менеджмент

1.По́вне товари́ство 

По́вне товари́ство — товариство, юридична особа, всі учасники якого проводять спільнупідприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Особа може бути учасником тільки одного повного товариства. Учасниками повного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва^[1].

Учасник повного товариства не має права без згоди інших учасників вчиняти від свого імені та у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб правочини, що є однорідними з тими, які становлять предмет діяльності товариства.

Управління товариством здійснюється за спільною угодою всіх учасників: одним або всіма учасниками. Кожен учасник товариства має один голос, якщо інше не встановлено установчим договором. Учасники, яким було доручено ведення справ товариства повинні надавати решті учасників на їхню вимогу повну інформацію про дії, та виконувати ці дії від імені та в інтересах товариства. Учасник такого товариства, який діяв в інтересах товариства, але не мав на це повноважень, має право у разі, якщо його дії не були схвалені іншими учасниками, вимагати від товариства відшкодування здійснених ним витрат, якщо він доведе, що у зв'язку з його діями товариство зберегло чи набуло майно, яке за вартістю не перевищує ці витрати.

Найменування повного товариства має крім слів "повне товариство" (організаційно-правова форма):

• містити імена (найменування) всіх його учасників або

• містити ім'я (найменування) одного чи кількох учасників з доданням слів "і компанія".

У випадку неплатоспроможності повного товариства, всі учасники несуть солідарну відповідальність перед кредиторами за зобов'язаннями товариства. Це означає, що кредитор має право вимагати грошових коштів від будь-кого з учасників або одночасно з усіх учасників повного товариства, незалежно від розміру їхнього внеску до складеного капіталу.

Учасники можуть бути притягнуті до відповідальності лише в межах, в яких наявного у юридичної особи майна не достатньо для виконання зобов'язання. Тобто, до моменту встановлення факту неплатоспроможності товариства та до визначення розміру непокритих боргів, учасники до відповідальності не притягаються.

Учасники несуть відповідальність незалежно від того, виникли борги до чи після його вступу в товариство. Учасник, який вибув з товариства, відповідає за зобов'язаннями товариства, що виникли до моменту його вибуття, рівною мірою з учасниками, що залишилися, протягом 3 років з дня затвердження звіту про діяльність товариства за рік, у якому він вибув.

Якщо товариство створено не на невизначений строк, його учасник може в будь-який час вийти з товариства, попередивши про це не пізніше ніж за 3 місяця до фактичного виходу. Достроковий вихід з товариства що створено на визначений допускається тільки з поважних причин, попередження за 6 місяців.

Зміни у складі товариства можуть бути у зв'язку з:

• виходом учасника з власної ініціативи;

• виключення із складу учасників;

• вибуттям із складу учасників з причин, що не залежать від учасника.

Учаснику, що вийшов з товариства виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі, якщо інше не встановлено договором.

2.Партисипати́вне управління 

Партисипати́вне управління — це один із видів управління, який заснований на участі найманих працівників в управлінні виробництвом; один із сучасних методів управління в менеджменті . Термін «participative management» запозичено з зарубіжної теорії, дослівно означає керівництво, що засноване на співучасті працівників в управління підприємством. Даній темі було присвячено велика кількість наукових робіт, таких видатних вчених як: Горлатий М., Бугуцький О., Єськов А., Жалило Б., Докучаєв О., Самоукина Н., Якубенко В. та багато інших.

Ознакою партисипативного управління на підприємствіє відносини між робітниками та керівниками засновані на партнерстві. Партисипативне управління підвищує продуктивність праці, реалізує соціальні потреби працівника, сприяє підвищенню ефективності управлінських рішень. Партисипативне управління це ефективний спосіб використання потенціалу організації, його управління та розвитку.

Партисипативне управління реалізується в таки основних напрямках:

• 1) Робітники, отримують можливість приймати самостійні рішення, такі як:

  • а) вибір засобів здійснення трудового процесу;

  • б) режим роботи і відпочинку;

  • в) вдосконалення старих або запровадження нових методів роботи

• 2) Залучення працівників до постановки мети, цілей і завдань підприємства;

• 3) Працівники можуть перевіряти якість продукції і контролювати отримані результати

• 4) Мають можливість створювати робочі групи(бригади)із робітників організації одного або декількох відділень;

• 5) Робітники можуть залучатися до творчих груп, спільно створювати проекти, та контролювати як на нижчому рівні так і на рівні організації.

Партисипативне управління це один із ефективних способів побудови системи мотивації працівників підприємства, що дає змогу покращити діяльність підприємства, вчасно виявити та усунути недоліки управлінських рішень.

Основні принципи партисипативного управління:

• 1) добровільний характер участі працівників в управлінні за допомогою роботи у малих групах;

• 2) робота працівників у малих групах має бути регламентованою, також повинен існувати регламент в інших формах участі;

• 3) відсутність санкцій працівників за висунення ними ідей та пропозицій;

• 4) всі напрацювання працівників мають розглядатися, необхідний зворотний зв'язок щодо будь-якої ідеї;

• 5) всі ідеї, що знайшли схвалення мають впроваджуватися;

• 6) суперечності між керівниками та підлеглими не носять виявленого характеру, немає розподілу на «ми» й «вони», колектив сприймає себе як команду.

Партисипативний стиль управління не тільки створює відчуття причетності, але й підвищує мотивацію. Проте партисипативний підхід має своъ недоліки, більшість із яких обумовлено невмілим використанням принципів участі, або браком терпіння, прагненням отримати все та відразу. Обговореннязабирають дуже багато робочого часу. Ніяких змін у поточній діяльності не відбувається, а отже робочий час витрачається даремно.