5.Ораторское майстерність офіцера - запорука успіху в роботі з людьми

Як вже зазначалося, що успіх у роботі з людьми багато в чому залежить від наявності у офіцера високорозвинених педагогічних якостей, одним з яких є особливі якості мови офіцера. Діяльність людини, професія якого пов'язана з постійним проголошенням промов, читанням лекцій і доповідей, просто немислима без ґрунтовних знань принципів і правил ораторського мистецтва. До числа таких людей ставляться політики, професори, викладачі, прокурори, адвокати і, в тому числі, - військові педагоги. Педагогу необхідно, щоб його почули, правильно зрозуміли і виконали те, про що говорилося. Досягненню цієї мети багато в чому сприятиме готовність офіцера до публічних виступів. Для педагога публічна мова - найголовніше зброю. Ораторство - найсильніший важіль культури. Однак теоретичні питання ораторського мистецтва, що є одним із засобів людського пізнання, розроблені мало.

Людське пізнання проявляється в різних формах. Існують два різновиди людської здатності пізнання: наукова і художня; є дві форми людського мислення: логічна і образна. Наука і мистецтво, як дві форми пізнання, взаємно доповнюють один одного.

Публічна мова може розглядатися як своєрідний витвір мистецтва, яке впливає одночасно і на почуття і на свідомість. Якщо мова діє тільки на здатність логічного сприйняття і оцінки явищ, не зачіпаючи чуттєвість сфери людини, вона не здатна виробляти сильне враження. Майстерність публічної мови полягає в умілому використанні обох форм людського мислення: логічної і зворотною. Мистецтво є мислення образами - цей закон може бути застосовний і до ораторського мистецтва. Голі логічні побудови не можуть емоційно впливати на людину. Ідея мови, зміст її доходять то свідомості через емоційну сферу.

Завдання оратора полягає в тому, щоб впливати на почуття слухачів. Сильне почуття, переживання людини завжди зачіпають і розум, залишаючи незабутнє враження. Розумова і емоційна сфери сприйняття органічно взаємопов'язані. Справжня публічна мова повинна хвилювати і порушувати не тільки думки, а й почуття. Найважливішою умовою ораторського мистецтва є вміння користуватися образами і картинами. Без цього мова завжди бліда і нудна, а головне - нездатна впливати па почуття і через них на розум. Мова, що складається з одних міркувань, не може втриматися в голові людей, вона швидко зникає з пам'яті. Але якщо в ній були картини і образи, цього не станеться. Тільки фарби і образи можуть створити живу мову, таку, яка здатна справити враження на слухачів. Живе зображення дійсності є душа винне ораторського мистецтва. Резюмуючи питання ораторського мистецтва, можна підсумувати, що в спілкуванні оратора з аудиторією грає роль не тільки голос, але і весь його зовнішній вигляд. Гарне загальне враження від зовнішності оратора, його манер, пози і жестів вкрай необхідно для успіху мови. Але тут є і своя негативна сторона. Зовнішні дані можуть відвернути увагу слухачів від змісту промови. Це можливо, якщо манери і прийоми оратора не допомагатимуть краще висловом ідей, якими він ділиться зі слухачами, і, отже, не стануть служити своїм прямим призначенням.

Краща риса в зовнішньому вигляді оратора - коректність. Невід'ємні якості хороших ораторських манер - невимушеність, наснагу, впевненість і дружній тон. У правильній позі поєднуються невимушеність постави і легкість рухів. Жести - це будь руху, що підсилюють враження від висловлюваних ідей. Жестикуляція руками, хоча її можна класифікувати відповідно до призначення (виразна, описова, укази, наслідувальна), насправді може виявитися різноманітної до нескінченності. При належному застосуванні жести, завжди мимоволі виникають, але піддаються контролю, являють собою прояви настроїв і думок оратора.

Висновок

В умовах бурхливого розвитку суспільства підвищення якості та ефективності будь-якої діяльності багато в чому обумовлюється рівнем культури працівників. Культура, пронизуючи всі сфери життя і діяльності людей, є важливим засобом оволодіння соціальним досвідом і раціональним "способом праці". Ось чому потенційні можливості виробництва, будь суспільно корисної діяльності можуть бути реалізовані повністю за умови освітнього і культурного підйому. Культура є запліднюючим фактором якої суспільно значимої роботи, і чим складніше, кваліфікованішими робота, тим більша потрібна культурність. При цьому в широкому сенсі слова педагогічна культура розуміється як певна ступінь оволодіння офіцерським складом педагогічним досвідом людства. У структурному плані вона розглядається як синтез педагогічної майстерності та професійно-педагогічних якостей, педагогічних переконань і етики, відносини офіцера до навчально-виховної роботи і стилю його педагогічної діяльності. У вузькому сенсі слова педагогічна культура командира (начальника) являє собою ступінь його досконалості як військового педагога, що характеризується певним рівнем розвитку його педагогічної майстерності, пов'язаних з ним особистісних якостей і виявляється у відношенні офіцера до навчально-виховної діяльності, в її результативності, поведінці та спілкуванні з підлеглими, товаришами по службі начальниками.Таким чином, в роботі були розглянуті питання поняття педагогічної культури офіцера, розкрито її сутність, зміст, функції, умови і фактори вдосконалення, а також розглянуто питання ораторської майстерності офіцера.

Список використаної літератури

1. Військова психологія і педагогіка. Уч. посібник під. ред. П.Д.Корчемного, Л.ГЛаптева, В.Г.Міхайловского, - М .: Изд-во "Досконалість", 1998..

2. Основи військової психології і педагогіки: Навчальний посібник. / А.В.Барабанщіков, В.П. Давидов, Н.Ф. Феденко; Под ред. А.В.Барабанщікова. _ М .: Просвещение, 1988.

3. А педагогом бути зобов'язаний. Упоряд. Б.Г.Безлепкін. - М .: Воениздат, 1990.

4. муцини С.С. Колектив і дисципліна: Питання і відповіді. - М .: Воениздат, 1989.

5. М. Р. Львів, "Риторика", Москва, 1995.

6. Поль Л. Сопер, "Основи мистецтва мови". Видавництво Агентсва "Яхтсмен», 1995.