3.3. Державне регулювання резервної норми як фактор зміни обсягів пропозиції депозитних грошей в банківській системі.

Ми з вами вже знаємо, що у кожній державі, резервні вимоги, з погляду закону, полягають у тому, що комерційні банки та інші депозитні інститути зобов’язані розміщувати в центральному банку мінімальну суму своїх резервів на окремий рахунок Ці резерви не можуть бути задіяні в кредитній та інвестиційній діяльності, а можуть використовуватись лише як резерв. Здатність комерційних банків кредитувати на основі надлишкових резервів має циклічний характер і тому, виникає потреба державного регулювання цього процесу. В період зростання економіки банки намагаються збільшити обсяги кредитів з метою отримання прибутку. Але розширення грошової пропозиції за рахунок збільшення кредитів, може привести до стимулювання інфляційних процесів.

Навпаки в період нестабільності в економіці, обсяги кредитування зменшуються, зростає ризик неповерненості кредитів. В цій ситуації обсяги надлишкових резервів у банках зростають, тому що зростає можливість великих вилучень коштів із банків. Скорочення кредитів призводить до скорочення інвестицій, які в свою чергу впливають на скорочення обсягів виробництва, що ще більше поглиблює економічний спад. Ступінь зміни обсягу резервів є для комерційних банків одним із засобів впливу на масштаби кредитування, а центральний банк через величину резервів має можливість контролювати та регулювати зростання грошової маси в обігу. Ці проблеми більш детально ми проаналізуємо в наступній темі.

Процес грошово-кредитної мультиплікації відіграє надзвичайно важливу роль у процесі забезпечення пропозиції грошей відповідно до потреб в економіці. Тому, цей процес не може бути неконтрольованим, бо надмірне зростання пропозиції грошей може призвести до порушення рівноваги на грошовому ринку і сприяти розвитку інфляційних процесів. Тому в процесі становлення ринкової економіки в Україні, важливим завданням національного банку є правильне визначення зміни рівня мультиплікації. Таке регулювання в економіці досягається через зміну норми обов’язкових резервів. Національний банк може також впливати на обсяги початкового приросту банківських резервів, на використання комерційними банками вільних резервів і спрямовувати їх на цілі кредитування. Центральний банк України вживаючи ці заходи може досить ефективно впливати на процес емісії депозитних грошей комерційними банками і не допускати зростання рівня інфляції.

Висновки

• Головними функціями банку є посередництво у кредиті, розрахунках і випуск кредитних знарядь обігу.

• Сучасна банківська система базується на системі часткового банківського резервування.

• Система часткового банківського резервування дає можливість банкам створювати гроші.

• Чим менша сума резервів тим більшу кількість грошей може створити комерційний банк.

• Усі комерційні банки в обов’язковому порядку мають резервувати певну частину грошових коштів у національному банку.

• Резерви бувають фактичні, обов’язкові та надлишкові.

• Балансовий звіт комерційного банку складається із пасивної та активної частини. У пасиві відображаються усі операції які пов’язані з утворенням банківських ресурсів. Активні операції пов’язані з метою прибуткового використання і розміщення залучених у ході пасивних операцій коштів.

• Коли банк надає кредити, він створює гроші. Представник компанії йде до банку з тим, що не є грошима, — борговими зобов’язаннями, а повертається з тим, що є грошима, — поточним рахунком. Саме завдяки розширенню кредиту створюється велика частина грошей, які використовуються в економіці.

• Придбання в населення облігацій збільшує пропозицію грошей так само, як і видача позик населенню Продаж банком облігацій населенню зменшує пропозицію грошей. Покупець платить чеком, і як цінні папери, так і поточні рахунки зменшуються на суму продажу.

• Розглядаючи систему комерційних банків, можна побачити, що через дію грошового мультиплікатора відбувається багаторазове розширення грошової пропозиції. Банки разом здійснюють те, що не міг зробити жоден банк — багаторазове збільшення депозитів .Кінцева рівновага досягається тоді, коли кожний долар початкових нових резервів утворює 10 доларів банківських депозитів. Кожний ряд банків "утворює" нові гроші так, що кінцевий банківський депозит в 10 разів перевищує кінцевий резерв. Процес створення депозитів має закінчитися тоді, коли жоден банк у системі не має надлишку над 10% резервних вимог. Гроші ніколи не витікали з банківської системи; вони просто переходили від одного банку до іншого.

• Регулюючи резервну норму, держава таким чином впливає на обсяги пропозиції депозитних грошей в банківській системі.

• Банкір переслідує дві мети, які конфліктують одна з одною. Одна мета — прибуток. Тому банки намагаються купувати цінні папери і надавати кредити. Інша мета —безпека. Безпека виражається ліквідністю, особливо такими ліквідними активами, як готівка і надлишкові резерви.

• Вирішення проблеми «надлишок резервів — дефіцит резервів» пов’язане із вирішенням проблеми «прибутковість—ліквідність».

• В Україні простежуються тенденції до зростання залучення коштів у національній валюті, питомої ваги термінових депозитів, вкладів фізичних осіб і підприємств приватної форми власності .