Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
pidruchnikBZhD2011-08.doc
Скачиваний:
512
Добавлен:
19.02.2016
Размер:
5.54 Mб
Скачать

Війна в сфері економіки і технології

Епоху ще зовсім недавньої “холодної війни” з харак­терною для неї ідеологічною конфронтацією змінила нова епоха жорстокої конкурентної боротьби на світових ринках – держави світу ведуть жорстоку боротьбу між собою в області економіки і технології. Таку ж боротьбу (при підтримці держави чи без) ведуть між собою і підприємства всіх видів та розмірів – розгорається сучасна світова економічна війна.

І в цій багатоликій конфронтації інформаціявідіграє особливо важливу роль. Відомий закордонний спеціаліст по економічній зло­чин­ності П. Швейзер вважає, щоз посиленням економіч­ного суперництва взаємний шпіонаж країн буде зростатипо тій причині, що “комерційні і промислові секрети стають більш важливими, ніж воєнні … і підрахунок металоріжучих верстатів набирає більшої актуальності, ніж виявлення кількості бойових машин”.

До основних прийомівведення сучасної еконо­мічної війни належать:

  • точне визначення тих галузей, що їх необхідно роз­ви­вати, тобто визначення домінантного економіч­ного напряму країни;

  • аналіз сил і слабких сторін противника, в якого та­кож присутній цей економічний напрям розвитку.

Застосовуються в економічній війні і такі деста­білізаційні методи, як компрометація фірм, проникнення і дезінформація, торпедування крупних контрактів, доктри­на “наведення мостів” та інше, а економічна розвідка і контррозвідка стають пріоритетними направленнями в діяльності як державних, так і приватних спецслужб.

Інформаційно-аналітична робота відіграє головну роль в організації комплексної системи забезпечення безпеки діяльності як крупних, так і середніх компаній при сучасному широкому колі партнерів та гострій конку­ренції. Особливо важливою є інформаційно-аналітична робота при взаємодії із закордонними партнерами.

Експерти зазначають, що за теперішніх складних економічних обставин керівники підприємств повинні враховувати досить важливі в економіці фактори:

  • зростання кількості суб’єктів економіки, які лідирують на деяких ринках (наприклад, японці в електроніці, німці в верстатобудуванні);

  • ріст загрози, що постає із незаконної практики зговору;

  • мафіозні прийоми.

В сучасній економічній війні тільки інформація може забезпечити вирішальну перевагу. Не випадково найбільш конкурентоспроможні об’єкти економіки опираються на колективну культуру інформації, яка дає набагато більшу віддачу, ніж індивідуальні підходи і методи.

Розглядаючи можливі варіанти конфронтації в еко­номічній сфері на стратегічному рівні, французькі експер­ти користуються так званою сіткою Бернара Надулека, який підрозділяє конфронтацію на пряму, побічну і стратегію випередження.

Пряма конфронтаціяхарактерна для двополюсного конфлікту, за принципом “один на один”.

Побічна (не пряма) конфронтаціяпритаманна бага­то­полюсному конфлікту, за принципом “всі проти всіх”.

Найбільш складною, але і найбільш результативною є стратегія випередження, яка властива тим, хто самос­тійно (наодинці) протистоїть всім, а тому повинен врахо­вувати як загальні несприятливі для нього обставини, так і свої власні сили.

Принцип стратегії випередження, перенесений на економічний грунт, добре ілюструє нинішня стратегія Японії. Саме в цих умовах і досягає свого апогею роль інформації і розвідки.Оскільки ситуація “один проти всіх” не дає права на помилку, необхідна підвищена всебічна активність, яка збільшує ефективність добування та внутрішнього розподілу інформації. Наприклад, за допомогою розвідки виявляються слабкі місця противника з метою блокування сфери його впливу та нанесення йому одного вирішального нищівного удару. В цьому і полягає вища мета фінансово-економічної стратегії.

СТРАТЕГІЯ ЕКОНОМІЧНОЇ РОЗВІДКИ

Стратегія ворога виражає його наміри, які можуть бути вияснені тільки за допомогою розвідки, неспро­можність розвідки в будь-якій війні приводить до катастрофи.

Розвідкаце цілеспрямована діяльність будь-яких суб’єктів по проведенню заходів для збору відомостей про дії противника (конкурента) з метою оцінки обстановки і прийняття рішень.

Комерційна розвідказ’явилася в ХІ столітті, коли італійські міста прокладали шлях на Схід. Всі купці і дипломати Венеції, які відправлялися в закордонні країни, в обов’язковому порядку ставали агентами правителя Венеції, як в комерційних, так і в політичних питаннях, завдяки чому маленька республіка одержала ведучі позиції і зберегла їх, незважаючи на відкриття нових океанських шляхів та утворення великих держав.

На сьогодні ні будь-яка стратегія, ні будь-яка виробнича чи комерційна політика, ні капіталовкладення чи науково-дослідна робота не будуть мати успіху без глибокого вивчення сил, що керують світом: технологія, економіка, політика. І той, хто сьогодні найкраще володіє інформацією, може забезпечити собі вирішальну перевагу у сучасній світовій економічній війні.

Основною рисою економічної війни є розумна хит­рість і невтомна діяльність, а вирішальне значення в досяг­ненні успіху має економічна розвідка.

Економічна розвідка включає стратегічні і тактичні плани, які визначають характер та проведення окремих її видів, як наприклад:

  • складна міжнародна гра під назвою “спів­робітництво-конкуренція”, якою активно зай­маються близько 500 найбільших у світі промислових груп;

  • перемежовуюча переговорами конфронтація між основними економічними блоками;

  • національні інтереси різних країн, практично без найменших намагань до діалогу між собою;

  • міжрегіональна стратегія держав, більш-менш вільна від опіки центрального правління;

  • області мовного впливу та етнічні діаспори.

Основні принципи та складові економічної розвідки

До основних принципів економічної розвідки належать:

  • підпорядкованість задач і цілей економічної розвідки ключовим національним економічним інтересам;

  • незалежність вибору об’єктів економічної розвід­ки від політичних, воєнних та інших відносин між державами;

  • постійність в її веденні;

  • дестабілізуючий та інший деструктивний вплив на об’єкти економіки та економічну структуру розвідувальних держав;

  • стимулювання діяльності економічної розвідки компаніями та фінансово-промисловими групами і фірмами, що зацікавлені в одержанні розвіду­вальної інформації.

Найбільший інтерес для економічної розвідки становлять:

  • науково-дослідні і конструкторські праці;

  • фінансові операції компаній, з них фінансування проектів, інвестиційна політика;

  • особливості технологічного процесу, результати досліджень;

  • маркетинг, зокрема: режим поставок, список замовників, кон’юнктура ринку, відомості про укладені угоди, звіти про реалізацію продукції;

  • організація виробництва;

  • комерційна філософія керівників фірм-конку­рентів, стратегія їх бізнесу та ін.

Головна мета економічної розвідки – забезпечення конкурентної переваги, що є найважливішою умовою досягнення успіху в ринковій економіці.

Існує дві форми конкуренції: добросовісна і недоб­росовісна.

Добросовісна конкуренціяпередбачає одержання максимальних прибутків шляхом створення кращих товарів і надання більш якісних послуг – тобто це оправ­дана боротьба цін і якостей.

Недобросовісна конкуренціявключає економіч­ний шпіонаж, корупцію, неправдиву рекламу, демпінг, які використовуються з метою підриву економічних здобутків конкурента або витіснення його з ринку тощо.

Як показала практика, багато фірм поєднують в своїй діяльності добросовісну конкуренцію з недобро­совісною, і на сьогодні це стає нормою сучасного бізнесу.

Способи одержання конфіденційної інформації про діяльність конкурентів умовно можна поділити на законні і незаконні.

Законні методи:

  • збір і аналіз інформації з офіційно опублікованих джерел;

  • відвідання виставок та ярмарок, влаштованих конкурентами;

  • придбання і дослідження виробів конкурентів (так звана зворотна інженерія).

Незаконні та непорядні методи:

  • вивідування потрібної інформації у спеціалістів конкурента;

  • переманювання ведучих спеціалістів для одержання потрібної інформації;

  • підкуп співробітників із ключових відділів конкурента;

  • засилка агентів на фірму чи в близьке оточення ведучих спеціалістів;

  • викрадення креслень, документів, зразків виробів;

  • негласний контроль за кореспонденцією;

  • незаконне одержання інформації у державних чиновників шляхом підкупу;

  • одержання інформації з використанням технічних засобів (контроль телефонних розмов, встанов­лення підслухувальної апаратури та ін.);

  • обманні переговори про укладення договору чи угоди і, після одержання інформації, відмова від них;

  • обманне пропонування роботи спеціалістам із фірм суперників з метою заволодіння конфіден­ційною інформацією.

Макроекономічна розвідка– це збір інфор­мації про:

  • тенденцію економічного розвитку іноземних держав;

  • енергетичні і сировинні ресурси;

  • розроблені за кордоном технології;

  • стан галузевих і регіональних ринків;

  • діяльність значних корпорацій світу;

  • функціонування фінансових систем та ін.

Головною особливістю макроекономічної розвідки є несподіваний факт – значна її частина здійснюється цілком легально, і за своїм змістом вона подібна до науково-дослідної роботи.

Економічна контррозвідка забезпечує припи­нен­ня намагань іноземних фірм і спецслужб добування торгово-економічних і технологічних таємниць, які мають значну цінність.

Мікроекономічна розвідка,яка ведеться дер­жавними службами в інтересах промислових корпорацій у боротьбі з іноземними конкурентами, є найбільш делікат­ним напрямом в діяльності розвідувальних служб. Це сфера глобального бізнесу, тому для такої діяльності потрібні співробітники з досвідом роботи в галузі бізнесу та фінансів. Для них створюють так звані глибокі при­криття в транснаціональних корпораціях, фірмах і компа­ніях, їх представництвах за кордоном.

Крім традиційних методів розвідки застосовуються і різноманітні дестабілізаційні методи:

  • компрометація фірм;

  • проникнення та дезінформація;

  • торпедування крупних контрактів;

  • доктрина “наведення мостів”.

Компрометація фірм.Частіше всього приватні розвідувальні структури готують компрометуюче досьє на промислові групи чи окремі фірми з метою його продажі конкурентам.

Проникнення і дезінформація.Даний метод характеризується намаганням вкоренитися в державні чи приватні структури з наміром одержати надійне прикриття для своєї незаконної діяльності. Для проникнення в стратегічні галузі промисловості використовується метод участі акціонерів зацікавленої країни у загальній долі капі­талу на той чи інший проект стратегічного призначення. Може також практикуватися збір даних консультаційними фірмами, для чого розсилаються анкети, в котрі вклю­чаються пункти, відповіді на які можуть відкрити секрет виробництва продукції.

Для дезінформації може також використовуватися міжнародна мережа Internet, куди спеціально, з певною метою, можуть заносити неправдиві технологічні дані.

Торпедування крупних контрактів.Цим методом користуються великі корпорації при участі уряду для укладення вигідних контрактів з іншою країною (чи перехоплення потрібного контракту, що його мали укласти певні країни), знаходячи для цього слабкі безвихідні сторони, такі наприклад, як вимога негайно погасити заборгованість тощо.

Доктрина “наведення мостів”– це ефек­тивний інструмент ведення “агресивної економічної полі­тики” по відношенню до конкретної країни. За цим мето­дом передбачається надання гуманітарної та іншої допомо­ги з метою широкомасштабного проникнення в країну. При цьому основний упор робиться на підключення до програм допомоги науковим інститутам, які займаються опитуванням суспільної думки, економічними та соціальними дослідженнями. Це допомагає дістати більш чітке уявлення про політичні та економічні процеси в країні; її інтелектуальні, виробничі та сировинні ресурси; ємності ринків збуту; налагодити потрібні контакти та проявляти вплив на осіб, які володіють важливою інформацією.

Даний метод передбачає:

  • відвідування підприємств (фірм) з метою обміну досвідом та закупки продукції, під час яких встановлюються неформальні контакти із керівниками даних підприємств;

  • спеціальна зміна повістки ділових переговорів з постановкою питань, що виходять за рамки раніше узгодженої програми;

  • включення, іноді в останній момент до складу делегації нових осіб, про яких раніше не зазна­чалося та інше.

Особливий інтерес виявляють іноземні спецслужби до торгових делегацій, які ведуть переговори на міждер­жавному рівні. Використовують вони і консультаційні фірми, маючи можливість таким чином отримувати поштою чи по телефаксу потрібну оглядову інформацію.

Широкі потенційні можливості для ведення еконо­мічної розвідки відкриває практика створення сумісних підприємств. Це надає можливість іноземним співпра­цівникам мати доступ до важливої інформації. А розвиток електронних інформаційних технологій значно розширює можливість одержання цінної інформації через: прослу­хування телефонних розмов; знімання інформації з факсів і портативних комп’ютерів тощо.

Економічна розвідка, як сфера таємної діяльності по збору, аналізу, зберіганню та використанню особливо цінної конфіденційної інформації, охоплює всі сфери рин­кової економіки. Збитки від економічної розвідки, наприк­лад, в банківській сфері складають в світі 30 відсотків від всіх втрат, які несуть банки.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]