- •Кафедра практичної психології
- •Лекція 1. Історія розвитку психології як науки.
- •Лекція 2. Структура сучасної психологічної науки і практики.
- •Лекція 3. Предмет та науково-дослідні методи загальної психології.
- •Лекція 4. Психічна реальність. Система психічних явищ. Психіка як відображення світу.
- •1. Психічна реальність. Система психічних явищ.
- •2. Класифікація психічних явищ: психічні процеси, психічні стани, психічні якості особистості.
- •3. Психіка як відображення світу. Основні функції психіки.
- •4. Порівняння психіки людини і тварин
- •Лекція 5. Розвиток психіки в філогенезі.
- •Становлення нижчих форм поведінки і психіки
- •Лекція 6.
- •Суть свідомості, по к.К.Платонову
- •Атрибути свідомості, по к.К.Платонову
- •4. Форми свідомості, по к.К.Платонову
- •Лекція 7. Поведінка
- •2. Основні поняття – поведінка, вчинок, потреби
- •Лекція 8. Діяльність та її види.
- •2. Види і розвиток людської діяльності
- •Лекція 9. Спілкування.
- •1. Поняття і види спілкування
- •2. Роль спілкування в психічному розвитку людини
- •3. Техніка і прийоми спілкування
- •4 . Розвиток спілкування
- •Лекція 10. Особистість, індивід, індивідуальність.
- •Лекція 11. Основні теорії особистості в сучасної психології.
- •1. Історія досліджень особистості
- •2. Сучасні теорії особистості
- •Стадії розвитку особистості по е.Еріксону
- •Лекція 12. Психологічна структура особистості.
- •1. Суть поняття особистість.
- •2. Структура особистості
- •4. Загальні якості особистості по к.К.Платонову
- •Лекція 13. Потреби та мотиви особистості.
- •1. Поняття потреб. Основні види потреб.
- •2. Поняття мотиву.
- •3. Ієрархія мотивів.
- •4. Мотив і мотивація
- •Лекція 14. Темперамент. Характер. Здібності.
- •1. Поняття про темперамент
- •2. Поняття про характер
- •3. Поняття про здібності
- •Лекція 15. Спеціфіка пізнавальної активності та структура пізнавальної сфері людини.
- •1 . Підходи до визначення поняття активності особистості
- •2. Активність і діяльність, співвідношення понять
- •3. Структура пізнавальної сфери людини
- •Лекція 16. Історія дослідження пізнавальної активності людини.
- •Лекція 17. Сучасні психологічні концепції про пізнання та пізнавальної сфери людини.
- •1 . Концепція Дж. Брунера
- •2. Концепція ж. Піаже
- •3. Концепція розвитку а. Валлона
- •4. Теорії розвитку пізнавальних здібностей л.С. Виготського
- •Лекція 18. Відчуття
- •Лекція 19. Сприйняття
- •1. Поняття про сприйняття
- •Лекція 20. Увага
- •1. Поняття про увагу
- •Лекція 21.
- •1. Поняття про пам'ять
- •Лекція 22. Уява
- •Фізіологічне підґрунтя уяви. Уява й органічні процеси.
- •Лекція 23. Мислення
- •1. Поняття про мислення. Соціальна природа мислення.
- •Лекція 24. Мовлення
- •Види і форми мови.
- •2. Види і форми мови.
- •3. Мовлення.
- •4. Мова та її функції
- •Функції емоцій. Структура емоційної сфери людини.
- •3. Структура емоційної сфери людини. Вищі почуття.
- •Лекція 26. Основні теорії емоцій.
- •2. Фізіологічні механізми емоційних реакцій.
- •Лекція 27. Емоційні стани особистості та види емоційних реакцій.
- •1. Поняття стану людини
- •2. Вираження емоцій і почуттів
- •3. Форми переживання емоцій і почуттів
- •Лекція 28.
- •Лекція 29. Воля як процес.
- •1. Поняття про волю
- •2. Аналіз складної вольової дії
- •Лекція 30. Теорії волі.
- •1. Погляди на теорію волі відчізнянних психологів.
- •2. Теорії волі
- •Лекція 31. Вольові якості особистості
Лекція 11. Основні теорії особистості в сучасної психології.
(8 год.)
Основні питання:
Історичні етапи дослідження особистості. Їх характеристика.
2. Сучасні теорії особистості.
3. Формування і розвиток особистості в онтогенезі.
1. Історія досліджень особистості
Психологія особистості стала експериментальною наукою в перші десятиліття нашого століття. Її становлення пов'язане з іменами таких учених, як А.Ф.Лазурский, Г.Оллпорт, Р.Кеттел і ін. Проте теоретичні дослідження в області психології особистості велися задовго до цього часу, і в історії відповідних досліджень можна виділити щонайменше три періоди: філософський-літературний, клінічний і власне експериментальний. Перший берет свій початок від робіт стародавніх мислителів і продовжується аж до початку XIX в. У перші десятиліття XIX в. разом з філософами і письменниками проблемами психології особистості зацікавилися лікарі-психіатри. Вони першими стали вести систематичні спостереження за особою хворого в клінічних умовах, вивчати історію його життя для того, щоб краще зрозуміти його спостережувану поведінку. При цьому робилися не тільки професійні висновки, пов'язані з діагностикою і лікуванням душевних захворювань, але і загальнонаукові висновки про природу людської особистості. Цей період і отримав назву клінічний. Аж до початку XX в. філософський-літературний і клінічний підходи до особистості були єдиними спробами проникнення в її суть.
У перші десятиліття поточного сторіччя вивченням особистості стали займатися і професійні психологи, які донині звертали увагу головним чином на дослідження пізнавальних процесів і станів людини. Вони спробували додати відповідним дослідженням експериментальний характер, ввівши в них математико-статистичну обробку даних з метою точної перевірки гіпотез і отримання достовірних фактів, на основі яких потім можна було б будувати експериментально перевірені, а не умоглядні теорії особистості.
Важливим завданням експериментального періоду у вивченні особистості стала розробка надійних і валидных тестових методів оцінювання нормальної особистості.
Основними проблемами психології особистості у філософський-літературний період її вивчення з'явилися питання про етичну і соціальну природу людини, про його вчинки і поведінку. Перші визначення особистості були достатньо широкими. Вони включали все те, що є в людині і що він може назвати своїм, особистим: його біологію, психологію, майно, поведінку, культуру і т.п. Таке розуміння особистості частково збереглося і до цих пір.
Вказане розширювальне тлумачення особистості має свої підстави. Дійсно, якщо визнати, що особистість є поняття, що характеризує людину і його діяння в цілому, то до нього повинно бути віднесено все те, що зроблене людиною, належить йому, стосується його. У художній творчості, філософії і інших соціальних науках таке розуміння особистості цілком виправдане. Проте в психології, де існує безліч інших, відмінних від особистості понять, наповнених науково-конкретним змістом, дане визначення представляється дуже широким.
У клінічний період вивчення особистості уявлення про неї як про особливий феномен було звужено в порівнянні з філософський-літературним періодом. У центрі уваги психіатрів опинилися особливості особистості, що зазвичай виявляються у хворої людини. Надалі було встановлено, що ці особливості є, але помірно виражені практично у всіх здорових людей, а у хворих, як правило, гіпертрофовані. Це відноситься, наприклад, до екстраверсії і интроверсии, тривожності і ригідності, заторможенности і збудливості. Визначення особистості лікарями-психіатрами були даны в термінах таких рис, користуючись якими можна описати і цілком нормальну, і патологічну, і акцентуированную (як крайній варіант норми) особистість.
Таке визначення саме по собі було правильним для вирішення психотерапевтичних завдань. Без тих якостей особистості, які в нім згадувалися, не могло обійтися і будь-яке інше психологічне визначення особистості. У чому ж тоді полягала його недостатність? У тому, що таке визначення для цілісного опису психології нормальної особистості було дуже вузьким. У нього не входили такі якості особистості, які за будь-яких умов, навіть якщо вони украй виражені, завжди позитивні, «нормальні». Це, наприклад, здібності, порядність, совість, чесність і ряд інших особових властивостей.
Експериментальний період в дослідженнях особистості почався в той момент, коли у вивченні основних пізнавальних процесів вже були досягнуті істотні успіхи. Він співпав за часом із загальною кризою психологічної науки, однією з причин якого з'явилася неспроможність психології того часу в поясненні цілісних поведінкових актів. Атомістичний підхід, що панував в нім, вимагав розкладання психології людини на окремі процеси і стани. Врешті-решт він привів до того, що людина виявилася представленою сукупністю окремих психічних функцій, з суми яких важко було скласти його особу і зрозуміти більш менш комплексні форми його соціальної поведінки. Один з піонерів експериментального підходу у вивченні особистості англійський психолог Р.Кеттел порівняв ситуацію, що склалася на той час в психології особистості, з постановкою «Гамлета» без принца данського: у ній було все, окрім головної дійової особистості — особистості.
Разом з тим в атомістичній, функціональній психології вже у той час широко застосовувалися експеримент і апарат математичної статистики. Нова область знань — психологія особистості — в цих умовах не могла будуватися на старій, умоглядній основі або на базі неперевірених, зібраних в клініці одиничних даних. Потрібні були, по-перше, рішучий поворот від хворої особистості до здорової, по-друге, нові, точніші і надійніші методи її дослідження, по-третє, науковий експеримент, що відповідає вимогам, прийнятим при вивченні відчуттів, сприйняття, пам'яті і мислення.
Експериментальні дослідження особистості в Росії були початі А.Ф.Лазурским, а за кордоном — Г.Айзенком і Р.Кеттелом. А.ФЛазурский розробив техніку і методику ведення систематичних наукових спостережень особистості, а також процедуру проведення природного експерименту, в якому можна було отримувати і узагальнювати дані, що стосуються психології і поведінки здорової особистості. Заслугою Г.Айзенка з'явилася розробка методів і процедур математичної обробки даних спостережень, опитів і аналізу документів, зібраних про особу з різних джерел. В результаті такої обробки виходили факти, що корелювали (статистично зв'язані) між собою, характеризуючи загальні, найбільш поширені і індивідуально стійкі риси.
Г.Оллпорт заклав основи нової теорії особистості, що отримала назву «Теорія рис», а Р.Кеттел, скориставшись методом Г.Айзенка, додав дослідженням особистості, що проводяться в рамках теорії рис, експериментальний характер. Він ввів в процедуру експериментального дослідження особистості метод аналізу чинника, виділив, описав і визначив ряд реально існуючих чинників, або біс особистості. Він же заклав основи сучасної тестології особистості, розробивши один з перших особових тестів, названий його ім'ям (тест 16-чинника Кеттела).
Зі всіх визначень особистості, запропонованих на початку експериментального періоду розробки проблеми особистості, найбільш вдалим виявилося те, яке було дано Г.Оллпортом: особистість є що прижиттєво формується індивідуально своєрідна сукупність психофізіологічних систем — біс особистості, якими визначаються своєрідне для даної людини мислення і поведінка.