Складання бюджету

Формування програм

Стратегічне планування

Рис. 4.2. Етапи програмно-цільового планування

Основні завданнясередньотермінового бюджетного планування включають:

- поліпшення макроекономічного балансу шляхом розроблення узго­джених і реалістичних прогнозів доходів до бюджету;

- визначення загальних цілей бюджетної політики та забезпечення відкритості їх досягнення упродовж багатьох років;

- визначення і дотримання чітких пріоритетів у сфері державних видатків;

- забезпечення можливості ініціювання змін у бюджетній політиці та механізмів контролю за їх реалізацією;

- удосконалення розподілу бюджетних коштів, спрямованих на до­сягнення стратегічних пріоритетів;

- підвищення відповідальності головних розпорядників бюджетних коштів за ефективне та раціональне їх використання;

- посилення загального бюджетного контролю.

Кожна бюджетна програма має низку складових:

1. Мета бюджетної програми включає законодавчо визначені ос­новні цілі, яких потрібно досягти у результаті виконання конкретної бюджетної програми.

2. Завдання бюджетної програми – це конкретні цілі, яких необхід­но досягти у результаті виконання бюджетної програми протягом від­повідного бюджетного періоду.

3. Напрями діяльності – конкретні дії, спрямовані на виконання завдань бюджетної програми, з визначенням спрямування витрачання бюджетних коштів. Напрями діяльності мають відповідати завданням і функціям головного розпорядника бюджетних коштів.

4. Результативні показники — кількісні та якісні показники, які характеризують результати виконання бюджетної програми, підтвердже­ні статистичною, бухгалтерською та іншою звітністю та дають мож­ливість оцінити використання коштів на виконання бюджетної програми.

Застосування результативних показників дає можливість простежи­ти ефективність використання бюджетних коштів, виявити співвідно­шення досягнутих результатів і витрат, визначити тривалість виконан­ня бюджетної програми, її необхідність і відповідність визначеній меті, а також порівнювати результати виконання бюджетних програм у ди­наміці за роками та за головними розпорядниками бюджетних коштів, визначати найефективніші бюджетні програми при розподілі бюджет­них коштів.

Застосування результативних показників сприяє якісному та кіль­кісному аналізу стану виконання бюджетної програми в частині фінан­сового забезпечення реалізації її заходів та ефективності виконання.

Результативні показники поділяють на такі групи:

1) показники затрат – визначають обсяги та структуру ресурсів, які забезпечують виконання бюджетної програми:

- державне управління: кількість підвідомчих установ, штатних оди­ниць, отриманих листів, доручень, звернень громадян;

- освіта: кількість навчальних закладів за категоріями, кількість годин навчального процесу, чисельність працівників навчального за­кладу, кількість учнів;

- охорона здоров'я: чисельність працівників галузі за

категоріями, кількість медичних установ за типами хворих, що перебувають на ста­ціонарному лікуванні, кількість медичних засобів, обладнання;

- житлово-комунальне господарство: загальна житлова площа, що потребує проведення капітального ремонту;

2) показники продукту — використовуються для оцінювання досяг­нення поставлених цілей (кількість користувачів товарами, роботами, послугами, виробленими у процесі виконання бюджетної програми):

- державне управління: кількість підготовлених і прийнятих рі­шень, перевірок, обсяг наданих послуг та отриманих коштів (дозволи, ліцензії), кількість вирішених питань, доручень;

- освіта: кількість випускників;

- охорона здоров'я: кількість відвідувачів поліклінік, амбулаторій, кількість амбулаторних візитів, пролікованих;

- житлово-комунальне господарство: площа відремонтованого житлового фонду;

3) показники ефективності — відношення кількості вироблених то­варів (обсягу виконаних робіт, наданих послуг) до їх вартості у грошо­вому або іншому вираженні (витрати ресурсів на одиницю показника продукту):

- державне управління: обсяг наданих послуг на одного працівни­ка, кількість прийнятих рішень на одного працівника, витрати на утри­мання однієї штатної одиниці, витрати на відрядження в розрахунку на одну особу;

- освіта: вартість навчання одного учня, витрати на один навчаль­ний заклад, кількість навчальних годин на одного вчителя;

- охорона здоров'я: кількість пацієнтів на одного лікаря, вартість ліжко-дня, показник завантаженості ліжкового фонду, середня кількість днів перебування у лікарні;

- житлово-комунальне господарство: витрати на проведення капі­тального ремонту 1 кв. м житлової площі;

4) показники якості — відображають якість вироблених товарів (ви­конаних робіт, наданих послуг):

- державне управління: відношення вчасно виконаних завдань до їх загальної кількості (у відсотках), зміна обсягу податкової заборгова­ності (недоїмки), зміна обсягу кредиторської заборгованості, кількість позовів на неправомірні дії органів влади;

- освіта: кількість випускників, які закінчили навчальний заклад із відзнакою, покращання рівня освіти (ступеня успішності);

- охорона здоров'я: рівень виліковності хворих, рівень захворюва­ності (за віковою структурою), рівень смертності, прогнозована трива­лість життя;

- житлово-комунальне господарство: відношення площі житлово­го фонду, що потребує ремонту, до загальної площі житлового фонду (у відсотках).

Документ, який містить всю потрібну інформацію про бюджетну про­граму називається паспортом бюджетної програми. У ньому визначе­но суму коштів, затверджену в державному бюджеті для виконання бю­джетної програми, законодавчі підстави її реалізації, мету, завдання, напрями діяльності, відповідальних виконавців, результативні показ­ники та інші характеристики бюджетної програми. На основі цього пас­порту контролюють цільове та ефективне використання бюджетних коштів, проводиться аналіз виконання бюджетної програми.

Паспорт бюджетної програмиформують на підставі бюджетних за­питів, поданих головними розпорядниками коштів державного бюдже­ту, та бюджетних призначень на відповідний бюджетний період.

Паспорти бюджетних програм затверджуються спільним наказом Мі­ністерства фінансів України та відповідного головного розпорядника бюджетних коштів у місячний термін з дня набрання чинності згідно із законом про державний бюджет.

Програмно-цільовий методбюджетного планування має низку пере­ваг порівняно із методами планування, які використовувалися раніше і ба­зувалися на розрахунках показників наступного бюджетного періоду на основі досягнутих раніше показників. Крім того, потреби соціальної сфе­ри загалом фінансувались за залишковим принципом.

Основні переваги програмно-цільового методу:

- забезпечує прозорість бюджетного процесу, чітке визначен­ня цілей і завдань, на досягнення яких витрачаються бюджетні кошти, сприяє підвищенню рівня контролю за результатами виконання бюджетних про­грам;

- за результатами виконання бюджету оцінює діяльність учасників бюджетного процесу щодо досягнення поставлених ці­лей та виконання завдань, а також проведення аналізу причин неефек­тивного виконання бюджетних програм;

- впорядковує організацію діяльності головного розпорядника бю­джетних коштів щодо формування і виконання бюджетних програм шляхом чіткого розмежування відповідальності за реалізацію кожної бюджетної програми;

- посилює відповідальність головного розпорядника бюджетних коштів за дотриманням відповідності бюджетних програм законодавчо визначеній меті діяльності, а також за фінансове забезпечення бю­джетних програм і результати їх виконання;

- сприяє підвищенню якості розроблення бюджетної політики, ефективності розподілу і використання бюджетних коштів.