2. Різноманітність ціннісних орієнтацій людей

Філософія розглядає лише базові (ключові) цінності, що виражають сутність людини, класу, нації, визначають світогляд. Різним епохам, соціальним групам і особистостям властиві свої цінності, які розрізняються між собою, але всі вони є атрибутами (невід’ємними властивостями) ставлення людини до навколишнього світу.

Наприклад, істину по-різному тлумачать матеріалісти і суб’єктивні ідеалісти, але немає людського буття без пізнання і немає пізнання без пошуків істини. Так само різні люди по-різному уявляють собі красу, але немає людей без естетичних цінностей. Різноманітність ціннісних орієнтацій людей проявляється у діапазоні між цінностями добра (співпричетності до природи та інших людей) і користі (задоволення індивідуальних та групових матеріальних, престижних інтересів), тобто між альтруїзмом (все для інших) і егоїзмом (все для себе). Наприклад, підвищуючи продуктивність праці, людина потребує все більшої незалежності від навколишнього середовища, стає більш вільною. Проте, якщо вона дивиться на світ лише як на джерело ресурсів для задоволення своїх потреб, це призводить до екологічних конфліктів, до погіршення умов життя всіх людей. Корисний ефект сучасного виробництва визначається не лише техніко-економічними, а й екологічними критеріями, а основою такого підходу є "шанобливість до життя" (А.Швейцер) ціннісна орієнтація на співпричетність до світу в цілому.

Аналіз основних типів ціннісних орієнтацій слід проводити за трьома напрямами:

а) виділення пріоритетних цінностей;

б) розгляд їхнього змісту;

в) характеристика способу обґрунтування їх.

Перший тип ціннісної орієнтації виникає за умов, коли людина відчуває, з одного боку, страх перед таємничими силами природи, незадоволена своїм реальним становищем у суспільстві, а з другого боку,  схиляється перед величчю вічності й нескінченності світу, які відкриваються перед нею, коли вона замислюється над цими питаннями. На одному полюсі ціннісної орієнтації таких людей поклоніння перед надприродним, на іншому співпричетність до святого, вічного, до світу в цілому.

Друга орієнтація  на самого себе і свої власні сьогоденні потреби, зневіра в усьому святому, в загальнолюдських цінностях  характерна для багатьох людей в часи занепаду, суспільної кризи, особливо, коли якась чергова ідея перетворення світу на краще зазнала невдачі. Тоді поширюється звірячий індивідуалізм, зосередження на сьогоденних цінностях насолоди, збагачення, не зупиняючись перед шахрайством, злочином, провідним неписаним гаслом для таких людей становиться: "Після нас хоч потоп". Це вельми небезпечне спотворення цінностей. Адже такі люди користь розуміють як споживацтво, а добро  як престижність, творчість вироджується у видимість, імітацію, а свобода  у дику сваволю.

Третя орієнтація  на суспільство  переважає у ті зоряні часи людства, коли віра у надприродні сили послаблюється, а впевненість у могутності творчого духу людини посилюється, нестримна жадоба особистого багатства, влади і насолоди виявляє свої руйнівні наслідки і настає розуміння величі і плідності загальнолюдських цінностей, заради торжества яких люди готові віддати своє життя.

Зрозуміло, що у реальному житті зазначені типи ціннісних орієнтацій не часто зустрічаються у чистому вигляді (часом вони набувають дивовижних форм і поєднань).

У філософії ці напрямки знайшли відображення у прагматизмі, марксизмі, філософії всеєдності. З точки зору прагматизму, головною цінністю є користь. Проте, якщо кожний прагнутиме лише до користі тільки для себе, не рахуючись з іншими, суспільство як умова існування людей розпадеться. Тому егоїзм повинен бути розумним: не роби іншим того, що не хочеш, щоб зробили тобі.

Марксизм проголосив домінанту суспільних цінностей перед особистими на основі громадської власності як умови вільного розвитку всіх людей.

У філософії В.І.Соловйова проголошується як найвища цінність вільне творче самовиявлення боголюдини, втілення образу Бога у світі через людину. Така ціннісна орієнтація звеличує людину, підносить її відповідальність. Вона знайшла наукове відображення у концепції ноосфери В.І.Вернадського, у філософії біоетики А.Швейцера  морального обов’язку людини як розумної істоти перед природою та іншими людьми.

Різні ціннісні орієнтації обгрунтовуються через одкровення, логічний доказ або традиціями окремої спільноти.

Доля людства залежатиме від наслідків зіткнення двох ціннісних орієнтацій:

1)  безвідповідальне задоволення власних сьогоденних потреб і примх з позицій сили;

2)  єдності вільного, творчого розвитку кожної людини з відповідальною співпричетністю до становлення світу як цілісної ноосфери.

Контрольні запитання

1. Як пов’язані між собою цінності, потреби та емоційні переживання людини?

2. Що таке цінність, оцінка та ціннісна орієнтація?

3. Як співвідносяться між собою ідеал, мета і норма?

4. Яке значення у практичному житті мають знання про конкретні ціннісні орієнтації людей?

5. За якими напрямками можна проаналізувати основні типи ціннісних орієнтацій?

6. Як можна класифікувати ціннісні орієнтації людей?

Література

1. Філософія. підручник за ред. Г.А.Заїченка. К., 1995.  С.424-415.

2. Введение в философию. Учебник. Ч.II. Под ред. И.Т.Фролова. М., 1990.  С.406-409, 608-610.

3. Кримський С.Б. Ціннісно-смисловий універсум як предметне поле філософії.  Філософська і соціол. думка, 1996, №3-4.  С.102-119.

4. Сурио Э. (Франция). Эстетические ценности и деятельность. Философская и социол. мысль, 1992, №4.  С.88.

5. Шалышкине И.В. Духовные ценности в жизни общества. Философская и социол. мысль, 1992, №5.  С.163.