Методика побудови моделі поверхні та аналіз поверхонь в гіс (визначення ухилу, азимуту та експозиції схилу, форми, взаємної видимості).

Моделювання – одне з найрозповсюдженіший понять у науці. Спочатку словом «модель» позначали зменшену копію, а в подальшому під моделлю стали розуміти будь-який образ будь-якого об’єкта, процесу чи явища, у якості його «замінника», «представника», що описує його особливості та властивості.

Процедура моделювання властивостей об’єктів у ГІС реалізовується програмними засобами, тобто її виконання є однією з функцій програмного комплексу ГІС.

Моделювання об’єктів середовища та їх властивостей визначається як клас моделювання просторово-часових даних, організованих так, що кожний графічний об’єкт пов'язаний з однією чи декількома таблицями бази даних. Перетворення об’єкта веде за собою перетворення табличних даних, і навпаки, зміна даних у таблиці міняє характеристики об’єкта. Об’єктами моделювання є об’єкти середовища і об’єкти бази даних ГІС, «географічність» яких визначається їх позиційною прив’язкою до точок референц-еліпсоїда. (а не лише до карти).

При моделюванні об’єктів середовища у ГІС необхідно виділяти об’єкт чи об’єкти моделювання серед великої кількості інших об’єктів, що не приймають участь у процесі моделювання. Ця процедура називається активізацією об’єкта. Разом з тим під час моделювання застосовують спеціальний об’єкт S, що виконує роль шаблона (маски). Якщо позначити активізований об’єкт через А, а об’єкт,що створюється чи моделюється із змінюваного об’єкта через М, то загальну процедуру моделювання властивостей середовища у ГІС можна описати відношенням А*S → М, де * - символ відношення, а → - імплікація, тобто бінарна логічна зв’язка, яку можна охарактеризувати схемою «посилання → наслідок».

При створенні нового об’єкта необхідно визначити його атрибути, тобто співставити йому таблицю з даними. Об’єкт може створюватися як методом укрупнення, так і на основі розбивки крупнішого об’єкта.

Існує декілька способів моделювання властивостей об’єктів середовища у ГІС. Наприклад, річки, що є природними об’єктами і використовуються для транспортування людей і вантажів, служать політичними і адміністративними кордонами, я важливими елементами форми земної поверхні, можна змоделювати кількома способами: 1) у виді набору ліній, що утворюють сітку. З кожним відрізком лінії пов'язаний напрям течії чи інші характеристики річки. Ця модель може використовуватись для аналізу річкового стоку чи руху суден; 2) у вигляді кордону між областями. Річка може розділяти адміністративні області чи бути бар’єром для природних явищ, наприклад, обмежувати область проживання тварин; 3) у виді площадного об’єкта, що детально описує берег, протоки і суднохідні ділянки річки; 4) у виді хвилястої лінії, що утворює улоговину і моделі рельєфу. «Пройшовши» по цій лінії можна отримати профіль річки та визначити можливість наводнення при заданому рівні атмосферних опадів.

Ні одна з моделей не є найкращою сама по собі; вибір найбільш придатної моделі визначається типом створюваної карти чи контекстом вирішуваних задач. На розглянутому прикладі зрозуміло, що у ГІС-технологій є широкі можливості для моделювання різноманітних характеристик об’єктів середовища з можливістю подальшого їх аналізу та прогнозування.

У геоінформаційних системах властивості об’єктів середовища моделюються за допомогою точок, ліній і полігонів. Точки представляють об’єкти, що не мають площі і довжини, тобто ті, які замалі для представлення з площею чи довжиною у даному масштабі карти. Ліній представляють об’єкти, що мають довжину, але не мають площі, тобто ті, які занадто вузькі для представлення з площею у даному масштабі карти. А полігони використовуються для представлення різноманітних областей, земельних одиниць, ділянок перепису населення та ін., тобто суцільні обширні по площі об’єкти.

Для якнайкращого моделювання властивостей об’єктів середовища у ГІС використовується кілька способів, наприклад: 1) дороги показуються лініями з різними стилями, кольорами, шириною з метою представити різні типи доріг та інші атрибути; 2) водні об’єкти показуються голубим кольором, що позначає воду; 3) для багатьох об’єктів використовуються спеціальні умовні знаки, наприклад, широко відомі позначення залізниць та аеропортів; 4) вулиці підписуються назвами, а будівлі номерами; 5) особливо помітні чи важливі будівлі позначаються назвами та функціональними характеристиками та ін.

Отже, у технологій ГІС є унікальна можливість моделювання властивостей об’єктів середовища. Оскільки ці технології з кожним днем розвиваються, то і дане моделювання в подальшому удосконалюватиметься і сприятиме вирішенню поставлених спеціалістами задач.