Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Одеська національна академія харчових технологій

Кафедра соціології,

філософії та права

Конспект лекцій з курсу «Філософія»

для бакалаврів усіх спеціальностей і усіх форм навчання

Затверджено радою з гуманітарної освіти та виховання протокол № __ від ____________

Одеса ОНАХТ 2012

Конспект лекцій з курсу «Філософія» для бакалаврів усіх спеціальностей усіх форм навчання / Під загальною ред. проф. Чугуєнко В.М. – Одеса: ОНАХТ, 2012. – 78 с.

Укладачі: Чугуєнко В.М., д-р філос. наук, професор

Дейнеко М.І., д-р філос. наук, професор

Мельник Л.А., асистент

Мельник Ю.М., канд. філос. наук, асистент

Рибалко Т.С., канд. філос. наук, доцент

Шевченко Г.А., канд. філос. наук, професор кафедри

Відповідальний за випуск зав. кафедри соціології, філософії та права

Г.В. Ангелов, канд. іст. наук, професор

Тема1. Філософія, коло її проблем та роль у суспільстві

1. Світогляд і філософія

Людська діяльність спрямовується складною системою знань, яку можна уявити у вигляді піраміди, де кожен вищий рівень обґрунтовує використання нижчого рівня знань.

світоглядний  в чому сенс діяльності? теоретичний  чому це відбувається? емпіричний  які властивості ця річ має? технологічний  як це зробити?

Технологічний, емпіричний й теоретичний рівні знань (технічні, природничі й соціально-економічні науки) надають людям могутні засоби впливу на природу та суспільство, але не гарантують їх розумного використання. Саме світогляд визначає ідеали, уяву про те, що має бути наслідком діяльності, та прийнятні шляхи їх досягнення. Отже, світогляд  це певна система поглядів на призначення, місце і роль людини у світі.

Світогляд існує у стихійній, міфологічній, релігійній та філософській формах. Філософія  системний, логічно обґрунтований вираз світогляду. В перекладі з давньогрецької "філософія" означає любов до мудрості. Основним питанням філософії, як і світогляду взагалі, виступає ставлення людини до світу, до всього довкілля і до самої себе. У різні історичні епохи представники різних соціальних груп і окремі люди по-різному вирішують світоглядне питання, питання про розумне, мудре ставлення до життя. Давні греки вбачали свій ідеал у Космосі (всесвітньому порядку). Мудреці Давньої Індії проголошували за мету й сенс життя повну владу над власними бажаннями, нірвану і злиття з Всесвітнім Духом. В часи Середньовіччя у світогляді переважало служіння Богові, а з розвитком капіталізму запанувало прагнення до активної діяльності, до пізнання і перетворення світу відповідно до людських потреб («Знання  це сила!»).

Одні люди бачать сенс життя у примноженні багатства, в оточенні себе комфортом, насолодами, інші спрямовують свої зусилля на духовних цінностях, віддають життя служінню науці, мистецтву, своїй країні, Богові. Все це  прояви різних світоглядів.

2. Функції і структура філософії

Філософія як теоретична форма світогляду виконує дві основні функції: світоглядну і методологічну. Осмислюючи й обґрунтовуючи життєві ідеали, заради чого варто жити й працювати, філософія виконує власне світоглядну функцію. Застосовуючи різні філософські підходи, люди осмислюють, що найважливіше, найцінніше в житті.

Методологічна функція філософії полягає у намаганні проаналізувати, оцінити різні засоби людської діяльності, з морального, естетичного боку визначити допустимість тих шляхів, що ведуть до бажаних наслідків. У філософії осмислюються найбільш загальні методи пізнання, практичної діяльності, просування до істини. Все це  предмет методологічної функції філософії.

Свої функції філософія виконує, розгортаючи мислення від найбільш загальних абстрактних понять, що відбивають суттєві сторони ставлення людини до світу. Крок за кроком філософська думка рухається від абстрактного до конкретного, розгортаючи вихідне поняття ("клітинку" філософського знання) у складну систему відносин, яка характеризує ставлення людини до світу в його цілісності. При цьому виявляється потрійна суперечність:

1)  суб’єкт  об’єктивна реальність, тобто стосунки між людиною і незалежним від неї середовищем;

2)  суб’єкт  суб’єкт: стосунки між людьми, що мають свою волю до дій, своє розуміння дійсності;

3)  скінченність  нескінченність: ставлення людини як смертної істоти до вічної природи, до людства, до Бога.

Цю потрійну суперечність, що знаходиться в центрі філософського мислення, можна відтворити у схемі:

0 С  , де С

С  суб’єкт (діюча, мисляча особа); 0  об’єкт (предмет, на який спрямована думка чи дія);   знак нескінченності  "криниця вічності"  за висновком Ф.Ніцше.

У філософії можна зустріти різні підходи до вирішення цієї суперечності. Так, суб’єктивний ідеалізм (Берклі, Фіхте) визначає реальність лише суб’єкта: ми можемо бути певні тільки в існуванні нашої свідомості, її образів. Об’єктивний ідеалізм (Гегель, Кант) за першооснову світу сприймає духовну нескінченність, вічність абсолютного Духу: все інше похідне від нього. Матеріалізм (Маркс, Ленін) зосереджує увагу на відношенні С  0 : існує лише вічна об’єктивна реальність  матерія, а свідомість  одна із невичерпних, нескінченних у своїх проявах властивостей матерії. Матерія первинна, а свідомість вторинна. Свідомість здатна відображати дійсні властивості матерії. Так формулюється відповідь на основне питання філософії марксизмом.

Сутність вселюдських відносин відображається в ряді галузей, що складають структуру філософії. Це  онтологія, методологія, гносеологія, соціальна філософія, етика, естетика, філософія релігії. Онтологія  вчення про буття. Ця галузь філософської діяльності спрямована на осмислення світу в цілому. Що є субстанцією  першоосновою світу: об’єктивна, природна реальність чи Дух, Ідея, Бог? Що таке буття, матерія, простір, рух, час? Що таке людина, її буття? Яким має бути світ, спроможний породити людину з її свідомістю?

Методологія  філософська галузь визначення найбільш загальних підходів до розуміння розвитку і універсального зв’язку між окремими явищами, процесами у природі, суспільстві і свідомості. У методології виробляється система висхідних принципів пізнання і духовно-практичного перетворення дійсності. Розрізняють два основних методологічних підходи до розуміння світу: метафізичний та діалектичний. Метафізика зосереджує увагу на моментах сталості та самостійності існування явищ. За метафізичним мисленням річ або є, або її немає. Розвиток розуміється як рух по колу, а джерело розвитку знаходиться зовні того предмету, що рухається. Діалектичне мислення звертає увагу на те, що у світі все знаходиться у стані неповторних змін і взаємопереходів, тому про кожний предмет можна сказати, що він і є, і його немає. Розвиток відбувається "по спіралі", а його рушійна сила, перш за все, у взаємодії протилежностей у самому предметі пізнання. Таким чином, діалектика виступає як логіка і методологія пізнання.

Методологічна функція філософії конкретизується у теорії пізнання  гносеології. Ця галузь філософії досліджує умови, механізми, принципи і форми пізнавальної діяльності людини. Гносеологія вивчає особливий тип відносин між людиною і світом  пізнавальний. Філософія ставить такі гносеологічні питання: як зовнішній щодо свідомості предмет стає надбанням розуму, чи вірогідні наші знання, що таке істина та які шляхи ведуть до неї, в чому полягає критерій істини? Важливе місце в сучасній гносеології займає осмислення співвідношення взаємозв’язку ненаукового і наукового, соціального і науково-техніч- ного, художнього пізнання та їх методів і форм руху до істини.

Філософія не обмежується розглядом найбільш загальних принципів ставлення людини до світу в цілому, до його відображення у свідомості, в процесі пізнання, але й виділяє в окремі, більш-менш самостійні галузі роздуми про найважливіші для людини філософські проблеми. Серед них центральне місце займають соціальна філософія і філософська антропологія, які аналізують категоріальну картину суспільства (сукупної людини) і людину як цілісну особистість і відповідну їм стратегію життєдіяльності. Що являють собою суспільство і людина; які механізми знаходяться в основі їх саморозвитку і самовдосконалення; як сформувати оптимально взаємосприятливі відносини між особою і суспільством, між класами, між націями; як співвідносяться між собою свобода і необхідність у суспільному житті; що таке культура і цивілізація та шляхи їх розвитку; на яке майбутнє може сподіватися людство? Такі та інші питання постають у соціальній філософії та філософській антропології.

Важливе місце в цій галузі починає займати філософія техніки, що становиться самостійним розділом філософської діяльності. Філософія техніки розглядає гострі проблеми ставлення людини до техніки, можливості свідомого спрямування її розвитку, її гуманізації, екологізації, її внутрішні суперечності та вплив на спосіб життя і мислення нашої доби.