Питання №3

Гнучкість - це здатність виконувати рухи з максимальною амплітудою в суглобах.

Розрізняють два типи прояву гнучкості: активну і пасивну.

Вони залежать від способу вимірювання.

Активна гнучкість визначається максимальною амплітудою в суглобі при виконанні будь-якого руху.

Пасивна гнучкість визначається за найбільшою амплітудою, яка може бути досягнута за рахунок зовнішньої сили, величина якої повинна бути однакова для всіх вимірювань. Тільки в цьому випадку можна отримати об'єктивну оцінку пасивної гнучкості.

Дефіцитом активної гнучкості (ДАГ) називається різниця між активною і пасивною гнучкістю (в см або кутових градусах).

Критерієм стану суглобового і м'язового апарату спортсмена є дефіцит активної гнучкості.

При реєстрації показників гнучкості необхідно враховувати, що їх величина залежить від часу тестування (в 10 годині ранку гнучкість менше, ніж в 16 годин), температура повітря (при 300С гнучкість більше, ніж при 100С), звичайної розминки (її тривалість впливає на збільшення гнучкості ).

Гнучкість може бути виміряна:

1) у кутових градусах;

2) в лінійних заходах (см).

Виміряти амплітуду руху в суглобі можна наступними способами:

• механічним (гоніометричним);

• механоелектричним (електрогоніометричним);

• оптичним;

• рентгенографічним.

У першому випадку вимірювання проводиться за допомогою механічного гоніометра - кутоміра, до однієї з ніжок якого прикріплений транспортир. Ніжки гоніометра кріпляться на поздовжніх осях сегментів, що утворюють суглоб. При виконанні руху (розгинання, обертання і т.д.) змінюється кут між осями сегментів. Зміна даного кута реєструється гоніометром.

У другому випадку транспортир замінюють потенціометричним датчиком і виходить електрогоніометр. З його допомогою отримують гоніограмму. Цей метод більш точний.

Третій спосіб - оптичний. Ці методи виміру гнучкості засновані на застосуванні фото-, кіно-і відеореєстрації. На суглобових точках спортсмена зміцнюють датчики - маркери, зміна взаєморозташування яких фіксується реєструючою апаратурою. Точність оптичних методів залежить від:

1) похибок реєструючої апаратури;

2) способів кріплення маркерів на суглобових точках і величин їх зміщення при виконанні руху;

3) похибок аналізу кіно-, фото-і відеоматеріалів.

Найбільш точний з оптичних методів - стереоциклографія, що дозволяє реєструвати амплітуду руху в тривимірному просторі.

Четвертий спосіб - рентгенографічний метод, що дозволяє визначити теоретично допустиму амплітуду руху, розрахувавши її на підставі рентгенологічного аналізу будови суглоба.

Коефіцієнт надійності тестів гнучкості дорівнює 0,85 - 0,95. Інформативність тестів на гнучкість залежить від того, наскільки амплітуда тестуючого руху збігається з амплітудою змагального вправами. Найбільша інформативність показників гнучкості махових рухів ногами відзначається у футболістів, барьєристів, стрибунів у висоту і довжину.

Еквівалентність тестів на гнучкість невисока.

Можлива комплексна оцінка гнучкості, якщо вона вимірюється в різних завданнях (у різних суглобах).

Основне завдання вправ на розтягування у тому, щоб збільшити довжину м'язів і зв'язок до ступеня, відповідного нормальній анатомічній рухливості в суглобах.

Гнучкість має бути у оптимальному співвідношенні з м'язовою силою. Недостатній розвиток м'язів, оточуючих суглоб, можуть призвести до надмірної рухливості їх і зміну статики людського тіла.

З анатомічного і з практичного погляду доцільна велика рухливість в тазостегнових суглобах при згинанні уперед і менша при розгинанні. Дослідженнями доведено, що вправи на розтягування доцільно виконувати двічі на день. Задля збереження гнучкості можна виконувати їх рідше.

Поєднання силових вправ з вправами на розтягування сприяє гармонійному розвитку гнучкості: ростуть показники активної наукової та пасивної гнучкості, причому зменшується різниця з-поміж них. Саме цей режим роботи можна рекомендувати спортсменам всіх спеціалізацій для збільшення активної гнучкості, що дається взнаки у спеціальних вправах.

Якщо виконувати лише силові вправи, то здатність м'язів до розтягування зменшується. І, навпаки, постійне розтягування м'язів (при виключенні потужних скорочень) послаблює їх. Тому під час тренувального заняття слід віддавати перевагу частому чергуванню вправ на гнучкість з силовими вправами.