Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Бронзова доба

.docx
Скачиваний:
8
Добавлен:
14.02.2016
Размер:
286.84 Кб
Скачать

13

Бронзова доба[ред. • ред. код]

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

39 змін у цій версії очікують на перевіркуСтабільну версію було перевірено 18 листопада 2014.

Третинна система

Голоцен

Історичні епохи

Залізна доба

  Пізня бронза

 

  Середня бронза

  Рання бронза

Бронзова доба

    Мідна доба (Енеоліт)

 

 

  Нова кам'яна доба (Неоліт)

Середня кам'яна доба (Мезоліт,Епіпалеоліт)

Плейстоцен

    Верхній палеоліт

 

    Середній палеоліт

    Нижній палеоліт

  Давня кам'яна доба (Палеоліт)

Кам'яна доба

Поширення металургії в Старому світі до середини 2 тисячоліття. Темніші області найстарші. Зеленими цятками позначені родовища міді, синіми — олова, червоними — золота. Стрілкою позначені шляхи розповсюдженнябурштину.

   Мисливці

   Скотварі-кочівники

   Землероби

   Землероби/Ранні цивілізації

   Ранні цивілізації

   незаселені зони

* Рожева межа - бронзовий вік на 2000 р. до н. е.

Бро́нзова доба або бронзовий вік, епоха бронзи — історичний період, котрий прийшов на заміну енеоліту (мідна доба) — перехідному періоду після кам'яної доби. Характеризується виготовленням і використанням бронзових знарядь праці і зброї, появою кочового скотарства, поливного рільництваписемності, рабовласницьких держав (кінець ІІІ — початок I тисячоліття до н. е.). Бронзова доба змінилася залізною добою у I тисячолітті до н. е. В цілому, хронологічні рамки бронзового століття: 35/33 - 13/11 ст. до н.е., але у різних культур вони відрізняються.

Зміст

Етимологія терміну[ред. • ред. код]

Термін бронзовий вік вперше зустрічається у книзі «Роботи і дні» Гесіода, який прийнято називати «Віки людини», де історія людства поділена на 5 періодів: золотий, срібний, бронзовий, вік героїв та залізний вік.

З розвитком археології у самостійну науку, данський археолог Християн Юргенсен Томсен запропонував періодизацію доісторичного періоду людства на основі класифікації артефактів за матеріалом, з якого вироблені знаряддя праці. Ця класифікація артефактів бронзової доби найбільш прийнятна для археологічних знахідок Середземномор'я та Близького Сходу. Водночас, в археологічних культурах Стародавнього Китаю виділити бронзовий і залізний віки важче.

Характерні риси[ред. • ред. код]

З кінця IV тисячоліття до н. е. метал почав відігравати у житті людини дедалі значимішу роль, принципові зміни наступили з відкриттям бронзи (сплаву олова і міді) і її широким поширенням. Видобуток і обробка металу вимагали великого вміння та спеціалізації. Тому ливарна справа, як і гончарна, а пізніше ткацькастали самостійними галузями.

З броя та інші знаряддя Бронзової доби

Поліпшилась обробка землі, що сприяло подальшому вдосконаленню виробництва. Люди отримали можливість вести господарство однією сім'єю, в розпорядженні якої залишалися всі надлишки виробленого. Так зародилася приватна власність, що призвела до майнової диференціації.

Однією з ознак бронзовою доби є формування ряду гірничо-металургійних областей (наприклад, КавказПівденний Урал, Центральний Казахстан тощо), що значно вплинуло на розвиток тих чи інших регіонів.

З винаходом бронзи значно розширився обмін і контакти між окремими районами Землі, що сприяло поширенню бронзових знарядь праці на район, де не було сировини для виплавки металів. Почалися військові зіткнення за оволодіння худобою, ріллею, металом, з'явилися військові керівники, виник культ вождя. Особливе ставлення до вождя як до героя зберігалося навіть після його смерті. Саме в епоху металу входять в звичай великі поховальні споруди — кургани. Розміри курганів, кількість і якість встановлених в них речей свідчать про особливе положення померлого в суспільстві, про його майнову перевагу. Безліч курганів епохи бронзи вивчені на території Донецької області.

У бронзову добу були сформовані кілька видів спільнот: протоміських центрів у Передній та Середній Азії із зрошувальним землеробством та розвиненим ремеслом, осілих землеробів та скотарів.

Одним з основних видів творчості стає художня обробка металів. Досить швидко людина оволоділа різними її видами: куваннялиттякарбуваннягравіювання по металу. У великій кількості починають виготовлятися металеві прикраси: браслети, кільця, сережки, підвіски, обручі, бляшки, які нашивалися на одяг, пояси, пряжки, застібки для одягу — фібули. Особливе значення надавалося прикрашанню зброї. У скульптурному завершенні руків'їв часто зустрічаються зображення звірів. У похованнях епохи бронзи знаходить металеві посудини, прикрашені гравіюванням, призначені для якихось особливих випадків. З'являються дрібні вилиті скульптурні зображення. Дуже характерна деталь, що відображає зміни в суспільному устрій: жіночі зображення зникають, головним стає чоловічий образ.

У орнаментах, дрібній пластиці, прикрасах предметів практичного призначення одне з головних місць продовжує займати тваринний світ: зображення тварин або окремих частин їхніх тіл (кіготьдзьоб, голова). Складається напрям в декоративно-прикладному мистецтві, що отримав назву «звіриний стиль».

Загальна хронологія[ред. • ред. код]

Загалом, у більшій частині світу бронзовій добі передувала доба неоліту, проте в деяких регіонах епосі бронзи передував перехідний період від неоліту до бронзової доби — енеоліт (мідно-кам'яний вік). Поряд з цим, деякі регіони (наприклад, на південь від Сахари) перейшли до залізної доби, оминувши бронзовий вік.

Хронологічно поділяють бронзову на:

  • ранню бронзову добу

  • середню бронзову добу

  • пізню бронзову добу

У ранній період бронзового віку зона археологічних культур з використанням бронзових знарядь праці охоплювала 8—10 млн км², а наприкінці епохи брози площа цієї зони досягла 40—43 млн км².

Рання бронзова доба[ред. • ред. код]

Місцем першого застосування металевих знарядь праці став Близький Схід, де мідь була відома з 4-го тис. до н. е. У кількох районах Передньої Азії з'явились і перші вироби з бронзи. Найранніші бронзові вироби з домішками олова, датовані кінцем 4-го ст. до н. е., були знайдені в Ірані. Бронзові вироби з домішками арсенувироблялись в Анатолії та на Кавказі на поч. 3-го тис. до Різдва Христового. В той же час, деякі вироби Майкопської культури датовані сер. 4 — сер. 3 тис. до н. е.

У першій половині 4 тис. до н. е. відбувся розпад Балкансько-Карпатської металургійної провінції та формування близько 35—33 ст. до н. е. Циркумпонтійської металургійної провінції, що стало фактичним початком бронзової доби. Циркумпонтійська металургійна провінція, яка у ранню та середню бронзову добу була найголовнішим осередком виробництва бронзи, поширювалась на міднорудні центри Південного КавказуАнатолії, Балкано-Карпатського регіону, Егейських островів. На захід від неї функціонували гірничо-металургійні центри Південних Альп, Іберійського півострова та Британських островів, а на південь та південний схід — існували бронзові культури ЄгиптуАравіїІрану та Афганістану.

З початком бронзової доби сформувались 2 основні блоки спільнот Євразії: південніше гірського поясу від Саянських гір через КавказКарпати до Альп сформувались спільноти із землеробсько-тваринницьким господарством, складною соціальною структурою, на основі якої з'явились міста, писемність та держави. На північ від гірського поясу у Євразійських степах сформувались спільноти кочових скотарів.

Середня бронзова доба[ред. • ред. код]

У середню бронзову добу (26/25 — 20/19 ст. до н. е.) регіон використання бронзових знарядь праці поширюється, головним чином у північному напрямку. В цей час ще зберігається домінування Циркумпонтійської металургійної провінції на іншими регіонами виробництва бронзи.

Пізня бронзова доба[ред. • ред. код]

Докладніше: Катастрофа бронзової доби

На зламі 3 та 2 тисячоліть до н. е. відбувається розпад Циркумпонтійської металургійної провінції. Разом з тим починається пізній етап бронзового віку. Формується ряд нових металургійних провінцій. Серед них найбільшою була Євразійська степова металургійна провінція (близько 8 млн км²), яка успадкувала традиції Циркумпонтійської металургійної провінції. На південь від неї функціонувала Кавказька та Ірано-Афганська металургійні провінції, які були невеликими за площею охоплення, але відрізнялись різноманіттям форм виробів та характером сплавів. На території від Саянських та Алтайських гір до Індокитаю сформувались виробничі центри Східно-Азіатської металургійної провінції. Високоякісні вироби різноманітних форм, які здебільшого зосереджені у великих та численних скарбах, вироблялись Європейською металургійною провінцією, яка охоплювала території від Північних Балках до Атлантичного узбережжя Європи. На південь від неї розташовувалась Середземноморська металургійна провінція, яка відрізнялась від Європейської технологією виробництва та формами виробів.

Саме у пізню бронзову добу сформувалися протоміські центри, які функціонували в умовах економіки зрошувального землеробства. Водночас у степах Євразії склалися переважно іраномовні спільноти скотарів, які у цю добу переживали свій розквіт. Посилилися контакти з мешканцями лісової зони, на прикордонні з якою склалися змішані культури.

У 1312 століттях до н. е. відбувається розпад та зміна культур практично на всьому просторі Євразії від Аталантики до Тихого океану, і протягом кількох століть — до10/8 ст. до н. е. відбуваються значні переселення народів. Цей період отримав назву катастрофи бронзової доби. Одночасно починається перехід до залізної доби. Найдовше зберігались осередки культур бронзової доби у Атлантичній Європі, на якій розселялись кельтські племена.

Регіональні особливості[ред. • ред. код]

Бронзова доба в степовій смузі[ред. • ред. код]

Курганна гіпотеза відносить до періоду пізньої бронзи розкол перш єдиної протоіндоєвропейської спільноси, яка населяла причорноморські степи. Позначення бронзи в різних індоєвропейських мовах походять від одного кореня. Марія Гімбутас і її послідовники пов'язують з протоіндоєвропейцями такі культури раннього бронзового століття, як катакомбна[1] і ямна[2][3].

На початку II тис. до н. е. починається поширення індоєвропейських племен на Схід і Захід. Андронівська культура, яку пов'язують з індоіранцями, займає великі простори Центральної Євразії (див. СінташтаАркаїм)[4]. Запорукою успіху поширення індоєвропейців стала наявність у них таких новаторських технологій, як колісниця імеч.

Впливом європеоїдних прибульців із заходу відзначені культури бронзового століття в Південному Сибіру - в першу чергу, Карасукська і тагарська. Знахідки ідентичної зброї на території в тисячі кілометрів (т. зв. Сеймінсько-турбінський феномен) дозволяють археологам припустити, що над тубільними народами лісової смуги Євразії з XVI ст. до н. е. панувала якась рухлива дружинна еліта[5]

Близький Схід[ред. • ред. код]

Докладніше: Стародавній Близький Схід

Бронзова доба на Близькому сході почалася з Анатолії (сучасна Туреччина). Гори Анатолійського нагір'я володіли багатими покладами міді та олова. Також мідь добувалася на Кіпрі, в Давньому ЄгиптіІзраїліВірменському нагір'ї[6],Ірані[7] і навколо Перської затоки. Мідь зазвичай змішувалася з миш'яком, і все ж зростаючі потреби в регіоні в олові привели до створення торгових маршрутів, що ведуть з Анатолії. Також морськими маршрутами мідь імпортувалася в Стародавній Єгипет і Давню Месопотамію.

Рання бронзова доба характеризується урбанізацією і появою міст-держав, а також появою писемності (Урук, IV тисячоліття до н. е.). У Середню бронзову добу відбулася суттєва розстановка сил в регіоні, (амореїхеттихурритигіксоси і можливо ізраїльтяни).

Зикурат в Урі - пам'ятник шумерської архітектури бронзового століття.

Пізня бронзова доба характеризована конкуренцією потужних держав регіону та їх васалів (Стародавній Єгипет,АссиріяВавилонхеттиМітаннійці). Великі контакти були встановлені з егейською цивілізацією (ахейці), в якій мідь грала важливу роль. Бронзовий вік на Близькому сході завершився історичним явищем, яке в середовищі професіоналів прийнято називати бронзовий колапс. Це явище відбилося на всьому Східному Середземномор'ї і Близькому сході. Залізо з'явилося на Близькому сході, а також в Анатолії, вже в пізньому бронзовому столітті. Набуття чинності залізного віку ознаменувалося скоріше політичними мотивами, ніж проривом в областіметалургії.

Перші вироби з бронзи на Близькому Сході знайдені у Шумері у 4 тисячолітті до н. е., де було застосовано зрошуване цілорічне землеробство, базоване на примусовій праці рабів, підґрунтям для чого став розвитоксоціальної структури. На Близькому Сході було створено перші централізовані рабовласницькі держави, вперше було запроваджено писемне законодавство, використовувалася розвинена система писемності, винайденогончарний круг, організоване військо.

Періодизація[ред. • ред. код]

Хронологія бронзової доби на Близькому Сході

Докладніше: Хронологія Давньої історії Близького Сходу

Періодизація бронзової доби Близького Сходу

Бронзова доба Стародавнього Близького Сходу поділяється на наступні періоди:

Періоди

Бронзова доба на Близькому Сході поділяється на 3 періоди. Дана періодизація може бути застосовувана виключно для Близького Сходу[8][9]

Рання бронзова доба (РБД)

3300 — 2100 BC

3300 — 3000 : РБД I

3000 — 2700 : РБД II

2700–2200 : РБД III

2200–2100 : EBA IV

Середня бронзова доба (СБД)

2100–1550 BC

2100–2000 : СБД I

2000–1750 : СБД II A

1750–1650 : СБД II B

1650–1550 : СБД II C

Пізня бронзова доба (ПБД)

1550–1200 BC

1550–1400 : ПБД I

1400–1300 : ПБД II A

1300–1200 : ПБД II B (Катастрофа бронзової доби)

Межиріччя[ред. • ред. код]

Початок доби бронзи у Межиріччі датується приблизно 29 століттям до н. е., а закінчення припасає на період Касситів. У цей час виникає ряд міст-держав Шумеру таАккаду. В останній третині 3 тисячоліття була створена єдина Аккадська держава, якій були підпорядковані міста Межиріччя. По тому державним центром став Ур. Пізніше Межиріччя опинилося під владою Ассирії та Вавилонії.

Поділ на періоди бронзової доби щодо Межиріччя не застосовується. Натомість використовується періодизація за державними об'єднаннями на території регіону. Якщо у середню бронзову добу найбільшим містом був Ур, то у пізню бронзову добу ним став Вавилон. Загалом, в містах Межиріччя не рідко проживало по кілька десятків тисяч осіб.

Вавилон, який був заснований у 23 столітті до н. е., на початку 2 тисячоліття до н .е. став центром Вавилонії, і був значним економічним та культурним центром протягом бронзової доби та раннього залізного віку. Для офіційного користування була прийнята аккадська мова. Натомість шумерська мова мала релігійне призначення. Аккадські та шумерські традиції мали значний вплив на формувався вавилонської культури.

Європа[ред. • ред. код]

Берлінський золотий капелюх. Такі золоті капелюхи носили кельтські жерці бронзового століття.

На бронзову добу припадає проникнення в Європу індоєвропейських племен, яке поклало край багатовіковому розвитку Старої Європи. Основні культури бронзового століття в Європі - Унетицькапохоронних полівтеррамарськалужицькабілогрудівська.

Егейські острови[ред. • ред. код]

Перші міста-держави, утворені в XVII-XVI ст. до н. е. - МікениТиринфПілос - мали тісні культурні та торговельні зв'язки з Критом,мікенська культура багато що запозичила від мінойської цивілізації, вплив якої відчувається в культових обрядах, світського життя, художніх пам'ятниках; безсумнівно, від критян було сприйнято мистецтво будівлі судів.   У XV-XIII ст. до н. е. ахейці завоювали Криті Кіклади, колонізували численні острови в Егейському морі, заснували ряд поселень в глибині території Греції, на місці яких пізніше виросли знамениті античні міста-держави - КоринфАфіниДельфиФіви. Цей період вважається часом розквіту мікенської цивілізації.

Егейська культура встановила велику торговельну мережу. Ця мережа імпортувала олово і деревне вугілля на Кіпр, де олово сплавлялось з міддю для отримання бронзи. Бронза користувалася величезним попитом не тільки в Середземномор'ї, але й за його межами. Ізотопний аналіз деяких зразків міді показав, що деяка її частина імпортувалася навіть з такої віддаленої області, такої як Великобританія. У той час отримало найширший розвиток таке ремесло як навігація. Навігація до того моменту досягла такого рівня, якого не досягала до приблизно 1750 н. е. Наприклад, мореплавці Егейського моря вміли визначати довготу, на якій вони знаходяться. Очевидно, що мінойська цивілізація з центром в Кноссі, координувала і захищала цю торгівлю.

Середня і Південна Азія[ред. • ред. код]

Бронзова доба на Індійському субконтиненті почалася в 34 столітті до н.е., в епоху зародження Цивілізації долини річки Інд. Як показали археологічні розкопки, жителі Хараппи були знайомі з міддю, бронзою, свинцем і оловом і розробляли нові методи їх обробки і отримання. Проміжне положення між индською і месопотамською займала т. зв. маргіанська цивілізація.

Східна Азія[ред. • ред. код]

Китай[ред. • ред. код]

Історики розходяться в оцінках того, в які часові рамки слід укладати бронзову добу в Китаї. Проблема полягає переважно в самому терміні: він був спочатку призначений для позначення такого історичного періоду, який розпочався з витісненням кам'яних знарядь бронзовими і закінчився заміною останніх залізними - тобто використання нового матеріалу автоматично означало застарівання колишнього. Стосовно до Китаю, проте, спроби визначити чіткі межі епохи ускладнюються тим фактом, що поява технології виплавки заліза не зробила явного одноразового впливу на вживання бронзових гармат: вони продовжували використовуватися одночасно із залізними. Найбільш ранні знахідки виробів з бронзи відносяться до культури Мацзяяо (3100 - 2700 роки до н. е.); починаючи з цього моменту, суспільство поступово вступало в бронзовий вік[10][11].

Зародження китайської бронзової металургії асоціюється з культурою Ерлітоу. Деякі історики вважають, що відповідний історичний період слід відносити до династії Шан, інші переконані, що мову слід вести про більш ранню династію Ся[12]. У свою чергу, фахівці Національної галереї мистецтва США визначають бронзову добу в Китаї як період між 2000 і 771 роками до н. е., пов'язуючи її початок, знову-таки, з культурою Ерлітоу, а раптове завершення - з падінням династії Західного Чжоу[13]. Таке трактування забезпечує чіткість часових меж, проте в недостатній мірі враховує збереження важливості та актуальності бронзи для китайської металургії та культури в цілому.

Оскільки наведені дати є більш пізніми в порівнянні, наприклад, з моментом відкриття бронзи в Стародавньої Месопотамії, ряд дослідників вбачає підстави припускати, що відповідні технології були ввезені в Китай ззовні, а не розроблені жителями країни самостійно. Інші вчені, навпаки, переконані, що китайська бронзова металургія могла сформуватися автономно, без факторів зовнішнього впливу[14][15]. Прихильники запозичення, зокрема, посилаються на відкриття Таримських мумій, які, на їхню думку, може свідчити на користь шляху запозичення технологій із заходу[16].

Залізо з'являється на території Китаю з того історичного періоду, який асоціюється з династією Чжоу, однак масштаб його використання мінімальний. Китайська література, що датується шостим століттям до н. е., свідчить про наявність знань з виплавки заліза, але, тим не менш, бронза і після цього моменту продовжує займати істотне місце в результатах археологічних та історичних досліджень[17]. Історик Вільям Уайт, наприклад, стверджував, що бронза була витіснена залізом до завершення династії Чжоу (256 рік до н. е.), І бронзові вироби становлять більшість серед металевих судин до самого початку династії Хань (221 рік до н. е.)[18].

Триніжок "дін", пізня династія Шан

Китайські бронзові артефакти, як правило, або мають утилітарно-прикладний характер (накінечники списів, леза тесел і т. п.), Або являють собою зразки ритуального начиння - більш ретельно виготовлених зразків предметів повсякденного побуту (судин, інструментів, зброї і так далі). Як приклад можуть бути приведені великі жертовні триніжки, відомі під найменуванням «Дін», хоча існували й інші специфічні форми, що характеризуються тими чи іншими відмінностями. Та давньокитайське ритуальне начиння, яке збереглося до наших днів, зазвичай багато прикрашена, часто з використанням мотивів таоте - інакше кажучи, стилізованими зображеннями пик звірів або демонів, а також різноманітними абстрактними символами[19]. Багато великих виробів також мають на собі написи, що становлять основний масив збережених зразків давньокитайскої писемності; з їх допомогою історики та археологи простежують протягом історії Китаю, особливо протягом династії Чжоу (1046-256 роки до н. е.).

Зокрема, бронзове начиння Західної Чжоу «документує» обширні пласти історії, що не описуються в збережених текстах, за авторством людей з різним рангом або становищем у суспільстві. З очевидних фізичних причин ймовірність збереження записів на бронзі істотно вище, ніж рукописів. Ці записи, як правило, поділяються на чотири основні частини: відсилання до дати і місця подій, найменування події, яку потрібно запам'ятати, список товарів, переданих реміснику в обмін на виріб, і присвята. Відносні опорні точки, що забезпечуються даними судинами, дозволили історикам асоціювати їх з певними періодами в рамках Західної Чжоу, а, отже, і простежити еволюцію не тільки самих виробів, але і подій, на них описаних[20].

Індокитай[ред. • ред. код]

В Бан Чанге (Таїланд) були виявлені бронзові артефакти, які датуються 2100 р. до н. е.[21].

В донгшонській культурі широко використовувалися бронзові барабани. Вони виготовлялися приблизно з 600 років до н. е. і до третього сторіччя до н. е. Ця культура розташовувалася в областях поблизу від Червоної річки на півночі В'єтнама[22][23], барабани були знайдені і впоперек області, що тягнеться з Індонезії до південного Китаю.

Америка[ред. • ред. код]

Південна Америка[ред. • ред. код]

Перші знахідки виробів з миш'якової бронзи в Південній Америці відносяться до культури мочіка (середина I тисячоліття н. е., Північне Перу). Культури Тіуанако і уарівиплавляли вже класичну олов'янисту бронзу. Держава інків Тауантінсуйу вже може вважатися цивілізацією розвиненого бронзового століття.

Месоамерика[ред. • ред. код]

Поодинокі знахідки бронзових предметів (можливо, південноамериканського походження) були зроблені на заході Мексики. В цілому ж термін «бронзовий вік» до культур Месоамерики не застосовується (див. Месоамериканська хронологія).