2. Тероризм

Концепція, яка розглядає безпеку особи, як теорію, що походить з потреби реалізації основних потреб людини виникла внаслідок появи «Програми розвитку Організації Об'єднаних Націй» (ПРООН).

Ріст загроз терористичної спрямованості слугує одним із чинників, який підтверджує уявлення про те, що людська цивілізація – це «суспільство загального ризику».

Найпоширенішими ознаками тероризму є: насильство, страх, залякування жертви і цілеспрямований вплив на її поведінку (або громадськості, або окремих груп населення), що має на меті змусити владу змінити політичну позицію щодо певних політичних явищ.

До соціально-політичних конфліктів належить виступ екстремістських угруповань (тобто тероризм). В наш час явище тероризму досить поширене. Якщо донедавна звертання до терору як засобу вирішення політичних або релігійних проблем було винятковим, надзвичайним явищем, то в наші дні практично щоденні повідомлення про терористичні акти сприймаються як щось неминуче. Терор став органічною складовою сучасного життя і набув глобального характеру.

Тероризм (від лат. terror - страх, залякування) - це форма політичного екстремізму, застосування найжорсткіших методів насилля, включаючи фізичне знищення людей, для досягнення певних цілей.

Тероризм здійснюється окремими особами, групами, що виражають інтереси певних політичних рухів або представляють країну, де тероризм піднесений до рангу державної політики. Тероризм - антигуманний спосіб вирішення політичних проблем в умовах протиборства, зіткнення інтересів різних політичних сил. Він може застосовуватись і як засіб задоволення амбіцій окремими політичними діячами, і як знаряддя досягнення своїх цілей мафіозними структурами, кримінальним світом.

Тероризм, його ознаки та прояви.

Визначити тероризм можна як політику залякування, пригнічення супротивника силовими засобами. Існує три основних види тероризму: політичний, релігійний та кримінальний.

Найбільш поширеними у світі терористичними актами є:

• напади на державні або промислові об'єкти, які призводять до матеріальних збитків, а також є ефективним засобом залякування та демонстрації сили;

• захоплення державних установ або посольств (супроводжується захопленням заручників, що викликає серйозний громадський резонанс);

• захоплення літаків або інших транспортних засобів (політична мотивація - звільнення з тюрми товаришів по партії; кримінальна мотивація - вимога викупу);

• насильницькі дії проти особистості жертви (для залякування або в пропагандистських цілях);

• викрадення (з метою політичного шантажу для досягнення певних політичних поступок або звільнення в'язнів, форма самофінансування);

• політичні вбивства (це один з найбільш радикальних засобів ведення терористичної боротьби; вбивства, в розумінні терористів, повинні звільнити народ від тиранів);

• вибухи або масові вбивства (розраховані на психологічний ефект, страх та невпевненість людей).

Таким чином, можна зробити висновок, що тероризм у минулому столітті:

- став одним з найнебезпечніших викликів міжнародній безпеці;

- перетворився на глобальну проблему;

- став соціальне небезпечнішим для суспільства, багатогранним за цілями і видами проявів;

- одержав можливість використовувати у своїх злочинних цілях досягнення науки і техніки;

- у ряді випадків став проводитися за участю державних органів, одержав "статус" державного тероризму.

Можна з високою вірогідністю передбачати, що поруч із "тероризмом знизу", коли загроза виходить від окремих осіб або групи людей, розвиватиметься "тероризм зверху", коли терористичні акти організовуватимуть на державному рівні.

Тероризму вистачало і в екс-СРСР, хоча офіційно його не існувало. Організацій, які боролись за незалежність, фактично не було. Але це не заважало терористам-одинакам здійснювати напади на перших осіб держави. Досить розповсюдженими були і захоплення літаків. З 1958 по 2000 рік в СРСР і країнах СНД було здійснено понад 130 захоплень літаків.

Особлива ситуація склалась в Росії у зв'язку з Чечнею. У пам'яті залишились події в Будьоновську, Москві. Найбільш зухвалою була акція чеченських терористів із захопленням заручників 23 жовтня 2002 року у Театральному центрі «Норд-Ост». Як відомо там загинуло біля 130 чоловік. Чечня стала одним з центрів світового тероризму.

Чинники для можливих проявів тероризму в Україні

Треба відзначити, що в Україні не виявлено терористичних організацій, орієнтованих на повалення державного ладу. Проблема тероризму в Україні перебуває в іншій площині - це «кримінальній тероризм» всередині країни та діяльність закордонних терористичних організацій на території України.

Комплекс причин, що може породити тероризм в Україні, досить різноманітний і включає:

- глибинні суперечності в економічній сфері, що зумовлені об'єктивними труднощами переходу до ринку, а також суб'єктивним несприйняттям певними частинами населення нових економічних відносин або засобів переходу до них;

- зростання соціальної диференціації громадян (критичний показник співвідношення доходу 10% найбагатших до 10% найбідніших громадян України вдвічі перевищує світові стандарти, населення, яке перебуває за межею бідності, сягає 60 відсотків (критичним вважається 10%), з яких, за даними деяких соціологічних досліджень, близько 20% схвалоють нові економічні відносини, приблизно 30% залишилися люмпенізованими і 40-53% - на роздоріжжі;

-зростання зареєстрованого і прихованого безробіття (4,1%);

- наявність у країні значної частини громадян, яка вважає необхідними найголовніші зміни полтичної системи (понад 60% населення);

- низька ефективність роботи державного апарату і правоохоронних органів, відсутність ефективних механізмів правового захисту населення;

- низький рейтинг влади у суспільній свідомості, зростання недовіри до неї у переважної бльшості громадян. Рівень довіри населення України до керівництва держави не перевищує 10% (критичний показник 20-25%);

- найжорстокіша боротьба за владу політичних партій або ж суспільних об’єднань чи груп, котрі сповідують політичні цілі;

- зниження ефективності функціонування захисних механізмів у сфері моралі, втрату орієнтирів у виховній роботі, передусім серед молоді;

- нарощування тенденцій розв'язання виникаючих суперечностей і конфліктів силовими методами, від 10% до 40% населення країни заявляють про готовність до участі в акціях протесту і непокори;

- погіршення демографічної ситуації, зниження трудоресурсної безпеки держави. Населення України зменшилося з 52,2 мільйонів у 1993 році до 47 у 2010 році.;

- погіршення етнополітичної ситуації в країні (проблеми облаштування депортованих, насамперед кримських татар, проблеми "експорту в Україну етнічних проблем" (біженці, поширенню ідей ваххабізму і панісламізму), проблеми російських меншин в Україні тощо);

- посилення соціальних суперечностей під впливом зростання злочинності. Як наслідок, у суспільстві зберігається високий конфліктний потенціал.

Таким чином у період гострої кризи нашого суспільства активно відбувається процес майнового розшарування, ідеологічного розмежування, організаційного оформлення політичних рухів, партій, організацій, які сповідують різні політичні течії та ведуть боротьбу за владу. Тому водночас з майновою йде і політична поляризація населення.

Сьогодні тероризм слід розглядати і як широкомасштабне явище, яке становить загрозу життєво важливим інтересам особи, суспільства і держави. Це пояснюється тим, що, по-перше, тероризм "підриває" систему державної влади й управління, знижує ефективність управління суспільством, регулювання соціально-політичних процесів; по-друге, послаблення державних і суспільних структур, він посилює вплив у суспільстві опозиційних антиконституційних утворень; по-третє, активізуючи морально-психологічний вплив на населення, викликає хаос, безпорядки, жорстокість людей, що використовується у своїх політичних інтересах; по-четверте, виходячи за межі державних кордонів, тероризм набуває міжнародного характеру й становить небезпеку для міжнародного співтовариства.

Світові прояви тероризму

Сьогодні тероризм набув міжнародного, глобального характеру і є реальною та серйозною загрозою національній та міжнародній безпеці, має тенденцію до зростання, що засвідчує загальна кількість терористичних актів і число країн, залучених у сферу діяльності терористів,

Сучасний характер тероризму, збільшення його масштабів у світі, застосування ним жорстоких терористичних акцій викликає велике занепокоєння у світі. В офіційних документах ЄС, ООН, низці міжнародних договорів та угод тероризм характеризується як загроза стратегічного рівня. Так у резолюції № 1566 від 08.10.2004р. Ради Безпеки ООН зазначається, що тероризм у всіх його формах і проявах є однією х найсерйозніших загроз миру й безпеці. У документі ЄС «Європейська стратегія безпеки» зазначається, що тероризм – зростаюча стратегічна загроза для Європи в цілому.

Незважаючи на заходи, які запроваджуються окремими державами і світовим співтовариством у цілому, в XXI столітті, в якому ми вже живемо, навряд чи варто чекати остаточної ліквідації тероризму. Більше того, за прогнозами фахівців, є всі підстави вважати, що тероризм може стати ще поширенішим, організованішим і потворнішим. І трагічні події 11 вересня 2001 року в США -цьому підтвердження.

Подія, яка сколихнула не лише Америку, але й увесь цивілізований світ, яку керівники провідних країн назвали: "нечуваним і страхітливим злочином...", "нахабним викликом усьому людству", "оголошенням війни всьому цивілізованому світові", "чорним днем в історії людства", а в офіційній заяві НАТО характеризується як "безпрецедентний акт насилля сучасної історії".

За розмірами заподіяної економічної шкоди теракти у Нью-Йорку та Вашингтоні визнані найбільшими в історії людства. На ліквідацію її наслідків Конгрес США виділив понад 20 млрд. доларів. Лише під уламками Всесвітнього торговельного центру загинуло близько 10 тисяч мирних громадян. США отримали безпрецедентну підтримку з боку НАТО. Вперше в історії існування цього військово-політичного блоку його керівництво використало так звану П'яту статтю Статусу, у якій йдеться про те, що будь-які військові дії проти одного з членів НАТО розцінюються як дії проти всього Північноатлантичного альянсу. На практиці це означає, що Білий Дім може розраховувати на будь-яку допомогу (у тому числі й військову) союзників проти винуватців терористичних актів у Вашингтоні та Нью-Йорку.

Організація, спланованість та координація дій цих самовбивць наштовхує на думку про неоголошену війну не тільки США, але й усій цивілізації. Весь світ повинен згуртуватися, продемонструвати єдність і скоординованість дій, щоб врятувати себе від третьої світової війни.

На території Європи загально відомі організації, які намагаються за допомогою крові і терору вирішити «національне питання». Достатньо назвати абревіатуру ІРА (Ірландська республіканська армія), як згадуються кадри кривавих вибухів автомобілів, запеклих сутичок з поліцейськими, родичів, що плачуть за вбитими. Ірландський націонал-сепаратизм - один з найбільш кривавих у Європі. І хоча на сьогодні існує домовленість про припинення терористичних дій, ІРА не перестала існувати.

На початку 90-х років під керівництвом Усами бен Ладена, міжнародного терориста № 1, було здійснено низку вибухів у Найробі і Самалі, що призвели до сотні людських життів. Внаслідок одного лише вибуху посольства США у Кенії (серпень 1998 р.) загинуло 257 і було поранено 5500 осіб.

Відомі і трагічні події квітня 1995 року в штаті Оклахома США, де зруйновано федеральний будинок. Внаслідок вибуху вантажівки, начиненої двома тоннами саморобної (аміачна селітра, нітрогліцерин і мазут) вибухівки, загинуло 168 осіб, 500 - поранено.

Як приклад можна навести і великомасштабні терористичні акти із застосуванням отруйних речовин, які вчинили члени релігійної організації "Аум Сінріке" в Японії. Так, в місті Міцумото 27 червня 1994 року внаслідок застосування отруйної речовини типу зарін 7 чоловік загинуло і 144 дістали ураження різного ступеня; 20 березня 1995 року терористи із секти "Аум Сінріке" о 8 годині ранку на п'яти лініях токійського метрополітену знову застосували отруйну речовину типу зарін. Внаслідок чітко спланованого терористичного акту було заражено 16 підземних станцій метро. Смертельне ураження дістали 12 чоловік і майже 4 тисячі чоловік зазнали отруєння різного ступеня.

Є підстави стверджувати, що бойовики Бен Ладена вже мають зброю масового ураження. Зокрема, в новій програмі підготовки терористичних груп "Світового фронту джихаду" існує розділ щодо роботи з токсичними речовинами і газами типу зарін. Терористів навчають виготовляти стійкі отруйні речовини для зараження водоймищ на основі хімічних препаратів, які є у вільному продажу.

Слід відмітити, що в XX столітті поняття тероризм і катастрофи зійшлися, як ніколи, близько. Особливо якщо мати на увазі прояви тероризму із застосуванням засобів масового ураження. Саме такий тероризм може призвести суспільство до катастрофи.

Ядерний тероризм.

З погляду небезпеки виникнення катастроф найпильнішої уваги вимагає ядерний тероризм.

Ця проблема актуальна для України і багатьох країн з розвиненою ядерною енергетикою. В останні роки неодноразово виникала загроза ядерного тероризму.

Так, у Франції під час хвилі промислових протестів (грудень 1995 року) саботажники засипали сіль в охолоджувальний контур енергоблока атомної електростанції Блейс.

Були погрози вибуху на Інгалинській атомній електростанції після винесення литовським судом смертного вироку одному з лідерів злочинного угруповання, а також на заводі з ремонту атомних підводних човнів працівником підприємства через багатомісячну затримку зарплати. В листопаді 1995 року було виявлено контейнер з радіоактивним ізотопом цезій-137, який встановили чеченські екстремісти в Ізмайловському парку в м. Москві.

На відміну від України, проблему ядерного тероризму країни Заходу усвідомили ще в 70-х роках. На той час у цих країнах склалась ефективна, багаторівнева система захисту ядерних об'єктів і матеріалів. Наша країна, де до початку 90-х років проявів тероризму практично не було, роботу в цьому напрямі тільки-но починає.

Основні реальні загрози, які несе ядерний тероризм:

- приведення в дію вибухового пристрою. Поки що, на щастя, загроза застосування ядерної зброї гіпотетична, але в цьому столітті вона може перейти в розряд реальних;

- зараження радіоактивними матеріалами. Використання радіоактивних матеріалів (цезій-137, плутоній, кобальт-60 тощо) в широкомасштабних терористичних актах може призвести до їх розпорошення у вигляді аерозолей або розчинення у водних джерелах. У більшості таких випадків радіоактивне зараження буде локальним і не призведе до великомасштабних катастрофічних наслідків, але люди і навколишнє природне середовище можуть постраждати;

- диверсії на ядерних об'єктах. У більшості випадків наслідки пошкодження ядерних реакторів дослідних центрів або підприємств паливного циклу матимуть локальний характер. Глобальна катастрофа можлива в разі диверсії на реакторах атомних електростанцій.

Одним з найгірших можливих варіантів терористичної акції може бути повторення Чорнобильської трагедії, внаслідок якої тією чи тією мірою постраждали мільйони людей і було завдано значних збитків і втрат. Ці наслідки відомі нам краще, ніж будь-кому.

Технологічний тероризм

У XXI столітті велика вірогідність зростання технологічного тероризму, тобто проведення терористичних актів на підприємствах, аварії на яких можуть створити загрозу для життя і здоров'я населення або викликати значні екологічні наслідки.

Для України актуальність цієї проблеми зросла у зв'язку з тим, що фізичне старіння і зношеність основних засобів виробництва в більшості галузей промисловості перевищили 70 відсотків. Затримується виведення з експлуатації небезпечних об'єктів із застарілим і фізично зношеним технологічним обладнанням. Комунальне господарство і промислові підприємства не оснащуються сучасними системами автоматизації, сигналізації та оповіщення.

Значну небезпеку для населення і міського середовища становлять сховища нафтопродуктів і хімічно небезпечних речовин, насамперед аміаку, хлору тощо.

Екологічний тероризм

Людство XX сторіччя зробило важливий крок у своєму розвитку, змінився образ планети. Якщо раніше вважалося, що суспільство рухається за своїми законами, незалежно від властивостей навколишнього середовища, то на сьогодні виникає і зростає цілий клубок екологічних проблем.

Визначено близько сорока проблем глобального, загальнопланетарного значення. До них, зокрема, належать: забруднення атмосфери, парниковий ефект, загроза озонному шару, кислотні дощі, забруднення океанів, радіаційні забруднення, зникнення видів рослинного і тваринного світу, скорочення природних місць проживання, зростання кількості відходів, дисбаланс речовин навколишнього середовища, криза міст, дефіцит прісної води, зростання населення, соціальна напруженість, продовольства, енергоносіїв, зменшення природних ресурсів та ін. Тому у цілому можна говорити про системну екологічну кризу.

За оцінками закордонних спеціалістів, у найближчі 50 років населення земної кулі досягне 9 млрд., а обсяг виробництва світової економіки збільшиться в п'ять разів. У результаті необхідні для життєдіяльності людини природні ресурси швидко виснажуватимуться. Зменшиться загальна площа родючих земель, зникне велика частина лісів, продовжиться надмірна експлуатація і забруднення водних джерел. Багато проблем виникнуть внаслідок глобальної зміни клімату і зменшення озонного прошарку.

Що ж стосується більш далеких прогнозів, то завдяки роботам Римського клубу, створеного за ініціативою А.Печчеі, віце-президента компанії «Оліветті», проведена формалізація глобальних проблем і програні різноманітні комп'ютерні сценарії світового розвитку. Відповідно до цих сценаріїв, у другій половині XXI сторіччя повинен настати екологічний і соцальний колапс, тобто західний шлях розвитку матиме кризовий характер і приззеде до катастрофи. В ситуації, яка складається, будь-які серйозні дії конкретних людей, спрямовані на значну руйнацію навколишнього середовища, можуть спричинити катастрофічні екологічні наслідки.

Доступність для терористів складних видів зброї і вибухових систем становить потенційну загрозу заподіянню збитків навколишньому середовищу. Використання великомасштабних удосконалених вибухових пристроїв проти найрізноманітніших об'єктів, таких як місця поховання небезпечних відходів, атомні станції, електричні засоби керування насосними станціями на нафто-, газо- і водопроводах можуть мати наслідки, що набагато перевищать ті, що викликані безпосереднім застосуванням удосконалених вибухових пристроїв. Це лише один приклад "екотероризму".

Так, протягом п'яти років відтоді, коли розпочалось транспортування нафти на нафтопроводі Кано-Лімон-Ковенас у відповідні нафтосховища і насосні станції, Колумбійська національна армія визволення влаштовувала на них близько 140 вибухів. Цей 490-мільйонний нафтопровід, прокладений по території Колумбії, належить компанії Ekopetrol оf Columbia» і консорціуму європейських і американських нафтових компаній. У результат терористичних актів розлилося майже 640 000 барелей нафти, збитки і втрати нафтового експорту бупи оцінені в розмірі понад 500 мільйонів доларів США. Крім економічних, розливи нафти внаслідок саботажу на деяких секціях трубопроводу завдали серйозних екологічних збитків величезній кількості рік і прісних озер.

Екологічна криза загрожує національній безпеці будь-якої країни. Саме під таким кутом зору і потрібно розглядати завдання будь-якої національної спецслужби в розв'язанні проблем екологічної безпеки країни. Доречно зазначити, що останнім часом в усьому світі почастішали погрози застосування радіоактивних матеріалів, сильнодіючих отруйних речовин і патогенних мікроорганізмів радикально налаштованими елементами в терористичних цілях.

За оцінками спеціалістів, ці "нетрадиційні" засоби можуть завдати більш серйозний збиток у порівнянні зі звичайними видами озброєнь. Терористи можуть розглядати ці надзвичайно небезпечні засоби і як підрив економіки якоїсь країни, заподіяння збитків її природнсму середовищу і населенню, що в більшості випадків важко спричинити за допомогою традиційних засобів. Небезпечні зазіхання злочинних елементів на об'єкти підвищеної екологічної небезпеки, навмисна їх руйнація або виведення із ладу можуть призвести до надзвичайних ситуацій, за масштабами порівнянні із найзначнішими аваріями на об'єктах атомної енергетики.

На думку фахівців, не виключена можливість сільськогосподарського тероризму.

Від давніх часів постачання держави продовольством є критичним стратегічним елементом виживання нації. Безперервне виробництво продуктів харчування - наріжний камінь стабільності для всіх сучасних суспільств. Оцінка світового сільськогосподарського сектора показує, що харчування 75 відсотків суспільства залежить від зерна, крохмалеутримуючих бульб і коріння. З цих культур найважливіші пшениця і рис. Для решти людства основним продуктом харчування є домашні тварини і продукція тваринництва.

Враховуючи, що більшість країн світу імпортують продукти харчування, будь-яке зниження їх сільськогосподарського виробництва і тваринництва може призвести до катастрофи для жителів і уряду постраждалої країни. Зменшення поставок продовольства внаслідок терористичного акту з використанням біологічних засобів може стати причиною нормування продуктів харчування, недоїдання і голоду. Ці чинники, у свою чергу, можуть створити передумови для громадського невдоволення і заворушень.

Агентами ураження зернової продукції і картоплі є грибкові патогенні культури. Вони викликають фітофтороз картоплі і різні захворювання рису та культурних злаків. Фітофтороз картоплі знищує рослини за два тижні. Достатньо пригадати, що під час картопляного голоду в Ірландії загинуло 1 млн чоловік. Цей біологічний агент особливо небезпечний для Європи, де картопля становить більшу частину раціону.

Агенти ураження домашньої худоби не тільки знижують продовольче забезпечення, а й знищують худобу. Нещодавньою ілюстрацією ураженням ясної промисловості стала епідемія сказу корів, яка виникла природно і призвела до численних збитків.

Напад терористичної організації із застосуванням біологічних засобів на агропромисловий сектор країни може стати спустошливим засобом впливу. Економіка частіше стає уразливішою, ніж люди. Люди можуть терпіти соціальні труднощі, але коли народ голодує, настає розчарування і відчай.

Сьогодні провідні країни світу усвідомлюють надзвичайну уразливість сільськогосподарського сектора і планують контрзаходи для охорони головних зернових районів від терористів, які можуть скористатися біологічними засобами. Такі заходи передбачені і нашим законодавством у галузі цивільної оборони.

Кібертероризм (комп'ютерний тероризм) - використання або загроза використання комп'ютерних технологій з метою порушення суспільної рівноваги, залякування населення, вплив на прийняття рішень органами влади для досягнення політичних, корисливих або будь-яких інших цілей, а також напад на комп'ютерні мережі, обчислювальні центри, центри керування військовими мережами і медичними установами, банківські та інші фінансові мережі, засоби передавання інформації за допомогою комп'ютерних мереж. Може застосовуватися з метою саботажу (державних установ і т. ін.), завдання економічних збитків, дезорганізації роботи з потенційною можливістю смертей (атаки на аеропорти і под.).

Американські фахівці уявляють реалізацію кібертероризму наступним чином. Спочатку за допомогою агентів у комп'ютерну мережу певної країни упроваджується комп'ютерний вірус, котрий призводить майже до повного виведення з ладу телефонний зв'язок. Вводяться також спеціальні мікроби, що викликають ураження фізичної основи електронної апаратури. Потім комп’ютерні логічні бомби, встановлені на певний час «підриву», руйнують електронні засоби, які керують рухом повітряного і залізничного транспорту. Вони порушують графік і змінюють напрями польотів літаків і рух поїздів, створюють передумови катастроф на землі і в повітрі. Потім терористи проникають на територію країни і активізують неядерні пристрої, що викликають потужний електромагнітний імпульс (ЕМІ). Внаслідок підриву таких пристроїв, наприклад поблизу банків, у цих закладах виходять з ладу всі комп'ютери й інформаційні системи, паралізується все фінансове життя країни, зокрема вкладники певних грошових сум не зможуть їх отримати, тому що фінансисти, вмикаючи комп'ютери, виявлять їх безслідно зниклими.

Перші приклади комп'ютерного тероризму зафіксовані у кінці 90 років XX століття, що пов'язано як з розвитком зазначених мереж, так і збільшенням впливу комп'ютерів у всі сфери сучасного життя. Зворотний бік цього явища - залежність нормальної життєдіяльності суспільства від цілісності комп'ютерів, і як наслідок - підвищена увага до них з боку різних «кіберпартизанів» і «кіберхуліганів». Напади на комп'ютери шляхом несанкціонованого доступу відбуваються з метою саботажу роботи відповідних закладів.

Так, за даними Відділу захисту Пентагону щотижня на інформаційні вузли міністерства чиняться більш ніж 60 нападів. Більшість з них здійснюють хакери-хулігани. Однак під час бомбардувань Югославії у 1999 році групи хакерів з Росії, Сербії та інших країн цілеспрямовано атакували сервери, котрі належали американським державним структурам. У серпні 1997 року зафіксовані випадки нападів тамільської кібергрупи «Чорні тигри Інтернету» на електронну пошту уряду Шрі-Ланки. Так, у травні і червні 1998 року хакери, що протестували проти індійських ядерних випробувань, знищили домашню сторінку і електронну пошту Індійського атомного дослідного центру у Бадхе. А у вересні 1998 року в Швеції одним з лівих угруповань знищено сервер шведських правих радикалів.

Незважаючи на те, що до сьогодні кібертероризм не заподіяв серйозної шкоди урядовим установам і вважається лише як загрозливий фактор, значна кількість спеціалістів вважає, що він може досить ефективно використовуватися у майбутньому, особливо беручи до уваги недостатній рівень захисту життєво важливих інформаційних вузлів.

Останнім часом відмічається підвищена увага до проблеми так званого "електромагнітного тероризму". Під цим терміном мається на увазі використання електротехнічних пристроїв для створення електромагнітного випромінювання і полів високої напруги з метою впливу на конкретні технічні засоби і системи, внаслідок чого буде дезорганізована їхня робота або повне виведення з ладу. На думку зарубіжних фахівців, "електромагнітний тероризм", який може бути елементом ведення інформаційної війни недружніми країнами, є новим, досить небезпечним видом тероризму з огляду на масштаби можливих наслідків для державної інфраструктури. За оцінками західних експертів у галузі інформаційної безпеки, державні системи управління і зв'язку європейських країн недостатньо захищені від впливу електромагнітних випромінювань і є потенційними об'єктами "інформаційної агресії".

Таким чином, поруч із хімічним, біологічним та іншими видами сучасного тероризму, "електромагнітний тероризм" як складова "інформаційного тероризму" став реальним і небезпечним явищем, оскільки має можливість таємно впливати на технічні системи державного управління та об'єкти інфраструктури.

Створення єдиного глобального інформаційного простору - природний результат розвитку світової науково-технічної думки і удосконалення комп'ютерних та інформаційних технологій. Обмежити або згорнути ці процеси практично неможливо, як і розроблення інформаційної зброї. Боротьба за доступ, використання та контроль над джерелами і засобами проявлення сили: економічними, фінансовими, військовими, технологічними, інформаційними - призводить до появи нових видів зброї.

За висновками фахівців, володіння ефективною інформаційною зброєю і засобами захисту від неї стає однією з головних умов забезпечення національної безпеки у XXI столітті.

У цілому ж слід очікувати, що тероризм:

• стане однією з найсерйозніших, наповнених значними небезпеками проблем;

• матиме ще більш багатосторонній, організований і хижацький характер;

• збільшить масштабність виявів за рахунок застосування досягнень науково-технічного прогресу.

Зростання кількості терористичних актів, непередбачуваність наслідків цих актів викликають велику стурбованість світової громадськості, яка все більше активізує свої зусилля в боротьбі з тероризмом. Починаючи з XXVII сесії Генеральна Асамблея 00Н щорічно обговорює питання про заходи по запобіганню тероризму. У грудні 1972р. був створений Спеціальний комітет з питань міжнародного тероризму, до якого увійшли представники 34 держав. На початку 1995р. Генеральна Асамблея ООН одностайно прийняла Декларацію про заходи з ліквідації міжнародного тероризму.

На сьогодні укладено 11 основних міжнародних документів, що належать до так званих антитерористичних конвенцій:

• Міжнародна конвенція про боротьбу з бомбовим тероризмом (1997);

• Конвенція про маркування пластичних вибухових речовин з метою їхнього виявлення (1991);

• Протокол про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки стаціонарних платформ. Розташованих на континентальному шельфі (1988);

• Конвенція про фізичний захист ядерного матеріалу (1980);

• Міжнародна конвенція про боротьбу із захопленням заручників (1979);

• Конвенція про запобігання й покарання злочинів проти осіб, що користуються міжнародним захистом у тому числі дипломатичних агентів (1973);

• Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації (1971);

• Протокол про боротьбу з незаконними актами насильства в аеропортах, що обслуговують міжнародну цивільну авіацію, що доповнює Конвенцію про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації (1988);

• Конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден (1970);

• Конвенція про злочини й деякі інші акти, що здійснюються на борту повітряних суден (1963) .

Але багатоманітність форм його проявів ускладнюють вирішення цієї проблеми.

Якщо ви стали заручником терористів.

Найважливіше для заручника - це залишитися живим і тому не можна провокувати терористів на насильницькі дії. Найкраще, це тихо сидіти і не привертати до себе увагу, тобто не вставати без дозволу, не ходити, навіть не дивитися в бік терористів (прямий погляд у вічі сприймається як виклик). У присутності терористів бажано не вести розмов поміж собою, в крайньому випадку розмовляти тихо. Слід позбавитись усього, що виділяє заручника з-поміж усіх потерпілих. Особливо це стосується жінок - зняти косметику, прикраси (зокрема, сережки).