МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ

«Віремни України»

Дослідження ресурсів етнічного туризму вірмен в україні та перспектив їх використання

2013 / 2014 Н. Р.

ЗМІСТ

Вступ
Розділ 1. Теоретико-методологічні основи дослідження ресурсів етнічного туризму
	1. 1. Етнічний туризм як підвид пізнавального туризму
	1. 2. Класифікація ресурсів етнічного туризму
Розділ 2. Історико-географічні передумови формування та географія національної групи вірмен в Україні
	Підрозділ 2. 1.
	Підрозділ 2. 2.
	Підрозділ 2. 3.
Розділ 3. Територіальна організація та структура ресурсів етнічного туризму, повязаних з вірменським народом
	Підрозділ 3. 1.
	Підрозділ 3. 2.
Розділ 4. Перспективи використання ресурсів етнічного туризму національної групи вірмен в Україні
Висновки
Список літератури

Вступ розділ 1. Теоретико-методологічні основи дослідження ресурсів етнічного туризму

1. 1. Етнічний туризм як підвид пізнавального туризму

Незважаючи на довгу передісторію розвитку, туризм є досить молодим явищем, оскільки масовий етап розвитку міжнародного туризму розпочався лише з другої половини минулого століття. З цього часу почалося і формування теоретико-методологічного апарату дослідження туризму, проте складність та динамічність цього соціально-економічного явища унеможливили створення навіть однозначної дифініції туризму. У даному дослідженні туризм буде розглядатись як мобільна складова рекреації, пов’язана з доланням простору задля відпочинку, розваги, лікування або з будь-якою іншою метою, не пов’язаною з отриманням прибутку [63, с. 8]. Під рекреацією розуміється (лат. recreatio – відновлення, польськ. rekreacja – відпочинок) процес відновлення сил людини, затрачених у процесі трудової діяльності. Ознаки, за якими туризм виділяється як особливий вид рекреації, це – мобільність, активність та тривалість відпочинку.

Класифікація туризму, через багатогранність цього явища, також є складним процесом. В основу класифікації можуть бути покладені наступні чинники: мета подорожі; спосіб пересування; вік учасників; джерела фінансування; масштаб територіального охоплення; вид транспорту; масовість учасників; спрямованість потоків; тривалість подорожі; характер середовища; циклічність потоків; характер розміщення; спосіб організації; характер задоволення фізіологічних потреб; характер задоволення соціальних потреб; ступінь тиску на довкілля; тип споживача; ступінь ризику для життя; міра впливу на економіку [127, с. 54].

Подорожі з рекреаційною метою, тобто туризм, виникають під дією певних потреб, задоволення яких обумовлює мету подорожі. Тому однією з основних є класифікація туризму за метою подорожі. Усі потреби, які спонукають людину стати туристом, а отже і мотиви подорожі можна об’єднати у декілька груп: лікування, оздоровлення та спорт, пізнання, паломництво, розваги. На відповідні види поділяється і туризм відповідно до домінуючої мотивації (дивись рис. 1. 1.) [дис].

Рис. 1. 1. Місце етнічного туризму у класифікації туризму за мотивацією подорожі [дис]

Етнічний туризм належить до підвидів пізнавального туризму. Особливість пізнавального туризму полягає у тому, що він виступає одним із способів задоволення потреби у пізнанні нового. Основною функцією пізнавального туризму є духовний розвиток людини, який досягається шляхом споживання природних та культурних цінностей. При цьому, як правило, споживаються інформація, враження, а не речовина чи енергія. Окрім терміну пізнавальний туризм у науковій літературі як синонімічні вживаються терміни культурно-просвітницький, культурно-пізнавальний та культурний туризм. Отже, пізнавальний туризм – це вид туризму за мотивацією подорожі, мета якого полягає у задоволенні потреби туриста дізнаватись щось нове, підвищувати свій інтелектуальний рівень, вдовольняти цікавість [дис].

В залежності, від того ознайомленню з якими явищами, культури чи природи, надається перевага виділяють пізнавально-культурний та пізнавально-природний підвиди. Головною діяльністю у пізнавально-культурному підтипі є ознайомлення з культурно-історичними пам’ятниками та відвідування видовищ, супутніми заняттями є, наприклад, відвідування ресторанів з незвичними обстановкою та підбором страв. Цей підтип пов'язаний з місцями зосередження культурно-історичних пам’ятників та подій. [134, с. 78-80]. Тобто, йдеться про культуру як про універсум штучних об’єктів, створених людством у процесі освоєння природи. У даному випадку поняття культури виступає в опозиції до поняття природа [15]. Третім підвидом у рамках пізнавального туризму виділяють етнічний туризм як засіб пізнання людини, етносів [дис].

Деякі дослідники пов’язують етнічний туризм з відвідуванням родичів чи місць народження батьків та вважають його лише міжнародним видом, тобто таким, що потребує перетину державного кордону країни постійного проживання. Зокрема, польський дослідник С. Островський розглядає етнічний туризму як ностальгійний вид – відвідування представниками польської діаспори своєї історичної батьківщини [66; 119, с. 15; 179]. Досить часто під етнічним туризмом розуміють міжнародний вид туризму для ознайомлення з «екзотичними» етносами, які у повній мірі зберегли традиційні, архаїчні риси матеріальної та духовної культури. Б. Кінг виділяє два види діяльності, що позначаються словосполученням «етнічний туризм». Це пошук «екзотичних» культур та поїздки з метою етнічного єднання (викликані ностальгічною мотивацією), проте дослідник зазначає, що туристичні подорожі першого виду набули значно більшого розповсюдження [175].

На думку окремих вітчизняних дослідників такі підходи до розуміння етнічного туризму вбачаються занадто вузьким. Цікавість, бажання ознайомлення може викликати культура, історія, традиції будь-якого народу, а не лише того, з яким пов’язане власне походження. Щодо обов’язково міжнародного статусу такого туризму також існують заперечення. На нашій планеті існує велика кількість багатонаціональних країн, громадянам яких для ознайомлення з культурою іншого етносу не завжди потрібно прямувати до іншої держави, крім того цікавість туристів викликають не лише інші народи, ознайомлення з традиціями свого народу, в межах держави проживання, шляхом відвідування відповідних об’єктів також можна віднести до сфери етнічного туризму. Саме у визначенні М. Л. Орлової простежується широкий підхід до досліджуваного явища, воно має наступне формулювання: етнічний туризм – це підвид пізнавального туризму, метою якого є ознайомлення з матеріальною та духовною культурою певного етносу, що проживає зараз або проживав у минулому на відповідній території [дис].