Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Вища геодезія для MatLab

.pdf
Скачиваний:
20
Добавлен:
19.02.2016
Размер:
1.2 Mб
Скачать

 

 

y

 

+Z1εx

Z1εy

X1

εz

 

=

Y1

Y1REF

,

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

+Y1

εz

 

=

X1

X1REF

,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

Z2εy

+Y2εz

 

=

X2

 

X2REF,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

Y1εx +X1εy

 

 

 

 

 

=

Z1

 

Z1REF,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

+Z2εx

 

 

 

 

 

X2εz

 

=

Y2

 

Y2REF,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

Y2εx

+X2εy

 

 

 

 

 

=

Z2

 

Z2REF,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

Z ε

 

+Y ε = X X ,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(2.23)

 

 

 

z

 

Y3εx

+X3εy

 

 

 

 

=

Z3

Z3REF

,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

y

 

 

3

z

 

 

 

3

 

3REF

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

+Z3εx

 

 

 

 

 

X3εz

 

=

Y3

 

Y3REF,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

Z4εy

+Y4εz = X4

 

X ,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

+Z εx

 

 

 

 

 

X εz = Y Y ,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

Y ε

 

+X ε

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

= Z Z .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4REF

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4

 

 

 

 

 

 

 

4

 

 

 

 

4

 

4REF

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4

x

 

 

4

y

 

 

 

 

 

 

 

4

 

4REF

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Перепишемо (2.23) в матричнiй формi:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

#„

#„

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(2.24)

де введено позначення:

 

 

 

M· v = b,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

01

 

X1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Y1

Y1REF

0

1

0

Z1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

0

0

0

Z

 

Y1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

X1

 

X1REF

 

0

0

1

Y1

X1

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Z1

Z1REF

1

0

0

0

Z2

 

Y2

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

X2

 

X2REF

 

 

 

 

 

 

X2

 

 

 

 

 

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

1

0

Z2

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Y2

Y2REF

 

 

0

1

Y2

X2

 

0

 

 

#„

 

 

 

z

 

 

#„

 

 

 

 

Z2REF

 

0

 

 

 

 

 

 

,

 

 

 

Z2

 

 

M = 1 0 0

0

Z

 

Y

,

 

v

=

ε

 

 

b =

X

X

 

 

0 1 0

Z

0

X

 

 

 

 

 

 

ε

 

 

 

 

 

Y

Y

 

 

 

0

1

Y3

X3

0

 

 

 

 

 

 

εz

 

 

 

 

 

 

 

Z3REF

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Z3

 

 

 

 

 

 

3

 

3

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

3

3REF

 

 

0

0

Z4

 

Y4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

X4REF

 

1

0

 

 

 

 

 

 

y

 

 

 

X4

 

 

 

 

 

3

 

 

 

3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

 

3REF

 

 

1

0

Z4

0

 

X4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Y4REF

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Y4

 

 

0

1

Y4

X4

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Z4REF

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Z4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

В загальному

випадку задовольнити

шiстьма невiдомими дванадцяти

рiв-

нянням (2.23) неможливо. Пiдставивши в (2.24) будь-який вектор v , отри-

 

 

 

 

 

#„

маємо ненульовий вектор нев’язок s =

#„ ·

 

#„

#„

 

. Але можна знайти такi

#„

 

 

b

 

 

M v

 

 

значення невiдомих компонент вектора v , якi б мiнiмiзували суму квадра-

тiв елементiв вектора нев’язок s . Згiдно з методом найменших квадратiв,

#„

 

 

 

 

 

 

 

такий розв’язок дається формулою

 

 

 

 

 

 

#„

T

·M)

−1

 

T

#„

(2.25)

v = (M

 

·M

· b

Пiдставимо в (2.25) числовi

значення

з

таблиць,

наведених в умовi

31

задачi, та отримаємо розв’язок:

x = 17,48 м y = 10,96 м z = −113,68 м

εx = −5,758′′ εy = −0,435′′ εz = −0,026′′

Нарештi, за формулами (2.21) отримаємо координати пунктiв 5 i 6 в референцнiй системi:

X5REF = X5 x −εzY5 yZ5 = 3 893 236,176 м

Y5REF =Y5 y −εxZ5 zX5 = 1 651 705,655 м

Z5REF = Z5 z−εyX5 xY5 = 4 759 135,921 м

X6REF = X6 x −εzY6 yZ6 = 3 893 383,079 м

Y6REF =Y6 y −εxZ6 zX6 = 1 648 859,673 м

Z6REF = Z6 z−εyX6 xY6 = 4 759 868,671 м

Зауваження: При розв’язаннi подiбної задачi в MATLAB перевизначену лiнiйну систему рiвнянь (2.24) краще розв’язувати не за формулами (2.25), а скористатись функцiєю linsolve або, що те ж саме, оператором \, призначеним якраз для розв’язання лiнiйної системи рiвнянь за методом найменших квадратiв. Таким чином, вектор невiдомих можна знайти як

v = linsolve(M, b);

або як

v = M \ b;

2.3.Перехiд мiж системами координат, зв’язаними з двома референц-елiпсоїдами

Розглянемо випадок, коли здiйснюється перехiд мiж двома системами геодезичних координат, зв’язаними з елiпсоїдами, якi вiдрiзняються один вiд одного екваторiальними радiусами та ексцентриситетами, причому один з елiпсоїдiв шляхом паралельного переносу дещо змiщений вiдносно iншого. Саме така задача виникає при переходi мiж системами геодезичних координат, пов’язаними iз загальноземними та референц-елiпсоїдами. В п.1.4 зазначалося, що референц-елiпсоїд вiдрiзняється вiд загальноземного елiпсоїда екваторiальним радiусом та стисненням, його центр змiщений вiдносно центру мас Землi, але екваторiальна площина паралельна до екваторiальної площини Землi.

Уявимо, що екваторiальний радiус a та квадрат ексцентриситету e2 елiпсоїда змiнились на величини da та d(e2) вiдповiдно. При цьому геодези-

32

чнi координати B, L, H довiльної точки простору змiняться, але її декартовi координати X,Y , Z залишаться незмiнними, оскiльки положення координатних осей не змiнилось. Тепер нехай додатково здiйснено паралельний перенос елiпсоїда в просторi разом з координатними осями. Внаслiдок цього декартовi координати X,Y , Z довiльної точки змiняться на величини dX, dY , dZ, але знов-таки змiняться i її геодезичнi координати. Виникає задача про знаходження приростiв dB, dL, dH геодезичних координат при одночасному паралельному переносi та змiнi розмiрiв елiпсоїда. Для її розв’язання будемо розглядати рiвняння (1.9) як такi, що визначають декартовi координати X,Y , Z як функцiї не тiльки геодезичних координат B, L, H, а й геометричних параметрiв елiпсоїда a та e2. Запишемо вирази

для повних диференцiалiв декартових координат X,Y , Z:

 

dX =

X

da+

 

X

d(e2)+

 

X

dB +

 

X

dL+

 

X

dH,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a

∂(e2)

B

L

H

 

 

Y

 

 

Y

2

 

Y

 

Y

 

Y

 

 

dY =

 

da+

 

 

 

d(e

)+

 

 

dB +

 

 

 

dL+

 

 

 

dH,

(2.26)

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a

 

 

 

B

 

L

 

H

 

 

 

 

(e )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dZ =

Z

 

 

Z

 

 

Z

 

Z

 

Z

 

 

a da+

∂(e2)d(e2)+

B dB +

L dL+

H dH.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Частиннi похiднi в (2.26) обчислимо на основi формул (1.9). Система (2.26) є лiнiйною вiдносно dB, dL, dH, а тому з неї можна виразити залежнiсть приростiв геодезичних координат dB, dL, dH вiд приростiв декартових ко-

ординат точки dX, dY , dZ та варiацiй екваторiального радiусу та квадрату

ексцентриситету. Пiсля обчислення похiдних та спрощень отримаємо:

dB=M+H

a e2 sinB cosB da+

2

a2 +1 sinB cosB d(e2)−

 

1

 

 

 

N

 

 

 

N

 

N2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(dX cosL+dY sinL)sinB+dZ cosB ,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

,

 

 

 

 

dL=

 

 

 

 

 

 

 

(2.27)

 

dX sinL+dY cosL

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a(

 

+ N

2

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

N H)cosB

 

 

 

 

 

 

N

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dH =

 

 

 

da+

 

sin B d(e )+(dX cosL+dY sinL)cosB+dZ sinB.

Якщо вважати, що прирости координат dX, dY , dZ в формулах (2.26) обумовленi змiщенням та поворотом елiпсоїда, то у вiдповiдностi з (2.21) можемо записати вирази для приростiв координат dX, dY , dZ, якi отримує

33

точка (X0,Y0, Z0):

 

 

 

 

 

 

 

 

dX = X X0 = x εzY0 yZ0,

(2.28)

 

dY =Y

Y0 =

y εxZ0 zX0,

 

 

 

 

 

dZ = Z Z0 = − z−εyX0 xY0.

 

Пiдставимо (2.28) в (2.27) i остаточно запишемо наближенi формули для приростiв B, L, H геодезичних координат точки (X0,Y0, Z0), якi виникають при переходi до системи координат, зв’язаної iз елiпсоїдом, який змiщений та повернутий, а також має iншi значення екваторiального радi-

усу та ексцентриситету:

 

 

 

 

a+ 2

a2

+1 sinB cosB (e2)−

 

B=M+H

a e2 sinB cosB

 

 

1

 

 

N

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

N

 

 

N

2

 

εxZ zX )sinL sinB+

 

 

 

(

 

x

 

 

 

εzY yZ )cosL+(

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

− −

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

 

ε X

 

ε Y

B

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

( xY

 

 

 

 

ε Z )sinL+(

 

 

 

y

 

ε Z X )cosL

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

+(

 

 

 

 

 

 

y

 

 

0 +

x 0)cos

 

 

,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

L=

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(N +H)cosB

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

N

 

 

y

0

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

0

 

z 0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

H =

 

 

 

 

a+

 

 

 

 

 

 

2

 

2

)+ (

 

 

x

 

ε Y Z )cosL+

 

 

 

 

 

 

 

 

sin

B (e

 

 

 

 

 

N

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

+(

 

 

y

 

 

ε

 

 

 

 

 

ε

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

ε

ε

xY0)sinB.

 

 

 

 

 

 

 

 

xZ0 +

zX0)sinL cosB+(

 

 

 

 

yX0+

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

0

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(2.29)

Пiдкреслимо, що формули (2.29) виконуються тим точнiше, чим меншими

є величини x, y, z, εx, εy, εz,

a, (e2).

 

 

 

 

2.3.1. Числовий приклад

 

 

 

 

 

Вiдомi геодезичнi координати

 

 

 

 

 

 

 

B = 293606,12′′, L = 724221,72′′,

H = 1298 м;

 

1

1

 

1

1

 

пункту в системi I, зв’язаної з елiпсоїдом a = 6 378 245 м, α =

.

 

 

 

 

 

 

1

1

298.3

 

Також вiдомi елементи орiєнтування

 

 

 

 

 

 

 

 

x = −215 м

εx = −2,3′′

 

 

 

 

 

 

 

 

′′

 

 

 

 

 

y =

302 м

εy =

1,3

 

 

 

 

 

z =

188 м

εz =

1,9′′

 

 

системи I вiдносно системи II,

зв’язаної з елiпсоїдом a2 = 6 378 102 м,

α =

1

. Потрiбно знайти координати пункту в системi II.

 

 

 

 

 

2

297

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

34

Розв’язання

Спочатку обчислимо

q

e1 = 2α1 −α21 = 0,081813, q

e2 = 2α2 −α22 = 0,081992, а також переведемо величини εx, εy, εz в радiани

εx = −1,115·10−5, εy = 6,3·10−6, εz = 9,2·10−6.

Елементи орiєнтування системи II вiдносно системи I наближено дорiвнюють

x≈ − x, y≈ − y, z≈ − z, εx ≈ −εx, εy ≈ −εy, εz ≈ −εz. Задачу розв’яжемо двома способами: а) використовуючи формули

(2.21); б) формули (2.27).

Переведемо B1, L1, H1 в декартовi координати в системi I:

X1 = 1 650 295,006 м, Y1 = 5 300 453,032 м, Z1 = 3 132 758,117 м.

Для знаходження декартових координат пункту в системi II скористаємось формулами (2.21), пiдставивши в них X2,Y2, Z2 замiсть X,Y , Z та X1,Y1, Z1 замiсть X0,Y0, Z0, а також елементи орiєнтування системи II вiдносно системи I.

X2 = − x+X1 −εzY1 yZ1

= 1 650 109,087 м,

Y2 = − y+Y1 −εxZ1 zX1

= 5 300 704,898

м,

Z2 = − z+Z1 −εyX1 xY1

= 3 133 015,622

м.

Переведемо X2,Y2, Z2 в геодезичнi координати в системi II:

B = 293613,0115′′,

L = 724231,0972′′, H = 1751,906 м.

2

2

2

 

Тепер продемонструємо другий спосiб розв’язання. Спочатку за допомогою (2.21) обчислимо прирости декартових координат X, Y , Z, обумовленi переходом до системи координат II:

X = X2 X1 = − x−εzY1

yZ1

= −185,9

м,

Y =Y2 Y1 = − y−εxZ1

zX1

=

251,9

м,

Z = Z2 Z1 = − z−εyX1 xY1

=

257,5

м.

35

Тепер обчислимо

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a = a2 a1 = −143 м,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(e2) = e22 e12 = 2,924 84·10−05,

 

 

 

 

 

 

 

 

M =

 

 

 

 

a1(1−e12)

 

 

= 6 351 105,510 м,

 

 

 

 

 

 

 

1

 

(1−e12 sin2 B1)3/2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

N1 =

 

 

 

 

a1

 

= 6 383 459,934 м

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1−e12 sin2 B1

 

 

 

 

 

 

 

За формулами (2.27)qзнайдемо поправки до геодезичних координат:

B1 =

 

 

 

 

 

e1 sin B1 cos B1 a+

 

 

 

+1! sin B1 cos B1

(e )−

M1 +H1

a1

2

a2

 

1

 

N

 

 

 

 

 

 

 

 

 

N

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

1

 

 

 

2

 

 

 

 

−(

X cos L1 + Y sin L1) sin B1 +

Z cos B1

,

 

L1 =

X sin L1 +

Y cos L1

,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(N1 +H1) cos B1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a1

 

 

 

N1

 

2

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

H1 =

 

a+

 

sin

B1

(e

)+(

X cos L1 +

Y sin L1) cos B1 +

Z sin B1.

N1

2

Остаточно знаходимо

B2 = B1 + B = 293613,0119′′,

L2 = L1 + L = 724231,0975′′, H2 = H1 + H = 1751,898 м.

Оскiльки, формули (2.22) та (2.27) є наближеними, то результати обчислень дещо вiдрiзняються.

36

3. Деякi вiдомостi з диференцiальної геометрiї

3.1. Векторна функцiя скалярного параметра

Змiнний вектор #„ називається векторною функцiєю скалярного па- u

раметра t, якщо кожному значенню цього параметра вiдповiдає певне

значення вектора. Щоб задати вектор

u, який залежить вiд скалярного

 

 

#„

 

 

параметра t, потрiбно задати залежнiсть його компонент вiд t:

 

u = u(t) =

uy(t)

(3.1)

 

 

ux(t)

 

 

#„ #„

 

)

 

 

 

u t

 

Векторну функцiю можна записати i так: z(

 

#„

#„

#„

 

#„

u

(t) = ux(t) i +uy(t) j +uz(t)k.

Похiдною вiд векторної функцiї #„(t) скалярного параметра t будемо u

називати векторну функцiю, компоненти якої є похiдними по скалярному

параметру вiд вiдповiдних компонент функцiї #„(t). u

Надалi для скорочення запису будемо позначати похiдну по скалярному параметру крапкою та опускати позначення “(t)”, яке показує залежнiсть величини вiд параметру t. Таким чином, два наступнi варiанти запису вва-

жатимемо еквiвалентними:

 

 

 

 

 

 

ux(t)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

d

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

d #„

 

dt

 

 

 

#„

 

u˙x

 

 

 

 

 

 

 

 

u(t) =

 

 

d

 

 

uy(t)

 

u˙

= u˙y

 

 

 

 

 

 

 

dt

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dt

 

 

 

 

 

u˙

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

d

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

uz(t)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dt

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Правила диференцiювання для векторної функцiї наступнi:

 

 

 

d

#„

 

 

#„

 

 

 

 

 

 

 

 

d #„ #„

#„

 

 

#„

 

 

 

 

 

 

 

 

 

˙

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

˙

 

 

˙

 

 

 

 

 

dt

(C u) = C u,

 

 

 

 

 

 

 

 

dt

 

(u + v ) = u

+ v

,

 

 

 

d

#„ #„

#„ #„

#„ #„

 

 

 

d #„ #„

 

#„

#„

 

#„ #„

 

 

 

 

 

 

˙

 

˙

 

 

 

 

 

 

 

˙

 

 

 

 

˙

 

 

 

dt

(u v ) = u v

+ u v ,

 

 

 

dt

 

[u, v ] = [u, v ]+[u, v

],

 

 

d

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

d #„

 

 

 

#„

 

 

 

 

 

#„

 

#„

#„

 

 

 

 

 

 

 

 

 

d u dt

 

 

 

 

 

˙

 

 

˙

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

#„

 

dt u) = λ u u

,

 

 

 

 

 

 

ds u t(s) = dt ds

 

#„

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(тут u

, v — векторнi функцiї вiд t; C — константа; λ — скалярна функцiя

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

вiд t; u v позначає скалярний добуток векторiв, [u, v ] позначає векторний

#„ #„

#„ #„

добуток).

37

3.2. Просторова крива та дотична до неї

Нехай радiус-вектор, який визначає просторове положення точки в за-

данiй системi декартових координат, є функцiєю скалярного параметру t:

r = r (t) =

y(t)

 

r (t) = x(t) i +y(t) j +z(t)k

(3.2)

 

x(t)

 

 

 

#„

#„

#„

 

#„ #„

#„

 

 

#„

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z(t)

 

 

 

 

 

 

 

Тодi векторна функцiя r (t) описує просторову криву (рис. 3.1), а представлення (3.2) називається параметричним представленням кривої.

z

 

 

 

 

A

B

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

#„

 

 

 

 

 

 

 

r

 

 

 

R(t)

 

r

(t)

#„

(t +

t)

 

 

 

r

 

 

 

#„

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.1

 

 

Рис. 3.2

 

P

 

 

 

 

 

)

 

 

t0

 

 

 

˙(#

 

 

 

 

 

 

r

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

)

 

 

 

 

 

 

˙

„ (

t 0

r (t0)

 

 

 

 

λ

#

 

 

#„

 

 

 

+

 

 

 

 

 

 

t

)

 

 

 

 

#

„ (

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.3

З’ясуємо геометричний змiст похiдної вiд радiус-вектора #„(t), який опи- r

сує криву. Нехай точкам A i B (рис. 3.2) цiєї кривої вiдповiдають значення

параметра t i t +

t, а їх радiус-вектори дорiвнюють r (t) та

r (t + t) вiд-

 

 

 

 

 

 

#„

#„

повiдно. В

такому випадку вектор r = r (t + t)

r (t) вiдповiдає хордi

 

#„

#„ #„

 

#„

 

 

 

 

 

 

 

AB

 

r

 

AB

 

 

 

 

 

 

 

 

 

−→, а вектор

t

направлений вздовж сiчної

 

в той самий бiк, що i

хорда, якщо

t > 0, та в протилежний бiк, якщо

 

t < 0. Якщо точка B

необмежено близько наближається вздовж кривої до точки A, то сiчна AB повертається навколо точки A, прагнучи зайняти положення дотичної; ра-

 

#„

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

r

 

 

 

 

 

 

 

 

#„

 

 

зом з тим вiдношення

 

 

прямує до похiдної

˙

як до своєї границi:

t

 

r

 

 

 

 

#„

(

t

+

t

 

#„

t

 

 

 

#„

 

r

 

r

 

 

 

r˙

= lim

 

 

 

)−

 

(

)

.

 

 

 

 

 

 

t

 

 

 

 

 

 

t→0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Звiдси випливає, що похiдна вiд радiус-вектора точки кривої по параметру є вектор, направлений по дотичнiй до цiєї кривої (рис. 3.3), причому направлений в бiк зростання параметру t. Рiвняння дотичної до кривої в точцi, яка вiдповiдає значенню параметра t = t0, записується у виглядi

 

 

 

˙

(t0).

(3.3)

 

r (λ) = r (t0)+λ r

 

#„

#„

#„

 

 

В (3.3) вектори r (t0) та

˙

 

 

 

r (λ), який

r (t0) є сталими, а змiнним є вектор

#„

#„

 

 

 

#„

є функцiєю скалярного параметру λ. На рис. 3.3 показана геометрична iнтерпретацiя рiвняння (3.3): кожному значенню скалярного параметра λ вiдповiдає на дотичнiй прямiй окрема точки P, положення якої визначається

38

радiус-вектором #„( ). r λ

3.3. Довжина дуги кривої

Розглянемо механiчну аналогiю параметричного представлення кривої.

Будемо розглядати #„ як радiус-вектор, який характеризує просторове по- r

ложення матерiальної точки, а параметр t будемо iнтерпретувати як час.

#„

#„

 

 

 

Тодi векторна функцiя r (t) описує траєкторiю руху, її похiдна

˙

(t) буде

r

 

 

 

#„

 

не чим iншим, як швидкiстю руху матерiальної точки, а друга похiдна

¨

(t)

r

— прискоренням. Нагадаємо, що вектор швидкостi завжди направлений по

дотичнiй до траєкторiї.

 

За нескiнченно малий промiжок часу

dt матерiальна точка пройде

˙

(t)|dt (це довжина нескiнчен-

вздовж своєї траєкторiї руху шлях ds = | r

#„

 

но малої дуги кривої). Виберемо на траєкторiї деяку точку, якiй вiдповiдає значення параметра t = t0. За скiнчений промiжок часу [t0; t1] точка пройде вздовж траєкторiї шлях

t1

 

t1

 

 

 

 

s = Z

|#r˙

(t)| dt = Z

 

 

 

(3.4)

 

x˙ (t)2 + y˙(t)2 + z˙(t)2 dt

 

 

q

 

t0

 

t0

 

Формула (3.4) виражає довжину дуги траєкторiї, початок та кiнець якої вiдповiдають положенням матерiальної точки в моменти часу t0 та t1.

3.4. Супровiдний тригранник кривої. Кривизна та кручення кривої

Окрiм введеного вище вектора

˙

, кожнiй точцi кривої можна поставити

r

 

 

 

 

 

 

 

 

#„

 

 

 

 

 

 

 

 

 

у вiдповiднiсть так званi вектор бiнормалi

 

 

 

 

(3.5)

 

 

 

 

B =

#r˙ , r¨

 

=

z˙x¨ z¨x˙ .

 

 

 

 

 

 

#„

 

 

 

 

 

y˙z¨

 

y¨z˙

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x˙ y¨ x¨ y˙

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

„ #„

 

 

 

 

 

 

 

 

 

та вектор головної нормалi

, r¨

 

, r˙

 

=

(x˙ x¨

+ z˙z¨) .

(3.6)

N =

 

B, r˙

=

r˙

 

 

y¨

(x˙

2

+ z˙

2) −y˙

#„

 

#„ #„

#„ #„

#„

 

x¨

(y˙

2

+ z˙

2) −x˙

(y˙y¨

+ z˙z¨)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z¨(x˙ 2 + y˙2) −z˙(x˙ x¨ + y˙y¨)

 

До кривої через її окрему точку можна провести безлiч нормалей,

але век-

#„

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

тор N видiляє серед них лише одну.

 

 

 

 

 

 

 

 

Вектор дотичної

˙

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

#„

 

 

#„

r , вектор головної нормалi N та вектор бiнормалi B є

 

 

#„

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

взаємно-перпендикулярними векторами; вони утворюють супровiдний тригранник кривої.

Площина, яка проходить через дотичну пряму до кривої та головну нор-

39

#„

 

 

#„ B

 

#„

 

N

 

¨

 

r

 

 

˙

 

 

#„

 

 

r

 

 

 

 

˙

#„

#„

Рис. 3.4. Розташування векторiв

, B

, N по вiдношенню до кривої та спiвдотичної

r

 

#„

 

 

площини

 

 

 

маль, називається спiвдотичною. До поняття спiвдотичної площини можна прийти з наступних геометричних мiркувань. Вiзьмемо на просторовiй кривiй три точки A, B, C та проведемо через них площину. При наближеннi точок A, C до точки B ця площина прагнутиме зайняти певне граничне положення, яке i буде спiвдотичною площиною.

B

A

R

 

C

 

 

ds

граничне

 

положення

 

кола

R

 

 

dφ

Рис. 3.5. До поняття радiуса кривизни

Рис. 3.6

кривої

 

Введемо також поняття радiуса кривизни кривої в точцi. Вiзьмемо на кривiй три точки A, B, C та проведемо через них коло (рис. 3.5). Будемо наближати точки A i C вздовж кривої до точки B. В результатi коло змiнюватиме своє положення та радiус i врештi-решт займе деяке граничне положення, яке називається дотичним колом. Його радiус R i буде радiусом кривизни кривої в точцi B. Обернена до радiуса кривизни величина

k = 1 називається кривизною кривої в точцi. Зокрема, для кола кривизна

R

k є сталою в усiх точках, а для прямої вона дорiвнює нулю.

40