4.Англосаксонська поема “Беовульф”

У середині V ст, германські племена (англи, сакси, юти) вторглися на Британські острови захопили більшу частину їхньої території. З V по X ст. в аглосаксів відбулися зміни суспільно-політичного і культурного характеру. Розклад родового ладу і поглиблення феодалізації привели до класового розшарування аглосаксонського середовища. Посилення королівської влади і порівняно рання християнізація сприяли зміцненню державної єдності.  Найбільш ранньою пам'яткою стародавнього германського епосу є англосаксонська «Поема про Беовульфа». Поема складається з двох частин. Герой поеми – воїн з племені гаутів (германське плем’я з півдня Швеції) на ім’я Беовульф. Це ім’я перекладається за однією версією як ведмеде-вовк, а за іншою як бджолиний вовк (тобто ведмідь). В першій, більшій за розмірами, частині він в молодості перемагає велетня Ґренделя і звільняє від нього Данію. В другій — старий Беовульф, що правив гаутами 50 років, вбиває дракона який загрожує його країні, але при тому гине. Особливістю поеми є докладність описів і численні відступи : змалювання боїв, розповіді героя про власні подвиги, авторські ремінісценції тощо. «Беовульф» насичений фольклорно-казковими і міфологічними образами і мотивами (дивовижне дитинство Скільда, надприродна сила Беовульфа, бої героїв з велетнями, чудовиськами, драконом та ін.). Але ці казкові мотиви й образи перероблені вже згідно з принципами героїчного епосу. Фантастичні подвиги Беовульфа розгортаються на історично вірогідному тлі буття германських племен, подвиги і героїчна смерть героя пов'язані із захистом народу, племінними, загальнонародними інтересами. Не встановилась єдина думка і щодо авторства. Релігійно-ідеологічна атмосфера поеми суперечлива. У VII—VIII ст. англосаксонське суспільство вже було християнським, однак не відмовилось і від поганських уявлень. у поемі спостерігається нашарування християнського світогляду на язичницькі уявлення.З одного боку, «Беовульфу» властиве християнське світосприйняття. Часто згадується ім'я Бога, окремі події мотивуються його втручанням ,є деякі біблійними сюжетами, засуджується язичництво короля данів тощо. З другого боку, сильні поганські уявлення. В тексті часто трапляються посилання на долю, віра в її неминучість, кривава помста вважається моральним обов'язком воїна. Поема відбиває також підвищений інтерес людей того часу до слави, здобичі, винагород. У ній розповідається, як правителі обдаровують своїх дружинників, дорогою зброєю. В уяві оповідача і слухачів золото, скарби наділені владою і роковою силою, стають причиною чвар і ворожнечі. Це все ще германські уявлення дохристиянського періоду. Встановити історичний прототип Беовульфа виявились безрезультатними. Мабуть, це збірний образ ідеального воїна і правителя. Характерною рисою епосу якраз і є зображення маловідомої історичної, а то й зовсім вигаданої особи, що дає великий простір для вираження через цей образ народних дум і сподівань.

5. Особливості давньоскандінавської літератури. “Старша Едда”: класифікація пісень, сюжетні корені, фольклорні риси.

У період незалежності (870—1262) в Ісландії була створена багата і свого роду унікальна література. У той час, коли в Європі вже загинула поганська культура, тут, у далекому північному краї, зберігалась і створювалась література, котра багато в чому відтворила звичаї, вірування та народноепічну традицію германо-скандинавської язичницької старовини. Давньоскандінавська література складається з «Едди» (едична поезія).Збірка «Старша Едда» складена у другій половині XIII ст„ але це, мабуть, список з дещо старішого рукопису, про який нічого невідомо. До збірки входять 19 анонімних пісень. За змістом їх поділяють на міфологічні та героїчні. Є тут і проза, яка зв'язує, роз'яснює і доповнює зміст пісен. Вражають, що міфологічні пісні остаточно склалися в епоху вікінгів, а отже, відтворили уявлення пізнього скандинавського поганства(язичництва). Міфологічні пісні тематично різноманітні. В них відбито уявлення скандінавів про походження богів світу, людей. Вони.складались під впливом особливостей буття народів скандінавської півночі, які протягом століть жили в умовах суворої природи ,знаходячи притулок у відокремлених садибах. Певно, тому в їхній міфології світ, де живуть люди, називається Мідгард (до слівно — «садиба, яка стоїть посередині»). Мідгард оточений Утгардом, «тим, що знаходиться за огорожею, поза межами садиби». Це світ велетнів, чудовиськ, котрі уособлюють руйнівні сили природи, хаос, ворожий і богам,і людям. Над світом людей височить Асгард, пристановище богів-асів. З'єднує ці два світи міст-веселка. У «Старшій Едді» відображені відносини та світосприйняття скандінавів доби розкладу родового ладу. Світ богів нагадує патріархальний рід з рисами групового шлюбу і матріархату. Поганські боги — це ідеалізовані люди. Вони народжуються і вмирають, не позбавлені людських пристрастей і вад, але показані більш могутніми, спритними, обізнаними з магією. Родоначальником богів і людей, творцем землі є верховний бог Одін.Він бог війни, робить своїх улюбленців сильними і непереможними. Він також — бог мудрості, покровитель поетів і сам поет, сила його слова підкорює всіх(мужній і стійкий) Його дружина вважалася покровителькою шлюбів, втіленням родючості.Великою пошаною у скандинавів користувався бог блискавки і грому рудобородий богатир Тор.Тор наділений рисами простого селянина-скандінава. Озброєний кам'яним молотом, дуже сильний, добрий, але запальний Тор завжди готовий вступити у двобій зі злом.Ворог зла і несправедливості, Тор захищає від чар, хвороб, біди.Втіленням руйнівних демонічних сил, чвар, а також комічної стихії у скандінавській міфології був Локі, розумний, але злий жартівник. Героїчні пісні «Едди» виникали в різні часи.Декілька пісень можуть бути прикладами героїчної пісні ще часів великого переселення .Поряд з ними існують нові, вже скандінавської форми пісні, але різного ступеня давності, й тому в них виявився різний світогляд. У пізніших текстах «Едди» значимою стає тема кохання. Характерно, що в еддичній поезії жінка виступає нарівні з чоловіком не поступаючись, йому ні Е мужності, ні в рішучості. Саме її характер і вчинки найчастіше зумовлюють весь хід подій, особливо у здійсненні помсти, яка вважалась вищим обов'язком людини. Головна мета героїчних пісень — мужність людини перед лицем невблаганної полі Герой знає, що чекає його, але, не вагаючись, йде назустріч неминучості. Зa тогочасним уявленням, найвище благо — це слава про подвиги і честь тільки вони залишаються у пам'яті людей. «Старша Едда» має народно-поетичну основу. В ній присутні елементи фольклорно-епічного стилю (постійні епітети, повтори, паралелізми; нерозчленованість епічного,і ліричного начал). В «Едді» відбито свідомість людей ще докласового родового ладу;в ній панує волелюбний, героїчний дух епохи вікінгів. Пісні «Едди» мають величезне історико-культурне значення.