Ііі. Орієнтовні комплексні тести оцінювання стану фізичної підготовленості (для перевідних класів) та обов’язкові (для випускних класів).

ІУ. Додатки:

а) орієнтовний перелік типових навчально-наочних посібників та обладнання з фізичної культури для загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладів;

б) критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з предмета «Фізична

культура»;

в) умови виконання орієнтовних і обов’язкових тестів оцінювання стану

фізичної підготовленості учнів.

Основними компонентами змісту предмета ’’Фізична культура’’ є:

- інформаційний, що поєднує в собі знання про наукові засади фізичного виховання, які відображають спрямованість навчального предмета на пріоритетний розвиток фізичного, психічного, духовного та соціального здоров’я, основні умови і способи його збереження та зміцнення ;

• операційний, що поєднує в собі підходи до освоєння учнями

цінностей фізичної культури, визначає орієнтацію практичних методик на розвиток пізнавальної і творчої активності школярів та реалізацію диференційованого підходу;

- мотиваційний, що поєднує в собі знання основ збереження й зміцнення здоров’я, створення умов для формування в учнів індивідуальних ціннісних орієнтацій на заняття фізичними вправами, задоволення соціально-значимих і особистісно-орієнтованих потреб.

Основною формою організації навчально-виховного процесу з фізичної культури в загальноосвітньому навчальному закладі є урок. На уроках фізичної культури здійснюються міжпредметні зв’язки з анатомією і фізіологією людини, гігієною, фізикою, теорією і методикою фізичного виховання, історією фізичної культури і спорту, музикою, хореографією та іншими предметами.

Головними вимогами до сучасного уроку фізичної культури є:

- забезпечення диференційованого підходу до учнів з урахуванням стану їхнього здоров’я, рівня фізичного розвитку, рухової підготовленості та статі;

• забезпечення оптимізації навчально-виховного процесу із

застосуванням елементів інноваційних методів навчання та здійснення міжпредметних зв’язків;

• забезпечення освітньої, виховної, оздоровчої та інструктивної

спрямованості;

• формування в учнів умінь і навичок самостійно займатися фізичними

вправами.

Важливою умовою здійснення навчально-виховного процесу з фізичної культури є дотримання дидактичних принципів навчання: свідомості та активності; наочності; доступності та індивідуалізації; систематичності та послідовності; міцності та науковості. Творче використання на уроках фізичної культури цих дидактичних принципів вимагає застосування адекватних методів навчання.

Домашні завдання для самостійного виконання фізичних вправ учні отримують на уроках фізичної культури. Їх зміст має бути спрямований на розвиток фізичних якостей, повторення в домашніх умовах найпростіших рухових дій, засвоєних на уроках, із застосуванням прийомів самоконтролю. Перевірка виконання домашніх завдань здійснюється на уроках учителем фізичної культури систематично.

За результатами медичного огляду школярі тимчасово розподіляються на основну, підготовчу і спеціальну медичні групи. Всі вони відвідують обов’язкові уроки, але виконують загальнорозвивальні й коригувальні вправи з різним фізичним навантаженням та ті, які їм не протипоказані. Крім цього, для учнів спеціальної медичної групи організуються 2 обов’язкових додаткових заняття за спеціальною програмою, які проводить відповідно підготовлений учитель. Оцінювання навчальних досягнень цих учнів здійснюється у відповідності до вимог навчальної програми з фізичної культури для учнів спеціальної медичної групи.

У 10-12 класах уроки фізичної культури проводяться для юнаків і дівчат окремо. При наявності можливостей доцільно уроки фізичної культури в 5 –9 класах проводити для дівчат і хлопців окремо.

З метою визначення динаміки фізичної підготовленості учнів двічі на семестр (вересень, грудень, лютий, травень) школярі виконують вправи орієнтовних та обов’язкових комплексних тестів. Вони складаються з вправ, які визначають рівень розвитку основних фізичних якостей:

швидкості – біг на 30 м;

витривалості – біг від 800 до 3000 м (залежно від віку і статі);

гнучкості – нахил тулуба вперед з положення сидячи ;

сили – підтягування у висі на високій перекладині (хлопці); підтягування у висі лежачи на низькій перекладині (дівчата);

спритності – “човниковий” біг 4 х 9 м з перенесенням предмета;

швидкісно-силових якостей – стрибок у довжину з місця.

У перевідних класах оцінка, отримана учнем за виконання орієнтовних комплексних тестів оцінювання стану фізичної підготовленості у травні місяці, є вирішальною при виставленні оцінок за другий семестр. У випускних класах (4, 9, 12) оцінка, отримана учнем за виконання обов’язкових комплексних тестів оцінювання стану фізичної підготовленості, зараховується до Державної підсумкової атестації і виставляється після річної оцінки, яка впливає на підсумкову.

Оцінювання 6 вправ комплексних орієнтовних і обов’язкових тестів відбувається за сумою балів. За кращий показник учень отримує 2 бали, за гірший – 1 бал. Ще нижчий показник не враховується. Отже, максимально учень набирає 12 балів. Після визначення певної кількості балів установлюється рівень навчальних досягнень учня (від початкового до високого) в його фізичній підготовленості. Таким чином, у класний журнал виставляється єдина оцінка, яка складається із суми балів, набраних учнем за виконання 6 вправ.

Головними критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів є комплексне оцінювання знань, техніки виконання (за сприятливих для учня умов) та нормативного показника, яке здійснюється відповідно критеріїв (додаток 1).. Специфікою у виставленні оцінки за 12-бальною системою є те, що за показником навчального нормативу визначають рівень навчальних досягнень, а потім за технічними показниками виконання рухової дії та теоретичними знаннями виставляють остаточну оцінку в балах. Якщо рухова дія не має нормативного показника, рівень навчальних досягнень визначається за структурою техніки її виконання, а остаточне оцінювання в балах здійснюється за показниками теоретичних знань.

При оцінюванні навчальних досягнень учнів в освоєнні матеріалу для обов’язкового повторення вчитель самостійно визначає кількість нормативів із числа, приведених у даній програмі.

Програма передбачає реалізацію змісту в обсязі трьох годин на тиждень. Вона не встановлює чітко визначеної кількості годин для вивчення тих чи інших розділів, але під час планування зобов’язує вчителя більшу частину часу приділяти навчанню і засвоєнню пріоритетного матеріалу.

Виходячи з регіональних особливостей і умов навчання, в реалізації змісту базової програми на місцях допускається внесення змін і доповнень до її змісту, в обсязі не більше 10% від загальної кількості годин. Регіональні програми з доповненнями та змінами узгоджуються з Міністерством освіти Автономної Республіки Крим, обласними, Київським та Севастопольським міськими управліннями освіти і науки державних адміністрацій і надсилаються для затвердження до Науково-методичного центру середньої освіти Міністерства освіти і науки України.