- •Інформаційна система, її архітектура та життєвий цикл.
- •Характеристика моделей даних (реляційна, пост реляційна, багатовимірна, ієрархічна, мережева, об’єктно-орієнтована).
- •Характеристика реляційної структури даних (заголовок та тіло таблиці, типи даних, поняття домену).
- •Зв’язування таблиць та контроль цілісності зв’язків.
- •Загальна характеристика мови структурованих запитів sql. Синтаксис команди select.
- •Групування записів та використання агрегуючих функцій мови sql.
- •Команди мови sql, призначені для додавання, видалення, модифікації даних.
- •Використання підпорядкованих запитів в мові sql.
- •Організація внутрішнього рівня субд (сторінкова організація файлів, індекси, хешування, кластеризація).
- •Характеристика розподілених баз даних та моделі «клієнт–сервер».
- •Типи гіс та вкажіть галузі їх використання.
- •Просторові, тематичні, часові, асоціативні характеристики просторових об’єктів в гіс.
- •Способи організації просторової інформації у гіс.
- •Векторне представлення просторових об’єктів в гіс.
- •Растрова модель інформації та ієрархічні моделі растрових файлів (пірамідальні та квадротомічні).
- •Технології шифрування вхідних даних в геоінформатиці.
- •Автоматизоване введення даних
- •Апаратне дигітизування
- •Екранне дигітизування
- •Автозахоплення і автотрасування
- •Редагування існуючих картографічних об'єктів
- •Введення і редагування з використанням існуючих графічних об'єктів
- •Групове редагування
- •Контроль якості створення цифрових карт
- •Застосування в гіс даних аерокосмічного знімання.
- •Методика побудови моделі поверхні та аналіз поверхонь в гіс (визначення ухилу, азимуту та експозиції схилу, форми, взаємної видимості).
- •Зміст оверлейного аналізу в гіс, накладання просторових даних у растровому та векторному форматах.
- •Способи подання інформації за допомогою тематичних карт.
-
Зміст оверлейного аналізу в гіс, накладання просторових даних у растровому та векторному форматах.
-
При представленні аналітичних можливостей ГІС серед інших звичайно називають і оверлейні операції, або оверлейний аналіз, хоча тлумачення цих термінів неоднозначне. Як правило, при цьому розуміють операції «накладення один на одного двох або більше шарів, в результаті якого утворюється графічна композиція, або графічний оверлей, вихідних шарів (graphic overlay) або один похідний шар, що містить композицію просторових об'єктів вихідних шарів; топологія цієї композиції і атрибути арифметично або логічно похідні від топології і значень атрибутів вихідних об'єктів в топологічному оверлеї (topological overlay)» (Баранов и др., 1997). Таким чином, до понять «оверлейні операції» і «оверлейний аналіз» в загальному випадку можуть бути віднесені будь-які операції, пов'язані з графічним або аналітичним «накладенням» двох або більше шарів даних.
-
У сумісних оверлейних операціях можуть використовуватися різні типи просторових об'єктів: точкові, лінійні і полігональні.
-
У разі оверлея двох прямих ліній для знаходження точки перетину двох ліній, що проходять через точку з відомими координатами, може використовуватися такий алгоритм (Core Curriculum..., 1991).
-
Рівняння прямої, як відомо, має вигляд:
-
-
a – вільний член; b –кутовий коефіцієнт
-
Спираючись на дві точки на прямій з координатами (х ', уг) і (х2; у2), кутовий коефіцієнт b може бути визначений виразом:
-
-
-
На практиці найчастіше спостерігаються випадки аналізу перетину складних ліній, що складаються з безлічі прямих сегментів. Вони також можуть бути оброблені простим алгоритмом, що перевіряє кожний сегмент в одній лінії проти кожного сегмента в іншій. Кількість роботи, яку необхідно виконати, пропорційна кількості сегментів (лі х п2). Обсяг непродуктивної роботи, спрямованої на аналіз сегментів, що явно не перетинаються, може бути значно скорочений за рахунок введення в алгоритм елементів евристичного аналізу.
-
Одним з таких методів є метод мінімально прилеглого прямокутника. Розміри такого прямокутника визначаються мінімумом і максимумом X і Y координат лінії. Якщо мінімально прилеглі прямокутники двох ліній не перетинаються, то і лінії не можуть перетнутися. Якщо вони перетинаються, то знаходяться мінімально прилеглі прямокутники для кожного сегмента лінії, щоб виділити ті, що мають нагоду перетнутися.
-
При оверлеї багатокутників, якими звичайно представлені полігони, використовується ряд інших алгоритмів, вибір яких залежить від типу операції. Вирізування вікна, побудова буфера навколо об'єкта, створення нової топологічної структури полігонів — основні цілі оверлейних операцій для багатокутників.
-
-
Рис. 7.7. Приклад оверлея двох полігональних шарів (а) і (б) з генерацією похідного картографічного шару (в) і пов'язаної з ним таблиці атрибутів (г)
-
Сучасні ГІС-пакети, що використовують оверлеї, передбачають можливість автоматичного видалення нестиковок у процесі роботи. Критерії для відбору полігонів, що видаляються в автоматичному режимі, можуть бути такі:
-
розмір полігона, що генерується, менше заданої умови;
-
форма полігона дуже вузька і витягнута;
-
кількість дуг, що утворюють полігон, становить 2, що досить рідко спостерігається в реальних полігонів (звичайно 3-4 і більше);
-
має місце регулярне чергування дуг у ланцюжку суміжних полігонів.