1.2. Поняття резервів і резервного відношення (резервної норми). Види банківських резервів. Фактичні, обов’язкові і надлишкові банківські резерви.

Вище, ми розглянули, що з виникненням системи часткового резервування був зроблений справжній переворот у банківській справі. Зупинимося на цьому більш детально. Уявімо собі, що банки займаються тільки пасивними операціями, тобто вони залучають тимчасово вільні кошти на депозити, але не видають кредитів. В цьому випадку банки не можуть нараховувати проценти на депозити, що заперечує саму суть існування банку. Залучені на депозити грошові засоби, але не видані в якості кредитів, стають банківськими резервами. Таку систему ми можемо назвати системою 100% -го банківського резервування. Така система ( якби вона дійсно існувала ) дозволила б банкам почувати себе впевнено - вони могли у любий час повернути гроші вкладникам. Але той факт, що вкладники не всі одночасно звертаються у банк за своїми вкладами ( за виключенням періодів фінансово-економічних потрясінь) дозволяє банкам лише частину грошей держати на рахунках в якості резервів, а решту направляти на кредитування економіки і отримувати проценти. Така система називається частковим банківським резервуванням.

Виділяють три види резервів комерційних банків:

1. Фактичні резерви - це вся сума готівки якою розпоряджається банк і не використана для активних операцій.

2. Обов’язкові резерви, що їх вимагає нагромаджувати центральний банк. Частину отриманої суми банк зобов’язаний зберігати в якості резервів у національному банку відповідно до нормативів передбачених законодавством. Вони з одного боку, забезпечують мінімальну ліквідність банків і збереження депозитів, а з іншого - є інструментом грошово-кредитної політики.

3. Надлишкові резерви - це різниця між фактичними і обов’язковими резервами. Надлишкові резерви формують ліквідний фонд комерційного банку, який призначений для розрахунків з клієнтами. Це сукупність грошових коштів комерційного банку, які в даний момент є в розпорядженні банку і можуть бути використані ним для активних операцій.

Резервування частини готівки національний банк здійснює з наступною метою:

1. Національний банк через систему резервування здійснює контроль за діяльністю комерційних банків. Можливість такого контролю має місце тому, що обов’язкові резерви формуються в залежності від величини безстрокових вкладів. Якщо вклади зростають то зростають і резерви в національному банку.

2. Обов’язкові резерви комерційних дають можливість національному банку через резервну норму впливати на масу депозитних грошей в економіці.

Резервну норму, або норму обов’язкового резерву можна визначити наступним чином:

Наприклад, якщо норма резервування становить 10%, то при йнявши 100 тис. дол.. вкладів, банк повинен зарезервувати 10 тис. дол.. у національному банку.

Резервна норма є фіксованою, але вона диференціюється в залежності від тих завдань які стоять перед країною. У різних країнах норми обов’язкового резерву різні. Наприклад, у США в залежності від форми депозитних вкладів, резервна норма становить від 3% до 12%. У Японії цей показник становить 1,5 –2%.