Методи розрахунку орендної та абонементної плати.

Ціна та послуги встановлюються калькулюванням, тобто розрахунком затрат на виробництво послуг по окремих елементах і додавання % прибутку.

Ставки орендної плати повинні бути помірними. Ставки диференціюються в залежності від якості послуг, часу їх надання, характеру використання і класності споруди.

Витрати діляться наадміністративно – управлінські, виробничо – експлуатаційні, господарські, витрати на спортивно – видовищні заходи, витрати по ремонту, відрахування на амортизацію основних засобів.

Витрати можна згрупувати по статтях калькуляції:

• зарплата з нарахувань;

• амортизаційні відрахування;

• господарські витрати (опалення, освітлення, вода, охорона та інше);

• поточний ремонт;

• відрахування вищестоящим організаціям.

Витрати можна розрахувати на 1людину – годину занять в залах, на годину експлуатації корту, на одну доріжку в басейні. Сума витрат називається с/с послуги.

Орендна плата.

В основу методики орендної плати покладені загальні економічні принципи ціноутворення

Згідно постанови № 786 95р.

Річна орендна плата до 5% вартості майна (експертна оцінка) враховує також загальний коефіцієнт, індекс інфляції:

О_пр=

О_рс= (Е_вит+ П) але не менше 5%

де В_{ф екс}– експертна вартість орендованого майна;

О_рсторендна ставка;

К_інф– коефіцієнт інфляції;

К_зон– зональний коефіцієнт.

Методика розрахунку

Орендної плвати та абонементного обслуговування(А_о)

Розрахунок виконується на 1 чол. (місяць, квартал).

Вартість абонементів на групові і індивідуальні заняття визначаються по видах занять, кількості занять в циклі, вартості оренд споруди.

Вихідними даними для визначення вартості абонементного обслуговування являється ФЗП тренерів, викладачів, інструкторів, методистів, лікарів, медсестер, обслуговуючого персоналу, годинна ставка орендної плати, кількість годин занять фізкультурою з використанням споруд в місяць (кв., рік) та його нормативне завантаження.

А_о = А_ч х (К_з : Н_з) + Ф_зп х К_з : Ч_з;

А_ч– годинна ставка орендної плати;

К_з– кількість годин занять протягом місяця;

Ф_зп– фонд зарплати всіх працівників, які забезпечують підготовку спортсменів (тренери таін в перерахунку на одне заняття.);

Ч_з – нормативне число осіб, які одночасно займаються даним видом спорту;

К_м– загальна кількість занять протягом місяця, годин, однієї групи.

Годинна ставка орендної плати А_ч для розрахування вартості абонемента.

А_ч= (Е_витрат+ П) : Ч_д: Ч_годин;

Е_в– річна сума експлуатаційних витрат;

П – прибуток (макс. 30%);

Ч_д, Ч_г– число днів, годин експлуатації в році, добі.

Приклад

Е_в= 100000

П = 0,2

Ч_д= 320

Ч_г= 10

А_ч= (100000 + 20000) : 320 : 10 = 37,5 грн.

Прибуток

Визначається за формулою:

∑П = (Ц-С) В_п

де Ц – ціна послуги (товару);

С – собівартість;

В_п– обсяг наданих послуг (обсяг реалізації продукції).

Рентабельність послуг (Р_п)

Р_п=х 100;

Рентабельність виробництва

Р_вир=

де П_б– балансовий прибуток;

Ф_о– основні виробничі фонди;

О_н – оборотні нормовані засоби.

Висновки

1. Собівартість це синтезуючий показник, який характеризує ефективність діяльності організацій, підприємств.

2. Собівартість встоновлюється методом витрат.

3. В сфері ФКіС широко застосовується ккошторисний метод встановлення витрат.

4. Загальними показниками ефективності діяльності є прибуток – абсолютний показник і рентабельність – відносний показник прибутковості.

Тема: Собівартість та прибуток.

Кошторис витрат.

План.

1. Собівартість. Поняття та структура витрат.

2. Вартість підготовки спортсмена.

3. Методика розрахунку витрат на утримання та експлуатацію спортивних споруд.

4. Методика розрахунку орендної та абономентної плати.

5. Прибуток та рентабельність.

1. Собівартість – грошовий вираз усіх витрат підприємства пов’язаних з виготовленням і реалізацією продукції(послуги).

Включає витрати на оплату праці, на відшкодування витрат, зношення знарядь праці, які використовуються у виробничому процесі, вартість матеріальних і сировинних ресурсів, витрат на обслуговування спортивних споруд, виробництва, одержані кредитні ресурси, оплату податків, витрати на реалізацію продукції і рекламу.

Собівартість продукції – сума грошових витрат підприємства на виробництво і збут продукції. Всі витрати поділяють на виробничі і невиробничі. До виробничих відносять витрати на сировину, матеріали, енергетичні ресурси, амортизаційні відрахування на соцстрах, оплату податків, процентів за кредит.

До позавиробничих витрат належать витрати пов’язані із збутом продукції, оплата маркетингових послуг, відрахування у бюджетні фонди, на підготовку і підвищення кваліфікації кадрів, на соціальний розвиток підприємства.

Собівартість узагальнений показник, що характеризує ефективність діяльності організації (підприємства). Від рівня собівартості залежить прибутковість. Тому є важливий постатейний аналіз показників які формують СП. Зниження СП є основним джерелом зниження ціни товару – запорукою збільшення попиту населення, завоювання ринку і збільшення прибутку підприємства.

Для планування та аналізу необхідна класифікація затрат по різних ознаках.

Класифікація витрат:

Ознаками класифікації затрат застосовують: 1. по однорідності економічного змісту; 2. спосіб віднесення на собівартість одиниці продукції; 3. ступені участі у процесі надання послуг; 4. в залежності від зміни обсягу виробництва.

По ознаці затрати поділяються на елементні і комплексні: