Типовий ландшафт внутрішніх районів Східно-Африканського плоскогір'я

На південному сході Африки, вздовж схилів Капських та Драко нових гір простягається зона субтропічних мішаних лісів з вічнозе лених порід. Тут багато пальм, троторусів, подокарпусів, фікусів, склерокарій, трихілій тощо. Ці багаті на ліани та епіфіти ліси рос туть до висоти 600 м, в основному вони вирубані. В них багато цінних порід - залізне і жовте дерева, капський гостролист, деревовидні папороті. На галявинах ростуть високі трави, наприклад, стерліція. яка поширена в Австралії.

Межі основних типів рослинності склалися в другій половині четвертинного періоду, коли встановилися сучасні кліматичні умови. В алювіальні епохи тропічна флора проникала в субтропічні райони, а флора субтропіків - в тропічні широти. Рослини-мігранти в засушливих районах набувають нових властивостей і ознак - з рослин гідрофітів вони перетворювалися в ксерофіти (головним чином сукуленти). Найбільш яскраво така еволюція помітна на вельвічії –

Основні типи ґрунтово-рослинного вкриття Африки.

/. Голарктичне царство, області: 1 - Середземноморська жорстколистих вічнозелених лісів та чагарників на коричневих ґрунтах; 2 - Сахаро-Аравійська пустельна на тропічних пустельних, часто засолених ґрунтах;

//. Палеотропічне царство, області: 3 - Судано-Анголезька саван, чагарників рідколісь на червоних, червоно-коричневих і червоко-бурих ґрунтах; 4 - Гвінейсько-конголезька гілей на червоно-жовтих латеритних ґрунтах; 5 - Наміб-ару пустель та напівпустель на пустельних і червоно-бурих фунтах; 6 - Мадагаскарська тропічних лісів саван і рідколісь на червоних і червоно-коричневих ґрунтах;

III. Кепське царство, області: 7 - Капська область субтропічних лісів і чагарників, напівпустель і пустель на коричневих, сіро-коричневих і сіроземних ґрунтах; 8 - межі царств;9 -межі областей. рослині берегової пустелі Наміб. А складна історія формування території обумовила те, що в Атлаських горах можна зустріти білу березу, яка проникла сюди в епоху зледенінь четвертинного періоду в Європі та кактусоподібні молочаї - представники суданської флори, реліктів третинного періоду.

Перехід від середземноморської флори до тропічних пустель, які рідко зустрічаються лише в районі Кару здійснюється через субтропічні напівпустелі (внутрішні райони Атлаських і Капських гір, узбережжя Єгипту та Лівії, улоговина Велике Кару). Рослинний покрив напівпустель не суцільний, його утворюють дернинні злаки (зокрема трава альфа, яка дає цінне рослинне волокно) та окремі невисокі ксерофітні дерева, чагарники та напівчагарники. В Північній півкулі панує чагарниково-злакова напівпустеля з акаціями, тамариксами, а в Південній півкулі для напівпустель характерні рослини-сукуленти (алое, молочай, дикий кавун колоцинт та ін.) та трави, що зацвітають в період дощів (іриси, амариліси, лілії), хоча є також і ділянки злаково-чагарникових напівпустель, що схожі на північноафриканські. Поширення сукулентів в напівпустелях Південної півкулі пояснюється тим, що тут не такі засушливі умови як в північній материка та наявністю більшої можливості у рослин накопичувати воду для виживання у сухий сезон.

Рослинність африканських пустель дуже бідна. Ксерофітна рос линність має ряд морфоанатомічних та фізіологічних особливостей, що дозволяє їм витримувати засуху. Рослини, як правило, мають дуже розвинену кореневу систему, без листя, а якщо воно і є, то невеликого розміру, вкрите восковою плівкою. Є однорічні рослини, життєвий цикл яких обмежений декількома тижнями і навіть днями, на протязі яких вони проходять період вегетації. Найбідніші на рослинність кам'яні пустелі (гамади), де ростуть лише лишайники. На піщаних ділянках (ергах) поширені багаторічні колючі напівчагарники (ретам, верблюжа колючка) та безлисті злаки (дрін), а на засолених (шоттах) росте тамарикс, полин, курай, солянка, солерос та ін. В оазисах Сахари основною рослиною є фінікова пальма.

В Південній півкулі у внутрішніх районах пустельних ландшафтів практично немає, а Калахарі, де поширені акації, алое, молочаї та інші сукуленти, які часто за зовнішнім виглядом нагадують каміння, є типовою напівпустелею. Прикладом своєрідної пустелі на атлантичному узбережжі є Наміб. Тут збереглися унікальні рослини-релікти, зокрема вельвічія. Австрійський ботанік Ф. Вельвіч, який першим з європейців побачив цю рослину в 1860 p., назвав її «мірабіліс», тобто «дивна». Це дерево з товстим, до метра в діаметрі, стовбуром, що піднімається на 20-25 см над землею. Від стовбура відходять два твердих листки завдовжки до 3 м, які зберіга ються на протязі всього життя рослини. А живе вона 100 років. Цікавою рослиною тут є і диня нара, яка плодоносить лише один раз за 10 років. Особливо багато рослин, які нагадують гірські породи, їх уламки (представники роду мезембрі-антемум, аргіродема та ін.). Вони помітні лише під час цвітіння, тому пустелю Наміб часто називають «країною кві тучого каміння».

Майже 40% площі Африки займають савани, виникнення яких часто пов'язане з діяльніс тю людини (розорювання, випас худоби), тобто вони з'явилися на місці вирубаних лісів, які колись поширювалися аж до межі з тропічними пустелями. А в природних ландшафтах рослинність саван була лише на рівнинах - гаї чи окремі дерева з травостоєм злаків, галерейними густими лісами та рідколіссям в річкових долинах. Поблизу пустель рослинність ксерофітна - дернинні злаки та безлисті невисокі дерева з колючими чагарниками, де домінують акації. Це опустинена савана. Поступово з віддаленням від пустель трав'яний покрив стає густішим, з'являються невисокі, зі своєрідною плоскою кроною баобаби, хеглік, ардейб, багато різних видів акацій. Цікаво, що акації в саванах Африки в сухий період, коли листя інших дерев часто опадає, зеленіють, а в період дощів, навпаки, скидають листя. Це - типова савана.

З наближенням до екваторіального поясу з'являються високі злаки (слонова трава, бородач), галерейні ліси в долинах річок - це високотравна савана, яка особливо часто своїм походженням завдячує людині. Тут зустрічаються рідколісся, де рослини скидають листя в сухий сезон. Колись тут панували перемінно-вологі ліси, які оконтурю-