Основні цілі суб'єктів фондового ринку

СУБ'ЄКТИ РИНКУ	ОСНОВНІ ЦІЛІ СУБ'ЄКТІВ РИНКУ
Споживачі	Отримання додаткового джерела фінансування
Постачальники: - домогосподарства - портфельні інвестори - стратегічні інвестори	Збереження і нагромадження заощаджень Збільшення капіталу збільшенням вартості портфе­ля цінних паперів (банки, інвестиційні фонди, страхові компанії) Контроль над підприємством з метою отримання прибутку від його діяльності
Торговці	Отримання прибутку завдяки діяльності щодо зна­ходження джерел небанківського фінансування для емітента з одного боку та небанківських фінансових інструментів для інвестора з іншого
Організації, що обслуговують ринок	Одержання прибутку від надання платних послуг споживачам, постачальникам і торговцям
Органи, що регулюють дія­льність учасників	Некомерційного характеру, пов'язані із встановлен­ням "правил гри" та наглядом за їх виконанням

Усі постачальники ринку, вкладаючи свої капітали в цінні папери, нама­гаються досягти власних різноманітних цілей, які можна об'єднати як цілі:

- дохідності;

- безпеки (зниження ризику);

- ліквідності.

Стрижнем процесу фондової торгівлі є життєвий цикл паперу: випуск -обіг - погашення. Цей цикл охоплює процедуру емісії та реєстрації цінного паперу, зміну його власника, одержання результату і завершення обороту. У межах цього циклу фіксуються операції первинного ринку, коли емітент про­дає цінний папір першому покупцеві, і вторинного ринку, де і розгортається боротьба за одержання зиску від обороту цінного паперу.

7.2. Регулювання фондового ринку

7.2.1. Зміст і характеристика правового регулювання фондового ринку

Правове регулювання ринку цінних паперів має на меті впорядкування всіх видів діяльності на фондовому ринку з метою узгодження інтересів усіх його суб'єктів.

Правове регулювання поділяється на міжнародне, державне регулювання і саморегулювання. Воно є системою, що включає:

- органи, котрі регулюють ринок;

- законодавчі та підзаконні акти;

- етику фондового ринку;

- традиції та звичаї.

Концепцією функціонування та розвитку фондового ринку України пе­редбачено, що національна система правового регулювання ринку має вико­нувати такі функції:

1) визначення головних напрямків розвитку фондового ринку та ролі учасників цього ринку;

2) створення для учасників ринку сприятливого законодавчого та ре­гулюючого оточення;

3) створення перешкод та встановлення відповідальності за дії, які можуть призвести до дезорганізації ринку, його руйнування, недобросовісної конкуренції та омани інвесторів, маніпулювання цінами та шахрайства з фінансовими ресурсами, зокрема щодо довірчих операцій.

Сьогодні українська модель фондового ринку ґрунтується на детальних правилах і процедурах, що охоплюють майже всі аспекти діяльності суб'єк­тів ринку. Разом з цим, фондовому ринку притаманні певні негативні риси, зокрема: інформаційна недостатність, обмеженість прав акціонерів, ігноруван­ня деяких законодавчих вимог.

Головним принципом регулювання обігу цінних паперів є зіставлення всього попиту і пропозиції цінних паперів незалежно від місця існування такого попиту і пропозиції. Таке регулювання має на меті:

• включити у процес котирування всі зацікавлені сторони;

• встановити єдину ціну на ті чи інші цінні папери;

• запобігти можливості монопольного встановлення цін;

• обмежити ризики інвесторів;

• уникнути роздроблення національного фондового ринку на окремі нерівно­цінні сегменти.

Зазначену мету регулювання можна досягти за рахунок створення єди­ної національної системи котирування та обліку цінних паперів. Однак фун­кціонування такої системи зовсім не означає, що в країні має існувати лише одна фондова біржа, на якій котируються всі цінні папери (наприклад, у США є 7 фондових бірж і єдина система котирування полягає в тому, що відповід­ними цінними паперами торгують на відповідних біржах; у Франції цінні папери котируються в єдиній системі бірж, а зберігаються й обліковуються в одному національному депозитарії; більшість країн має по одній фондовій біржі і одному національному депозитарію).

В Україні сьогодні не існує єдиної системи котирування цінних паперів, торги проводяться окремо на п'ятьох біржах: Українській фондовій біржі, Київській міжнародній фондовій біржі, Донецькій фондовій біржі, Придні­провській фондовій біржі, а також на фондовій секції Української міжбанківської валютної біржі (державними цінними паперами). Окремо від біржового функціонує позабіржовий ринок. Національний депозитарій знаходиться на початковій стадії, оскільки його було створено тільки у березні 1999 року. Засновники: Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку (430 акцій за ціною 10 тис. грн. за 1 акцію) і НБУ (22 акції), комерційні банки, інвестиційні компанії і саморегулювальні організації (48 акцій).

Національний депозитарій є центральним елементом депозитарної сис­теми країни і забезпечує функціонування єдиної системи обліку та обігу цінних паперів, а також інтеграцію національної депозитарної системи в між­народну систему депозитарних організацій.

Водночас необхідно зупинитися на міжнародному правовому регулюванні фондового ринку, яке здійснюється двома способами: в системі окремих міжнародних договорів і в системі міжнародних організацій. У першому випадку дві або декілька країн домовляються про режим допуску і обігу своїх цінних паперів на територіях шляхом укладання договорів між ними. У другому - міжнародне правове регулювання - це регулювання поведінки учасників ринку цінних паперів, що встановлюється в системі конкретної міжнародної організації (Європейського Союзу - Еигореап Ипіоп і Міжна­родної організації комісій з цінних паперів - Іпіегпаіїопаі Огдашгаііоп ої 8е-сілгіґіез Соттіззіопк - ІО8СО).

Крім міжнародного правового регулювання фондового ринку, є державне регулювання та саморегулювання.