11.2.7 Забезпечення інформаційної безпеки України у сфері оборони

До об'єктів забезпечення інформаційної безпеки України у сфері оборони належать (рис. 11.9):

• інформаційна інфраструктура центральних органів воєнного керування та органів керування видів Збройних Сил України та родів військ, об'єднань, з'єднань, військових частин і організацій, що входять до Збройних Сил України, науково-дослідних установ Міністерства оборони України;

• інформаційні ресурси підприємств оборонного комплексу і науково-дослідних установ, що виконують державні оборонні замовлення або займаються оборонною проблематикою;

• програмно-технічні засоби автоматизованих і автоматичних систем керування військами та зброєю, озброєння і військової техніки, оснащених засобами інформатизації;

• інформаційні ресурси, системи зв'язку та інформаційна інфраструктура інших військ, військових формувань і органів. Зовнішніми загрозами, що становлять найбільшу небезпеку для

об'єктів забезпечення інформаційної безпеки України у сфері оборони, є:

• усі види розвідувальної діяльності закордонних держав;

• інформаційно-технічні впливи (у тому числі радіоелектронна боротьба, проникнення в комп'ютерні мережі) з боку ймовірних противників;

• диверсійно-підривна діяльність спеціальних служб іноземних держав, здійснювана методами інформаційно-психологічного впливу;

• діяльність іноземних політичних, економічних і військових структур, спрямована проти інтересів України у сфері оборони.

Внутрішніми загрозами, що становлять найбільшу небезпеку для

зазначених об'єктів, є:

• порушення встановленого регламенту збору, обробки, зберігання і передачі інформації, що знаходиться в штабах і установах Міністерства оборони України, на підприємствах оборонного комплексу;

431

Частина III Забезпечення інформаційної безпеки України

Рис. 11.9.Забезпечення інформаційної безпеки України у сфері оборони

432

Розділ ІІ Методи та заходи забезпечення інформаційної безпеки України

• навмисні дії, а також помилки персоналу інформаційних і телекомунікаційних систем спеціального призначення;

• ненадійне функціонування інформаційних і телекомунікаційних систем спеціального призначення;

• можлива інформаційно-пропагандистська діяльність, що підриває престиж Збройних Сил України і їхню боєздатність;

• невирішеність питань захисту інтелектуальної власності підприємств оборонного комплексу, що призводить до витоку за кордон найцінніших державних інформаційних ресурсів;

• нерозв'язаність питань соціального захисту військовослужбовців і членів їхніх родин.

Перелічені внутрішні загрози становитимуть особливу небезпеку в умовах загострення військово-політичної обстановки.

Головними специфічними напрямами удосконалення системи забезпечення інформаційної безпеки України у сфері оборони є:

• систематичне виявлення загроз та їхніх джерел, структурування цілей забезпечення інформаційної безпеки в сфері оборони і визначення відповідних практичних завдань;

• проведення сертифікації загального та спеціального програмного забезпечення, пакетів прикладних програм і засобів захисту інформації в існуючих і створюваних автоматизованих системах керування військового призначення та системах зв'язку, що мають у своєму складі елементи обчислювальної техніки;

• постійне удосконалення засобів захисту інформації від несанкціонованого доступу, розвиток захищених систем зв'язку і керування військами та зброєю, підвищення надійності спеціального програмного забезпечення;

• удосконалення структури функціональних органів системи забезпечення інформаційної безпеки у сфері оборони та координація їхньої взаємодії;

• удосконалення прийомів і способів стратегічного та оперативного маскування, розвідки і радіоелектронної боротьби, методів і засобів активної протидії інформаційно-пропагандистським і психологічним операціям імовірного супротивника;

• підготовка фахівців у галузі забезпечення інформаційної безпеки в сфері оборони.

433

Частина III Забезпечення інформаційної безпеки України