1. Бюджетні організації та установи створюються і функціонують для забезпечення конституційної будови держави, незалежного судочинства, місцевого самоврядування та інше, а також для задоволення соціально-економічних, освітніх, культурно-просвітницьких потреб населення. Їх господарська діяльність направлена в першу чергу на виконання тих функцій, що визначені їх статутними документами та Конституцією України. Для виконання цих функцій вони отримують кошти з державного чи місцевого бюджетів у відповідності з затвердженим в установленому порядку кошторису доходів та видатків: на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, господарські потреби, придбання обладнання, медикаментів, учбових посібників, продуктів харчування, на ремонт і утримання приміщень, службового транспорту та інші. Специфіка діяльності бюджетних установ та потреба населення в необхідності збільшення кількості та якості їх послуг зумовили таку діяльність цих установ як надання платних послуг, ведення господарської діяльності в межах визначених законодавством. До власних надходжень відносять кошти одержані від надання платних послуг, реалізації продукції виготовленої в учбових майстернях, дослідних ділянках чи господарствах, надання в оренду приміщень та обладнання, а також кошти отримані як гуманітарна допомога, суми, отримані від підприємств для виконання окремих доручень та інше. Бюджетні установи отримують кошти з загального фонду бюджету на виконання статутних завдань, а також можуть отримувати доходи від здійснення господарської діяльності (кошти спеціального фонду). Слід при цьому відмітити, кошти загального фонду і кошти спеціального фонду є бюджетними коштами, вони суворо плануються та витрачаються згідно із затвердженими кошторисами. Специфіка діяльності та джерела отримання коштів зумовлює особливості методики відображення об'єктів обліку на бухгалтерських рахунках та структуру звітності. Передбачається відокремлення в обліку та звітності доходів і витрат, грошових коштів, дебіторської та кредиторської заборгованості, запасів, необоротних активів, що отримані з різних джерел: загального та спеціального фонду.

2 – 3. Бюджетна установа – органи державної влади, органи місцевого самоврядування та орган створений ними, що повністю утримуються за рахунок державного чи місцевого бюджетів. Залежно від функцій виділяють:

• органи місцевого самоврядування, а також створені ними БУ створені з метою здійснення управління і контролю;

• органи управління, органи державної влади;

• установи оздоровчо-навчального, соціально-культурного значення;

• установи соціальної служби.

За обсягом прав: головних розпорядників бюджетних коштів і розпорядників коштів нижчого рівня.

Відповідно до бюджету:

• фінансування з державного бюджету;

• фінансування з мсцевих бюджетів;

• фінансування з бюджету місцевого самоврядування.

4. У становленні і розвитку бюджетного обліку в радянський період можна виділити такі етапи:

1) 1917—1938 рр. — бюджетний облік ведеться за простою системою відповідно до планів рахунків; а) для обліку операцій з виконання кошторису витрат за бюджетом; б) для обліку операцій з позабюджетними коштами; в) для обліку операцій в нестатутних підсобних господарствах. Облік регламентувався "Інструкцією з рахівництва і звітності для урядових адміністративних установ" (1923 р.), "Інструкцією з ведення обліку за простою системою" (1927 р.), "Інструкцією про бухгалтерський облік за простою системою в установах, що знаходяться на Державному бюджеті СРСР" (1932 р.);

2) 1939—1955 рр. — запроваджується подвійна система обліку. У 1938 р. затверджується "Інструкція про бухгалтерський облік за подвійною системою обліку в установах, що знаходяться на державному і місцевих бюджетах" та "Інструкція про бухгалтерський облік (за простою системою) в установах, що знаходяться на державному і місцевих бюджетах". У цьому ж році затверджений єдиний план рахунків для обліку виконання кошторисів. Підсобні господарства повинні були користуватися планами рахунків відповідних галузей народного господарства. У зв'язку з цим бюджетні установи стали складати і подавати два окремі баланси. Таким чином у країні було створено єдину систему бюджетного обліку;

3) 1955—1987 рр. Вперше в СРСР у 1955 р. затверджується МФ "Положення про бухгалтерську звітність і баланси в установах і організаціях, що знаходяться на Державному бюджеті СРСР", і видано нові інструкції з бух обліку за подвійною і простою системами. Для установ, які ведуть облік за подвійною системою, затверджено єдиний план рахунків, вони стали складати один баланс з виконання кошторису витрат. У 1958 р. МФ затверджує "Методичні вказівки з бухгалтерського обліку в централізованих бухгалтеріях бюджетних установ". Пізніше було розроблено облікові регістри для машинної обробки облікової інформації;

4) 1988—1999 рр. Розвиток бюджетного обліку в цей час характеризується:

— централізацією і децентралізацією обліку;

— широким використанням сучасних обчислювальних машин для обробки облікової та економічної інформації;

— завершенням переведення бюджетних установ на подвійну систему обліку;

—переробкою нормативних актів з організації бухобліку в бюджетних установах;

— обліком показників комерційної діяльності бюджетних установ і позабюджетних джерел їх фінансування;

— відновленням установ державного казначейства;

5) з 2000 р. починається новий період в розвитку бюджетного обліку, який визначається:

— впровадженням нового плану рахунків бухгалтерського обліку в бюджетних установах;

— впровадженням нових облікових регістрів і форм звітності.

5. Предметом бюджетного обліку є процес виконання державного бюджету, який віддзеркалює один із аспектів розширеного відтворення, а саме розподілу і перерозподілу національного доходу. Розподільчі відносини, в тому числі ті, які здійснюються через бюджет, є одним із найскладніших етапів суспільного відтворення. Вони зачіпають інтереси всіх членів суспільства, тому потребують всебічного, повного і докладного обліку. Метод бюджетного обліку – це сукупність послідовно застосовуваних способів, за допомогою яких створюється інформаційна модель фактичного стану і руху фінансових ресурсів у процесі обліку виконання бюджетів (кошторисів) та постійно підтримується відповідність цієї моделі відображеній у ній дійсності. До елементів методу бюджетного обліку належать:

• документування первинної інформації про предмет обліку;

• періодичне проведення інвентаризацій;

• виявлення вартісної сутності економічних явищ, що змінюють стан фінансових ресурсів;

• використання бухгалтерських рахунків;

• застосування подвійного запису на бухгалтерських рахунках;

• подання інформаційної моделі стану фінансових ре­сурсів у вигляді балансу;

• відображення найважливіших фрагментів інформаційної моделі руху фінансових ресурсів у вигляді зовнішньої звітності та внутрішніх зведень.

6. Б/о в бюджетних установах є системою контролю за наявністю та рухом бюджетних і позабюджетних коштів і виконує управлінську, контрольну і інформаційну функції. Контрольна функція виявляє себе при проведенні бюджетного обліку находженого обліку надходжень доходів по їх видах та обліку виконання видаткової частини бюджету по відповідних галузях, установах і організаціях, які фінансуються з бюджету, тобто використання бюджету за призначенням, цільовим використанням коштів згідно з щоквартальним розписом по главах, параграфах і статтях. Інформаційна функція базується на тому що всі операції, які виконуються за рахунок бюджетних коштів згідно з кошторисами видатків або по дохідній частині по видах доходів,відображаються у відповідних первинних бухгалтерських документах, рахункових чи інших бухгалтерських документах. Управлінська функція виконується в процесі створення і використання грошових коштів державного бюджету, яук по доходах, так і видатках. У б/о бюджетних установ для кількісного відображення руху засобів, обсягів господарських процесів використовують вимірники: трудові, натуральні, грошові (вартісні). Предметом б/о в бюджетних установах є майно (капітал), джерела формування майна (капіталу) та господарські процеси установи. Завданням б/о в бюджетних установах є повне, своєчасне відображення фінансово-господарських операцій з використання бюджетних коштів відповідно до їхнього цільового призначення.

7. Для поточного бухгалтерського обліку операцій в установах та організаціях, що утримуються за рахунок державного чи місцевих бюджетів, застосовуються План рахунків і порядок його застосування, затверджені Наказом Головного управління Державного казначейства України від 10.12.99 № 114. Зазначений План розроблено на основі Плану рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій та установ, затвердженого Мінфіном України від 26.06.13 № 681. Усі рахунки згруповано у два розділи: І розділ — балансові рахунки, ІІ розділ — позабалансові рахунки. Балансові рахунки за економічним змістом згруповано у вісім класів, кожний з яких містить синтетичні рахунки, близькі за економічним змістом обліковуваних на них об’єктів. План рахунків та Інструкція щодо його застосування є обов’язко­вим і важливим засобом державного управління бухгалтерським обліком у бюджетних установах. Оскільки План рахунків передбачено застосовувати в усіх бюджетних установах, то в кожному конкретному випадку цілком закономірно використовується лише певна частина синтетичних рахунків і субрахунків, передбачених Пла­ном. Тому кожна установа (централізована бухгалтерія) розробляє для себе робочий план рахунків, який затверджує керівник установи.

8. Найбільш поширеними формами бухгалтерського обліку в бюджетних установах є меморіально-ордерна або її спрощена форма журнал-головна і автоматизована форми обліку. Журнал-головна форма обліку рекомендована для застосування в бюджетних установах наказом ДКУ № 68 від 27.07.2000 р., яким затверджено "Інструкцію про форми меморіальних ордерів бюджетних установ і порядок їх складання" (зі змінами і доповненнями). Журнал-головна форма обліку застосовується в централізованих бухгалтеріях установ освіти, культури, охорони здоров'я, у профтехучилищах, органах законодавчої та виконавчої влади тощо. Передбачаючи можливість впровадження автоматизованого обліку й іншими організаціями, ДКУ розробило і затвердило типові форми меморіальних ордерів (накопичувальних відомостей) для автоматизованого ведення обліку, орієнтуючи розробників програмного забезпечення для автоматизації обліку в бюджетних установах на дотримання принципів журнал-головної форми обліку. Склад цих меморіальних ордерів аналогічний наведеному раніше при розгляді журнал-головної форми обліку. Проте через обмеженість коштів у бюджетних організаціях на придбання сучасної обчислювальної техніки і програмного забезпечення до неї, високу вартість послуг з автоматизованої обробки облікової інформації домінуючим на цей час в бюджетних установах України є застосування комбінованих форм бухгалтерського обліку, орієнтованих на ручну працю з частковим використанням персональних комп'ютерів.

9. Доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи дарунки, гранти, трансферти).

Доходи бюджету класифікуються по таких розділах:

- податкові надходження (це передбачені законами України загальнодержавні податки та місцеві податки, збори та обов'язкові платежі);

- неподаткові надходження (адміністративні збори, надходження від штрафів та штрафних санкцій; інші неподаткові надходження, власні надходження бюджетних установ - плата за дітей в дитсадках, рентні платежі, від приватизації державного майна, державне мито та інше);

- доходи від операцій з капіталом (це надходження коштів від реалізації безгосподарного майна, від реалізації державних запасів держави, від операцій з дорогоцінними металами та камінням, тощо);

- трансферти (кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі).

10. Бюджетне фінансування- це безповоротний, безвідплатний відпуск коштів з державного та місцевих бюджетів на виконання загально-державних функцій та функцій місцевого самоврядування, забезпечення функціонування бюджетної установи, організації та підприємства. Основні принципи:

• здійснення фінансування чітко у відповідності до кошторису доходів і видатків БУ;

• безповоротність надання коштів;

• цільове призначенн коштів;

• зв'язок між обсягами фінансуванням та виконанням планів;

• використання коштів тільки в межах бюджетного року;

• ефективне використання коштів;

• оптимальне поєднання власних та бюджетних джерел;

• контроль за використанням коштів.

У залежності від підпорядкованості БУ і організацій застосовують різні методи їх фінансування: за відомчою структурою; через органи держ. казначейської служби.

11. Спеціальний фонд БУ – це кошти, які надходять із конкретною метою і використовуються на відповідні видатки за рахунок цих надходжень. Складовими частинами спеціального фонду бюджету (СФБ) є:

• доходи бюджету, які мають цільове спрямування;

• видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень СФБ;

• кредитування бюджету;

• фінансування СФБ.

Власні надходження БУ отримуються до коштів загального бюджету. Доходи СФБ складаються з: власних надходжень БУ; інших надходжень СФБ. БУ мають право надавати платні послуги, доходи від яких зараховуються до спец. фонду їх кошторису.

12.

Від оподаткування звільняються доходи таких неприбуткових організацій, отримані у вигляді:коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань; пасивних доходів; коштів або майна, які надходять до таких неприбуткових організацій як компенсація вартості отриманих державних послуг.

Перелік платних послуг, які можуть надаватись зазначеними закладами, встановлюється КабінетомМіністрів України.

У разі якщо неприбуткова(бюджетна) організація чи установа отримує дохід з інших джерел,то така неприбуткова (бюджетна) організація чи установа зобов'язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з інших джерел, зменшена на суму витрат, пов'язаних із отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів. Привизначенні сум оподатковуваного прибутку сума амортизаційних відрахувань не враховується.

13. Визначення та класифікація витрат бюджетних установ

Витрати визначають державні платежі, які не підлягають поверненню, тобто такі платежі, які не створюють і не компенсують фінансові вимоги. Витрати бюджетних установ прийнято класифікувати за рядом економічних ознак, зокрема:- залежно від джерела покриття,- залежно від руху бюджетних коштів, - залежно від способу компенсації витрат. – залежно від довготривалості. Витрати за ступенем довго тривалості поділяються на поточні та капітальні. До поточних витрат відносять:- витрати на оплату праці робітникам бюджетних установ, - нарахування на з/п придбані предмети та матеріали;- послуги з утримання бюджетні установ. Під капітальними витратами розуміють платежі з метою придбання капітальних активів, придбання землі, нематеріальних активів або невідкладні платежі, що передаються утрим. з метою придбання активів, компенсації витрат повязані з руйнуванням чи пошкодженням основних фондів. Видатки бюджету класифікуються за:1)бюджетними програмами,2)ознакою головного розпорядника бюджетних коштів;функціями з виконанням яких пов’язані видатки бюджету;3) функціями з виконанням яких пов’язані видатки бюджету;4) економічна характеристика операцій, що здійснюють при їх проведенні. Функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету має такі рівні деталізації:- розділи в які систематичні видатки бюджету, пов’язані з виконанням ф - ї держави чи місцевого самоврядування; - підрозділи та групи які конкретизують видатки бюджету та використання функцій держави. За економічною класифікацією видатки поділяються на: 1)поточні,2)капітальні,3)нерозподілені видатки. У складі витрат бюджету виділяють витрати :1)споживання розвитку

14. Поняття кошторису бюджетних установ. Порядок складання, розгляду і затвердження кошторисів бюджетних установ

Кошторис - це основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень Існують наступні види кошторисів:

1)індивідуальні кошториси – це кошториси, які складаються бюджетними організаціями.

2)зведені кошториси – це зведення показників індивідуальних кошторисів розпорядників коштів бюджету нижчого рівня за функціональною класифікацією, що складаються головним розпорядником, розпорядником вищого рівня для подання їх Міністерству фінансів України, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам. Зведені кошториси не затверджуються;

3)кошториси на централізовані заходи – це кошториси, до яких включаються асигнування тільки в тих випадках, коли проведення таких заходів за рахунок коштів бюджету дозволено законодавством України.

Кошторис має дві складові:

· загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою, організацією основних функцій;

· спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення. Кошторис затверджується за загальним і спеціальним фондами на рік без розподілу за періодами року в обсязі, який дорівнює сумі цих фондів.

Кошториси і плани асигнувань підписуються керівником та головним (старшим) бухгалтером установи (централізованої бухгалтерії).

Затверджені кошториси, плани асигнувань і штатні розписи бюджетних установ скріплюються гербовою печаткою і підписом керівників організацій, уповноважених затверджувати такі документи, із зазначенням дати затвердження.

Одночасно з кошторисом на затвердження подається план асигнувань та штатний розпис установи, включаючи її структурні підрозділи, які утримуються за рахунок власних надходжень. Зазначені документи затверджуються в двох примірниках, один з яких повертається установі, а другий залишається в організації, що їх затвердила.

Установи, які одержують призначення з державного бюджету і відповідно до законодавства самостійно затверджують кошториси, плани асигнувань і штатні розписи, у тритижневий термін після затвердження бюджету подають Міністерству фінансів України затверджені кошториси, розрахунки до них, календарні плани, плани асигнувань і штатні розписи.

Затвердження кошторисів і планів асигнувань, а також здійснення видатків у сумах, які перевищують затверджені бюджетом асигнування, тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством.

Міністерство фінансів України, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи щороку, протягом трьох місяців після затвердження відповідних бюджетів, перевіряють правильність складення і затвердження кошторисів і планів асигнувань.