- •Амортизація.
- •2. Показники оцінки продуктивності праці.
- •Тема: Собівартість та прибуток. Кошторис витрат. План.
- •Елементні
- •Комплексні
- •Методика розрахунку. Витрати на експлуатацію спортивних споруд встановлюється шляхом складання кошторисів в основному в складі наступних статей:
- •Методика розрахунку експлуатаційних витрат с/с.
- •Методи розрахунку орендної та абонементної плати.
- •Орендна плата.
- •Приклад
- •Елементні
- •Комплексні
- •Методика розрахунку. Витрати на експлуатацію спортивних споруд встановлюється шляхом складання кошторисів в основному в складі наступних статей:
- •Методика розрахунку експлуатаційних витрат с/с.
- •Методи розрахунку орендної та абонементної плати.
- •Орендна плата.
- •Приклад
- •Фінансовий план палацу спорту
- •4. Форми фінансових розрахунків та порядок відкриття рахунку в банку.
- •Тема: Економічна ефективність та методи її вимірювання
- •Ефективність фКіС.
- •Варіант методики розрахунку ефективності.
- •Різниця між критерієм та показником.
- •Показники ефективності.
- •Визначення економічної ефективності та норми внутрішньої рентабельності.
- •Тема: Облік та звітність.
- •Тема: Економічне планування у фізкультурно – спортивній галузі. План
- •Балансовий метод
- •Вирішення головної проблеми спорту. Нормативний метод
- •Додаток
- •Відповіді
Фінансовий план палацу спорту
в тис.грн.
Доходи всього – 30
Витрати всього – 88.9
оплата праці 22.0
соцстрахування 37% 8.1
фонд Чорнобиля 12% 2.6
Фонд зайнятості 3% 0.7
Витрати на ремонт 8.0
Аморт. відрах. 0.2
Газ 38.0
Ел. постач. 6.0
Водопостач. 1.5
Утримання автотранс. 1.0
Канцтовари, поштово -
телеграфні витрати 0.5
12. Відрядження 0.3
Результат (+ приб., - збит.) - 58.9
Потреба в фінансуванні 78.9
Економічні основи
Олімпійського спорту.
Будівництвоспортивних споруд, утримання їх, зростання кількості змагань, необхідність будівництва сучасних навчально – тренувальних центрів, ускладнення спортивного інвентаря і інше – все вимагало значних фінансових ресурсів.
Це прискорило необхідність комерціоналізації Олімпійського спорту.
Проблема альтернативних джерел фінансування прискорила комерціолізвцію.
Джерела фінансування спорту:
Власні доходи спортивних організацій (чл. внески, доходи від продажі білетів);
Державні субсидії в основному на будівництво спортивних об’єктів, проведення крупних змагань і надання допомоги на підготовку спортсменів до Олімпіади.
70 – роки. Нові джерела :
Продажа прав на телетрансляцію спортивних змагань;
Комерційна діяльність по продажі спортивної символіки і атрибутики;
Використання спортспоруд і спортсменів в рекламних цілях;
Продажа ліцензій та пошук спонсорів або Т. З . маркетингова політика
Економічна діяльність міжнародного Олімпійського комітету:
Спочатку чл. внески, доходи від продажі білетів, внески чл. МОК та її президента, пожертвування.
Після війни встановлено розподіл доохдів від реалізації квитків на Олімпійські змагання – міжнародними федераціями 3% і МОК.
Згідно Олімпійської партії ігри не повинні давати нікому прибутків.
1949р. – вноситься поправка. Залишок коштів направляти Національному олімпійському комітету країни, яка проводила ігри, і використовуються для розвитку олімпійського руху і любитильського спорту.
Пізніше бюджет МОК почав поповнюватися за рахунок перерахунків, які робили міста, де мали проводитися Олімпійські ігри – 100 тис.швейцар.франків.
1960р. – почалась продажа права на трансляцію Олімпійських ігр.
17 Олімпійські ігри : Скво – Реші, 1960(зимові) – 50 тис.дол.
Рим, 1960 – 60 тис.дол.(дохід МОК)
Токіо, 1964 – 130 тис.дол.
Інсбурк, 1964(зимові) – 200 тис.дол.