Державний Герб України
Знак тризуба поряд зі знаками сонячного хреста й свастики (не плутати з гітлерівською, яка має зворотний напрямок зламів променів) є одним з найдавніших знаків - символів, які знає людство. Це знак, спільний для всіх народів індоєвропейської мовної сім’ї. Походження тризуба губиться у сивій давнині. Найдавніший кремнієвий тризуб, знайдений археологами в Україні, має понад вісім тисяч років і датується шостим тисячоліттям до нашої ери.
У народів дохристиянської Русі тризуб символізував триєдність світу й використовувався як символ влади, духовності й могутності, а також як оберіг від усякого лиха. Пізніше він використовується як символ князівської влади. Історикам відомий тризуб князя Святослава.
Від князя Володимира Великого тризуб використовується як державний герб. У подальший період княжої доби тризуб в різних варіантах застосовується як герб Київської землі та інших удільних князівств. Таким чином, із магічно-охоронного знаку він набуває значення державного символу та родового гербу києво-руських князів. Після канонізації Володимира змінюється філософія тризуба: тлумачення тризуба як символу дохристиянського уявлення про триєдність світу набуває змісту триєдності Бога-Отця, Бога-Духа і Бога-Сина. Тризуб стає християнським символом.
В після монгольський період, коли Україна втратила державність, народ зберіг тризуб і використовував його нарівні хреста як оберіг. У Східній Україні ще в 20-тих роках, а в Західній - до 40-их років XX століття тризуб вирізався на дверях будинків, малювався на стінах для захисту від злих сил, застосовувався під час релігійних обрядів та в іконографії.
У 1918 році уряд України, продовжуючи державну й народну традицію, прийняв один взірець тризуба( в основі якого є тризуб князя Володимира) у виконанні визначного українського художника Нарбута за Герб УНР. Тоді ж з’явилася спроба прочитання тризуба як монограми з християнсько-державницьким змістом: В- Володимир-Хреститель, О- Ольга - перша княгиня-християнка, Я - Ярослав, за якого Київська Русь набула найбільшого розквіту та могутності, Л- любов, що єднає Україну.
Навіть під час втрати Україною своєї державності тризуб протягом століть не втратив свого значення як національного, християнського та охоронного символу, що був збережений народом. У XXстолітті він став символом визвольних змагань і монограмою єдиного, святого слова ВОЛЯ.
Таким чином, можна зробити висновок про те, що народжене ще в прадавніх цивілізаціях, , в тому числі й Середземномор’я, обожнювання людиною космічного об’єкта - сонця(символом якого є хрест) і винайденого нею самого предмета - якоря(тризуб), сприяло у відповідних історичних умовах появі культового знаку у вигляді хреста-якоря. Саме цьому знакові, що уособлює в собі Віру і Надію на спасіння, історичною долею було призначено стати гербом держави України.
Відновивши та узаконивши 1992 року тризуб як малий Герб незалежної України, Українська держава тим самим засвідчила безперервність історичного розвитку української нації, повернення до власної національної, духовної та державної традиції.