктів людської фантазії з реальністю, їх дійовий характер. Специфічність випереджального відображення реальності в процесі уяви виявляється в конкретно-образній формі у вигляді яскравих уявлень. У мисленні ця функція здійснюється оперуванням поняттями, унаслідок чого в образах уяви забезпечується опосередковане та узагальнене відображення дійсності, що й робить їх реалістичними, життєвими.
Цінність уяви полягає в тому, що вона допомагає людині орієнтуватися в проблемних ситуаціях, приймати правильні рішення, передбачати результат власних дій тоді, коли наявних знань виявляється недостатньо для безпосередньої реалізації пізнавальної споживи. Завдяки уяві стають можливими результативна поведінка й діяльність особистості за розумів неповної або сумнівної інформації.
Зв'язок уяви з об'єктивною дійсністю
В уяві людини завжди є певний відступ за межі безпосередньо даного, певний "відліт" від реальної дійсності. Проте як би далеко не сягав цей "відліт", у ньому завжди зберігається зв'язок з об'єктивною реальністю. Немає фантазії, засадовою стосовно якої не була б реальність. Зв'язок з об'єктивною дійсністю можна легко зрозуміти, проаналізувавши різноманітні витвори уяви. Уявляючи, наприклад, майбутнього героя свого твору, письменник надає йому рис людей, яких він сприймав колися, синтезуючи ці риси в новий образ. Так саме людина використовує попередні враження й тоді, коли уявляє собі описувані іншими людьми місцевості чи події, свідком яких вона не була.
За висловом І. Сєченова, "витвори уяви - це небачені у світі сполучення бачених вражень". Так, І. Котляревський в "Енеїді" пекло описує через предмети, узяті з дійсності (кипляча смола, вогонь, юрбища людей). Небаченим отут є лише поєднання цих елементів. Без потрібного чуттєвого досвіду, зафіксованого в пам'яті, нові образи створити неможливо.
Чим різноманітніші сприймання людини, чим багатший її життєвий досвід, тім яскравішими, повнішими й точнішими бувають створені нею уявлення про предмети, яких вона безпосередньо не сприймає.
Іншим важливим аспектом зв'язку уяви з об'єктивною дійсністю є ті, що витвори уяви - це не довільна комбінація окремих елементів, узятих з досвіду. Створюючи з цих елементів образи нових об'єктів, людина зважає на відомі закономірні зв'язки між об'єктами. Так, прогнозуючи розвиток подій на основі аналізу соціальної ситуації, політик враховує логіку та зв'язок чинників, що взаємодіють, об'єктивні тенденції, що виявляються. Створювані письменником образи героїв роблять ті, що смороду робили б у житті за тихнув обставин, у які їх поставивши автор.
Фантазія, яка відривається від реальної дійсності, стає безсилою, продукти такої фантазії перетворюються на порожні мрійництва, прожектерство й можуть завдати шкоди.
Перетворення уяви на дійсність залежить від реальних потреб, можливостей та соціального запиту суспільства на її витвори. Наявність необхідних розумів прискорює втілення образів уяви в життя. Прикладом цього може бути необхідність постійно вдосконалювати засоби обміну інформацією між країнами, континентами, що зумовило появу Інтернету - світової комп'ютерної мережі. Важливу роль у реалізації образів уяви відіграє ті, наскільки чи правдиво спотворено відображується дійсність у свідомості людини, у її переконаннях, вольових якостях. Уява тісно пов'язана з практичною діяльністю людей, з їх працею. Співвідносячи витвори своєї фантазії з дійсністю, особистість має можливість пересвідчитися в їх реалістичності, у разі споживи вдосконалити, зробити чіткішими, збагатити новими рисами. Практика завжди є критерієм правильності та суспільної значущості продуктів людської уяви.
Отже, уява - це своєрідна форма відображення людиною дійсності, де виявляється активний випереджальний характер пізнання нею об'єктивності світу.